ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2019 року м. Херсон
справа № 658/4003/18
провадження № 22-ц/819/1590/19
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я., секретарГеленко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області у складі судді Марків Т.А. від 18 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно Каховського міського управління юстиції Колушкін Володимир Володимирович, про розірвання договору оренди землі та скасування запису про його державну реєстрацію,
встановив:
В жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно Каховського міського управління юстиції Колушкін Володимир Володимирович, про розірвання договору оренди землі та скасування запису про його державну реєстрацію.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що 03 червня 2015 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого він передав відповідачу у користування строком на 09 років належну йому на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,4900 га, розташовану на території Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі сплатою орендної плати, розмір якої за кожний рік оренди становив 3000 грн з урахуванням індексів інфляції, в строк з 01 червня по 30 грудня.
Відповідач договірні зобов`язання не виконує, у визначені договором строки оренду плату за 2015,2016,2017 роки не сплачував.
Посилаючись на те, що систематичне невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати є підставою для його розірвання, позивач просив суд розірвати укладений 03 червня 2015 року із ОСОБА_1 договір оренди землі та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди, внесений до реєстру на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Рішенням суду від 18 липня 2019 року постановлено:
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір оренди землі - земельної ділянки, площею 2,49 га, розташованої на території Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області, укладений 03 червня 2015 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, зазначаючи, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі внаслідок невиконання ним обов`язків зі сплати орендної плати не відповідають обставинам справи, досягнутим між сторонами в усній формі умовам договору як щодо порядку розрахунку та збільшення розміру орендної плати, яка ним сплачувалась у визначені договором строки з урахуванням суми податку на доходи з фізичних осіб, так і щодо сплати ним земельного податку з фізичних осіб.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішення суду мотивовано тим, що в результаті систематичної несплати відповідачем орендної плати позивач має право на розірвання укладеного з ним договору оренди землі.
В процесі розгляду справи суд встановив, що 03 червня 2015 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 як орендодавець передав ОСОБА_1 як орендарю у строкове платне користування належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4900 га, яка розташована на землях Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області.
Сторони визначили, що договір укладено ними строком на дев`ять років, протягом яких ОСОБА_1 зобов`язується у строк з 01 червня по 30 грудня кожного року вносити орендну плату у грошовій формі в розмірі 3 000гривень з урахуванням індексів інфляції, або за домовленістю з ОСОБА_2 - у натуральній формі оплати.
Відповідно до пункту 11 договору передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Пунктом 35 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.5-8).
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 не сплачував йому орендну плату за 2015, 2016 та 2017 роки ні в грошовій формі, ні в натуральній формі.
Відповідач зазначений факт заперечив та пояснив, що орендну плату щороку сплачував, передаючи грошові кошти дружині орендодавця - ОСОБА_4 за мовчазною згодою ОСОБА_2 .
Позивач не визнав виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди, а ОСОБА_4 відмовилася давати свідчення з приводу наведених вище обставин, пославшись на положення статті 63 Конституції України.
Відповідно до положень статті першої Закону України Про оренду землі оренда землі- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 24 наведеного Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а за змістом частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом та іншими законами.
Пунктом д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Отже, наведеними положеннями норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, передбачено систематичне (два і більше випадки) невнесення орендної плати як підставу для розірвання договору оренди землі.
Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року, справа №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) викладено висновок про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два і більше випадки). При цьому систематичне внесення орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Наведений висновок Верховного Суду відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин.
З огляду на наведене, встановивши факт систематичного невнесення відповідачем орендної плати на користь позивача (за 2015, 2016 та 2017 роки), суд дійшов обґрунтованого висновку про право останнього на розірвання укладеного ними договору оренди землі та задовольнив позов в цій частині.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів і нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Так, доводи відповідача щодо належного виконання ним зобов`язань за укладеним із позивачем договором оренди землі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до положень статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 545 ЦК України, яка регулює питання підтвердження виконання зобов`язань, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
У разі відмови кредитора видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Крім того, статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати на користь орендодавця має бути підтверджено розпискою про одержання виконання, виданою орендодавцем чи уповноваженою ним на прийняття виконання цього зобов`язання особою. Зазначена обставина не може підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що факт передання грошових коштів в рахунок сплати орендної плати позивачеві відповідач розпискою останнього чи уповноваженої ним на отримання орендної плати особи не підтверджує та пояснив, що грошові кошти передавалися ним дружині орендодавця без оформлення будь-якими, в тому числі фінансовими, документами та без перевірки наявних у неї повноважень отримувати орендну плату, а також зважаючи на заперечення ОСОБА_2 як належної сторони у зобов`язанні факту отримання орендної плати від ОСОБА_1 , суд обґрунтовано вважав виконання зобов`язань у спірних правовідносинах непідтвердженими.
При цьому, на думку колегії суддів, наданий відповідачем звукозапис його розмови із дружиною позивача 17.11.2018 року, яка нібито підтвердила наміри здійснити відчуження спірної земельної ділянки та визнала, що це єдина підстава для розірвання укладеного з ним договору оренди, суд правильно не прийняв до уваги, оскільки ОСОБА_4 не є учасником спірних правовідносин та належною стороною у спірному зобов`язанні, а обставини, які відповідач бажає встановити за допомогою цього звукозапису, не мають правового значення для справи.
Не спростовує висновків суду щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати також посилання останнього на сплату ОСОБА_2 в 2015 році податку на доходи з фізичних осіб у сумі 450 гривень, так як жодним доказом не підтверджено, що ця сума сплачена саме з доходу від орендної плати, нібито сплаченої відповідачем, а відповідно до наданої Новокаховським управлінням Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі 06.05.2019 року інформації №9007/0/21-22-50-13 нарахування ОСОБА_2 податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період 2015-2017роки відсутнє (а.с.90).
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в оскарженій частині рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відсутні.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову судом апеляційної інстанції не переглядалося в силу статті 367 ЦПК України як неоскаржене в установленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.В. Пузанова
Судді: Л.П. Воронцова
П.Я. Ігнатенко
Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року
Суддя Л.В. Пузанова
Суд | Херсонський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2019 |
Оприлюднено | 22.11.2019 |
Номер документу | 85797106 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Херсонський апеляційний суд
Пузанова Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні