Постанова

від 12.11.2019 по справі 917/486/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. Справа № 917/486/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Пономарьов М.М. на підставі ордеру серії КВ №780142 від 15.10.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4915 від 27.03.2012,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" (вх.№3064 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Безрук Т.М., час проголошення рішення - 10:38год., дата складання повного тексту рішення - 04.09.2019, у справі №917/486/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістика МТС", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід", м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська обл.,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістика-МТС" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" про стягнення 745 771, 96грн основного боргу за договором №200618 МТС-Ж про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2018.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за надані у листопаді 2018 року послуги по перевезенню вантажів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.08.2019 у справі №917/486/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістика-МТС" 745 771, 96грн основного боргу та 11 186, 58грн витрат з оплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що на виконання умов укладеного сторонами у справі договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів у листопаді 2018 року на загальну суму 1 173 817, 59грн, однак, за надані послуги відповідач розрахувався частково, заборгованість в сумі 745 771, 96грн відповідачем не сплачена, що останнім не спростовується.

Місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача щодо припинення зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості за отримані у листопаді 2018 року послуги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог - нарахованих відповідачем збитків та штрафних санкцій позивачу, оскільки між сторонами існує спір щодо наявності підстав для відшкодування збитків.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції проігнорував наданий відповідачем поштовий чек в якості доказу надсилання відзиву на позовну заяву позивачу; вважає, що суд неправомірно відхилив клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені у відзиві питання відповідно до частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Також апелянт зазначає, що захист порушеного права відповідача, до моменту їх відновлення, шляхом притримання оплати наданих виконавцем послуг, відповідає умовам договору і нормам чинного законодавства.

На думку апелянта, на момент відкриття провадження у справі та розгляду справи судом між сторонами у справі існували зустрічні однорідні зобов`язання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2019 у справі №917/486/19; встановлено позивачу строк до 01.11.2019 для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 01.11.2019 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 12.11.2019 о 14:15год.

05.11.2019 (01.11.2019 подано до підприємства поштового зв`язку) від позивача до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10402), зазначає, що відзив був надісланий відповідачем лише на адресу Господарського суду Полтавської області, доказів надсилання відзиву позивачу відповідачем до суду надано не було; позивач вважає, що клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені питання було спрямовано на затягування розгляду справи, оскільки поставлені питання не стосуються предмета спору; поряд з цим, позивачем були надані відповіді на поставлені відповідачем питання. Як зазначає позивач, послуги у спірних правовідносинах були прийняті відповідачем без зауважень, про що у матеріалах справи містяться підписані акти виконаних робіт (наданих послуг); відповідач направляв позивачу лише заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог і за більш ніж рік з моменту виникнення спірних правовідносин не надсилав повідомлення про притримання оплати наданих послуг. Крім того, позивач вважає доводи відповідача щодо припинення зобов`язання відповідача зі сплати боргу за надані у листопаді 2018 року послуги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог - нарахованих відповідачем збитків та штрафних санкцій позивачу безпідставними і необґрунтованими. За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 29.08.2019 - без змін.

11.11.2019 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№10594), зазначає, що апелянт не має в своєму штаті особи, яка відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, зокрема адвоката, у зв`язку із чим, просить відкласти судове засідання для надання апелянту можливості завершити переговори з питання отримання правничої допомоги.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019, у зв`язку із лікарняним судді Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.11.2019 представник позивача оголосив відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 29.08.2019 - без змін.

Апелянт своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, уповноважений представник апелянта в судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи; ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 до учасників справи було доведено, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

У даному випадку апелянт був належним чином завчасно повідомлений про дату, час і місце цього засідання, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали апелянту ще 17.10.2019.

А відтак, сама по собі неявка у судове засідання 12.11.2019 представника апелянта не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Поряд з цим, згідно з частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Однак, суд апеляційної інстанції не визнає повідомлені апелянтом у клопотанні про відкладення розгляду справи причини поважними, виходячи з такого.

Як зазначено вище, апеляційним господарським судом були створені усі належні умови для забезпечення можливості учасникам справи реалізувати свої процесуальні права; у тому числі, апелянт мав можливість протягом майже місяця вчинити дії для пошуку адвоката, якщо мав намір скористатись його послугами, і забезпечити його участь в якості свого представника у судовому засіданні.

Однак, матеріали справи не містять відомостей, що апелянт хоча б вчиняв дії, спрямовані на забезпечення участі адвоката при розгляді судом його апеляційної скарги; сам апелянт звертаючись до апеляційного господарського суду, проявивши розумну обізнаність і маючи намір скористатись послугами адвоката, мав розуміти про необхідність завчасного вирішення питання щодо забезпечення участі адвоката.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 73-74 Господарського процесуального кодексу України), однак, у даному випадку апелянт не обґрунтовує, в чому полягає неможливість розгляду апеляційної скарги без участі його представника.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до положень статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа може брати участь у справі також через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи). Отже, апелянт міг забезпечити свою участь у справі через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, які є у штаті апелянта. Однак, доказів неможливості з`явитись в судове засідання цим особам апелянтом суду не надано.

В цілому, суд апеляційної інстанції розцінює клопотання апелянта про відкладення розгляду справи як таке, що спрямоване на затягування розгляду справи; згідно матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідач звертався до суду з аналогічним клопотанням (т.2 а.с.173-176) із зазначенням тих самих доводів: відповідач не має в своєму штаті особи, яка відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, зокрема адвоката, у зв`язку із чим, просить відкласти судове засідання для надання відповідачу можливості завершити переговори з питання отримання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, в одному судовому засіданні в суді першої інстанції був присутній представник відповідача - адвокат Дробот Ю.М., який, однак, у подальшому, звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю бути присутнім.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник позивача висловив свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представника апелянта не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів відмовляє апелянту у клопотанні про відкладення розгляду справи і вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістика-МТС" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" (замовник) був укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №200618 МТС-Ж (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, виконавець зобов`язався організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно із товарно-транспортною накладною) до відповідного пункту призначення у встановлений договором або замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник - сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, його ціна дорівнює вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього Договору, що відображаються в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що розмір плати за послуги, які надаються за цим Договором, визначається на підставі тарифів на послуги виконавця при перевезенні вантажів - овес, пшениці, ріпаку, ячменю, льону, гірчиці відповідно до Додатку №3 та у разі перевезення інших вантажів - кукурудзи, сої, соняшнику сторони керуються тарифами на послуги виконавця при перевезенні вантажів відповідно до Додатку №4 до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3. Договору, плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, факту підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), визначення маси вантажу згідно з пунктом 2.3.2. Договору та проведення звірки взаємних розрахунків між замовником та виконавцем. При відсутності зауважень щодо наданих послуг за цим Договором, замовник підписує акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 банківських днів після його отримання, а також отримання документів, що підтверджують надання послуг за цим Договором, а саме: два оригінальних примірники товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем. У разі наявності претензій щодо наданих послуг, замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), зобов`язаний направити мотивовану відмову від підписання акту.

Відповідно до пункту 2.3.1. Договору, оплата послуг здійснюється наступним чином: 80 % наданих послуг оплачується відповідно до пункту 2.3, інша частина за надані послуги, а саме: 20% оплачується після реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 2.3.2. Договору сторони погодили, що замовник має право притримати оплату наданих виконавцем послуг у розмірі виставленої претензії (у разі її наявності). Остаточний розрахунок з виконавцем за надані послуги здійснюється після визначення маси вантажу, доставленого на елеватор чи інше місце призначення, яку сторони визначають згідно відомостей, зазначених системою: "ITOGO.TMS", з чим виконавець погоджується.

Згідно з пунктом 2.6. Договору, датою надання послуг є дата підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пункту 3.3.7. Договору, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю за надані послуги встановлену суму.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2019, а в частині не виконаних зобов`язань, що виникли протягом строку дії цього договору - до повного виконання.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів у листопаді 2018 року на загальну суму 1 173 817, 59грн, що підтверджується двостороннє підписаними:

актом виконаних робіт (наданих послуг) №3045 від 01.12.2018 на суму 237 753, 12грн, та доданими до нього товарно-транспортними накладними від 10.11.2018 №№005022, 005034, 005068; від 15.11.2018 №№004866, 004871, 004894, 012337, 012346, 012352, 012423, 146, б/н; від 16.11.2018 №№ 012289, 012285, 012287, 012288, 012290, 012291, 012292, 012293, 012294, 012297, 012432, 012437, 012599, 012601, 012604, 012839, 012840 012841,012842, 012844, 012845, 012847, 012849, 012853 , 012854, 012855, 017534 017595, 017596, 017599; від 17.11.2018 №№012273, 012276, 012277, 012307 012312 (т.2 а.с.23-48);

актом виконаних робіт (наданих послуг) №3108 від 01.12.2018 на суму 467 233, 69грн та доданими до нього товарно-транспортними накладними від 15.11.2018 № Б/Н; від 17.11.2018 №№182, 20005; від 19.11.2018 №20027; від 20.11.2018 №№20031, 20035, 20036, 203, 208; від 21.11.2018 №№217, 222, 223, 20043, 20045; від 22.11.2018 №№20047, 20048, 20049, 20050, 20054, 20056, 224, 225, 227; від 23.11.2018 №№012800, 012802, 012803, 012804, 012806, 012809, 012810, 012814, 012816, 012819, 012821 017756, 17753, 17754, 17761, 20057, 20058 (т.2 а.с.49-71);

актом виконаних робіт (наданих послуг) №3112 від 01.12.2018 на суму 233 093, 29грн та доданими до нього товарно-транспортними накладними від 22.11.2018 №№012680, 20051; від 23.11.2018 №№012720, 012724, 012747, 012766, 012769, 012780, 012788, 012790, 012808, 012820, 12784, 17752; від 24.11.2018 №№17757, 008822, 012825, 012900, 012905, 012906, 012911, 012912, 012918, 012927, 012928, 012929, 012933, 012938, 012940, 012941, 012942, 012946, 012949, 012950, 012951, 012958, 012959, 012962, 012965, 012969, 12974; від 25.11.2018 №№012981, 012982, 012985 (т.2 а.с.72-95);

актом виконаних робіт (наданих послуг) №3117 від 03.12.2018 на суму 235 737, 49грн та доданими до нього товарно-транспортними накладними від 13.11.2018 №012165; від 18.11.2018 №20019; від 21.11.2018 №№012386, 20041, 20042; від 22.11.2018 №№20053, 20055, 012714, від 24.11.2018 №№20062, 012956, 012961, 17759, 17760, 17762, 17763; від 28.11.2018 №№012115, 012119, 012120, 012124, 012177, 012988, 012989 (т.2 а.с.96-108);

відповідними податковими накладними від 01.12.2018, від 03.12.2018 (т.2 а.с.109-116).

На оплату вказаних послуг позивачем були виписані відповідні рахунки (т.3 а.с.4-7).

За отримані послуги відповідач розрахувався частково, сплативши 428 045, 63грн.

В акті звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2018 - 13.03.2019 сторони підтвердили факт наявності заборгованості відповідача у сумі 745 771, 96грн (т.2 а.с.119).

Заборгованість в сумі 745 771, 96грн відповідачем не сплачена.

Відповідач не оспорює факт надання йому послуг на підставі вказаних у позові актів виконаних робіт та їх вартість, проте, посилається на проведення ним зарахування зустрічних однорідних вимог та, одночасно, на притримання оплати вказаних послуг згідно з пунктом 2.3.2 договору (т.2 а.с.190-197).

Так, листом №194 від 18.02.2019 відповідач звертався до позивача з повідомленням про припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, посилаючись на те, що у нього (відповідача) існує заборгованість перед позивачем за Договором №200618 МТС-Ж від 20.06.2018 в сумі 745 771, 96грн, а позивач, за твердженням відповідача, завдав останньому збитків на суму 875 184, 25грн (т.2 а.с.120-122).

Зазначену заяву відповідач обґрунтовує тим, що позивачем, на думку відповідача, без вагомих причин в межах укладеного між сторонами Договору за перевезеннями 30 вересня 2018 не було доставлено вантажоодержувачу вантаж - зерно кукурудзи загальною масою 173723 кг, яке було завантажено 30.09.2018 на автомобілі: марки КАМАЗ 5320 державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп, державний номерний знак НОМЕР_2 031 НОМЕР_3 ; марки "КАМАЗ", модель 5320, державний номерний знак НОМЕР_4 , причіп, державний номерний знак НОМЕР_5 ; марки "КАМАЗ", модель 55111, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , причіп, державний номерний знак НОМЕР_7 ; марки "МАЗ", модель 53363, реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 , причіп, державний номерний знак НОМЕР_9 ; марки "КАМАЗ", модель 5320, реєстраційний номерний знак НОМЕР_10 та причіп, державний номерний знак НОМЕР_11 .

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що позивач має відшкодувати йому вартість зерна кукурудзи в сумі 825 184, 25грн та сплатити штраф в сумі 50 000, 00грн, та як наслідок заявляє про зарахування зустрічних вимог.

Апеляційним господарським судом встановлено, що обставини, на які посилається відповідач у повідомленні №194 від 18.02.2019 про припинення господарського зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги спірних правовідносин не стосуються.

Надання позивачем послуг у повному обсязі у листопаді 2018 року відповідач не спростовує, про що у матеріалах справи наявні підписані ним акти про надання послуг без зауважень, а також зазначено про це апелянтом у відзиві на позовну заяву і в апеляційній скарзі.

У відповіді №17 від 12.03.2019 на повідомлення відповідача про припинення господарського зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги позивач зазначає, що ТОВ "Транс-Логістика-МТС" не визнає як факту завдання збитків, так і вважає неможливим в даному випадку зарахування зустрічних вимог між сторонами.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що невиконання у визначений укладеним між сторонами Договором строк перевезень вантажів за окремими замовленнями пов`язано з обставинами накладення 03.10.2018 слідчим суддею Октябрьського районного суду міста Полтава арешту в межах кримінального провадження №12018170000000480 від 10.09.2018 на залучені ТОВ "Транс-Логістика-МТС" до виконання перевезень автомобілі, а також їх розміщення працівниками поліції разом з вантажем на визначеній ними території, блокування доступу до автомобілів та вантажу. Постановою слідчого від 01.10.2018 в ОВС СУ ГУНП в Полтавській області Кіяшко Т.М. також вказані автомобілі разом з вантажем (насінням кукурудзи) були визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №12018170000000480 від 10.09.2018.

Крім того, позивач посилається на те, що досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170000000480 від 10.09.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України щодо самовільного захоплення земельних ділянок суб`єктами господарської діяльності, зокрема ПрАТ "Райз-Максимко", який є пов`язаним з ТОВ "Райз-Схід" (кінцевим бенефіціаром обох є ОСОБА_1 ), та фізичним особами, їх розорення та засіяння сільськогосподарськими культурами, які належать державі в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Позивач вважає, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо звільнення вказаних автомобілів з-під арешту: ініціювало звернення до слідчого судді з клопотанням про зняття арешту, внаслідок чого, ухвалами слідчого судді від 12.10.2018 арешт було знято; ініціювало звернення до прокуратури Полтавської області з клопотанням про повернення автомобілів їх власникам. Як вказує позивач, 26.10.2018 працівниками поліції в межах кримінального провадження №12018170000000480 від 10.09.2018 було зірвано пломби з автомобілів, а також примусово здійснено вивантаження вантажу (зерна кукурудзи) й вилучено його як речовий доказ у кримінальному провадженні, та залишено на зберігання на площадці ТОВ "Яромир Агро" (Полтавська обл., Пирятинський район, с. Яцини), про що було складено протокол огляду місця події від 26.10.2018.

Відтак, вважає, що його вина з невиконання у визначений укладеним між сторонами Договором строк перевезень вантажів у вересні 2018 року відсутня.

В обґрунтування викладених обставин, позивачем надано для долучення до матеріалів даної справи копії ухвал судів, протоколу огляду місця події від 26.10.2018.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа №910/7002/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістика-МТС" про стягнення 875 184, 25грн штрафних санкцій, у тому числі, 825 184, 25грн збитків, завданих не доставкою вантажу до пункту призначення, та 50 000, 00грн штрафу.

Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/7002/19 про відкриття провадження у справі, свої позовні вимоги ТОВ "Райз-Схід" обґрунтовує тим, що ТОВ "Транс-Логістика-МТС" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2018 №200618 МТС-Ж не виконав взяті на себе зобов`язання з доставки вантажу в пункт призначення, у зв`язку з чим, ТОВ "Райз-Схід" зазнав збитків у розмірі 825 184, 25грн. Крім того, у зв`язку з втратою (не доставкою) вантажу в пункт призначення ТОВ "Райз-Схід" нараховано штраф у розмірі 50 000, 00грн.

Справа №910/7002/19 Господарським судом міста Києва не розглянута і спір між сторонами не вирішено.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем як замовником своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таке ж положення міститься і в частині 1 статті 307 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором щодо перевезення відповідачу вантажу у листопаді 2018 року на загальну суму 1 173 817, 59грн.

Підписані обома сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг) №3045 від 01.12.2018, №3108 від 01.12.2018, №3112 від 01.12.2018, №3117 від 03.12.2018 без зауважень містяться у матеріалах справи.

В усіх перелічених актах зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

Відтак, відповідач у відповідності до умов пункту 2.3. Договору мав оплатити 80% вартості наданих йому послуг ще у грудні 2018 року.

Відповідно до матеріалів справи, податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 26-28.12.2018 (т.2 а.с.109-116), отже, і залишок - 20% наданих послуг мав бути сплачений відповідачем.

Відповідач не заперечує проти факту наданих йому послуг по перевезенню вантажу та суми цих послуг в сумі 1 173 817, 59грн.

Поряд з цим, за надані послуги відповідач розрахувався частково; заборгованість в сумі 745 771, 96грн відповідачем не сплачена, що ним не заперечується.

В складеному сторонами у справі акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.12.2018 по 13.03.2019 за підписами директорів позивача і відповідача, скріплених печатками, зазначено, що розмір заборгованості відповідача складає 745 771, 96грн.

Так, згідно матеріалів справи, відповідач у повідомленні про припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, що була надіслана на адресу позивача, зазначає, що станом на момент звернення з цим повідомленням, притримана замовником оплата наданих виконавцем послуг за Договором становить 745 771, 96грн.

А у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що він не спростовує і не заперечує факт надання йому послуг на підставі вказаних у позові актів виконаних робіт; в апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що він є боржником перед позивачем за актами виконаних робіт №3045 від 01.12.2018, №3108 від 01.12.2018, №3112 від 01.12.2018, №3117 від 03.12.2018 на загальну суму 1 173 817, 59грн.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 745 771, 96грн заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта, що на момент відкриття провадження у справі та розгляду справи судом між сторонами у справі існували зустрічні однорідні зобов`язання, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явленні вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З аналізу статті 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Поряд з цим, важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виклює проведення зарахування у добровільному порядку.

Такі висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 у справі №914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18).

Отже, умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо наявності підстав для відшкодування нарахованих відповідачем у повідомленні про припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги збитків, за вирішенням якого ТОВ "Райз-Схід" звернувся до господарського суду міста Києва; судове рішення у справі №910/7002/19 на час розгляд цієї справи не ухвалено і спір між сторонами на момент відкриття провадження у даній справі не вирішено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена відповідачем до зарахування сума збитків не є безспірною, тому зобов`язання відповідача оплатити борг за надані послуги не може бути припинено шляхом зарахування вимоги, вказаної у заяві відповідача №194 від 18.02.2018.

Зазначене виключає можливість застосування пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Щодо доводів апелянта, що захист порушеного права відповідача, до моменту їх відновлення, шляхом притримання оплати наданих виконавцем послуг, відповідає умовам договору і нормам чинного законодавства, судова колегія зазначає таке.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про право притримати оплату у відповідності до пункту 2.3.2. Договору.

Згідно з підпунктом 2.3.2. Договору, замовник має право притримати оплату наданих виконавцем послуг у розмірі виставленої претензії (у разі наявності). Остаточний розрахунок з виконавцем за надані послуги здійснюється після визначення маси вантажу доставленого на елеватор чи інше місце призначення, яку сторони визначають згідно відомостей зазначених системою "ITOGO. TMS", з чим виконавець погоджується.

Однак, послуги за актами виконаних робіт №3045 від 01.12.2018, №3108 від 01.12.2018, №3112 від 01.12.2018, №3117 від 03.12.2018 на загальну суму 1 173 817, 59грн, що є предметом даного спору, були прийняті замовником без зауважень (претензії); апелянт від них не відмовлявся, отже, надані позивачем у листопаді 2018 року послуги підлягають оплаті.

Таким чином, правові підстави для притримання оплати за отримані послуги у апелянта відсутні. І в даному випадку судом першої інстанції була надана належна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі, і умовам Договору у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства.

При цьому, слід зазначити, що право кредитора притримати річ нерозривно пов`язане з його обов`язком, передбаченим частиною 1 статті 595 Цивільного кодексу України, а саме, кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

У даному випадку вбачається, що апелянт направляв позивачу лише заяву про зарахування зустрічних вимог і за більш ніж рік з моменту виникнення спірних правовідносин не надсилав повідомлення про притримання оплати прийнятих послуг.

В цілому, суд апеляційної інстанції розцінює зазначені доводи апелянта як ухилення від виконання своїх зобов`язань щодо оплати отриманих послуг, які були прийняті апелянтом без зауважень і при цьому, апелянт не спростовує наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції проігнорував наданий відповідачем поштовий чек в якості доказу надсилання відзиву на позовну заяву позивачу, виходячи з такого.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в матеріалах справи знаходиться опис вкладення, з якого вбачається, що окрім інших документів до опису вкладення відповідач додав докази надсилання відзиву на позовну заяву (поштовий чек та опис вкладення). Однак, як вбачається із матеріалів справи, до опису вкладення у цінний лист до Господарського суду Полтавської області (т.2 а.с.224) відповідач надав повторно опис вкладення у цінний лист про надсилання документів до Господарського суду Полтавської області (т.2 а.с.223), а не позивачу; із наявного у матеріалах справи поштового чеку (т.2 а.с.222) взагалі не вбачається, які документи і куди та кому були надіслані.

Поряд з цим, відзив апелянта був врахований судом першої інстанції, а відтак, судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права і враховано правові позиції обох сторін.

Щодо доводів апелянта, що суд неправомірно відхилив клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені у відзиві питання відповідно до частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

Згідно матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву поставив позивачу вісім запитань в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивачем детально надано відповіді на питання, поставлені відповідачем у відзиві. При цьому, в суді першої інстанції позивачем були надані пояснення, що на той час у позивача не було можливості надати нотаріально посвідчену заяву директора ТОВ "Транс-Логістика-МТС" з відповідями на поставлені відповідачем питання, оскільки директор перебував у відрядженні до Херсонської області, у зв`язку із активною фазою збору врожаю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта оскаржуваним рішенням, оскільки сам апелянт не спростовує наявність у нього заборгованості за отриманими послугами у листопаді 2018 року у розмірі 745 771, 96грн, що підлягають сплаті на користь позивача; у разі задоволення позову ТОВ "Райз-Схід" про стягнення збитків у справі №910/7002/19, у тому числі, і зазначена сума буде стягнута на користь ТОВ "Райз-Схід".

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 29.08.2019 у справі №917/486/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2019 у справі №917/486/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.11.2019

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза