Ухвала

від 21.11.2019 по справі 480/4675/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 листопада 2019 р. Справа № 480/4675/19

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши матеріали позову члена релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м.Суми, 40000) Державного реєстратора Горох Ганни Геннадіївни (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішень та записів в реєстрі,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся член релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 з позовом до Сумської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Горох Ганни Геннадіївни, і просить суд:

1. визнати протиправними дії Сумської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Спасо-Преображенська релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) шляхом реєстрації Статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) в новій редакції;

2. визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Сумської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад № 430-ОД від 25.07.2019 стосовно реєстрації статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) в новій редакції з новою юридичною назвою;

3. визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганни Геннадіївни про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25), на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16301050006000705 від 13.08.2019;

4. визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16301050006000705 від 13.08.2019, що внесений державним реєстратором Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганни Геннадіївни щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25);

5. визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганни Геннадіївни про державну реєстрацію змін повного найменування та скороченого найменування юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25), на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16301050005000705 від 13.08.2019;

6. визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16301050005000705 від 13.08.2019, що внесений державним реєстратором Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганни Геннадіївни щодо державної реєстрації змін повного найменування та скороченого найменування юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.07.2019 відповідач прийняв розпорядження Про реєстрацію статутів релігійних громад № 430-ОД від 25.07.2019 стосовно реєстрації статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) в новій редакції з новою юридичною назвою. Зазначає, що на підставі вказаного розпорядження 13.08.2019 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію змін відомостей до установчих документів юридичної особи та було включено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни повного найменування та скороченого найменування юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25).

Позивач вважає вказані рішення та дії незаконними, такими що прийняті (вчинені) на підставі неналежних документів, з порушенням вимог чинного законодавства та положень статуту релігійної організації, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

Дослідивши матеріали позовної заяви та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (ч. 1 ст. 19 КАС України ).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відтак, визначаючись щодо юрисдикції цієї справи з огляду на характер спірних правовідносин, склад їх учасників та предмет спору, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

За змістом статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Водночас публічно-правовий спір є спором, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

У справі, що розглядається, предметом позову є правомірність Розпорядження Голови Сумської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад №430-ОД від 25.07.2019 стосовно реєстрації статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) в новій редакції з новою юридичною назвою, а також внесення реєстраційного запису про державну реєстрацію змін до установчих документів релігійної організації як юридичної особи. Проте оспорюються такі рішення і дії відповідачів саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту та установчих документів, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту та установчих документів релігійної організації, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідні заяви та документи відповідачам, посилаючись на відсутність у останніх повноважень на їх подання.

Отже, фактичною підставою звернення до адміністративного суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб (уповноважених представників релігійних громад м.Охтирка), які подали відповідні заяви та документи відповідачам.

Суд також зауважує, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

До компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Це узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи (вчиняючи) оскаржувані рішення (дії), хоч і мали владні-управлінські повноваження (в частині того, зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади, здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів або відмовити у цьому), але сам факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. Водночас, позивач власне і доводить відсутність повноважень у осіб, які подала заяву та документи для внесення змін до статуту.

Крім того, у позовній заяві позивач вказує на те, що нова редакція статуту, яка була зареєстрована відповідачем, передбачає зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях, рішення про яку було прийняте неналежним суб`єктом, тобто, особами, які не мали і не мають права впливати й змінювати підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях.

Отже, надання правової оцінки рішенню та діям відповідачів, що є предметом позову у цій адміністративній справі, безпосередньо пов`язується з встановленням та доказуванням у цьому спорі тих обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації - Релігійна громада Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви.

При цьому суд враховує, що рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості у канонічних та інших питаннях, а також про зміну найменування релігійної організації, з посиланням на неправомірність яких обґрунтовуються вимоги позивача, приймалися особами, які входили до складу Парафіяльних зборів релігійної організації та діяли як представники відповідної релігійної громади.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що у цьому випадку спір виник саме між засновниками, членами релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування.

Суд звертає увагу на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зважаючи на викладене, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у цій справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Проте не може виключатися можливість вирішення такого спору за участю юридичної особи, наприклад вищого структурного підрозділу Української Православної Церкви, що буде вказувати на необхідність вирішення спору в порядку господарського судочинства.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції цього спору, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14 (адміністративне провадження № К/9901/4706/18).

Так, згідно з обставинами вищевказаної справи, які є подібними до справи, що розглядається, позивач обґрунтовував позовні вимоги про скасування наказу облдержадміністрації про реєстрацію статуту парафії у новій редакції тим, що при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і статуту релігійної громади, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до Статуту - виключно зі згоди єпархіального архієрея. З цими доводами погодився суд першої інстанції, задовольнивши позов.

Водночас суд апеляційної інстанції з рішенням суду першої інстанції не погодився та виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у реєстрації змін до статуту, оскільки доказів підроблення протоколу парафіяльних зборів не було, а закон не зобов`язує облдержадміністрацію здійснювати перевірку відомостей про віруючих осіб, що були присутні на парафіяльних зборах. Крім того, на час прийняття рішення про скликання парафіяльних зборів, парафіяльна рада мала усі повноваження, оскільки у встановленому статутом порядку не була переобрана. В свою чергу, суб`єкт владних повноважень не має законних підстав контролювати та впливати на волевиявлення релігійної громади.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що парафіяльна рада не могла приймати будь-яке рішення, оскільки участь у її засіданні прийняли не всі члени парафіяльної ради. Положення статуту не визначали кількісний склад членів парафіяльної ради, які правомочні приймати рішення про скликання загальних зборів парафіян. Не містив статут та Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" і положень щодо кількісного складу релігійної громади, яка вправі приймати рішення щодо внесення змін та доповнень до статуту.

У той же час за результатами касаційного перегляду Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі закрив, зробивши висновок про те, що суди помилково розглядали такий спір як публічно-правовий, що належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України", рішення від 20.07.2006, заяви № 29458/04 та № 29465/04, вказав на те, що фраза "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Крім того, у пункті 44 рішення від 25.02.1993 у справі "Доббертен проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд приходить до переконання, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, судом додатково враховується судова практика, що склалась під час розгляду справ цієї категорії, яку можна вважати усталеною. Так, зокрема, у справах за №№ 120/1163/19-а, 120/1255/19-а, 120/1309/19-а, за №№ 857/6813/19-а, 857/7070/19-а, 857/7397/19-а, 857/7840/19-а судами апеляційної інстанції залишено без змін рішення судів першої інстанції про відмову у відкритті або про закриття провадження в адміністративних справах у спорах цієї категорії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а позов члена релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Суд роз`яснює позивачу, що спір може бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу учасників спору, предмету позову та обраного способу захисту прав та інтересів.

Керуючись ст. ст. 170, 248, 256, 295 КАС України, суд -.

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом члена релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Горох Ганни Геннадіївни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішень та записів в реєстрі.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається, та така справа має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити, що спір може бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу учасників спору, предмету позову та обраного способу захисту прав та інтересів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя Н.В. Савицька