Постанова

від 10.04.2020 по справі 927/785/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2020 р. Справа№ 927/785/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області 21.11.2019 (повний текст рішення підписано 21.11.2019)

у справі №927/785/19 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради

про стягнення 18 509,72 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради про стягнення 18 509,72 грн заборгованості, яка складається з: пені у розмірі 12 540,09 грн, 3% річних у розмірі 682,24 грн та інфляційних витрат у розмірі 5 287,39 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №3354/15-КП-39 від 31.12.2014.

У відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та зазначив про те, що своїх зобов`язань не виконувала держава в особі бюджетних установ та органів влади; ряд бюджетних установ та організацій не розраховувалися і не розраховуються в повному обсязі за надання послуг з теплопостачання, при цьому установи та організації, які фінансуються з бюджетів різного рівня, спожили у 2015 році 88% вартості всіх послуг, що надаються підприємством.

Крім того, відповідач вказує про те, що КП Носівські теплові мережі підпадає під дію Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а відтак, відповідно до ч.3 ст.7 зазначеного Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (30.11.2016).

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Комунальним підприємством Носівські теплові мережі Носівської районної ради (Покупець) укладено договір № 3354/15-КП-39 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачем Покупця) (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 35,8 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 7,0 тис. куб. метрів, лютий - 7,0 тис. куб. метрів, березень - 6,0 тис. куб. метрів, квітень - 1,8 тис. куб. метрів, жовтень - 2,3 тис. куб. метрів, листопад - 4,7 тис. куб. метрів, грудень - 7,0 тис.куб. метрів.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Ціна газу обумовлена сторонами у Договорі, зокрема у Розділі V Ціна газу .

Згідно з п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженими державною владою України органом.

Ціна за 1000 куб. метрів газу становить 5900,00 грн, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,71 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., а всього ПДВ - 440,04 грн. (чотириста сорок гривень).

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн. (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №9 від 22.10.2015 внесено зміни до пункту 6.1 Договору та викладено в наступній редакції: оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу .

Пунктом 6.3. Договору, передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього Договору.

Додатковою угодою №10/11 від 02.11.2015 внесено зміни до пункту 6.3 Договору та викладено в наступній редакції: оплата за газ здійснюється Покупцем на поточний рахунок Продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України Про теплопостачання та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

У разі якщо на поточний рахунок оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього Договору.

Відповідно до п. 7.1., 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання Покупцем п. 6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5(п`ять) років.

Відповідно до розділу 11 Строк дії договору , договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторонами неодноразово вносились зміни до умов Договору щодо ціни та порядку розрахунків.

Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.02.2015, додаткової угоди № 2 від 11.03.2015, додаткової угоди № 9 від 22.10.2015, додаткової угоди № 12 від 25.11.2015 сторони визначили вартість газу за лютий, березень, листопад, грудень 2015 року, яка становила: 7 416,84 грн з ПДВ, 11 333,64 грн з ПДВ, 8 745,74 грн з ПДВ, 8 751,10 грн з ПДВ відповідно.

Крім того, додатковою угодою № 10 від 29.10.2015 сторони визначили обсяг газу по місяцях, який Продавець зобов`язувався передати Покупцеві.

Додатковими угодами № 9 від 22.10.2015 та № 10/11 від 02.11.2015 сторони внесли зміни в розділ Порядок та умови проведення розрахунків .

Так, відповідно до додаткової угоди № 9 від 22.10.2015 сторони обумовили, зокрема, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 41 556,74 грн, від 28.02.2015 на суму 24 549,75 грн, від 31.03.2015 на суму 20 253,22 грн, від 30.11.2015 на суму 17 491,49 грн, від 31.12.2015 на суму 17 502,19 грн, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 121 353,39 грн.

Позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором щодо поставки природного газу в період січня-березня 2015 року та листопада-грудня 2015 року.

Відповідач вартість отриманого за актами приймання - передачі газу оплатив у повному обсязі, а саме: за актом від 31.01.2015 відповідач здійснив остаточний розрахунок за отриманий газ 14.04.2015, за актом від 28.02.2015 - 09.10.2015, за актом від 31.03.2015 - 13.10.2015, за актом від 30.11.2015 - 15.12.2015, за актом від 31.12.2015 - 07.06.2016, тобто оплата вартості отриманого газу здійснена відповідачем з прострочкою.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем газ, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 12 540,09 грн пені, 682,24 грн 3% річних за період прострочення з 17.02.2015 по 06.06.2016 з урахуванням строків оплати та періоду прострочення виконання зобов`язання по кожному з актів, 5287,39 грн інфляційних за період прострочення з березня 2015 по червень 2016 з урахуванням строків оплати та періоду прострочення виконання зобов`язання по кожному з актів.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради про стягнення 18 509,72 грн відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість за поставлений природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати, 3% річних та стягнення яких є предметом позову у цій справи була погашена відповідачем до 07.06.2016, тобто до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії .

Таким чином, на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню неустойка, інфляційні та проценти річних в силу положень частини 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії .

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі №927/785/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положень статей 1, 2, 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Списання санкцій за вказаними нормами можливе за умови включення підприємства до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, проте відповідач не включений до такого реєстру.

На думку скаржника, судом не враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постановах від 26.04.2017 у справі №914/1111/16, від 20.04.2017 у справі №912/3303/16, від 02.10.2017 у справі №911/3951/16.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу, Комунальне підприємство Носівські теплові мережі Носівської міської ради проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, є безпідставними.

Відповідач зазначив, що газ отриманий в січня-березні 2015 року та листопада-грудня 2015 року, відповідно до договору №3354/15-КП-39 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014, підприємство використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п.1.2 зазначеного договору). а тому підпадає під дію ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії .

Крім того, зазначена норма є нормою прямої дії та не потребує від відповідача вчинення будь-яких інших дій, зокрема включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

13.12.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі №927/785/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/785/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі №927/785/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

До Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому розмірі визначеному законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що недоліки Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України усунуто в межах наданих процесуальних строків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019, справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії

Відповідно до приписів статті 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (статті 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

За приписами частин першої та третьої статті 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Частиною 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93

Пунктом 14 Порядку передбачено, що у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Господарський процесуальний кодекс України.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу природного газу виконав належним чином, однак відповідач за поставлений позивачем за актами приймання передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015 газ оплатив з прострочкою.

За умовами п.6.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №9 від 22.10.2015, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-ого чиста (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, з урахуванням умов наведених вище положень договорів та чинного законодавства України, відповідач повинен був оплатити за поставлений газ за актами прийому-передач від 31.01.2015 у строк до 16.02.2015 (понеділок) включно, за від 28.02.2015 у строк до 16.03.2015 (понеділок) включно, від 30.11.2015 у строк до 14.12.2015 включно, а від 31.12.2015 у строк до 14.01.2016 включно.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 12540,09 грн пені, 682,24 грн 3% річних та 5287,39 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу відповідача, з урахуванням періоду прострочення платежів.

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, основним видом діяльності Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.07.2018, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2018, довідкою Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради №15 від 30.01.2019

Для здійснення діяльності підприємства, відповідачем 20.08.2010 отримано ліцензію №378345 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, ліцензію № 378346 на постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії) та ліцензію №378347 на виробництво теплової енергії.

Крім того з матеріалів справи убачається, що пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних, які є предметом позову у цій справі, нараховані позивачем на заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (пункт 1.2 договору).

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Також з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати, 3% річних та стягнення яких є предметом позову у цій справи була погашена відповідачем 07.06.2016, тобто до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії .

Таким чином, на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню. неустойка, інфляційні та проценти річних в силу положень частини 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії .

Беручи до уваги викладене, колегія судів вважає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано до спірних відносин положення частини 3 статті 7 цього Закону та, як наслідок, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Колегія суддів вважає хибними посилання позивача у апеляційній скарзі, що оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, він не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з огляду на таке.

Враховуючи приписи ст.ст. 1, 2, 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії та п. 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 суд приходить до висновку, що частина 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 05.08.2019 у справі №927/934/18, від 18.09.2019 у справі №920/102/19.

Крім того, зі змісту постанови Верховного суду від 05.08.2019 у справі №927/934/18 вбачається, що п.п. 2.2 статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради від 15.06.2018 № 7/38/VII, яке є правонаступником Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, предметом діяльності підприємства, зокрема, є експлуатація джерел теплопостачання та гарячого водопостачання підприємствам, установам та населенню району згідно угод, будівництво систем газопостачання та інших мереж.

Посилання скаржника, на судову практику Вищого господарського суду України, з вказівкою на постанови від 26.04.2017 у справі №914/1111/16, від 20.04.2017 у справі №912/3303/16, від 02.10.2017 у справі №911/3951/16, колегія суддів вважає недоречним, оскільки за висновками Великої палати Верховного суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, тобто ту, яку застосував суд апеляційної інстанції у даній справі.

9. Висновки апеляційного суду

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені відповідачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 21.11.2019 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі №927/785/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі №910/10703/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/785/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала