Постанова

від 14.11.2019 по справі 826/10811/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10811/16 Суддя першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьменка В.В. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря - Денисюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року, яке проголошене о 14 год. 48 хв. та складене у повному обсязі 26 червня 2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві) від 22 лютого 2016 року № 0002771201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивач не надав належних доказів понесення витрат на придбання інвестиційного активу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що за підсумками операції з продажу 29,99 % частки у статутному фонді ТОВ Столичний берег не отримав інвестиційного прибутку.

Під час судового засідання представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на нього, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві провела документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, за результатами якої склала акт від 28 січня 2016 року № 217/26-56-12-01-17/ НОМЕР_1 .

На підставі вказаного акту перевірки контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року № 0002771201 про нарахування ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1975286 грн 75 коп., з яких 1580229 грн 40 коп. - за податковим зобов`язанням та 395057 грн 35 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 06 травня 2016 року № 3424/Ш/26-15-10-02-16 та рішенням ДФС України від 02 червня 2016 року № 5810/Ш/99-99-11-02-01-14 - залишене без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року, що залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, адміністративний позов було задоволено.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що за результатами операцій з купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ Столичний берег позивач не отримав інвестиційного прибутку.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15 лютого 2013 року був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ Столичний берег . Згідно з указаним договором позивач придбав 33 % статутного капіталу ТОВ Столичний берег за 10230000 грн 00 коп.

У подальшому 14 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ Столичний берег , відповідно до якого позивач продав частку у вказаному товаристві, що дорівнює 29,99 % статутного капіталу за 9296900 грн 00 коп.

ОСОБА_1 подав до ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи, отримані за 2014 рік разом із додатком 3 Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами .

У вказаному додатку позивач задекларував суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу (корпоративних прав ТОВ Столичний берег ) у розмірі 9296900 грн 00 коп. та суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 10230000 грн 00 коп., у зв`язку з чим фінансовий результат від операцій із зазначеними інвестиційними активами складає - 933100 грн 00 коп.

ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві направила на адресу ОСОБА_1 та ТОВ Столичний берег листи від 19 липня 2015 року № 7754/Ш/26-56-17-01-24 та від 23 листопада 2015 року № 14585/10/26-56-12-04-40 про надання пояснень та документальних підтверджень задекларованих сум, зокрема підтвердження понесених витрат на купівлю корпоративних прав. В акті перевірки від 28 січня 2016 року № 217/26-56-12-01-17/ НОМЕР_1 зазначено, що від позивача не надходила відповідь на запит. ТОВ Столичний берег надало відповідь про те, що не було стороною відповідних договорів, у зв`язку з чим не має можливості надати запитувані документи та пояснення.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що ОСОБА_1 не довів понесення витрати на придбання корпоративних прав (частки у статному капіталі ТОВ Столичний берег ), у зв`язку з цим прийшов до висновку про те, що за договором купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ Столичний берег від 14 лютого 2014 року отримав інвестиційний прибуток у розмірі 9296900 грн 00 коп., який є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

У відповідності до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 на підтвердження понесення витрат на придбання корпоративних прав надав суду копію розписки від 15 лютого 2013 року, відповідно до якої ОСОБА_2 підтверджує факт отримання від ОСОБА_1 коштів у розмірі 10230000 грн 00 коп. на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ Столичний берег від 15 лютого 2013 року.

Відповідач вважає, що надана позивачем розписка не є належним доказом понесення витрат на придбання інвестиційного активу. На думку контролюючого органу таким доказом можуть бути договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача, колегія суддів враховує, що предметом купівлі-продажу за договорами, що укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були інші інвестиційні активи, ніж цінні папери, а саме - частка у статутному капіталі товариства.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 5.2 договорів від 15 лютого 2013 року та від 14 лютого 2014 року датою переходу права власності від продавця до покупця є дата реєстрації змін в установчих документах в органах державної реєстрації.

На підтвердження фактичного переходу права власності часток у статутному капіталі ТОВ Столичний берег позивач надав засвідчені копії:

- статуту ТОВ Столичний берег у новій редакції, яка зареєстрована державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Галунком А.П. 15 липня 2013 року. Згідно з вказаним статутом одним із учасників товариства був ОСОБА_1 , частка якого становила 33 % вартістю 10230000 грн 00 коп.

- статуту ТОВ Столичний берег у новій редакції, яка зареєстрована державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Галунком А.П. 17 березня 2014 року. Згідно з вказаним статутом одним із учасників товариства став ОСОБА_2 , частка якого становить 29,99 % вартістю 9296900 грн 00 коп.

Проведення зазначених реєстраційних дій підтверджується також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 березня 2019 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги про необхідність надання касових документів при готівкових розрахунках через касу або розрахункових документів при безготівкових розрахунках, відповідач посилався на Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та 1087 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, з посиланням на викладену в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/13463/14 правову позицію, зазначив, що Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 - не поширюються на фізичних осіб.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Зазначені норми права прямо передбачають можливість здійснення розрахунків за участю фізичних осіб, що не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, у готівковій, однак за умови, що сума таких розрахунків не перевищує граничного розміру, визначеного Національним банком України.

На час виникнення спірних правовідносин граничні суми розрахунків готівкою були встановлені постановою Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210. Разом з тим, зазначена постанова визначала граничні розміри готівкових розрахунків лише для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обмеження щодо розміру готівкових розрахунків між фізичними особами встановлені не були.

У свою чергу ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України передбачає, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розписка про одержання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_1 є документом, що належним чином засвідчує факт оплати придбаних корпоративних прав.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виходив також із того, що відповідачем не спростовано факту понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 10230000 грн 00 коп., а також не надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем в підтвердження факту понесення витрат щодо набуття частки у статутному фонді ТОВ Столичний берег документи є підробленими (наприклад, вирок у кримінальній справі за фактом вчинення злочину щодо підроблення документів, службового підроблення тощо), або інших доказів, які б вказували на наявність обставин щодо набуття вказаної частки у статутному фонді в інший спосіб, ніж зазначено позивачем.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи контролюючий орган поставив під сумнів достовірність відомостей про передачу коштів від покупця до продавця, зазначених у розписці від 15 лютого 2013 року, з тих підстав, що ОСОБА_2 не здійснив декларування доходу в розмірі 10230000 грн 00 коп., отриманого від ОСОБА_1 .

З метою з`ясування вказаних обставин, сторонам було запропоновано надати додаткові докази. На виконання ухвали суду від 24 жовтня 2019 року відповідач надав копію податкової декларації про майно і доходи ОСОБА_2 за 2013 рік разом із додатком 3 Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами .

Дослідивши зазначений додаток, колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 задекларував суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу (корпоративних прав, інших ніж цінні папери) у розмірі 25230000 грн 00 коп. Разом з тим, ОСОБА_2 задекларував також витрати на придбання інвестиційного активу в такому ж розмірі. У зв`язку з цим фінансовий результат операцій з інвестиційними активами дорівнює нулю.

Представник позивача надала суду копію довідки ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 вересня 2014 року № 2655/26-52-17-01/2527205350 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб від операцій з інвестиційними активами фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року.

Згідно з вказаною довідкою до задекларованої ОСОБА_2 суми доходів від продажу інвестиційних активів - 25230000 грн 00 коп. входить, зокрема, дохід у розмірі 10230000 грн 00 коп., що був отриманий від ОСОБА_1 у зв`язку з відчуженням 33 % частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег .

Також у довідці ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 вересня 2014 року № 2655/26-52-17-01/ НОМЕР_2 зазначено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб від операцій з інвестиційними активами фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року порушень не виявлено.

Отже, доводи контролюючого органу про те, що ОСОБА_2 не здійснив декларування коштів у розмірі 10230000 грн 00 коп., отриманих від ОСОБА_1 згідно з розпискою від 15 лютого 2013 року - не знайшли свого підтвердження.

Інших доводів, які б ставили під сумнів фактичну передачу коштів у розмірі 10230000 грн 00 коп. від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а, отже - понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді частки в статутному капіталі ТОВ Столичний берег , апеляційна скарга відповідача не містить.

Також колегія суддів враховує, що направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку тій обставині, що позивач поніс витрати за придбання 33 % статутного капіталу ТОВ Столичний берег у 2013 році, а дохід за продаж 29,99 % статутного капіталу ТОВ Столичний берег отримав у 2014 році. При цьому матеріали справи не містять жодної інформації щодо стану такого господарського товариства, розміру його статутного капіталу, наявності у ОСОБА_1 та у ОСОБА_2 корпоративних прав цього товариства, змісту цих прав, наявності у зазначених осіб можливості розпоряджатися корпоративними правами, інформації про те, чи відбувались у відповідності до діючого на час укладення угод законодавства зміни до статуту, пов`язані із зміною складу учасників господарського товариства тощо.

У відповідності до ч. 5 ст. 354 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія судді встановила, що на час укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ Столичний берег від 15 лютого 2013 року, розмір статутного капіталу товариства становив 31000000 грн 00коп. та залишався незмінним станом на час укладення договору купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ Столичний берег від 14 лютого 2014 року.

Отже, незважаючи на придбання частки в статутному капіталі ТОВ Столичний берег у 2013 році, а відчуження у 2014 році - номінальна вартість 1 відсотка частки у статутному капіталі такого товариства залишилася незмінною.

Відповідно, витрати, які позивач у 2013 році поніс на придбання 29,99 % частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег , дорівнюють доходу, який він отримав у 2014 році у зв`язку з відчуженням такої ж частки.

Суд першої інстанції зазначив, що сума загального фінансового результату за інвестиційними активами минулих років позивача, що має від`ємне значення, переноситься у зменшення загального фінансового результату 2014 року. Здійснення позивачем розрахунку інвестиційного прибутку з урахуванням витрат у вигляді витрат на придбання частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег в сумі 1023000 грн 00 коп., в зв`язку з чим фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає - 933100 грн 00 коп., відповідає приписам законодавства.

Такі висновки були зроблені судом першої інстанції з посиланням на абз. 1-3 пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.

Зазначені норми передбачають, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Зазначені положення Податкового кодексу України регулюють правовідносини щодо обчислення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за звітний (податковий) рік та визначають особливості податкового обліку загального фінансового результату у залежності від того чи має він позитивне чи від`ємне значення.

Разом з тим, для правильного вирішення справи належить встановити, у першу чергу, інвестиційний прибуток від продажу інвестиційного активу - 29,99 % частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег .

Правила визначення інвестиційного прибутку закріплені в пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. 1 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Як раніше зазначалося, дохід ОСОБА_1 від продажу 29,99 % частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег становив 9296900 грн 00 коп.

На придбання 33 % частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег позивач витратив 10230000 грн 00 коп., відповідно вартість 29,99 % частки становила 9296900 грн 00 коп.

Відтак, розмір доходу, отриманого ОСОБА_1 від продажу 29,99 % частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег , дорівнює сумі витрат, понесених на придбання такої частки, у зв`язку з чим інвестиційний прибуток за операціями із зазначеними корпоративними правами - відсутній.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом абз. 1 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України витрати на придбання кожного окремого інвестиційного періоду визнаються витратами того звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється продаж такого інвестиційного активу.

Тобто, незважаючи на придбання корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі ТОВ Столичний берег у 2013 році, витрати на їх придбання, для цілей визначення інвестиційного прибутку, враховуються лише після продажу таких корпоративних прав не залежно від того в якому зі звітних (податкових) періодів відбувається їх продаж.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за операціями з продажу корпоративних прав - 29,99 % частки у статутному капіталі ТОВ Столичний берег позивач не отримав прибутку, у зв`язку з чим дії контролюючого органу щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року № 0002771201 є законними, обґрунтованими та були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 18 червня 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.В. Кузьменко

Є.В. Чаку

Постанова складена у повному обсязі 19 листопада 2019 року.