Постанова

від 04.02.2020 по справі 480/4675/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 р.Справа № 480/4675/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Члена релігійної громади Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 21.11.19 року по справі № 480/4675/19

за позовом Члена релігійної громади Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1

до Сумської обласної державної адміністрації , Державного реєстратора Горох Ганни Геннадіївни

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішень та записів в реєстрі,

ВСТАНОВИВ:

Член релігійної громади Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1, Сумська ОСОБА_2 ), Державного реєстратора Горох Ганни Геннадіївни (далі - відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Сумської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Спасо-Преображенська релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) шляхом реєстрації Статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) в новій редакції;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Сумської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад» № 430-ОД від 25.07.2019 стосовно реєстрації статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) в новій редакції з новою юридичною назвою;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганни Геннадіївни про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25), на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16301050006000705 від 13.08.2019;

- визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16301050006000705 від 13.08.2019, що внесений державним реєстратором Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганною Геннадіївною щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25);

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганни Геннадіївни про державну реєстрацію змін повного найменування та скороченого найменування юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25), на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 16301050005000705 від 13.08.2019;

- визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16301050005000705 від 13.08.2019, що внесений державним реєстратором Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Горох Ганною Геннадіївною щодо державної реєстрації змін повного найменування та скороченого найменування юридичної особи - Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Члена релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Горох Ганни Геннадіївни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішень та записів в реєстрі.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається, та така справа має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено, що спір може бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу учасників спору, предмету позову та обраного способу захисту прав та інтересів.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її протиправність.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14, на яку посилається суд першої інстанції, не можна застосовувати до спірних правовідносин, оскільки у даній справі інший предмет оскарження, а саме, недотримання суб`єктом владних повноважень порядку вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 р. у справі №820/4146/17, від 18.09.2018 р. у справі №823/235/16, від 29.08.2018 р. у справі №807/719/15 звертає увагу, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Якщо позовні вимоги виникли виключно в результаті виконання державним реєстратором своїх владно-публічних та управлінських функцій, порушення вимог Закону про державну реєстрацію, то необхідно звертатися до адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 р. у справі №823/378/16 (де оскаржувалося рішення про реєстрацію оренди земельної ділянки за іншою особою) дійшла висновку, що спір не має ознак приватноправового характеру, якщо предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації (в цьому випадку - права користування земельною ділянкою), у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на цю земельну ділянку за іншим користувачем.

Отже, вирішуючи питання про розмежування юрисдикції, суди повинні звертати увагу на предмет обґрунтування позову.

У постанові від 25.07.2018 р. у справі №128/3652/16-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала публічно-правовий характер спору, оскільки предмет і підстава позову жодним чином не пов`язані з майновими правами, виконанням чи невиконанням цивільно-правових угод, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії нотаріуса, як державного реєстратора, який діє як суб`єкт владних повноважень.

Позивач зауважує, що під час розгляду апеляційної скарги підлягають перевірці доводи його про те, що предметом оскарження є дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Так, предметом позову члена релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви Лобовньова К.Д. є визнання незаконними дій державного реєстратора та рішень органу державної реєстрації -Сумської обласної державної реєстрації, що вчинені з порушенням публічного порядку, визначеного Законами України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Про свободу совісті та релігійні організації , а отже, на думку позивача, такий спір є суто публічно-правовим та повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідачі подали до суду відзиви на апеляційну скаргу, вважають її доводи безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції повністю законною та обґрунтованою, з підстав, наведених в ухвалі. Просять суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 - без змін.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Також, від керівника релігійної організації Спасо-Преображенської релігійної громади Сумської єпархії Української православної церкви м. Охтирка Сумської області - протоієрея Ігоря ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення його до справи в якості третьої особи на стороні відповідачів, вважаючи, що ухвали та вироки суду можуть прямо вплинути на релігійну та господарську діяльність релігійної горомади.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що, в даному випадку, предметом перегляду судом апеляційної інстанції є процесуальна ухвала про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Члена релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а не розгляд справи по суті позовних вимог.

Таким чином, наразі вищезазначене клопотання про залучення третьої особи є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з приписів п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, відповідно до якого суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.

При цьому, визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу.

Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

У даній справі предметом позову є правомірність Розпорядження Голови Сумської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад» №430-ОД від 25.07.2019 стосовно реєстрації статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 24000252, 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 25) в новій редакції з новою юридичною назвою, а також внесення реєстраційного запису про державну реєстрацію змін до установчих документів релігійної організації як юридичної особи.

В свою чергу, оспорюються такі рішення і дії відповідачів саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту та установчих документів, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту та установчих документів релігійної організації власне з незаконними діями осіб, які подали відповідні заяви та документи відповідачам, посилаючись на відсутність у останніх повноважень на їх подання.

Отже, фактичною підставою звернення до адміністративного суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб (уповноважених представників релігійних громад м.Охтирка), які подали відповідні заяви та документи відповідачам.

Колегія суддів зауважує, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

До компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Це узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи (вчиняючи) оскаржувані рішення (дії), хоч і мали владні-управлінські повноваження (в частині того, зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади, здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів або відмовити у цьому), але сам факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. Водночас, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту.

Крім того, у позовній заяві позивач вказує на те, що нова редакція статуту, яка була зареєстрована відповідачем, передбачає зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях, рішення про яку було прийняте неналежним суб`єктом, тобто, особами, які не мали і не мають права впливати й змінювати підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях.

Отже, надання правової оцінки рішенню та діям відповідачів, що є предметом позову у цій адміністративній справі, безпосередньо пов`язується з встановленням та доказуванням у цьому спорі тих обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації - Релігійна громада Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості у канонічних та інших питаннях, а також про зміну найменування релігійної організації, з посиланням на неправомірність яких обґрунтовуються вимоги позивача, приймалися особами, які входили до складу Парафіяльних зборів релігійної організації та діяли як представники відповідної релігійної громади.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у цьому випадку спір виник саме між засновниками, членами релігійної громади Спасо-Преображенська релігійна громада (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зважаючи на викладене, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у цій справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

З огляду на суб`єктний склад сторін спору, він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

В свою чергу, не може виключатися можливість вирішення такого спору за участю юридичної особи, наприклад вищого структурного підрозділу Української Православної Церкви, що буде вказувати на необхідність вирішення спору в порядку господарського судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що правовідносини щодо діяльності релігійних організацій, порядку їх створення, прийняття та реєстрації їх статутних документів та інші питання функціонування релігійних організацій врегульовано Законом України Про свободу совісті та релігійні організації .

Відповідно до цього Закону перевищення встановленого терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14); рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін; це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина друга статті 15); суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора (частина п`ята статті 16); рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (частина десята статті 17).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що предметом оскарження у справі є недотримання суб`єктом владних повноважень порядку вчинення реєстраційних дій, а тому вона має розглядатися як публічно-правовий спір в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, відповідно до наведених вище норм Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , перевищення встановленого терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій суб`єктом владних повноважень або прийняття ним рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

При цьому, за своїм змістом такі дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень також є порушенням порядку вчинення реєстраційних дій відносно релігійної громади і виникають при реалізації ним владно-публічних та управлінських функцій, проте закон чітко визначає, що вони оскаржуються в порядку саме цивільного судочинства.

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

Наведена позиція підтверджується правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 по справі № 806/3462/14, колегією суддів не приймаються до уваги.

Так, єдиним аргументом, наведеним позивачем на користь своєї позиції, є міркування про те, що у даній справі, на відміну від справи № 806/3462/14, інший предмет оскарження.

В свою чергу, колегія суддів наголошує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Так, згідно з обставинами справи № 806/3462/14, позивач обґрунтовував позовні вимоги про скасування розпорядження облдержадміністрації про реєстрацію статуту парафії у новій редакції тим, що при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону України Про свободу совісті та релігійні організації і статуту релігійної громади, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до Статуту - виключно зі згоди єпархіального архієрея.

В даній справі позивач також доводить відсутність повноважень у осіб, які подали заяву та документи для внесення змін до статуту релігійної громади. У позовній заяві позивач вказує на те, що нова редакція статуту, яка була зареєстрована Сумською обласною державною адміністрацією, передбачає зміну підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях, рішення про яку було прийняте неналежним суб`єктом, тобто, особами, які не мали і не мають права впливати й змінювати підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є похідними від основної вимоги щодо визнання протиправним та скасування розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад № 430-ОД від 25.07.2019 стосовно реєстрації статуту Спасо-Преображенської релігійної громади (парафія) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви в новій редакції з новою юридичною назвою.

Вищенаведене дає змогу дійти висновку, що характер спірних правовідносин, заявлені вимоги, зміст та юридична природа обставин у даній справі та справі № 806/3462/14 є подібними, а тому суд першої інстанції правомірно застосував при визначенні предметної юрисдикції правові висновки Верховного Суду.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу також на правові висновки щодо захисту релігійних прав в судах саме цивільної юрисдикції, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі № 140/1362/19.

Також, в апеляційній скарзі позивач посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 по справі № 823/378/16, від 20.06.2018 по справі № 820/4146/17, від 25.07.2018 по справі № 128/3652/16, від 29.08.2018 по справі № 807/719/15, від 18.09.2018 по справі № 823/235/16.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи позивача, оскільки відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі № 815/5236/16, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмету правового регулювання, умов застосування правових норм та однакового матеріально-правового регулювання спірних відносин.

В даному випадку, спори, що розглядалися у справах, на які посилається позивач (№ 823/378/16, № 820/4146/17, № 128/3652/16, № 807/719/15, № 823/235/16), не стосувалися правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю релігійної громади (подібних правовідносин).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, та вважає, що суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження по вказаній справі, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Члена релігійної громади Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Охтирка Сумської єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року по справі № 480/4675/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий Повний текст постанови складено 10.02.2020 року