Рішення

від 21.11.2019 по справі 927/785/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/785/19 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/785/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»

вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01601

до відповідача: Комунального підприємства «Носівські теплові мережі»

Носівської міської ради

вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Чернігівська обл., 17100

про стягнення 18 509,72 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства «Носівські теплові мережі» Носівської міської ради про стягнення 18 509,72 грн заборгованості, а саме: 12 540,09 грн пені, 682,24 грн 3% річних, 5 287,39 грн інфляційних.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2019 відкрито провадження у справі № 927/785/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, заперечень на відзив.

Сторони належним чином повідомлялись про розгляд справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №0160136885151 (позивач), № 1710001868331 (відповідач).

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 3354/15-КП-39 від 31.12.2014.

07.10.2019 до Господарського суду Чернігівської від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

У відзиві на позов № б/н від 07.10.2019 відповідач заперечує проти задоволення позову про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 18509,72 грн.

Свої заперечення представник відповідача обґрунтовує тим, що своїх зобов`язань не виконувала держава в особі бюджетних установ та органів влади; ряд бюджетних установ та організацій не розраховувалися і не розраховуються в повному обсязі за надання послуг з теплопостачання, при цьому установи та організації, які фінансуються з бюджетів різного рівня, спожили у 2015 році 88% вартості всіх послуг, що надаються підприємством.

Крім того, відповідач зазначає про те, що КП Носівські теплові мережі підпадає під дію закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а відтак, відповідно до ч.3 ст.7 зазначеного Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (30.11.2016).

Відзив на позов подано відповідачем у строки, встановлені судом.

Суд прийняв відзив на позов до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

Відповідь на відзив позивач не надав.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством Носівські теплові мережі Носівської районної ради (Покупець) укладено договір № 3354/15-КП-39 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачем Покупця) (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 35,8 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 7,0 тис. куб. метрів, лютий - 7,0 тис. куб. метрів, березень - 6,0 тис. куб. метрів, квітень - 1,8 тис. куб. метрів, жовтень - 2,3 тис. куб. метрів, листопад - 4,7 тис. куб. метрів, грудень - 7,0 тис.куб. метрів.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Ціна газу обумовлена сторонами у Договорі, зокрема у Розділі V «Ціна газу» .

Згідно з п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженими державною владою України органом.

Ціна за 1000 куб. метрів газу становить 5900,00 грн, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,71 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., а всього ПДВ - 440,04 грн. (чотириста сорок гривень).

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн. (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №9 від 22.10.2015 внесено зміни до пункту 6.1 Договору та викладено в наступній редакції: оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу .

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього Договору.

Додатковою угодою №10/11 від 02.11.2015 внесено зміни до пункту 6.3 Договору та викладено в наступній редакції: оплата за газ здійснюється Покупцем на поточний рахунок Продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України Про теплопостачання та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

У разі якщо на поточний рахунок оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього Договору.

Відповідно до п. 7.1., 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України а також цим договором. У разі невиконання Покупцем п. 6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5(п`ять) років.

Відповідно до розділу 11 Строк дії договору , договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторонами неодноразово вносились зміни до умов Договору щодо ціни та порядку розрахунків.

Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.02.2015, додаткової угоди № 2 від 11.03.2015, додаткової угоди № 9 від 22.10.2015, додаткової угоди № 12 від 25.11.2015 сторони визначили вартість газу за лютий, березень, листопад, грудень 2015 року, яка становила: 7 416,84 грн з ПДВ, 11 333,64 грн з ПДВ, 8 745,74 грн з ПДВ, 8 751,10 грн з ПДВ відповідно.

Крім того, додатковою угодою № 10 від 29.10.2015 сторони визначили обсяг газу по місяцях, який Продавець зобов`язувався передати Покупцеві.

Додатковими угодами № 9 від 22.10.2015 та № 10/11 від 02.11.2015 сторони внесли зміни в розділ Порядок та умови проведення розрахунків .

Так, відповідно до додаткової угоди № 9 від 22.10.2015 сторони обумовили, зокрема, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 41 556,74 грн, від 28.02.2015 на суму 24 549,75 грн, від 31.03.2015 на суму 20 253,22 грн, від 30.11.2015 на суму 17 491,49 грн, від 31.12.2015 на суму 17 502,19 грн, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 121 353,39 грн.

Судом встановлено:

- позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором щодо поставки природного газу в період січня-березня 2015 року та листопада-грудня 2015 року;

- відповідач вартість отриманого за актами приймання - передачі газу оплатив у повному обсязі, а саме: за актом від 31.01.2015 відповідач здійснив остаточний розрахунок за отриманий газ 14.04.2015, за актом від 28.02.2015 - 09.10.2015, за актом від 31.03.2015 - 13.10.2015, за актом від 30.11.2015 - 15.12.2015, за актом від 31.12.2015 - 07.06.2016;

- оплата вартості отриманого газу здійснена з прострочкою.

За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 12 540,09 грн пені, 682,24 грн 3% річних за період прострочення з 17.02.2015 по 06.06.2016 з урахуванням строків оплати та періоду прострочення виконання зобов`язання по кожному з актів, 5287,39 грн інфляційних за період прострочення з березня 2015 по червень 2016 з урахуванням строків оплати та періоду прострочення виконання зобов`язання по кожному з актів.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Статтею 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням умов Договору, позивачем пред`явлено до стягнення 12 540,09 грн пені, 682,24 грн 3% річних, 5287,39 грн інфляційних, з яких:

по акту від 31.01.2015

- 1 057,16 грн пені, 61,44 грн 3% річних за період прострочення з 17.02.2015 по 13.04.2015, 1 294,39 грн інфляційних за період з березня 2015 року по квітень 2015 року;

по акту від 28.02.2015

- 5 751,04 грн пені, 322,24 грн 3% річних аза період прострочення з 17.03.2015 по 08.10.2015, 3 363,96 грн інфляційних за період прострочення з квітня 2015 року по жовтень 2015 року;

по акту від 31.03.2015

- 5 717,53 грн пені, 297,53 грн 3% річних за період прострочення з 15.04.2015 по 12.10.2015, 625,37 грн інфляційних за період прострочення з травня 2015 року по жовтень 2015 року

по акту від 31.12.2015

- 14,36 грн пені, 1,03 грн 3% річних за період прострочення з 15.01.2016 по 06.06.2016, 3,67 грн інфляційних за період прострочення з лютого 2016 року по червень 2016 року.

03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016.

Згідно з положеннями статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 2.2 статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, затвердженого рішенням 3 сесії Носівської районної ради 6 скликання від 28.12.2010, державну реєстрацію якого проведено 16.09.2011 №10531050008000006, та пункту 2.2 статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради від 15.06.2018 № 7/38/VII, яке є правонаступником Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, предметом діяльності підприємства, зокрема, є експлуатація джерел теплопостачання та гарячого водопостачання підприємствам, установам та населенню району згідно угод, будівництво систем газопостачання та інших мереж.

Для здійснення передбачених статутами видів діяльності підприємства, відповідачем 20.08.2010 отримано ліцензію № 378347 на виробництво теплової енергії, ліцензію № 378346 на постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії) та ліцензію № 378345 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Отже, відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Також з матеріалів справи убачається, що заборгованість за поставлений природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних та стягнення яких є предметом позову у цій справи була погашена відповідачем до 07.06.2016, тобто до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

Таким чином, на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню неустойка, інфляційні та проценти річних в силу положень частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

Частиною 1 статті 3 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Разом з цим відповідно до частини 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 06.06.2018 у справі № 925/770/17, від 01.04.2019 у справі № 922/2784, від 05.08.2019 у справі № 927/934/18, від 18.09.2019 № 920/102/19.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про стягнення 18 509,72 грн задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом у позові відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , код 20077720 до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, код 32995660 про стягнення 18 509,72 грн відмовити.

Судові витрати покладаються на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен