Рішення

від 11.11.2019 по справі 600/95/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/95/17

Справа № 2/600/21/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Фещак Г.М.,

позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,

представників відповідача - відділу освіти та спорту Козівської

районної державної адміністрації - Медицької В.Г., Кватюри Н.Н.,

представника відповідача - директора Кальненської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 - Терлюка О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації, директора Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 03.02.2017 року звернувся до Козівського районного суду Тернопільської області із вищевказаним позовом, в якому просив: визнати незаконним його звільнення з посади оператора паливної Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів; зобов`язати директора Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів поновити його на роботі на посаді оператора паливної Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів; стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06.01.2017 року згідно розрахунку, що буде наданий в ході судового розгляду справи ; стягнути з стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації на його користь моральну шкоду, завдану незаконним звільненням у розмірі 5000,00 грн.; стягнути з стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. (т.1 а.с.5).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді оператора паливної Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 12.10.2015 року до 15.04.2016 року (на період паливного сезону) та з 10.10.2016 року до 05.01.2017 року. Зазначає, що коли він 06.01.2017 року вийшов на роботу, то на роботу прийшов також інший чоловік, який повідомив йому, що його звільнено з роботи, а цього чоловіка прийнято на його місце. Після цього, зазначений чоловік зателефонував до директора школи, передав йому телефон і остання повідомила йому, що його звільнено і йому слід покинути робоче місце. При цьому, вказує, що директор школи у цей період перебувала на лікарняному . Цього дня, він пішов додому. На наступне чергування він також не виходив, а 10.01.2017 року звернувся до Кальненської ЗОШ з метою з`ясувати причини свого звільнення, але йому повідомили, що директор школи і надалі перебуває на лікарняному, а наказу про його звільнення немає. В подальшому, він звернувся до прокуратури Козівського району за захистом своїх прав. Надалі він виходив на роботу у період з 12.01.2017 року до 30.01.2017 року. 30.01.2017 року йому було вручено наказ про звільнення з роботи №01-К, датований 05.01.2017 року, про що він розписався та отримав трудову книжку, у якій було зазначено, що його звільнено з посади оператора паливної з 05.01.2017 року на підстав ст.38 КЗпП України. Зазначає також, що жодної заяви на звільнення він не подавав. Таким чином, вважає своє звільнення незаконним. У зв`язку з цим, просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, спричинену таким незаконним звільненням. Крім того, у зв`язку із необхідністю звернення до суду просить стягнути на його користь і витрати на правову допомогу (т.1 а.с.1-5).

30.03.2017 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 передані судді Гриновець О.Б. на підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.03.2017 року (т.1 а.с.14).

Ухвалою судді від 04.04.2017 року постановлено відкрити провадження у справі та призначити попереднє судове засідання (т.1 а.с.15).

10.05.2017 року від відповідача відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області надійшли заперечення проти позову, у якому його представник просив відмовити повністю у задоволенні позову, поданого ОСОБА_1 до відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області (т.1 а.с.22).

Вказане заперечення представник відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області мотивував тим, що призначення на посаду та звільнення з посади інших працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює його керівник на підставі ч.2 ст.26 Закону України Про загальну середню освіту . Відтак, саме директор Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів приймала та звільняла з роботи ОСОБА_1 , що підтверджується і копією наказу (т.1 а.с.20-22).

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 11.05.2017 року постановлено призначити цю справу до розгляду у судовому засіданні (т.1 а.с.34).

13.06.2017 року від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, у якому він просив: стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації на мою ( ОСОБА_1 ) користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 6 січня 2017 року по 6 червня 2017 року, що становить 7815 грн. (сім тисяч вісімсот п`ятнадцять грн. 00 коп.). В решті позовні вимоги залишити без змін. (т.1 а.с.44).

Крім того, із цією заявою про уточнення позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи докази про оплату витрат на правову допомогу (т.1 а.с.45-46).

У судовому засіданні 18.07.2017 року позивачем подано ще одне клопотання про уточнення позовних вимог, у якому він, станом на 06.07.2017 року просив стягнути з відповідача відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9378,00 грн. (т.1 а.с.51).

У судовому засіданні 13.12.2017 року позивачем вкотре подано заяву про уточнення позовних вимог, у якому він просив стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2017 року до 06.12.2017 року у розмірі 24284,35 грн. (т.1 а.с.97-98).

31.01.2018 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області про заміну неналежного відповідача на належного, у якому вона просила замінити неналежного відповідача відділ освіти та спорту Козівської РДА на належного відповідача - директора Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 у справі за позовом, поданого ОСОБА_1 до відділу освіти та спорту Козівської РДА про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. (т.1 а.с.127-129).

20.02.2019 року від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, у якій він просив стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06.01.2017 року до 06.02.2019 року в розмірі 75020,40 грн. (т.1 а.с.206-209).

Позивач та його представник під час розгляду справи заявлені позовні вимоги, з врахуванням уточнень, підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області під час розгляду справи щодо задоволення позовних вимог до відділу освіти та спорту заперечила, просила відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Представник відповідача директора Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що такий пред`явлено до неналежного відповідача - ОСОБА_5 , хоча вона є лише керівником школи, яка і повинна, на його думку, бути належним відповідачем. Крім того, зазначив, що належним відповідачем у справі про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Просив також звернути увагу суду на те, що позивач та його представник не заявляли клопотання про заміну неналежного відповідача (т.2 а.с.9-10).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Кальненську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів на посаду оператора паливної з 11.10.2016 року на період опалювального сезону 2016-2017 н.р., що підтверджується копією наказу про його прийняття на роботу №14-К від 10.10.2016 року, підписаним директором Кальненської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 (т.1 а.с.65, 76, т.2 а.с.27) та копією трудової книжки позивача (т.1 а.с.7).

Як вбачається із змісту наказу №14-К від 10.10.2016 року позивач був прийнятий на роботу на період опалювального сезону 2016-2017 н.р., серед іншого, відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 10.10.2016 року №384-од Про початок опалювального сезону 2016-2017 роках (т.1 а.с.65, 76, т.2 а.с.27).

Згідно з ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Таким чином, виходячи із аналізу змісту ст.23 КЗпП України, суд вважає, що трудовий договір, який був укладений з позивачем є строковим, адже прийнятий ОСОБА_1 на роботу на посаду оператора паливної на період опалювального сезону 2016-2017 років, а характер такої роботи не може бути постійним у зв`язку з обмеженістю у часі опалювального сезону через його залежність від середньодобової температури у той чи інший період.

Наказом №01-К від 05.01.2017 року ОСОБА_1 було звільнено із роботи з посади оператора паливної з 05.01.2017 року на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується оригіналом відповідного наказу, виданого директором Кальненської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 (т.1 а.с.155) та копією трудової книжки позивача (т.1 а.с.7).

У період роботи (з 11.10.2016 року до 05.01.2017 року) ОСОБА_1 було виплачено 1064,70 грн. заробітної плати у жовтні 2016 року, 1521,00 грн. - у листопаді 2016 року, 1605,00 грн. - у грудні 2016 року та 756,31 грн. - у січні 2017 року, що підтверджується довідкою про доходи, виданої відповідачем відділом освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області 03.02.2017 року за №05-12 (а.с.8).

Кількість відпрацьованих ОСОБА_1 днів у листопаді 2016 року становила 10 робочих днів, а в грудні 2016 року - 11 робочих днів, що підтверджується копією вахтового журналу (а.с.53-56).

При цьому, суд звертає увагу на те, що опалювальний період у 2016-2017 роках завершився, згідно з копією розпорядження голови Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області №131-од від 31.03.2017 року для бюджетних організацій 01.04.2017 року (т.1 а.с.79).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 КЗпП України, яка регламентує розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Водночас, зважаючи на те, що з позивачем було укладено строковий трудовий договір, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника регламентується ст.39 КЗпП України, яка передбачає особливості розірвання такого виду трудових договорів з ініціативи працівника.

Виходячи із системного аналізу норм ст.ст.23, 38, 29 КЗпП України у взаємозв`язку із положеннями ст.76 ЦПК України, предметом доказування у цій справі, є, серед іншого, законність звільнення ОСОБА_1 , зокрема і наявність його ініціативи, спрямованої на звільнення (подання ним письмової заяви про звільнення за власним бажанням тощо) та, за наявності такої ініціативи, дотримання подальшої процедури звільнення, розрахунків, отримання трудової книжки і т.д..

При цьому, враховуючи положення ст.81 ЦПК України та особливості вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такий висновок суду в повній мірі кореспондує і позиції Верховного суду, висловленій у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц.

Відтак, саме відповідачі, на переконання суду, повинні довести, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням усіх вимог трудового законодавства.

Водночас, під час розгляду справи судом, незважаючи в тому числі на вимоги суду, відповідачами не подано, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, будь-яких доказів наявності ініціативи ОСОБА_1 , вираженій у будь-якій формі та спрямованої на звільнення з власної ініціативи.

Таким чином, на переконання суду, були відсутні будь-які підстави для звільнення позивача з його ініціативи на підставі будь-якої із норм КЗпП України, які регламентують звільнення працівника з його ініціативи, а тому, суд дійшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось незаконно без належної на це підстави (в тому числі і письмової заяви позивача про таке звільнення).

Крім того, судом також встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_1 №01-К датований 05.01.2017 року та підписаний директором Кальненської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів ОСОБА_5, яка у період з 29.12.2016 року до 18.01.2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні, а з 19.01.2017 року до 28.01.2017 року - на лікуванні та була відсутня за місцем праці, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії АГЖ в„–111251 та серії АГХ № 398326 відповідно, що також свідчить про незаконність винесеного нею 05.01.2017 року наказу про звільнення ОСОБА_1 , та зважаючи на зазначене вище, звільнення його без законних на те підстав.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В той же час, оскільки з позивачем було укладено строковий трудовий договір, дія якого, враховуючи розпорядження голови Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області №131-од від 31.03.2017 року, повинна була б спливти 01.04.2017 року у зв`язку із закінченням опалювального сезону, суд вважає, що відсутні підстави для поновлення позивача на займаній посаді.

Підставами для такого висновку суду є наступні обставини.

КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють трудові відносини в України не регламентовано порядок поновлення на роботі працівника, з яким укладено строковий трудовий договір, строк якого сплив, в тому числі і в разі визнання рішенням суду звільнення такого працівника незаконним.

Відсутні роз`яснення правозастосування норми ч.1 ст.235 КЗпП України у разі визнання судом звільнення працівника за строковим трудовим договором, строк якого сплив, незаконним та проведеним без законної підстави і у судовій практиці.

В той же час, Верховним Судом України в абз.3 п.18 постанови пленуму цього суду №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено правозастосування ч.1 ст.235 КЗпП України у разі неможливості поновлення працівника на роботі через ліквідацію підприємства, установи, організації. В цьому випадку, як роз`яснено Верховним Судом України, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП) .

Проте, можливість застосування аналогії закону/права до трудових правовідносин у КЗпП України не передбачена.

Водночас, ч.1 ст.9 ЦК України закріплено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Застосування аналогії закону/права регламентовано ст.8 ЦК України.

Таким чином, враховуючи загальнотеоретичні засади використання аналогії права та закону, зважаючи на зазначені вище норми та роз`яснення п.18 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , суд дійшов до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин в частині поновлення на роботі працівника, який працював на умовах строкового трудового договору, строк якого сплив на момент ухвалення судом рішення про незаконність такого звільнення, згаданого роз`яснення Верховного Суду України, зазначеного в абз.3 п.18 постанови пленуму цього суду №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів .

Відтак, суд вважає, що так як строк трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 сплив 01.04.2017 року у зв`язку із завершенням опалювального сезону і відповідні трудові правовідносини між сторонами, за відсутності оспореного наказу про звільнення, повинні були б припинитися у цей термін, неможливим є зобов`язання відповідача директора Кальненської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 поновити позивача на займаній раніше посаді оператора паливної.

При цьому, однак, враховуючи роз`яснення абз.3 п.18 постанови пленуму цього суду №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів та норми ч.2 ст.235 КЗпП України, суд дійшов до висновку про необхідність зобов`язання уповноваженого органу, який здійснює розпорядження фінансами, виділеними, серед іншого, для забезпечення діяльності Кальненської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів, виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, з врахуванням при цьому, строку дії, укладеного з ним строкового трудового договору.

Таким чином, з врахуванням вищевказаного, стягненню з відповідача відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області підлягає середньомісячний заробіток позивача за час вимушеного прогулу в період з 06.01.2017 року до 01.04.2017 року (моменту закінчення опалюваного сезону та відповідно спливу дії строкового трудового договору, укладеного з позивачем).

Отже, позовна вимога позивача про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в період з 06.01.2017 року до 06.02.2019 року у розмірі 75020,40 грн. підлягає до часткового задоволення.

При цьому, суд враховує, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив, з врахуванням коефіцієнту підвищення зарплати у 2017 році 297,70 грн.. (сума середньомісячного заробітку за листопад-грудень 2016 року/середньомісячне число робочих днів у листопаді-грудні 2016 року*на 2 - коефіцієнт підвищення зарплати (3200,00 грн. мінімальної зарплати у 2017 році/1600,00 грн. мінімальної зарплати у 2016 році)).

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 у 2017 році, таким чином, становить 3126,06 грн., а заробіток за увесь період вимушеного прогулу (з 06.01.2017 року до 01.04.2019 року) становить 8621,87 грн. (різниця середньомісячного заробітної плати у 2017 році та виплаченої заробітної плати у січні 2017 року (а.с.8) (3126,06 грн. - 756,31 грн. (а.с.8) = 2369,75 грн. + сума середньомісячної заробітної плати за лютий та березень 2017 року (3126,06 грн. + 3126,06 грн. = 6252,12 грн.)).

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, яку він оцінив у 5000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом беззаперечно встановлено, що мало місце порушення законних прав ОСОБА_1 спричинене його незаконним звільненням. Слід також врахувати, що позивач відстоював своє право на працю протягом тривалого часу, а саме більше двох років, з причин, які не залежали від його волі. Безумовно, на переконання суду, звільнення позивача у спосіб, який встановлений судом, ніби-то з ініціативи самого працівника негативно на психоемоційний стан позивача і так чи інакше це звільнення порушило нормальні життєві зв`язки та вимагало у позивача додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення своїх базових побутових потреб та потреб своєї сім`ї, а тому суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, а розмір такої шкоди у сумі 5000,00 грн. суд вважає доведеним та обґрунтованим.

Окрім того, на підставі ст.137 ЦПК України та ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь держави слід стягнути суму судових витрат, що пропорційна до розміру задоволених позовних вимог та становить 451,20 грн. витрат на правову допомогу (при цьому суд враховує пропорційність задоволення кожної позовної вимоги, розподіляючи суму витрат на правову допомогу порівну на кожну з чотирьох позовних вимог, що становитиме 375,00 грн.) та 782,65 грн. судового збору (при цьому суд враховував розмір судового збору, який повинен би був бути сплачений за кожною позовною вимогою та стягував, виходячи з цих сум, судовий збір пропорційно до задоволення в тому чи іншому обсязі кожної із позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації, директора Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади оператора паливної Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання директора Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді оператора паливної Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів - відмовити.

Позовну вимогу про стягнення з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в період з 06.01.2017 року до 06.02.2019 року у розмірі 75020,40 грн. - задовольнити частково та стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в період з 06.01.2017 року до 01.04.2017 року у розмірі 8621,87 грн..

Позовну вимогу про стягнення з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. - задовольнити та стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок) моральної шкоди.

Стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 451,20 грн. (чотириста п`ятдесят одну гривню двадцять копійок).

Стягнути з відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь держави судовий збір 782,65 грн. (сімсот вісімдесят дві гривні шістдесят п`ять копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету-22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: с . Кальне, Козівський район, Тернопільська область; РНОКПП - НОМЕР_3 ; дані паспорта - серія НОМЕР_4 , виданий Козівським РВ УМВС України у Тернопільській області 24.01.1998 року.

Відповідач - відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 16, смт. Козова, Козівський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ - 02145984.

Відповідач - директор Кальненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (на момент ухвалення рішення в особі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - відомості відсутні; дані паспорта - серія НОМЕР_5 , виданий Козівським РВ УМВС України у Тернопільській області 10.10.2002 року), яка знаходиться за адресою: с. Кальне, Козівський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ - 24626885.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 21.11.2019 року.

Суддя О.Б.Гриновець