Постанова

від 18.02.2020 по справі 906/774/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Справа № 906/774/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Локшин А.В. - адвокат, представник за ордером серії КВ №365915 від 14.02.2020р.

від відповідача: Бондар Р.В. - адвокат, представник за ордером серії ЧК №122061 від 03.01.2020р.

Вербицький В.П. - генеральний директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів", с.Гулянка, Коростенського району Житомирської області

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 13.11.19р. суддею Шніт А.В. о 13:26 год. у м.Житомирі, повний текст складено 20.11.19р.

у справі № 906/774/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів", с.Гулянка, Коростенського району Житомирської області

про стягнення 328 596,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суд Житомирської області від 13.11.2019р. у справі №906/774/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" про стягнення 328596,48грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг": 293 032,05грн. - основного боргу; 27 988,27грн. - пені; 2 862,60грн. - 3% річних; 4 858,25грн. - судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Також, просить здійснити розподіл судових витрат.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує на те, що у п.6.7 договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №693-FL у редакції п.3 Додаткової угоди від 26.10.2016р. №6 до цього договору встановлений обов`язок лізингоодержувача коригувати винагороду на суму курсової різниці. А згідно з п.6.4 договору відшкодування вартості предмета лізингу та винагорода лізингодавця є окремими складовими частинами періодичних лізингових платежів. Із п.6.7 договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №693-FL у редакції п.3 Додаткової угоди від 26.10.2016р. №6 до цього договору вбачається, що К1 - курс гривні до долара СІІІА, встановлений Національним банком України на день здійснення платежу у зв`язку з придбанням предмету лізингу, зазначений в акті приймання-передачі від 15.10.2013р. до договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №693-FL дорівнює 7.9930гр.. Поряд з цим, К2 - курс гривні до долара США, встановлений до проміжного лізингового платежу, дорівнює 26,84грн. Отже, курсова різниця між К1 та К2 становить 335,8%. Суму курсової різниці слід обчислювати виходячи із суми винагороди лізингодавця, оскільки саме такий обов`язок лізингоодержувача встановлений у п.6.7 договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №693-FL у редакції п.3 Додаткової угоди від 26.10.2016р. №6 до нього, враховуючи, що у п.6.4 договору надано визначення терміну "винагорода лізингодавця", а не із суми періодичного лізингового платежу, визначення якого також надано у п.6.4 договору і у склад якого входить як вартість предмета лізингу, так і винагорода лізингодавця. За таких обставин, нарахування із курсової різниці за період з 25.09.2018р. до 25.06.2019р. (включно) складають 236 406,48грн., а не 327694,35грн., як необґрунтовано заявлено позивачем;

- покликається на те, що огляду на вищенаведене, здійснені ПрАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" лізингові платежі у розмірі 187 251,80грн. безпідставно зараховані ТОВ "ОТП Лізинг" як сплата заборгованості із курсової різниці у розмірі 327694,35грн., а тому у ПрАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" відсутня заборгованість із нарахування за майно та винагороди, а також відповідно до Додаткової угоди від 20.09.2018р. №8 перед ТОВ "ОТП Лізинг";

- вказує, що покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок курсової різниці національної валюти до долара США, а відтак, стягнення у цьому випадку 4361,11грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства;

- зазначає, що за умовами договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №693-FL покриття матеріальних втрат від знецінення коштів здійснюється за рахунок курсової різниці національної валюти до долара США, не входить до грошового зобов`язання, установленого у п.6.4 цього договору та носить компенсаційний характер. Отже, нарахування пені на суму заборгованості, до складу якої входить платіж компенсаційного характеру - нарахування із курсової різниці, суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №693-FL. Таким чином, у ПрАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" відсутня заборгованість із нарахування за майно та винагороди, а також відповідно до Додаткової угоди від 20.09.2018р. №8 перед ТОВ "ОТП Лізинг", а тому ТОВ "ОТП Лізинг" безпідставно нарахувало та заявило до стягнення з ПрАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" 28340,72грн. пені;

- звертає увагу на те, що нарахування трьох процентів річних на суму заборгованості, до складу якої входить платіж компенсаційного характеру - нарахування із курсової різниці, суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №693-FL. За таких обставин, сума 3% річних за заявлений позивачем період складає 344,41грн., а не 2 862,60грн., як необґрунтовано заявлено позивачем;

- вважає, що позивач не обґрунтував та належними доказами не довів наявність у відповідача заборгованості із сплати лізингових платежів у розмірі 293032,05грн., а також обов`язку із сплати пені у розмірі 28340,72грн., 3% річних у розмірі 2862,60грн. та інфляційних втрат у розмірі 4361,11грн., у позові слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.19р. у справі №906/774/19, призначено справу №906/774/19 до розгляду на 09.01.2020р. об 15:30год., тощо.

08.01.2019р. на електронну адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю його представника прибути в судове засідання.

09.01.2019р. на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 23.12.2019р. було отримано останнім лише 09.01.2020р. (докази отримання ухвали 09.01.2020р. додано до клопотання). Також, просить надати новий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки позивач не мав змоги своєчасно надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.02.2020р. об 14:30год..

27.01.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" надійшов письмовий відзив від 11.01.2020р. №08/01/ю на апеляційну скаргу.

Представники скаржника в судовому засіданні 18.02.2020р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення Господарського суд Житомирської області від 13.11.2019р. у справі №906/774/19 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 18.02.2020р. та письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суд Житомирської області від 13.11.2019р. у справі №906/774/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 20.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №693-LF (далі - договір), згідно п.1.1 якого, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації (Додаток 1 до договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.22-29).

За умовами п.1.7 договору, загальна вартість предмета лізингу на момент укладення договору зазначається в специфікації (Додаток 1 до договору).

Згідно змісту специфікації вартість предмету лізингу - навантажувача колісного становить 2335680,00грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.1 договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору.

Згідно п.6.2 договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця.

У відповідності до п.6.3 договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з Додатком 2 до договору, який є його невід`ємною частиною.

У пункті 6.4 договору визначено склад лізингових платежів:

- перший лізинговий платіж складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу; авансу вартості предмета лізингу, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- періодичні лізингові платежі складаються із: першого періодичного лізингового платежу: винагорода лізингодавця, яка розраховується з дати оплати предмета лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати платежу місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу лізингоодержувачу; другого і всіх наступних періодичних лізингових платежів: відшкодування вартості предмета лізингу; винагорода лізингодавця.

LIBOR - фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних сгавок пропозиції ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації (ВВА LIBOR Contributor Panel Banks). Фіксується на 11.00 (одинадцяту годину рівно) за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації цього договору ставка визначається на відповідну дату за даними системи РЕЙТЕРС.

Відповідно до п.6.5 договору, змінна частина винагороди кожного періодичного лізингового платежу, яка зазначена в графіку, змінюється пропорційно зміні ставки ЛІБОР (LIBOR) на період 1 місяць для долара США на перший робочий день місяця періодичного лізингового платежу по відношенню до ставки LIBOR, зазначеної в Додатку 2 до договору.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2. Вказана в цьому пункті дата є датою нарахування кожного чергового лізингового платежу для цілей податкового обліку.

У відповідності до п.6.7 договору, у зв`язку із залученням лізингодавцем кредитних коштів у доларах США (надалі - "валюта кредиту") для придбання предмету лізингу лізингоодержувач зобов`язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем. Сума курсової різниці визначається за формулою: Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп,

де Скр - сума курсової різниці, грн.;

Флп - лізинговий платіж згідно Графіку (Додаток 2 до договору) у місяці, за який нараховується курсова різниця;

К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв`язку з придбанням Предмету лізингу, який зазначається в Акті приймання-передачі;

К2 - курс платежу, курс гривні до долара США, встановленого Національним Банком України (надалі - НБУ) на дату виставлення рахунку сплати періодичного лізингового платежу, згідно п.6.6 договору, та збільшеного на 1,5% (одну цілу п`ять десятих процента).

Якщо різниця між курсом продажу долара США на українському міжбанківському валютному ринку на дату виставлення рахунку та курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України (надалі - "НБУ") на дату виставлення рахунку сплати періодичного лізингового платежу перевищує 1,5%, то, для цілей здійснення розрахунків за зазначеною вище формулою, у якості К2 застосовується курс продажу долара США міжбанківського валютного ринку згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing (http://www.udinform.com) на момент закриття торгів на дату, що передує даті виставлення рахунку.

Відповідно до п.6.8 договору, кожний черговий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2.

Пунктом 6.10 договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються на базі місяця, що складається з 30 днів, та року, що складається з 360 днів.

Згідно з пунктом 6.13 договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національний валюті України (гривні) відповідно до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. зазначений у цьому договорі або повідомленні лізингодавця.

Відповідно до пункту 6.16 договору, всі суми, одержані лізингодавцем від лізингоодержувача або третьої особи за лізингоодержувача, будуть зараховувати в такому порядку: погашення неустойки (пеня, штраф); сплата прострочених платежів за договором; погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати); сплата поточних лізингових платежів. Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.

У пункті 6.21 договору визначено, що усі платіжні та інші зобов`язання за договором фінансового лізингу повинні здійснюватися лізингоодержувачем без права будь-якого заліку чи зустрічної вимоги, вільно та незалежно від будь-якого права утримання (особливо щодо сумнівних гарантійних рекламацій чи інших" позовів щодо предмета лізингу), якщо інше письмово не погоджено між сторонами.

Наявність спірних сум або відмова від платежу не повинні спричиняти затримку здійснення платежів за договором (п.6.22 договору).

Згідно з п.6.23 договору, в період строку дії договору розмір лізингової плати може збільшуватись (індексуватись) в залежності від: зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність лізингодавця; зміни, у зв`язку з рішеннями органів державної влади та місцевого самоврядування України. Національного банку України, банків та страхових компаній, страхових тарифів, а також збільшення податків, зборів та інших обов`язкових платежів, пов`язаних з конвертацією гривні в іноземну валюту тощо.

У разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до договору, якщо інше не передбачено умовами договору. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди, лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів. При цьому, раніше сплачені лізингові платежі, включаючи авансовий платіж та інші платежі, поверненню лізингоодержувачу не підлягають (п.6.24 договору).

За порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого порушення, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню (п.9.2.1 договору).

Відповідно до п.12.1 договору, по закінченню строку лізингу та після здійснення всіх платежів за договором лізингодавець та лізингоодержувач підпишуть акт про передачу права власності згідно з формою, яку надасть лізингодавець, який буде документом, що підтверджує передачу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача та який буде невід`ємною частиною цього договору. Передача права власності повинна відбуватися без будь-якої гарантії з боку лізингодавця по відношенню до предмету лізингу.

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, що є Додатком №2 до договору, відповідач зобов`язався сплатити лізингові платежі у період з 25.08.2013р. по 25.07.2018р. (а.с.31-32).

Надалі, 20.03.2013р. між ТОВ "Альфатех" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (лізингоодержувач) укладено договір поставки №134К, згідно якого покупець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити спеціальну техніку для подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоотримувачу (а.с.19-20).

Зокрема, на підставі Акту приймання - передачі від 11.10.2013р. позивач прийняв від продавця техніку: Навантажувач колісний HYUNDAI HL780-7А з ковшем 5,6м3, 2008р. виробництва, серійний номер НОМЕР_1 , загальною вартістю 2329470,00грн. з метою передачі відповідачу відповідно до умов договору фінансового лізингу №693-LF від 20.02.2013р. (а.с.21).

В подальшому, 15.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" підписано Акт приймання-передачі до договору фінансового лізингу №693-LF від 20.02.2013р., згідно якого сторони підтвердили фізичну передачу відповідачу наступну техніку, яка становить предмет лізингу: Навантажувач колісний HYUNDAI HL780-7А з ковшем 5,6м3, 2008 року виробництва, серійний номер НОМЕР_1 , загальною вартістю 2329470,00грн., фактичний курс валюти 1 долар США = 7,9930грн. (а.с.48).

У відповідності до п.3 Додаткової угоди №6 від 26.10.2016р. до договору формулювання п.6.7 договору змінено та викладено в наступній редакції: "У зв`язку із залученням Лізингодавцем кредитних коштів у доларах США (надалі - "Валюта кредиту") для придбання предмету лізингу лізингоодержувач зобов`язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем. Сума курсової різниці визначається за формулою:

Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп,

де Скр - сума курсової різниці, грн.;

Флп - лізинговий платіж згідно Графіку (Додаток 2 до договору) у місяці, за який нараховується курсова різниця;

К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв`язку з придбанням Предмету лізингу, який зазначається в Акті приймання-передачі;

К2 - курс платежу, курс гривні до долара США, розмір якого становить 1 дол.США = 26,84грн.".

Однак, відповідач свої зобов`язання, щодо сплати лізингових платежів за договором виконував неналежним чином.

Водночас, у зв`язку з існуючою заборгованістю між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" укладалися додаткові угоди про зміну графіку лізингових платежів.

Зокрема, 20.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Приватним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" укладено Додаткову угода №8, за умовами якої лізингоодержувач визнає, що на дату укладання даної Додаткової угоди має прострочену заборгованість за договором в розмірі 13614,55грн., яку зобов`язується сплатити в строки згідно з графіком наведеним у Додатку №2 до цієї Додаткової угоди, з 25.11.2018р. до 25.01.2019р. (а.с.45, 47).

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком до Додаткової угоди №8 від 20.09.2018р., Приватне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" зобов`язалося сплатити кошти у період з 25.10.2013р. по 25.09.2020р. (а.с.45-46).

Однак, незважаючи на реструктуризацію заборгованостей Приватне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті лізингових платежів в результаті чого за період з 25.09.2018р. по 22.07.2019р. утворилася заборгованість в сумі 293032,05грн., яка складається із: 38715,12грн. - вартість майна, 100259,83грн. - винагорода лізингодавця, 327694,35грн. - курсова різниця, 13614,55грн. - борг за попередній період згідно Додаткової угоди №8, за вирахуванням 187251,80грн. сплачених відповідачем платежів за вказаний період.

Також, зважаючи на неналежне виконання зобов`язань за договором, Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" нараховано Приватному акціонерному товариству "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" 28340,72грн. - пені, 2862,60грн. - 3% річних, 4361,11грн. - інфляційних втрат.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулося до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" про стягнення 328596,48грн., із яких: 293032,05грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 28340,72грн. пені, 2862,60грн. 3% річних, 4361,11грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №693-FL від 20.02.2013р. в частині своєчасної сплати лізингових платежів.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.07.2019р. відкрито провадження у справі №906/774/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2019р..

23.09.2019 на адресу Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого останній просить суд зупинити провадження у даній справі №906/774/19 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12107/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про тлумачення змісту договору фінансового лізингу від 20.02.2013р. №691-FL.

В судовому засіданні 23.09.2019р. оголошувалась перерва до 30.09.2019р..

30.09.2019р. до Господарського суду Житомирської області відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.84-93).

Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 30.09.2019р. суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №906/774/19, так як вважає, що тлумачення змісту договору фінансового лізингу №691-FL від 20.02.2013р. у справі №910/12107/19 не може вплинути на правовідносини сторін, які склалися при виконанні договору фінансового лізингу №693-FL від 20.02.2013р..

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.09.2019р. постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/774/19 до судового розгляду по суті на 28.10.2019р..

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.10.2019р. постановлено відкласти розгляд справи по суті на 07.11.2019р..

В судовому засіданні 07.11.2019р. оголошено перерву до 13.11.2019р..

Також, в судовому засіданні 07.11.2019р. позивачем подано додаткові пояснення, згідно яких ТОВ "ОТП Лізинг" зазначено, що під час здійснення розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені позивачем допущено помилки, у зв`язку з чим позивачем подано виправлений розрахунок (а.с.111-117).

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суд Житомирської області від 13.11.2019р. у справі №906/774/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 ЦК України).

Частиною 3 ст.806 ЦК України визначено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Матеріалами справи свідчать, що 20.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №693-LF (далі - договір), згідно п.1.1 якого, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації (Додаток 1 до договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як встановлено судом, в укладеному між сторонами договорі та додаткових угодах до нього сторони погодили сплату лізингових платежів, що складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця у зв`язку з передачею у лізинг предмету лізингу (п.6.2 договору).

Пунктом 6.6 договору встановлено, що кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2. Вказана в цьому пункті дата є датою нарахування кожного чергового лізингового платежу для цілей податкового обліку.

У відповідності до п.6.7 договору, у зв`язку із залученням лізингодавцем кредитних коштів у доларах США (надалі - "валюта кредиту") для придбання предмету лізингу лізингоодержувач зобов`язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем. Сума курсової різниці визначається за формулою: Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп,

де Скр - сума курсової різниці, грн.;

Флп - лізинговий платіж згідно Графіку (Додаток 2 до договору) у місяці, за який нараховується курсова різниця;

К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв`язку з придбанням Предмету лізингу, який зазначається в Акті приймання-передачі;

К2 - курс платежу, курс гривні до долара США, встановленого Національним Банком України (надалі - НБУ) на дату виставлення рахунку сплати періодичного лізингового платежу, згідно п.6.6 договору, та збільшеного на 1,5% (одну цілу п`ять десятих процента).

Якщо різниця між курсом продажу долара США на українському міжбанківському валютному ринку на дату виставлення рахунку та курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України (надалі - "НБУ") на дату виставлення рахунку сплати періодичного лізингового платежу перевищує 1,5%, то, для цілей здійснення розрахунків за зазначеною вище формулою, у якості К2 застосовується курс продажу долара США міжбанківського валютного ринку згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing (http://www.udinform.com) на момент закриття торгів на дату, що передує даті виставлення рахунку.

Відповідно до п.6.8 договору, кожний черговий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2.

Тобто, Публічне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" зобов`язалось сплачувати лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток 2 до договору), не пізніше дати зазначеної у даному Графіку, з урахуванням коригування розміру винагороди на зміну курсу гривні до долару США, передбаченого в п.6.7 договору.

У відповідності до п.3 Додаткової угоди №6 від 26.10.2016р. до договору формулювання п.6.7 договору змінено та викладено в наступній редакції: "У зв`язку із залученням Лізингодавцем кредитних коштів у доларах США (надалі - "Валюта кредиту") для придбання предмету лізингу лізингоодержувач зобов`язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем. Сума курсової різниці визначається за формулою:

Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп,

де Скр - сума курсової різниці, грн.;

Флп - лізинговий платіж згідно Графіку (Додаток 2 до договору) у місяці, за який нараховується курсова різниця;

К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв`язку з придбанням Предмету лізингу, який зазначається в Акті приймання-передачі;

К2 - курс платежу, курс гривні до долара США, розмір якого становить 1 дол.США = 26,84грн.".

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, 20.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Приватним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" укладено Додаткову угода №8, за умовами якої лізингоодержувач визнає, що на дату укладання даної Додаткової угоди має прострочену заборгованість за договором в розмірі 13614,55грн., яку зобов`язується сплатити в строки згідно з графіком наведеним у Додатку №2 до цієї Додаткової угоди, з 25.11.2018р. до 25.01.2019р..

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком до Додаткової угоди №8 від 20.09.2018р., Приватне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" зобов`язалося сплатити кошти у період з 25.10.2013р. по 25.09.2020р..

Таким чином, сторонами погоджений та підтверджений частковим виконанням позивачем за період дії договору порядок розрахунку коригування винагороди на суму курсової різниці, а саме порядок розрахунку курсової різниці, зазначений у п.6.7 договору, зокрема, за вищевказаною формулою, у якій Флп - це лізинговий платіж в цілому, який у відповідності до п.6.4.3.1 складається з відшкодування предмета лізингу та винагороди лізингодавця.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 вказаного наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

У відповідності до ч.ч.1 - 3 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи те, що відповідач основний борг станом на 22.07.2019р. не сплатив, позивачем взято до уваги, що у Додатковій угоді №6 від 26.10.2016р. сторони визначили, що курс долара США до гривні становить 26,84грн. за 1 долар США.

Також, курсова різниця нараховується як на вартість предмета лізингу, так і на винагороду лізингоодержувача.

З врахуванням вище викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 293032,05грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що заперечення відповідача в частині нарахування курсової різниці спростовуються п.п.6.7, 6.2 договору, в яких передбачено, що за формулою до обрахунку береться лізинговий платіж (Флп), який, в свою чергу, складається з вартості предмета лізингу (п.6.2.1 договору) та винагороди лізингоодержувача (п.6.2.2 договору).

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4361,11грн. інфляційних втрат та 2862,60грн. 3% річних.

Відповідно до ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.192 ЦК України).

Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Таким чином, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Однак, відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, а норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Матеріали справи свідчать, що в даному випадку, договором передбачено коригування боргу відповідача виходячи з курсу національної валюти України до іноземної валюти, в зв`язку з чим слід дійти висновку, що фактично сторони узгодили, що валютою договору в частині лізингових платежів є іноземна валюта.

Водночас, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Вказаний правовий висновок узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі № 6-284цс17 та постанові Верховного Суду від 11.10.2018р. у справі №905/192/18.

За вказаних обставин з врахуванням вище викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення 4361,11грн. інфляційних втрат.

Водночас, перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки 3% річних, нарахованих за період із 26.09.2018р. по 22.07.2019р. (із урахуванням періодів, вказаних позивачем у розрахунку (а.с.111-112)), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками судом першої інстанції, який здійснений з урахуванням п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013р., та зазначає що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 3%.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних з урахуванням п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013р., згідно якого заборгованість відповідача за період із 26.09.2018р. по 22.07.2019р. (із урахуванням періодів, вказаних позивачем у розрахунку (а.с.111-112)) становить 3129,95грн., а тому судом вірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 3% річних у сумі 2862,60грн, які заявлені позивачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28340,72грн. пені.

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умовами договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого порушення, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню (п.9.2.1).

Як роз`яснено у п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки пені, нарахованої за період з 28.01.2019р. по 22.07.2019р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками судом першої інстанції, оскільки позивач помилково визначив періоди нарахування та не врахував те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а також те, що відповідачем здійснено часткову оплату лізингових платежів 25.10.2018р. на суму 4538,55грн. та 36654,02грн., 03.01.2019р. на суму 36168,95грн., 04.01.2019р. на суму 893,47грн., 25.01.2019р. на суму 36168,95грн., 22.02.2019р. на суму 35932,03грн., 13.06.2019р. на суму 22895,83грн., 21.06.2019р. на суму 14000,00грн., та зазначає що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 27988,27грн. за вказаний вище відповідний період, а в частині стягнення з відповідача пені у сумі 352,45грн. слід йому відмовити.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 293032,05грн - основного боргу, 27988,27грн. - пені, 2862,60грн. - 3% річних, а у стягненні 4361,11грн. інфляційних втрат, 352,45грн. пені слід йому відмовити.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суд Житомирської області від 13.11.2019р. у справі №906/774/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів", с.Гулянка, Коростенського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суд Житомирської області від 13.11.2019р. у справі №906/774/19 - без змін.

2. Справу №906/774/19 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.