Рішення

від 18.11.2019 по справі 520/8424/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 листопада 2019 р. № 520/8424/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників:

позивача - Макарова О.В., Цвяшко М.І.,

відповідача - Білоконь С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМАРОС-У" (вул. Уборевича, 50, корп. Б, кв. 95, м. Харків, 61129, код ЄДРПОУ 35856863)

до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою "АРОМАРОС-У" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АРОМАРОС-У"), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000271415, прийняте ГУ ДФС у Харківській області 24 травня 2019 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000281415, прийняте ГУ ДФС у Харківській області 24 травня 2019 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі Акта перевірки від 22 травня 2019 року № 1732/20-40-14-15-06/35856863, висновки якого не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач стверджує, що діяв у чіткій відповідності до вимог закону, надавав до митного оформлення належні, дійсні та достатні документи, що підтверджували правильність класифікації імпортованих ТОВ АРОМАРОС-У комплексних харчових та смако-ароматичних добавок та жодним чином не порушували норм Митного кодексу України.

Також позивач зазначає, що харчові добавки які поставлялись ТОВ АРОМАРОС-У в Україну мали складний склад та виконували різнопланові функції у приготуванні готового продукту. Та зведення контролюючим органом усього комплексу їх задач до приправ, що призначені для покращення смаку та аромату кінцевого продукту, є безпідставним та категорично не відповідає дійсності.

Крім того, відповідно до листа ТОВ АРОМАРОС-М (вих. №3-01М/75 від 14.12.2018), його харчові добавки компанії є комплексними та монофункціональними по своєму впливу на м`ясну сировину, що дозволяють покращувати не одну, а одразу декілька органолептичних характеристик готових м`ясних продуктів та відносяться до коду 2106.

За таких обставин вважає протиправними прийняті владним суб`єктом рішення та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по даній адміністративній справі.

17 вересня 2019 року представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому виклав власну правову позицію щодо обставин справи, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, посилався на порушення позивачем норм податкового та митного законодавства, зокрема порушення правил класифікації товарів, зазначених в Акті перевірки. Товари, які оформлено позивачем є багатокомпонентними сумішами, які крім ароматичних речовин містять також смакові речовини (сіль та глутамат натрію) та використовуються у харчовій промисловості, й повинні класифікуватися у товарній позиції 2103 згідно УКТ ЗЕД, а не 2106, як то було зазначено позивачем у митний декларації.

Крім того зазначив, що позиція робочої групи підтверджується аналізом класифікаційних рішень, відповідно до АСМО ІНСПЕКТОР та листом ДФС від 23.01.2019 №411.

01 жовтня 2019 року представник відповідача подав до суду додаткові пояснення (щодо експертного висновку), в яких не погодився із Висновком експертного товарознавчого дослідження.

03 жовтня 2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, яку обґрунтовано тим, що вказані у відзиві інформація АСМО «Інспектор» й листи податкового не є нормою права, їх не було офіційно оприлюднено на офіційному сайті ДФС України. Зазначає, що внутрішні листи контролюючого органу жодним чином не можуть слугувати належними, допустимими та достовірними доказами по справі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав та мотивів, що у ньому викладені.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Викликаний у відповідності до п. 4 ст. 68 КАС України, експерт надав суду роз`яснення щодо Висновку експертного товарознавчого дослідження №18318/18776-18813 від 11.09.2019 року, здійсненого ХНДІСЕ ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, зазначивши, що товарам, які зазначені в акті перевірки відповідають характеристики за УКТ ЗЕД товарної підкатегорії 2106 90 98 90, а не інших, а також роз`яснив за якими ознаками ці товари не відповідають характеристикам товарної групи 2103 УКТ ЗЕД.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМАРОС-У" (код ЄДРПОУ 35856863, адреса: вул. Уборевича, 50, м. Харків, 61129) зареєстроване в установленому чинним законодавством порядку юридичною особою та перебуває на податковому обліку.

На підставі ч.8 ст. 354 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI зі змінами та доповненнями, наказу ГУ ДФС у Харківській області від 14.03.2019 № 1896 Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ АРОМАРОС-У (код за ЄДРПОУ 35856863) співробітниками ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ АРОМАРОС-У .

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 22.05.2019 року №1732/20-40-14-15-06/35856863 Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АРОМАРОС-У (код за ЄДРПОУ 35856863) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою Комплексні сумішеві харчові і смако-ароматичні добавки, для м`ясних та ковбасних виробів, багатокомпонентні, у вигляді порошкоподібної сипучої суміші, до складу яких входять: желатин харчовий, сіль (приблизно 0,2%), полісахариди (кукурудзяний крохмаль) - приблизно 9,8%, глюкоза ізоглюкоза) більше 5%, глутамат натрію - приблизно 5,1%, моногідрат глюкози - більше 5%, ефірні олії і олеорезини натуральних прянощів, без спецій, кольоро стабілізуючі агенти (Е316, Е330), вологозв`язуючі агенти (Е450, Е451), підсилювач смаку і аромату (Е621, Е627, Е631), натуральний барвник (Е120, Е150) - для добавок з натуральними барвниками, ароматизатори, ідентичні натуральним, емульгатор (Е471), стабілізатор (Е410, Е412, Е415, Е407), гліцерин (Е422), каррагінан (Е-407 для добавок ЕФЕКТАН), антиокислювач (Е300 аскорбінова кислота), солі харчових кислот,... за період з 01.02.2016 до 31.12.2018, за кодом 2106 90 98 90 згідно з УКТ ЗЕД (далі по тексту - акт перевірки), висновками якого встановлено наступні порушення ТОВ "АРОМАРОС-У":

1) Закону України «Про митний тариф України» від 19.09.2013 року №584-VII (застосування Правила 1,3(б), та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД) при класифікації товарів, частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, в частині порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 2106 90 98 90 (пільгова ставка ввізного мита 0,0 %), а необхідно було товар класифікувати у товарній підкатегорії 2103 90 90 00 (пільгова ставка ввізного мита 10,0%), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на загальну суму 2054348,39 грн.

2) пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму мита, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 410869,68 грн. (а.с.29-96, т.1).

24 травня 2019 року позивачем до ГУ ДФС у Харківській області подано повідомлення про намір надати контролюючому органу свої заперечення до 06 червня 2019 року (включно) (а.с.107, т.1).

На підставі зазначених висновків акту документальної невиїзної перевірки від 22.05.2019 року №1732/20-40-14-15-06/35856863 та згідно з пп. 54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС України в Харківській області винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2019 року №0000271415, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 1863772,97 грн. за основним платежем та 465943,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

2) податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2019 року №0000281415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 372754,59 грн. за основним платежем та 93188,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.108, 109, т.1).

06 червня 2019 року позивачем до ГУ ДФС у Харківській області подані заперечення на акт ГУ ДФС у Харківській області №1732/20-40-14-15-06/35856863 від 22.05.2019 (а.с.111-130, т.1), в якому просив розглянути заперечення на акт та скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

06 червня 2019 року позивачем до ДФС України подано скаргу на податкові повідомлення-рішення (а.с.132-155, т.1).

09.08.2019 року ДФС України було прийнято рішення за результатами розгляду скарги № 38436/6/99-99-11-0603-25, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 172-176, т.1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок, правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про збільшення підприємству суму грошового зобов`язання з мита та ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Пунктом 49 статті 4 МК України передбачено, що пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Відповідно до частин першої та другої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» Україна приєдналась до вказаної системи.

Згідно з пунктом «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (дата підписання: 14 червня 1983 року), що є частиною національного законодавства, Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД наказом Державної фіскальної служби України від 09 червня 2015 року № 401 затверджено Пояснення до УКТ ЗЕД, які побудовано на основі пояснень ГС версії 2012 року та розроблені з метою реалізації статті 68 МК України і опубліковані сайті Державної фіскальної служби України.

В силу положень частин третьої-п`ятої статті 69 МК України на вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Окрім того, відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02 липня 2012 року № 1085/21397, контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з вказаним Порядком, декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом "б" абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами "б", "в" абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами "а"- "в" абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару.

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення.

У разі письмового підтвердження декларантом або уповноваженою ним особою готовності надати додаткові документи чи відомості перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться після їх надання.

Строк надання додаткових документів чи відомостей не повинен перевищувати 10 календарних днів. Строк проведення митного оформлення визначається з дати надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей і не повинен перевищувати строки, установлені статтею 255 Кодексу.

Строк митного оформлення у разі взяття проб (зразків) товарів визначається з урахуванням вимог статті 255 Кодексу.

Строк прийняття Рішення про класифікацію товару не повинен перевищувати 10 календарних днів. За умови необхідності залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) загальний строк прийняття Рішення не повинен перевищувати 30 календарних днів.

До прийняття Рішення декларант або уповноважена ним особа має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, які декларуються, за тимчасовою декларацією.

З аналізу наведеного вбачається, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584- VIІ, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Таким чином, класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України і затверджено Законом України «Про Митний тариф України» , Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з урахуванням Пояснень до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток до розділів і груп та характеристик товарів. Для юридичних цілей класифікація товарів відповідно до УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з текстів товарних позицій і відповідних приміток до розділів груп, тобто відповідно до Основного правила інтерпретації (далі - ОПІ) 1, і, якщо такими текстами не передбачено інше, відповідно до положень ОПІ 2-6 УКТ ЗЕД.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до статті 255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257, 335цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина перша статті 264 МК України).

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (частина шоста статті 264 МК України).

Відповідно до норм статей 291 та 292 МК України, обов`язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов`язку із сплати митних платежів, а в свою чергу обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення. Позивачем митні платежі за митними деклараціями сплачені у повному обсязі і у встановлений законом строк.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема у формі:

Проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі органу доходів і зборів та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки орган доходів і зборів інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи органу доходів і зборів під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 266 МК України декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковий кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Пунктом 2 статті 293 МК України встановлено, що особою, на яку покладається обов`язок зі сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року № 1372/21684, визначено графи митної декларації, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема графа 33 митної декларації, в якій зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД та графа 47 митної декларації, в якій наводяться відомості про нарахування митних платежів, заповнюється декларантом.

Таким чином, з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення декларант несе юридичну відповідальність за достовірність зазначених у ній відомостей та розміру належних до сплати податків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584-VII митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківський області проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АРОМАРОС-У» з питань правильності класифікації товарів за товарною під категорією 2106 90 98 90 згідно з УКТ ЗЕД щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями: МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/002899 від 02.02.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/005500 від 22.02.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/017239 від 16.05.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/024367 від 30.06.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/027666 від 21.07.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/032013 від 19.08.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/038653 від 04.10.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/044456 від 08.11.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2016/049886 від 12.12.2016; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2017/000881 від 16.01.2017; МД ІМ/40/ДЕ №807100000/2017/006241 від 21.02.2017; МД ІМ/40/ДЕ №UА807170/2017/304142 від 27.03.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2017/309499 від 27.04.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2017/313989 від 29.05.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2017/319446 від 29.06.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2017/324139 від 28.07.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА 807170/2017/329145 від 31.08.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2017/334009 від 29.09.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2017/339247 від 30.10.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2017/344513 від 27.11.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА 807170/2017/348648 від 18.12.2017; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/005495 від 08.02.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/012088 від 19.03.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА 807170/2018/017365 від 16.04.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/022227 від 14.05.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/026903 від 06.06.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/035228 від 23.07.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/039100 від 13.08.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/045933 від 24.09.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/049174 від 12.10.2018; МД ІМ/40/ДЕ № UА807170/2018/057758 від 23.11.2018.

За даними вказаних митних декларацій, у період, в який було проведено перевірку, тобто 2016-2018 роки, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРОМАРОС-У» на постійній основі імпортувало в Україну партії товарів, а саме комплексних харчових добавок, що використовуються у харчовій промисловості для виготовлення м`ясних та ковбасних виробів.

ТОВ «АРОМАРОС-У» здійснював митне оформлення товарів за кодом 2106 90 98 90 згідно УКТ ЗЕД.

Відповідачем в акті перевірки зазначено про те, що до товарної позиції 2106 включаються харчові продукти, в іншому місці не зазначені. «Смако-ароматичні добавки…» складаються з ароматичних речовин, смакових добавок, підсилювачу смаку тощо, надають кінцевому продукту смакоароматичні властивості та можуть розглядатися у товарних позиціях 3302, 2106, 2103 згідно з УКТ ЗЕД.

Виходячи з правила 1, 3 (б) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, пояснень до товарної позиції 2103, характеристик товарів визначальних для їх класифікації, класифікація товарів з описом «смако-ароматичні добавки» , які за складом є багатокомпонентними сумішами, які крім ароматичних речовин містять також смакові речовини (сіль та глутамат натрію) здійснюється у товарній позиції 2103 згідно з УКТ ЗЕД. За результатами перевірки визначено код товару 2103 згідно УКТ ЗЕД.

Робочою групою визначено опис товару - Смакова добавка, багатокомпонентна суміш, яка крім ароматичних речовин містить також смакові речовини (сіль та глутамат натрію): для м`ясних та ковбасних виробів, багатокомпонентні, у вигляді порошкоподібної сипучої суміші, до складу яких входять: сіль (приблизно 0,2%), полісахариди (кукурудзяний крохмаль) - приблизно 9,8%, глюкоза (ізоглюкоза) більше 5%, глутамат натрію приблизно 5,1%, моногідрат глюкози-більше 5%, ефірні олії і олеорезини натуральних прянощів, без спецій, кольоро стабілізуючі агенти (Е316, Е330), вологозв`язуючі агенти (Е450, Е451), підсилювач смаку і аромату (Е621, Е627, Е631), натуральний барвник (Е120, Е150) - для добавок з натуральними барвниками, ароматизатори, ідентичні натуральним, емульгатор (Е471), стабілізатор (Е410, Е412, Е415, Е407), гліцерин (Е422), каррагінан (Е-407 для добавок ЕФЕКТАН), антиокислювач (Е300 аскорбінова кислота), солі харчових кислот. В сумішах відсутні молочні жири, цукроза цукор, етиловий спирт, продукти тваринного походження... .

А тому відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства під час митного декларування товарів.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «АРОМАРОС-У» та виробником ТОВ «АРОМАРОС-М» було укладено договір, відповідно до якого ТОВ «АРОМАРОС-М» постачав позивачу товари, в т.ч. комплексні харчові добавки відповідно до специфікацій. Зазначені обставин не заперечуються сторонами по справі.

З листа виробника №3-01М/125 від 28.10.2011 року, який був наданий позивачем до перевірки ГУ ДФС у Харківській області, та який у сканованому вигляді поміщений в текст Акту перевірки, вбачається, що комплексні харчові добавки, що виготовляються ТОВ АРОМАРОС-М використовуються у виробництві продуктів харчування.

Таким чином вказані товари є сировиною для харчової промисловості.

Належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст.. ст.. 73-76 КАСУ доказів протилежного відповідачем не було надано, а судом не добуто.

Позивачем зазначено, що при проведенні митного оформлення імпорту зазначених товарів ним було подано митному органу усі необхідні документи: вантажні митні декларації, контракт на поставку товарів, інвойси, сертифікати походження а також специфікації виробника продукції, які містили детальний опис про склад та характеристики товару, що не заперечувалось сторонами.

Жодних зауважень зі сторони митного органу щодо неповноти чи неналежності поданих документів не було висловлено.

В частині випадків митним органом при митному оформленні було зобов`язано імпортера товару представляти товар для митного огляду та відбирати взірці для проведення лабораторних досліджень товарів у лабораторіях Державної митної служби.

Крім того суд зазначає, що на адвокатський запит ТОВ Фірма Зовнішекономсервіс у листі від 14.03.2019 №1 зазначає, що для ТОВ АРОМАРОС-У було подано до митного оформлення ВМД 807100000/2013/004989 типу ІМ 40 ДЕ, до Харківської обласної митниці ВМО-1. Під час оформлення виникла необхідність перевірки заявленого товару в митній лабораторії. По запиту митного підрозділу ВМО-1 № 27 від 11.02.2013 року, відбувся відбір зразків та направлення на лабораторні дослідження.

12.02.2013 року у ВМО-1 ХОМ було оформлено ВМД 807100000/2013/005255 типу ІМ 40 ТН, за якою товар був вивантажений та відпущений транспортний засіб.

22.02.2013 року за результатами перевірки лабораторії ХСзЕЗМО був наданий висновок №142001500-0093.

25.02.2013 року, відділ митного оформлення №1 сформував запит №33 до відділу митних платежів ХОМ для перевірки правильності кодування товарів.

25.02.2013 року запит №33 об 11 годині 40 хвилин, було одержано відділом митних платежів ХОМ, про що здійснено запис в журналі реєстрації вхідної документації за № КТ- 807000003-0053-2013.

27.02.2013 року за результатами перевірки правильності кодування товарів відділ митних платежів на запиті № 33 проставив штамп відділу та здійснив напис, що підтверджує правильність кодування товарів.

27.02.2013 року о 16-05 інспектор митного оформлення №1 отримав відповідь на запит №33, що підтверджує правильність кодування.

Згідно Наказу Мінфіну №650 від 30.05.2012 р. у випадку підтвердження правильності кодування - відділом митних платежів, номер документу не надається.

Вказаний реєстраційний номер в журналі реєстрації рішень КТ-807000003-0053-2013 від 25.02.2013, який було здійснено на Запиті №33 від 25.02.2013, був визначений як номер Рішення (згідно розділу IV. Реєстрація Рішень Наказу Мінфіну №650 від 30.05.2012 р.). Саме ж Рішення у випадку підтвердження коду товару не надається (згідно розділу III. п. 15 Наказу Мінфіну №650 від 30.05.2012 р.).

Також повідомляє, що вказаний номер рішення КТ-807000003-0053-2013 від 25.02.2013, використовувався за аналогією формування номеру з раніше наданих підтверджуючих рішень за 2010, 2011р..

При кожному поданні до митного оформлення МД, заповнення графи №44 і відповідність документів вказаних в ній, як і всі інші графи і данні в МД, в обов`язковому порядку перевірялися АСМО ІНСПЕКТОР , а потім і інспектором вантажного відділу.

Таким чином, зазначені документи на сьогоднішній день містяться у АСМО ІНСПЕКТОР та підтверджують правильність і належність визначення коду УКТ ЗЕД у МД (а.с.178, т.1).

Висновки лабораторних досліджень надавались лабораторією, яка входила в структуру Державної митної служби. До матеріалів справи долучено копії:

1) висновок Харківської служби з експертного забезпечення митних органів Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України №15-147 від 04.02.2010 року (а.с.181-199, т.1);

2) висновок Харківської служби з експертного забезпечення митних органів Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України №142001500-0093 від 22.02.2013 року (а.с.203-207, т.1);

З вказаних висновків вбачається, що в кожному випадку експертна установа та відповідний уповноважений орган приходили до висновку, що результати досліджень узгоджувалися із заявленими даними у митних деклараціях по коду 2106 90 98 90 стосовно всіх товарів, вказаних в Акту перевірки.

У акті перевірки відповідач посилається на лист Харківської митниці ДФС від 20.09.2019 № 606/7/20-70-19-03, яким зазначено, що рішення про визначення коду товару від 27.02.2013 № КТ-807000003-0053-2013 не приймалось.

Втім, слід зазначити, що рішення про визначення коду товару, що вказаний в Акті перевірки, митним органом або не приймалось або ним підтверджувалась інформація про правильне декларування по коду УКТЗЕД 2106 90 98 90, та митний орган випустив товар у вільний обіг відповідно до коду, заявленого платником податків у митній декларації, підтвердивши його таким чином.

Незважаючи на вказані обставини, контролюючим органом, посилаючись на пункт перший частини другої статті 351 МК України прийнято рішення про проведення перевірки імпортера товарів.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів, що ним до початку перевірки було виявлено ознаки, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів та виявлення таких ознак стало підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів встановлення факту подання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення (що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України).

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не мав встановлених законодавством підстав для проведення перевірки.

Окрім того, в акті перевірки контролюючий орган застосовує до імпортованих ароматизаторів загальне поняття «Смакові добавки (приправи)» використовуючи при цьому посилання на мережу «Інтернет» .

Проте, посилання контролюючого органу на безпідставність віднесення позивачем імпортованого товару до відповідного коду УКТ ЗЕД, оскільки такий товар згідно інформації з мережі Інтернет відноситься до товарів, що мають класифікуватись за іншим кодом УКТ ЗЕД, є безпідставним та не може бути обґрунтованим та прийнятим до уваги, оскільки інформація, що наявна в мережі Інтернет не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Крім цього, розміщені в мережі «Інтернет» рішення 60-ї сесії Комітету з ГС ВМО, стосуються інших товарів (в Акті перевірки зазначений Crab Flavour, який не імпортувався позивачем) та самі рішення згідно підпункту (b) пункту 1 статті 7 та пункту 1 статті 8 Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів - є лише рекомендованими, а не обов`язковими для використання.

Аналогічного змісту висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2018 року у справі № К/9901/52931/18.

Таким чином, з урахуванням долучених до матеріалів справи, висновків експертних установ, роз`яснень експерта, та інших доказів, вбачається, що імпортовані товари не є «Смаковими добавками (приправами)» , а є ароматизаторами, які призначені для використання у харчовій промисловості при виробництві різноманітних харчових продуктів, в т.ч. для ароматизації. Ці товари не є смаковими добавками та приправами змішаними, оскільки смакові добавки (приправи) призначені для покращення смакових характеристик уже готових (вироблених) продуктів харчування перед їх споживанням. Саме тому до товарної позиції 2103 УКТ ЗЕД відносяться готові соуси та продукти для готування соусів, кетчуп, порошок гірчиці, тобто продукти, які є смаковими добавками, призначеними для додавання до готових страв.

Ввезені позивачем ароматизатори не є смаковими добавками, так як не призначені для додавання до готових страв для покращення їх смакових характеристик, а використовуються у харчові промисловості при виробництві харчових продуктів, тобто не є смаковою добавкою (приправою), а складовим інгредієнтом, який використовується у виробництві харчових продуктів.

За таких обставин, ввезені ароматизатори не відносяться до товарної підкатегорії 2103 90 90 00, оскільки не є смаковими добавками та приправами змішаними.

У зв`язку з тим, що ароматизатори окремо не згадані у інших позиціях УКТ ЗЕД, при їх митному оформленні було вірно класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 2106 90 98 90 - інші харчові продукти, в іншому місці не зазначені.

Таким чином, з вищенаведених доказів вбачається, що вказані імпортовані товари класифікуються за товарною підкатегорією УКТ ЗЕД за кодом 2106 90 98 90, та імпортером товарів здійснено декларування імпортованих товарів відповідно до вимог митного законодавства.

З аналізу доказів, наданих відповідачем вбачається наступне:

В листі №2181/7/99-99-19-03-03-17 від 23.01.2019 року ДФС зазначає, що роз`яснення щодо класифікації відповідно до УКТ ЗЕД смако-ароматичних добавок з вмістом солі та глютамату натрію у товарній позиції 2103 згідно з ККТ ЗЕД надані у листі ДФС від 29.11.2018 № 37195/7/99-99-19-03-03-17 на адресу ГУ ДФС у Харківській області (а.с.215, т.2).

В листі ДФС №14338/7/99-99-19-03-03-17 від 15.05.2018 року йдеться про інші товари, ніж імпортовані позивачем («бекон 093396» , «барбекю 09421» , «барбекю 09141» , «сир 094487» , «английський бекон 09377» , «карі 09310» , «часник 09173» ) іншого виробництва (а.с.216-218, т.2).

Лист ДФС України №27085/7/99-99-19-03-01-17 від 31.08.2018 року адресований Харківській митниці ДФС стосується вказівки забезпечити проведення повторної перевірки митних оформлень товару смако-ароматичні добавки , митне оформлення яких здійснено в товарній позиції 2106 (а.с.221, т.2).

Листом від 15.05.2019 року № 15399/7/99-99-19-03-03-17 ДФС повідомило ГУ ДФС у Харківській області, що класифікація товарів з описом смако-ароматичні добавки , які за складом є багатокомпонентними сумішами, що крім ароматичних речовин містять також смакові речовини (сіль та глутамат натрію) здійснюється у товарній позиції 2103 згідно з УКТ ЗЕД (а.с.219-220, т.2).

Посилання відповідача у відзиві та додаткових поясненнях по справі на вказані листи є безпідставним, оскільки ці листи не є нормою права, жодних доказів їх офіційного опублікування не надано. Більш того, вказані листи не було оприлюднено і на сайті Державної фіскальної служби України.

Крім цього, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Як вбачається з акту перевірки, вона проводилась за період 2016-2018 роки.

Таким чином, позивач не знав та не міг знати про прийняття в майбутньому одним із контролюючих органів листів, які до того ж не було офіційно опубліковано, що виключає посилання на нього під час проведення перевірки з наданням йому зворотної сили.

Також суд вважає за необхідним вказати, що Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України було здійснено експертне товарознавче дослідження з питання встановлення, яким характеристикам у відповідності з УКТ ЗЕД відповідає вказаний вище товар, за результатами якого було зроблено Висновок експертного товарознавчого дослідження №18318/18786-18813 від 11.09.2019 року, згідно якого комплексним харчовим добавкам та комплексним харчовим добавкам смакоароматичним для м`ясних та ковбасних виробів, виробництва ТОВ АРОМАРОС-М , зазначеним в заяві про призначення дослідження, відповідають наступні характеристики згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД:: «Харчові продукти, в іншому місці не зазначені: - інші: -- інші: --- інші: ---- інші» товарної підкатегорії 2106 90 98 90» (а.с.80-159, т.2).

В судовому засіданні експерт, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, підтвердив що вищезазначеним товарам відповідають характеристики за УКТ ЗЕД товарної підкатегорії 2106 90 98 90, а не інших, а також роз`яснив за якими ознаками ці товари не відповідають характеристикам товарної позиції 2103 УКТ ЗЕД, зокрема імпортовані товари не містять в собі одночасно сіль та глютамат натрію, як-то визначено для товарів позиції 2103, а містять лише один з двох вказаних елементів.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 22.05.2019 року №1732/20-40-14-15-06/35856863 висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Закону України «Про митний тариф України» , Митного та Податкового кодексів України є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Окрім того, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 818/1341/14 дійшов висновку, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Суд також дійшов висновку про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01 жовтня 2015 року у справі № К/800/9334/15 дійшов висновку, що дії контролю за правильним визначенням митної вартості та сплатою митних платежів покладено саме на митний орган, а тому у нього після випуску товару у вільний обіг відсутні підстави нараховувати податкові зобов`язання зі сплати мита та податку на додану вартість.

Судом під час розгляду справи встановлено, що рішення про визначення коду вказаного в Акті перевірки товару, іншого ніж код 2106 90 98 00 митним органом не приймалось, та митний орган випустив товар у вільний обіг відповідно до цього коду, підтвердивши його таким чином.

Вказані обставини також підтверджують протиправність висновків, викладених у акті перевірки, що є окремою підставою для скасування прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з обґрунтованістю та відсутністю належних та допустимих доказів на спростування їх правомірності.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМАРОС-У" (вул. Уборевича, 50, корп. Б, кв. 95, м. Харків, 61129, код ЄДРПОУ 35856863) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 року № 0000271415 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРОМАРОС-У" суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 2329716, 21 грн. (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч сімсот шістнадцять гривень 21 копійка), в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1863772, 97 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят три тисячі сімсот сімдесят дві гривні 97 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 465943, 24 грн. (чотириста шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок три гривні 24 копійки).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 року № 0000281415 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРОМАРОС-У" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 465943, 24 грн. (чотириста шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок три гривні 24 копійки), в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 372754, 59 грн. (триста сімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні 59 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 93188, 65 грн. (дев`яносто три тисячі сто вісімдесят вісім гривень 65 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМАРОС-У" (вул. Уборевича, 50, корп. Б, кв. 95, м. Харків, 61129, код ЄДРПОУ 35856863) сплачену суму судового збору в розмірі 19210, 00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21 листопада 2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.