Рішення

від 19.11.2019 по справі 909/821/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/821/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гурмак Лариси Степанівни

до відповідача: Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

про визнання права оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки

за участю:

від позивача: Гурмак Л.С. , Куций О. С.

від відповідача: Капак В.М.

встановив, що фізична особа-підприємець Гурмак Лариса Степанівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 08.08.19 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 22.08.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 24.09.19.

Ухвалою суду від 24.09.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.19.

22.10.19 електронною поштою (без ЕЦП) за вх.№20458/19 та 23.10.19 за вх.№20595/19 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_4 щодо вступу у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. В обгрунтування зазначеної заяви ОСОБА_4 зазначила, що земельна ділянка площею 0,0040 га., входить до складу земельної ділянки, яку рішенням Назавизівської сільської ради від 03.09.19 №16-19/2019 передано у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Враховуючи, що ухвалою суду від 24.09.19 закрито підготовче провадження, заява ОСОБА_4 щодо вступу у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача подана після закінчення підготовчого провадження, відтак залишена судом без розгляду (ухвала суду від 24.10.19).

Ухвалою суду від 24.10.19 відкладено розгляд справи по суті на 12.11.19.

В судовому засіданні 12.11.19 оголошувалася перерва до 19.11.19.

В судовому засіданні 19.11.19 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що позивач на підставі договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до 16.05.2019 р. орендував земельну ділянку (кадастровий номер 2624084201:02:011:0022), площею 0,0040 га в с. Назавизів, вул. Сірка, 2.

Зазначає, що 06.03.19 позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження терміну дії договору оренди. У зв"язку з відсутністю відповіді відповідача на зазначену заяву, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 16.07.19 про продовження терміну дії договору оренди. У відповідь на зазначену заяву відповідач листом вих.№02-23/136 від 18.07.19 повідомив позивача про те, що рішенням Назавизівської сільської ради №20-17/2018 від 31.03.19 вирішено не поновлювати з позивачем договір оренди. Звертає увагу, що після закінчення терміну дії договору оренди продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату, відтак, з огляду на відсутність заперечень відповідача, в силу ст.33 Закону України "Про оренду землі"договір оренди є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому посилається на Постанову Верховного Суду від 11.04.19 у справі №464/6605/16.

Позиція відповідача.

Проти позову заперечує. Зокрема, зауважує, що безумовною підставою для відмови в задоволенні позову може бути припинення існування переданої в оренду земельної ділянки з визначеним кадастровим номером. Вказує на те, що рішенням Назавизівської сільської ради від 03.09.19 №16-19/2019 передано у власність Яворській Любові Ярославівні земельну ділянку площею 0,1455га, до складу якої увійшла і земельна ділянка площею 0,0040га, що орендувалася позивачем. Зазначає, що позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту, оскільки ст.33 Закону України "Про оренду землі" передбачає поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди. В обґрунтування заперечень проти позову посилається на постанову Верховного суду від 04.04.19 у справі №905/174/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На виконання Рішення Назавизівської сільської ради № -6/2007 від 11.01.07, 02.03.2012 р. між фізичною особою-підприємцем Гурмак Ларисою Степанівною та Назавизівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2624084201:02:011:0022) площею 0,0040 га, за адресою в АДРЕСА_3 який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Надвірнянському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 27.04.2012 за № 262400004000153.

Згідно п. 7 договору, договір оренди укладено на 5 років.

Згідно рішення Назавизівської сільської ради №_-28/2014 від 16.05.2014 "Про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га, підприємцю Гурмак Ларисі Степанівні , по АДРЕСА_3 , поновлено договір терміном на 5 років з 16.05.2014 р. по 16.05.2019 р.

На виконання даного рішення, 16.05.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору оренди землі.

27.09.2016 р. Назавизівською сільською радою прийнято рішення №6-5/2016 "Про розірвання додаткової угоди про поновлення договору зі змінами та доповненнями оренди земельної ділянки площею 0,0040 га з підприємцем Гурмак Ларисою Степанівною від 16.04.2014".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.01.17 у справі №909/933/16 вищезазначене рішення №6-5/2016 Назавизівської ради визнано недійсним.

30.11.16 проведено державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2624084201:02:011:0022).

06.03.19 позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження терміну дії договору оренди.

У зв"язку з відсутністю відповіді відповідача на зазначену заяву, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 16.07.19 про продовження терміну дії договору оренди.

У відповідь на зазначену заяву відповідач листом вих.№02-23/136 від 18.07.19 повідомив позивача про те, що рішенням Назавизівської сільської ради №20-17/2018 від 31.03.19 вирішено не поновлювати з позивачем договір оренди.

Після закінчення терміну дії договору оренди позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що підтверджується довдікою ДПС ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша - п`ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

Частиною шостою статті 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Так, відповідно до частини шостої статті 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону, не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті 33 Закону полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 912/1686/17.

Суд звертається до правових позицій щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, які викладені Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та cудовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 № 920/739/17.

Також Суд звертається до правових позицій, викладених в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина перша - п`ята статті 33 Закону) або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону).

Зважаючи на наявність такого юридичного складу, необхідного для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренди землі , а саме (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2)відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору), спірний договір є поновленим на підставі закону.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар. (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у cправі №917/535/18.

Предметом судового розгляду у межах даної справи є матеріально-правова вимога позивача про визнання поновленим договору оренди на той самий строк на тих самих умовах і підставою позову визначено частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У зв`язку з чим, враховуючи відображений в статті 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності господарського судочинства, господарський суд при розгляді позову про поновлення договору оренди за статтею 33 Закону України "Про оренду землі" обмежений з`ясуванням наявності правових підстав для захисту права позивача саме з наведених ним у позові підстав.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Стаття 764 ЦК України передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця (Постанови Верховного Суду від 11.04.19 у справі №464/6605/16, від 29 серпня 2019 року у справі № 426/169/17).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Судом встановлено наявність вчинення позивачем конклюдентних дій, а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які свідчили про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для визнання договору оренди землі поновленим.

Судом також встановлено, що відповідач не надіслав позивачу (не повідомив його у будь-який інший спосіб) протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди листа-повідомлення про заперечення у поновленні цього договору на новий строк.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач після закінчення строку договору оренди продовжив користуватися спірною земельною ділянкою, сплачував орендні платежі, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив орендарю листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому з цих підстав спірний договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені вказаним правочином.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що рішенням Назавизівської сільської ради від 03.09.19 №16-19/2019 передано у власність Яворській Любові Ярославівні земельну ділянку площею 0,1455га, до складу якої увійшла і земельна ділянка площею 0,0040га, що орендувалася позивачем, оскільки згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна №185967908 від 24.10.19 власником земельної ділянки кадастровий номер 2624084201:02:011:0022 площею 0,0040 га в с. Назавизів, вул. Сірка, 2 є Назавизівська сільська рада. Таким чином, твердження відповідача про припинення існування переданої в оренду земельної ділянки з визначеним кадастровим номером є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеним.

Щодо твердження відповідача з посиланням на постанову Верховного суду від 04.04.19 у справі №905/174/18 про те, позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту, оскільки ст.33 Закону України "Про оренду землі" передбачає поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, то ці твердження спростовуються нормами ст.764 ЦК України.

При цьому, суд звертає увагу, що факт користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та сплати позивачем орендної плати відповідач не заперечив, доказів направлення позивачу заперечень у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди суду не надав.

Висновок суду.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем документально підтверджено та доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач тверджень позивача не спростував, факту користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та сплати позивачем орендної плати не заперечив, доказів направлення позивачу заперечень у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди суду не надав.

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. слід покласти на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, за змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обгрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду договір №046 від 16.07.19 про надання правничої допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 4000,00грн. та квитанцію №001201 від 05.08.19 на суму 1600,00грн.

Оскільки позивачем подано докази в обгрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1600,00грн., зазначені судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 55, 124, 129, 129-1 Конституції України, статтями 73-79, 86, 126-129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов фізичної особи-підприємця Гурмак Лариси Степанівни до Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки.

Визнати за фізичною особою-підприємцем Гурмак Ларисою Степанівною право оренди земельної ділянки загальною площею 0,0040 га, кадастровий номер 2624084201:02:011:0022, що знаходиться в с.Назавизів, вул.І.Сірка,2.

Поновити договір оренди земельної ділянки від 02.03.12, зареєстований в Управлінні Держкомзему у Надвірнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.04.12 №262400004000153, та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №6131088 від 20.06.14, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 393001226240, строком на п"ять років, а саме до 16.05.2024 року на умовах, передбачених договором.

Стягнути з Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (Надвірнянський район, с.Назавизів, вул.Грушевського, буд.78, код 04354663) на користь фізичної особи-підприємця Гурмак Лариси Степанівни ( АДРЕСА_2 , ід. код НОМЕР_1 ) 1921,00(одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) судового збору та 1600,00(одну тисячу шістсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2019

Суддя Матуляк П. Я.