Постанова

від 19.11.2019 по справі 376/2326/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 376/2326/18-ц

провадження № 61-17687ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в складі судді Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позову зазначала, що на підставі виконавчого листа, виданого 09 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів, присуджено стягувати з ОСОБА_2 щомісячно аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) на користь доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і до її повноліття, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнення проводити в особі матері, ОСОБА_1 та 1/6 частки його заробітку (доходу) на користь сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і до його повноліття, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнення проводити в особі матері, ОСОБА_3 .

Звертала увагу на те, що старший син відповідача ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, аліменти на його користь вже не сплачуються, натомість неповнолітня дочка відповідача ОСОБА_7 потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів у зв`язку з тим, що вона є інвалідом з дитинства і потребує постійного лікування.

ОСОБА_1 вважала за доцільне збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки до 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки на даний час вона не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої ОСОБА_4 одягом, продуктами харчування, засобами гігієни.

Посилаючись на наведене, позивач просила збільшити розмір аліментів та щомісячно стягувати аліменти з ОСОБА_2 на її користь в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) на утримання дочки ОСОБА_4 до її повноліття, але не менш прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнення проводити в особі матері, ОСОБА_1 .

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти, у розмірі 1/4 частки доходу, а саме з пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 аліменти, у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 січня 2015 року, земельна ділянка площею 3,2873 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825281600:05:000:0080 щомісячно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 липня 2015 року, земельна ділянка площею 3,3574 га, яка розташована на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825284400:03:000:0037 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не працює, є інвалідом другої групи, має на утриманні матір - пенсіонерку, дитину, яка навчається, його матеріальне становище та стан здоров`я, з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки заробітку (доходів), не покращились, а навпаки погіршились, а тому збільшення розміру аліментів не можливе.

Однак, суд прийняв до уваги, що відповідач не заперечує про стягнення з нього на користь позивача на утримання дочки 1/4 частини з пенсії (основний дохід відповідача), а тому вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_4 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття.

Також, відповідач не заперечував щодо стягнення з нього на утримання дочки 1/8 частини з орендної плати згідно з договором оренди земельної ділянки від 15 липня 2015 року та договором оренди земельної ділянки від 05 січня 2015 року, що було враховано судом першої інстанції та зазначено, що орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня поточного року, шляхом її виплати орендодавцю в грошовій формі, а тому і стягнення 1/8 частини з загальної суми орендної плати повинно відбуватися один раз на рік і ця сума не може бути меншою ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 у розмірі 1/4 частки доходу, а саме з пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Ухвалено стягнення проводити з 02 березня 2019 року. Припинено з 02 березня 2019 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) і до її повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за виконавчим листом 2-56/2007 року, виданим 19 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області, відкликавши його з виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 січня 2015 року, земельна ділянка площею 3,2873 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825281600:05:000:0080, стягнення проводити один раз на рік, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Припинено з 02 березня 2019 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) і до її повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за виконавчим листом № 2-56/2007 року, виданим 19 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області, відкликавши його з виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти, у розмірі 1/8 частини доходу, а саме з орендної плати за землю за договором оренди землі від 05 липня 2015 року, земельна ділянка площею 3,3574 га, яка розташована на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825284400:03:000:0037, стягнення проводити один раз на рік, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття. Припинено з 02 березня 2019 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) і до її повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за виконавчим листом 2-56/2007, року виданим 19 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області, відкликавши його з виконання.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час ухвалення рішення від 30 січня 2019 року суд не визначив розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача один раз на рік з орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, а також не вирішив питання з якого моменту проводити стягнення аліментів з відповідача на користь позивача. Крім того, судом не було вирішено питання щодо припинення стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на підставі виконавчого листа від 19 березня 2017 року № 2-56/2007 року, виданого Сквирським районним судом Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року, а підстави для його поновлення відступні, оскільки доказів на підтвердження обставин, зазначених у заяві про поновлення строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК, ОСОБА_1 не надала.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року, додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Зазначає, що строк на оскарження рішення суду першої інстанції нею було пропущено з поважних причин, оскільки додаткове рішення суду першої інстанції вона отримала 14 травня 2019 року, а з апеляційною скаргою звернулася 13 червня 2019 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, апеляційним судом проігноровано її доводи, а в оскаржуваній ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження, як і в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, судом апеляційної інстанції не зазначено про оскарження нею додаткового рішення.

Звертає увагу на те, що копію рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року вона отримала 13 березня 2019 року, проте не оскаржувала його, оскільки вважала, що на підставі її заяви, суд першої інстанції ухвалить додаткове рішення, а тому підстави для оскарження основного рішення будуть відсутні. Разом з тим, суд першої інстанції в резолютивній частині додаткового рішення фактично продублював рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року, що і стало підставою для звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначені вище рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у відкритті касаційного провадження щодо оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року та додаткового рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року було відмовлено, оскільки зазначені рішення не переглядались в апеляційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2019 року Сквирським районним судом Київської області у відкритому судовому засіданні за участю, у тому числі, і позивача, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про видачу копію повного тексту рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року. У заяві позивач зазначила, що копія повного тексту рішення потрібна їй для звернення до апеляційного суду.

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання, в якому просила не враховувати її заяву від 08 лютого 2019 року про видачу копію повного тексту рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року.

В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що повний текст рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року вона отримала 13 березня 2019 року.

28 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до Сквирського районного суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення, повний текст якого, як зазначає позивач, вона отримала 14 травня 2019 року.

Не погодившись із рішеннями суду першої інстанції, 13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила основне та додаткове рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі: змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі виконавчого листа № 2-56, виданого 9 березня 2007 року Сквирським районним судом Київської області на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного виду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів для усунення її недоліків, а саме подання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження підтвердженою доказами.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Додаткове рішення є самостійним об`єктом оскарження. На виконання додаткового рішення видається окремий виконавчий лист.

За змістом частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. Суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропущення заявником строку на апеляційне оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року без поважних причин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів, що позивач була позбавлена можливості оскаржити зазначене рішення суду першої інстанції в установлений законом строк. При цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи апеляційної скарги про те, що суддя-доповідач в суді першої інстанції ввів її в оману, повідомивши про скасування чи зміну рішення від 30 січня 2019 року, як такі, що не знайшли свого підтвердження та зводяться до неправильного розуміння норм процесуального закону, що не звільняє позивача від обов`язку дотримуватись процесуальних строків оскарження судових рішень.

Такий висновок апеляційного суду відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 - ВР, якою гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справі, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Верховним Судом враховано, що 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 зверталась до суду першої інстанції з заявою про видачу копії повного тексту рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року, зі змісту якої вбачається, що позивач мала намір оскаржити його в апеляційному порядку, разом з тим, таке процесуальне право не було реалізовано позивачем у тридцяти денний строк з моменту отримання повного тексту рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зазначене питання може бути вирішено апеляційним судом шляхом розгляду заяви про виправлення описки в оскаржуваній ухвалі, процесуальним правом на звернення із якою наділена позивач.

Інші доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик