Постанова

від 12.11.2019 по справі 383/1495/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року м. Кропивницький

справа № 383/1495/18

провадження № 22-ц/4809/1457/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Кіселика С.А., (суддя доповідач),

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 липня 2019 року у складі судді Замши О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про зобов`язання виділити з земель резервного фонду з державної власності земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просила зобов`язати відповідача виділити їй із земель резервного фонду державної власності на території Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивач, як спадкоємець, після смерті ОСОБА_2 , набула право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП "Україна", розміром 9,74 га в умовно кадастрових гектарах, та належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №397575, виданого 6 червня 2001 року.

Маючи намір реалізувати надане право, позивач 13 вересня 2016 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (місце розташування Новомиколаївська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області). Листом від 18.10.2016 року ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області відмовлено позивачу у задоволенні вказаної заяви, так як при розпаюванні КСП "України" не було передбачено земельну ділянку на заміну сертифікату. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Кіровоградської області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області. Вважає безпідставною відмову у наданні їй земельної ділянки, оскільки на території сільської ради наявні землі запасу, резервного фонду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій та мотиви його прийняття

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 липня 2019 року Позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до сертифіката серії РН №397575, виданого Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 06 червня 2001 року, на право на земельну частку (пай) розміром 9,74 в умовних кадастрових гектарах.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу в якій просило скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.07.2019 року та прийняти нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області після набрання чинності змін до перехідних положень Земельного кодексу України від 01.01.2019 року не є розпорядником земельних ділянок колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені. Судом не було прийнято доводи та аргументи Головного управління.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Відповідно до рішення Бобринецької районної державної адміністрації від 29 жовтня 1997 року № 467-р ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Україна", розміром 9,74 га в умовно кадастрових гектарах, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН №397575, виданого 6 червня 2001 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 350. Земельна частка (пай) знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.10). 2 вересня 2009 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 в порядку спадкування набула згадане право на земельну частку (пай), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом посвідченим державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Дроздовою О.П., зареєстрованим в реєстрі за №1295 (а.с.11), про що до сертифікату внесено відповідні зміни (а.с.11).

19 серпня 2016 року позивач звернулась до Бобринецької районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для передачі у власність як власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №397575 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 вересня 2009 року, відповідно до схеми поділу земель КСП "Україна", загальною площею 9,74 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Листом від 1 вересня 2016 року Бобринецькою РДА відмовлено позивачу у задоволенні вказаної заяви, так як при розпаюванні КСП "Україна" не було передбачено земельну ділянку на заміну сертифікату.

13 вересня 2016 року позивач звернулась до відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 , якій належить право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП "Україна" Бобринецького району Кіровоградської області, розміром 9,74 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, що знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яке посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 2 вересня 2009 року зареєстрованим в реєстрі за №1295. Листом від 18.10.2016 року ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області відмовлено позивачу у задоволенні вказаної заяви оскільки при розпаюванні КСП "Україна" не було передбачено земельну ділянку на заміну сертифікату.

Провадження у суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду надійшла через суд першої інстанції разом з матеріалами цивільної справи і зареєстрована 22.08.2019 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі не з`явився хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками. Від представника Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі осіб, які не з`явилися, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.ч. 5, 10,11 ст.25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно ч. 1 ст.81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) N899-IV , який є спеціальним законом щодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

На час звернення позивачки за реалізацією права на виділення земельної частки в натурі, у грудні 2018 року, ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) діяв в редакції зі змінами внесеними ЗУ 497-19 від 02.06.2015 року.

Відповідно до ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом та громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). (ст.2).

Згідно положень ст.3 Закону Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Зі ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) вбачається, що виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (ділянок) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій. Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Зокрема, зі змісту вказаної статті останні розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року внесено зміни до земельного Кодексу України, які набрали чинності з 1 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагенства, а згодом до Держгеокадастру України.

Разом з тим, на час ухвалення судом оскаржуваного рішення, Законом України № 2498-VIII від 10 липня 2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , що набрав чинності 01.01.2019 року, вказаний Закон N 899-IV було доповнено статтею 14-1, яка визначає особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) і якою повноваження щодо організації розподілу земель, що залишилися у колективній власності, залишені лише за сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Пунктом 21 Перехідних положень до Земельного Кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вільні земельні ділянки (рілля), які перебували в постійному користуванні КСП Україна на території Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області відсутні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції відмітив, що, на час ухвалення судового рішення, 409,3219 га земель запасу та резервного фонду перебуває у володінні держави повноваження якої в сфері земельних відносин передані, зокрема, до Головного управляння Держгеокадастру у Кіровоградській області. Доказів щодо передання зазначеного земельного масиву у володіння власника - Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району відповідачем не надано.

Враховуючи дану обставину колегія суддів дійшла висновку, що доводи Головного управління Держгеокадастру у Кіровогорадській області, у володінні якого, на даний час перебувають землі, стосовно того, що управління не є належним відповідачем по справі, є хибними.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України).

Однією із основних засад Цивільного судочинства є верховенство права (п.1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Позивач звернулась до суду 21 грудня 2018 року. На час звернення її до суду Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні чинності ще не набрав, а тому позивач правильно зазначив Головне управління Держгеокадастру у Кіровогорадській області, як відповідача.

Право позивача, як власника земельної частки (паю) на отримання земельної ділянки встановлено судом, відповідачами не оспорюється і превалює над правами інших учасників справи, щодо виділення земельної ділянки.

Власник земельної частки (паю) не може потерпати від нерозторопності посадових осіб державних органів влади щодо належного та своєчасного виконання ними вимог прийнятих законів та не своєчасної передачі земель від однієї особи іншій.

Рішення суду про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки не може бути направлено на майбутнє та настання відповідних умов, зокрема передачі земель у відповідності до вимог вищезазначеного Закону у володіння та розпорядження сільської ради.

Колегія суддів вважає, що зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як розпорядника земель, що знаходяться у державній власності та у володінні якого на даний час знаходяться землі колективної власності які не передані до Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, виділити ОСОБА_1 земельну ділянку відповідно до сертифікату серії РН №397575, виданого Бобринецькою державною адміністрацією Кіровоградської області 06 червня 2001 року, на право на земельну частку (пай), за відсутності оскарження рішення суду фактичним власником земель колективної власності - Новомиколаївською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області, не порушує прав Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Висновки суду апеляційної інстанції

Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ч.1 статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 367,ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2019 року.

Суддя доповідач С.А.Кіселик

Судді: Л.М.Дьомич

С.М.Єгорова