Постанова

від 12.11.2019 по справі 320/3802/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3802/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Лічевецького І.О., Собківа Я.М.,

за участю секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі за заявою Головного управління ДФС у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лівша ,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лівша , накладеного рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 закрито провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а заява контролюючого органу є обґрунтованою.

Представник апелянта до судового засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Лівша в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі наказу ДФС від 11.07.2019 № 558, був виданий наказ від 15.07.2019 № 1477, яким вирішено провести документальну позапланову перевірку ТОВ Лівша .

Разом з цим, ТОВ Лівша відмовило фахівцям ГУ ДФС у Київській області у наданні до перевірки, ініційованої наказом ГУ ДФС у Київській області від 15.07.2019 № 1477, документів, про що складено акт від 15.07.2019 № 704/10-36-14-02/32342974 Про ненадання документів , у якому зазначено, що документальна позапланова виїзна перевірка, призначена наказом ГУ ДФС у Київській області від 15.07.2019 № 1477 є безпідставною та повідомлено про не допуск до перевірки, про що контролюючим органом складений відповідний акт від 15.07.2019 № 705/10-36-14-02/32342974 Про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Лівша .

У зв`язку із не допуском посадових (службових) осіб контролюючого органу для проведення перевірки, рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 16.07.2019 № 24625/10/10-36-14-02 до ТОВ Лівша вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна, обґрунтованість якого є предметом даної заяви.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у даній справі, виходив з того, що у спірних правовідносинах існує спір про право, оскільки ТОВ Лівша заперечує законність проведення перевірки, не допуск до якої й зумовило звернення ГУ ДФС у Київській області із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, а також оскаржує відповідний наказ контролюючого органу.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється, у тому числі, на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

При цьому, пунктом 2 частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин звернення з відповідною заявою.

Між тим, стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України не містить переліку критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку у залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права, що не обмежуються виключно зверненням до відповідного суду. Так, суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено заяву.

Так, не допустивши посадових осіб контролюючого органу до перевірки, відповідач оскаржив наказ від 15.07.2019 № 1477, яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Лівша до Окружного адміністративного суду міста Києва, що підтверджено зареєстрованою в суді 17.07.2019 позовною заявою, яка у відповідності до вимог процесуального закону розподілена на суддю Літвінову А.В. із присвоєнням справі № 640/13143/19, про що свідчить інформація з офіційного веб-сайту Судова влада України .

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/13143/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівша" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що у спірних правовідносинах існує спір про право, оскільки ТОВ Лівша заперечує законність проведення перевірки та вчиняє дії, направлені на відновлення порушеного, на його думку, права.

Аналогічна правова позиція щодо вказаних правовідносин висловлена Верховним Судом у постанові від 20.05.2019 у справі № 808/610/17, що в контексті ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для врахування судами.

Враховуючи викладене нормативне регулювання та обставини справи, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 18.11.2019)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя І.О. Лічевецький

Суддя Я.М. Собків