Рішення

від 15.11.2019 по справі 916/2720/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2720/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №916/2720/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмет Юг»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссила»

про стягнення

за участю представників:

від позивача: Щелакова К.В. довіреність від 11.09.2019р

від відповідача: Полуніна О.В. керівник

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трансмет Юг звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Транссила 166 826,97 грн., з яких 132 997,47 - основний борг, 23 629,75 - пеня, 3 148 - 3% річних, 7 051,75 - інфляційні втрати, а також судового збору у розмірі 3654,56 грн.

Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки щодо своєчасної оплати наданих послуг.

16.09.2019р. Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2019р. Товариству з обмеженою відповідальністю Трансмет Юг відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх. № 2-4394/19 від 12.09.2019р.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2019р. закрито провадження у справі №916/2720/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмет Юг до Товариства з обмеженою відповідальністю Транссила в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 132 997,97 грн., оскільки відповідачем здійснено оплату позивачу основного боргу.

Ухвалою господарського суду 15.11.2019р. закрито провадження у справі №916/2720/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмет Юг до Товариства з обмеженою відповідальністю Транссила в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 23 629,75 грн., оскільки позивач відмовився від позовних вимог в цій частині.

Ухвалою господарського суду 15.11.2019р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Транссила» відмовлено у продовженні строку для подання до суду відзиву на позов та відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссила» за вх.№ 23618/19 № 14.11.2019р. залишено без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, з посиланням при цьому на те, що дата виконання свого зобов`язання відповідачем сторонами не узгоджена належним чином.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 15.11.2019р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено:

23.11.2018р. ТОВ «Трансмет Юг» складено рахунок на оплату №9321 та рахунок на оплату №9326, згідно з яким позивач є постачальником, а відповідач є покупцем товару, найменування, кількість і вартість якого перелічена у рахунках. Оплата даного рахунку або отримання товару означає згоду з умовами поставки товару. Рахунок дійсний для оплати протягом 1 банківського дня з моменту отримання його покупцем.

29.11.2018р. позивач поставив відповідачу товар на суму 132997,47 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000-8619 від 29.11.2018р. на суму 66 508,95 грн., № 0000-8617 від 29.11.2018р. на суму 66 488,52, та товарно-транспортною накладною № 8619 від 29.11.2018р.

06.02.2019р. відповідачем складено гарантійний лист №06/02, в якому відповідач гарантує позивачу, що виконує своє зобов`язання щодо сплати за товар належним чином до 25.03.2019р. за рахунками №9326 та №9321 від 23.11.2019р.

30.05.2019р. між сторонами підписаний акт зв`язки взаємних розрахунків, згідно з яким, заборгованість відповідача станом на 30.05.2019р. становить 132997,47 грн.

17.07.2019р. позивач направив відповідачу претензію за вих.№17/07-01 про оплату боргу в розмірі 132997,47 грн., про що свідчить опис вкладення та накладна Укрпошти від 17.07.2019р.

У зв`язку з несплатою відповідачем боргу позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення основного боргу в розмірі 132 997,47 грн., пені в розмірі 23 629,75 грн., 3% річних в розмірі 3 148 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 7 051,75 грн.

15.10.2019р. відповідач оплатив позивачу основний борг в розмірі 132997,47 грн., про що свідчать наявні у справі платіжні доручення №107 та №108 від 15.10.2019р. у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині закрито господарським судом.

Також господарським судом закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 23 629,75 грн., у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою та другою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правомірність правочину презюмується.

На підтвердження вчинення правочину щодо поставки відповідачу товару на суму 132997 47 грн. позивачем надано до суду накладні та ТТН від 29.11.2018р., які підписані та засвідчені печаткою відповідача без жодних зауважень.

При цьому жодних заперечень щодо поставленого позивачем товару відповідач не надав і до суду, а навпаки, під час розгляду справи у суді оплатив поставлений позивачем товар.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, який здійснений позивачем з 27.11.2018р. по 11.09.2019р. господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме здійснення оплати поставленого позивачем товару після його прийняття.

За таких обставин, господарським судом визначено дату прострочення відповідача з 30.11.2018р. та здійснено розрахунок 3% річних за період з 30.11.2018р. по 11.09.2019р.

Сума боргу (грн.)Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір процентів річних Загальна сума процентів 132997.47 30.11.2018 - 11.09.2019 286 3 % 3126.35

За таких же обставин господарським судом здійснено розрахунок інфялцйних нарахувань за період з 01.12.2018р. по 01.08.2019р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.12.2018 - 01.08.2019 132997.47 1.038 5118.16 138115.63 З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3126,35 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 5118,16 грн.

Посилання відповідача на те, що сторонами не встановлено строків оплати відповідачем поставленого позивачем товару не приймаються до уваги господарським судом, з огляду на вимоги ч.1 ст.692 ЦК України.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконані договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмет Юг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссила» про стягнення 3 річних в розмірі 3148 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 7051,75 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транссила /65123, м. Одеса, вул. Сахарова, буд. 30, оф.5, код ЄДРПОУ 42237052/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмет Юг /65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 41696109/ 3 % річних у розмірі 3 126 /три тисячі сто двадцять шість/ грн. 35 коп., інфляційні нарахування у розмірі 5 /п`ять тисяч сто вісімнадцять/ грн. 16 коп., та судовий збір у розмірі 123 /сто двадцять три/ грн. 67 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 20 листопада 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець