Ухвала

від 28.10.2019 по справі 160/7055/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 жовтня 2019 р. Справа № 160/7055/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання частково протиправним та часткове скасування рішення від 17.06.2016 р. №75-5/VII, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться вищезазначена адміністративна справа, в якій позивачем заявлені вимоги: визнати незаконним та скасувати рішення Бородаївської сільської ради від 17 червня 2016 року №75-5/VII в частині встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки - наявності джерела питного водопостачання (шахтного колодязя загального користування).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно з рішенням Верхньодніпровського районного суду від 20.04.2016 року по ци вільній справі №173/558/16-ц за нею було визнано право власності на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 05.08.2016 року вона зареєструвала право власності на нерухоме майно - житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами і отримала витяг про реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №992047012210. Відповідно до відомостей про складові частини об`єкта нерухомого майно з вказаного витягу, та відповідно до даних технічного паспорту на садибний житловий будинок від 02.03.2016 року до складу домоволодіння входить, зокрема колодязь літ.К, який розташований на території її домоволодіння.

Позивач також зазначила, що 24.05.2016 року вона звернулася з письмовою заявою до відповідача, в якій просила надати дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою щодо встанов лення меж земельної ділянки в натурі на місцевості за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житло вого будинку та господарських будівель і споруд. Рішенням сесії Бородаївської сільської ради від 17.06.2016 року № 75-5/VІІ їй було надано дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою в межах норм, передбачених ст.121 ЗК України, однак було встановлено обмеження - наявність джерел питного водопостачання (шахтного колодязя загального користування). Про існування саме такого рішення їй стало відомо лише в травні 2017 року, так як її не було повідомлено про результати розгляду заяви. Протя гом року позивач неодноразово намагалась дізнатися про наявність рішення та його зміст, однак їй відмовляли в цьому. Отримавши копію рішення від 17.06.2016 року №75-5/VІІ, 15.05.2017 року вона знову подала заяву до Бородаївської сільської ради з проханням переглянути зазначене рі шення в частині встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки. Листом від 03.08.2017 року за вих.№ 301 позивача було повідомлено про неможливість розгляду її заяви про внесення змін до рішення сесії сільської ради до закінчення су дового процесу за позовом ОСОБА_3 (справа №173/1285/17, провадження № 2/173/10/2019) про встановлення сервітуту. Справа розглянута та прийняте рішення - 27.03.2019 року, яке рішення набрало законної сили 08.05.2019 року. 10.06.2019 року рішенням сесії Бородаївської сільської ради № 277-22/VІІ, було залишене в силі рішення сесії сільської ради від 17.06.2016 року № 75-5/VІІ. Копія рі шення від 10.06.2019 року позивач отримала в сільській раді 26.06.2019 року. Вважає, що рішення сільської ради від 17.06.2016 року №75-5/VІІ в частині об межень щодо використання земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 22.05.2016 року до Бородаївської сільської ради з повідомленням звернулися мешканці с.Бородаївка, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вказували, що між ними та сусідкою ОСОБА_9 виникла конфліктна ситуація щодо користування та вільного доступу до колодязя (питної води), 1/5 частка якого перебуває у власності ОСОБА_3 , тобто колодязь, який знаходиться між домоволодіннями позивача та ОСОБА_3 , було збудовано ще у 60-х роках спільними зусиллями мешканців вулиці Шкільна та за допомогою на той час колгоспу ім. газети Правда. Позивачем не доведено та не встановлено наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, а провадження по справі закрити.

Судом під час з`ясування обставин, на які посилається позивач у позові, як на підставу своїх позовних вимог, та заперечень викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 ст.19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

За правилами п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Проте, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

У той же час відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Так, позивач в позові зазначає, що вона вважає, що рішення Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 17.06.2016 року №75-5/VIІ в частині об межень щодо використання земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню, з наступних підстав:

- право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 було визнано за нею за рішенням суду від 20.04.2016 року. По вказаній справі Бородаївська сільська рада виступала в якості відповідача і рішення суду нею не оскаржувалось. Право власності на домоволодіння зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку. Таким чином, вона набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у встановленому законом порядку. Колодязь літ.К, який розташований на території домоволодіння, згідно з витягом з ре єстру речових прав на нерухоме майна, є її власністю;

- відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового при значення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекорис тувача);

- рішенням від 17.06.2016 року №75-5/VIІ відповідач порушую її права як власника майна на повноцінне володіння та розпорядження своїм майном, встановлюючи обмеження в його використанні. Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном;

- статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і від шкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідач у відзиві вказав, що у с.Бородаївка відсутнє централізоване водопостачання питної та технічної води. У зв`язку з чим на сесії Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області було і винесено рішення стосовно обмеження щодо використання земельної ділянки - наявності джерела питного водопостачання (шахтного колодязя загального користування). Так як мешканцям села, які постійно користувалися даним колодязем, позивач перешкоджає у заборі питної води і доступі до колодязя, а в подальшому остання зруйнувала підйомний механізм в даному колодязі. Відповідно до даних, які вказані у книгах за 1983-1985 роки та за 1986-1990 роки, за адресою, де власником був ОСОБА_10 - померлий батько позивача, не вказано, що на, ділянці був колодязь з питною водою. Тобто дані даних книг підтверджують факт того, що спірний колодязь питної води не був власністю померлого ОСОБА_2 та не є успадкованою власністю позивача, так як дійсно був збудований мешканцями с.Бородаївка для загального користування питною водою та вважається співвласністю громадян, а саме ОСОБА_3 та інших.

Таким чином, спір у даній адміністративній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у неї права власності і відсутністю такого права у третіх осіб.

У зв`язку з чим, суд вважає, що звернення позивача до суду з даним позовом спрямоване на відновлення її майнового стану (порушеного права власності), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством, про що сама зазначає позивач у своєму позові.

Частиною 1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оспорювання дій органу місцевого самоврядування у даному випадку поглинається спором про майнове, приватне право, яке належить позивачу. Таке право виникає і в результаті реалізації рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, але його захист відбувається у порядку цивільного судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави у приватноправових відносинах.

Спір між сторонами є приватноправовим, оскільки у позивача виникло та існує право цивільне, а саме, право володіти і користуватися об`єктом нерухомого майна.

Такий спір має приватноправовий характер, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що спір про визнання незаконним та скасування рішення Бородаївської сільської ради від 17.06.2016 року №75-5/VII в частині встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки - наявності джерела питного водопостачання (шахтного колодязя загального користування), має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача про право власності на колодязь літ.К. Дане право фактично не визнається відповідачем Бородаївською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Отже, спір у цій справі є цивільно-правовим, вирішення такого спору враховуючи суб`єктний склад сторін, здійснюється за правилами цивільного судочинства, в порядку передбаченому ЦПК України, тому суд закриває провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.239, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі №160/7055/19 за позовом ОСОБА_1 до Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання частково протиправним та часткове скасування рішення від 17.06.2016 р. №75-5/VII - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Кучма