Рішення

від 13.11.2019 по справі 906/774/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/774/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Шагін О.В., ордер про надання правової допомоги серія КВ №365857 від 30.07.2019;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів"

про стягнення 328 596,48 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулося до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" про стягнення 328 596,48грн, із яких: 293 032,05грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 28 340,72грн пені, 2 862,60грн 3% річних, 4 361,11грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №693-FL від 20.02.2013 в частині своєчасної сплати лізингових платежів.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 31.07.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2019.

23.09.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого останній просить суд зупинити провадження у даній справі №906/774/19 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12107/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про тлумачення змісту договору фінансового лізингу від 20.02.2013 №691-FL.

В судовому засіданні 23.09.2019 оголошувалась перерва до 30.09.2019.

30.09.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.84-93).

Згідно ухвали суду від 30.09.2019 суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №906/774/19, так як вважає, що тлумачення змісту договору фінансового лізингу №691-FL від 20.02.2013 у справі №910/12107/19 не може вплинути на правовідносини сторін, які склалися при виконанні договору фінансового лізингу №693-FL від 20.02.2013.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/774/19 до судового розгляду по суті на 28.10.2019.

Ухвалою суду від 28.10.2019 постановлено відкласти розгляд справи по суті на 07.11.2019.

В судовому засіданні 07.11.2019 оголошено перерву до 13.11.2019.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що учасники провадження мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

20.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (позивач, лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (відповідач, лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №693-LF (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації (додаток 1 до договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.22-29).

20.03.2013 між ТОВ "Альфатех" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (позивач, покупець) та Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (відповідач, лізингоодержувач) укладено Договір поставки №134К, згідно якого покупець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити спеціальну техніку для подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоотримувачу (а.с.19-20).

На підставі Акту приймання - передачі від 11.10.2013 позивач прийняв від продавця техніку: Навантажувач колісний HYUNDAI HL780-7А з ковшем 5,6м3, 2008 року виробництва, серійний номер LH0410184, загальною вартістю 2 329 470,00грн з метою передачі відповідачу відповідно до умов Договору фінансового лізингу №693-LF від 20.02.2013 (а.с.21).

15.10.2013 між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання-передачі до Договору фінансового лізингу №693-LF від 20.02.2013 згідно якого сторони підтвердили фізичну передачу відповідачу наступну техніку, яка становить предмет лізингу: Навантажувач колісний HYUNDAI HL780-7А з ковшем 5,6м3, 2008 року виробництва, серійний номер LH0410184, загальною вартістю 2 329 470,00грн, фактичний курс валюти 1 долар США = 7,9930грн (а.с. 48).

Згідно пункту 6.1. Договору, Відповідач сплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до Договору.

Згідно п.6.2 Договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду Лізингодавця.

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2. Вказана в цьому пункті дата є датою нарахування кожного чергового лізингового платежу для цілей податкового обліку.

Згідно Графіку сплати лізингових платежів, що є Додатком №2 до договору, відповідач зобов`язався сплатити лізингові платежі у період з 25.08.2013 по 25.07.2018 (а.с.31-32).

Пунктом 6.7. Договору встановлено, що у зв`язку із залученням Лізингодавцем кредитних коштів у доларах США (надалі - "Валюта кредиту") для придбання Предмету лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем. Сума курсової різниці визначається за формулою : Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп,

де Скр - сума курсової різниці, грн;

Флп - лізинговий платіж згідно Графіку (Додаток 2 до Договору) у місяці, за який нараховується курсова різниця;

К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв`язку з придбанням Предмету лізингу, який зазначається в Акті приймання-передачі;

К2 - курс платежу, курс гривні до долара США, встановленого Національним Банком України (надалі - НБУ) на дату виставлення рахунку сплати періодичного лізингового платежу, згідно п. 6.6. Договору, та збільшеного на 1,5% (одну цілу п`ять десятих процента).

Якщо різниця між курсом продажу долара США на українському міжбанківському валютному ринку на дату виставлення рахунку та курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України (надалі - "НБУ") на дату виставлення рахунку сплати періодичного лізингового платежу перевищує 1,5 %, то, для цілей здійснення розрахунків за зазначеною вище формулою, у якості К2 застосовується курс продажу долара США міжбанківського валютного ринку згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing (http://www.udinform.com) на момент закриття торгів на дату, що передує даті виставлення рахунку.

Згідно п.6.8 договору, кожний черговий лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2.

Тобто, Відповідач зобов`язаний сплачувати лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток 2 до Договору), не пізніше дати зазначеної у даному Графіку, з урахуванням коригування розміру винагороди на зміну курсу гривні до долару США, передбаченого в пункті 6.7. Договору.

Згідно п.3 Додаткової угоди №6 від 26.10.2016 до Договору формулювання пункту 6.7 Договору змінено та викладено в наступній редакції: "У зв`язку із залученням Лізингодавцем кредитних коштів у доларах США (надалі - "Валюта кредиту") для придбання Предмету лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем. Сума курсової різниці визначається за формулою:

Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп,

де Скр - сума курсової різниці, грн;

Флп - лізинговий платіж згідно Графіку (Додаток 2 до Договору) у місяці, за який нараховується курсова різниця;

К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв`язку з придбанням Предмету лізингу, який зазначається в Акті приймання-передачі;

К2 - курс платежу, курс гривні до долара США, розмір якого становить 1 дол.США = 26,84грн".

Згідно п.6.16 договору, всі суми, одержані від лізингоодержувача, будуть зараховуватись в наступному порядку: погашення неустойки; сплата прострочених платежів за договором; погашення прострочених лізингових платежів (починаючи с суми найдавнішої несплати); сплата поточних лізингових платежів. Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості.

Однак, відповідач свої зобов`язання, щодо сплати лізингових платежів за Договором виконував неналежним чином. В зв`язку з існуючою заборгованістю між Позивачем та Відповідачем укладалися Додаткові угоди про зміну графіку лізингових платежів.

20.09.2018 між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода №8, за умовами якої Лізингоодержувач визнає, що на дату укладання даної Додаткової угоди має прострочену заборгованість за Договором в розмірі 13614,55грн, яку зобов`язується сплатити в строки згідно з графіком наведеним у Додатку №2 до цієї Додаткової угоди, з 25.11.2018 до 25.01.2019 (а.с.45,47).

Згідно Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком до Додаткової угоди №8 від 20.09.2018, відповідач зобов`язався сплатити кошти у період з 25.10.2013 по 25.09.2020 (а.с.45-46).

Однак, незважаючи на реструктуризацію заборгованостей Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті лізингових платежів в результаті чого за період з 25.09.2018 по 22.07.2019 утворилася заборгованість в сумі 293 032,05грн, яка складається із: 38 715,12грн - вартість майна, 100259,83грн - винагорода лізингодавця, 327 694,35грн - курсова різниця, 13 614,55грн - борг за попередній період згідно Додаткової угоди №8, за вирахуванням 187 251,80грн сплачених відповідачем платежів за вказаний період.

Окрім того, зважаючи на неналежне виконання зобов`язань за договором, позивачем нараховано відповідачу 28 340,72грн - пені, 2 862,60грн - 3% річних, 4 361,11грн - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 07.11.2019 позивачем подано додаткові пояснення, згідно яких ТОВ ОТП Лізинг зазначено, що під час здійснення розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені позивачем допущено помилки, у зв`язку з чим позивачем подано виправлений розрахунок (а.с.111-117).

2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 даного наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Оскільки відповідач основний борг станом на 22.07.2019 не сплатив, позивачем взято до уваги, що у Додатковій угоді №6 від 26.10.2016 сторони визначили, що курс долара США до гривні становить 26,84грн за 1 долар США.

Суд вказує, що заперечення відповідача в частині нарахування курсової різниці спростовуються п.п. 6.7,6.2 договору, в яких передбачено, що за формулою до обрахунку береться лізинговий платіж (Флп), який, в свою чергу, складається з вартості предмета лізингу (п.6.2.1 договору) та винагороди лізингоодержувача (п.6.2.2 договору).

Таким чином, курсова різниця нараховується як на вартість предмета лізингу, так і на винагороду лізингоодержувача.

Тому, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 293032,05грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

2.1. Щодо позовних вимог про стягнення 4361,11грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

В даному випадку, договором передбачено коригування боргу відповідача виходячи з курсу національної валюти України до іноземної валюти, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що фактично сторони узгодили, що валютою договору в частині лізингових платежів є іноземна валюта.

Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17 та постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення 4361,11грн інфляційних втрат.

2.2. Щодо позовних вимог про стягнення 28 340,72грн пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачено, що за порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого порушення, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню (п.9.2.1).

Згідно п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок суми пені (за період з 28.01.2019 по 22.07.2019), суд зазначає, що позивач помилково визначив періоди нарахування, оскільки не врахував те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Так, відповідачем здійснено часткову оплату лізингових платежів 25.10.2018 на суму 4 538,55грн та 36 654,02грн, 03.01.2019 на суму 36 168,95грн, 04.01.2019 на суму 893,47грн, 25.01.2019 на суму 36 168,95грн, 22.02.2019 на суму 35 932,03грн, 13.06.2019 на суму 22 895,83грн, 21.06.2019 на суму 14 000,00грн.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, суд задовольняє позов у частині стягнення із відповідача пені в сумі 27 988,27грн за період із 28.01.2019 по 22.07.2019, та відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 352,45грн (28340,72грн - 27988,27грн).

2.3. Щодо позовних вимог про стягнення 2 862,60грн 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних з урахуванням п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, згідно якого заборгованість відповідача за період із 26.09.2018 по 22.07.2019 (із урахуванням періодів, вказаних позивачем у розрахунку (а.с.111-112)) становить 3129,95грн.

Однак, відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 3% річних у сумі 2 862,60 грн, які заявлені позивачем.

2.4. Висновок господарського суду за результатами розгляду справи.

Зважаючи на неналежне виконання ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів умов Договору фінансового лізингу №693-LF від 20.02.2013, суд вважає позовні вимоги про стягнення 293 032,05грн - основного боргу, 27 988,27грн - пені, 2 862,60грн - 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог про стягнення 4361,11грн інфляційних втрат, 352,45грн пені суд відмовляє.

3. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За позовну вимогу майнового характеру позивач мав сплатити 4 928,94грн судового збору (328 596,48грн * 1,5%).

Зважаючи на те, позовні вимоги ТОВ "ОТП Лізинг" задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача 2 298,27грн фактичних витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи (а.с.121). На підтвердження понесення вказаних витрат позивачем подано до суду копії фіскальних чеків про купівлю бензину А-95 на загальну суму 2 298,27грн (а.с.122-124).

Згідно п.4 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-2 ст.86 ГПК України).

Оскільки позивачем на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, подано лише фіскальні чеки про купівлю бензину, однак не подано доказів купівлі цього бензину саме позивачем, а не іншою особою, не подано інших доказів того, що вказаний бензин придбано саме для вчинення процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та використання його в розмірах та у повному обсязі, який вказано у фіскальних чеках, суд не вважає подані позивачем докази належним підтвердженням їх понесення ТОВ "ОТП Лізинг", а тому відмовляє у задоволенні вимоги про їх стягнення із відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (11563, Житомирська обл., Коростенський район, с. Гулянка, вул. Молодіжна, буд. 18, ідентифікаційний код 00110177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.43, ідентифікаційний код 35912126):

- 293 032,05грн - основного боргу;

- 27 988,27грн - пені;

- 2 862,60грн - 3% річних;

- 4 858,25грн - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.11.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)