Постанова

від 12.11.2019 по справі 621/1063/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 листопада 2019 року

м. Харків

справа № 621/1063/17

провадження № 22-ц/818/4379/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Задонецька сільська рада Зміївського району Харківської області,

треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Фірма Промінь

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Овдієнка В.В., -

у с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.05.2014 року на праві власності їй належить земельна ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,1110га, кадастровый № 6321782505:00:000:0036.

На підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 131844, виданого 15 листопада 2006 року Задонецькою сільською радою Зміївського району Харківської області, вона є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,100 га, кадастровий № 6321782505:00:000:0084.

Посилаючись на те, що межі належних їй на праві власності земельних ділянок на місцевості не співпадають з координатами меж, які були зареєстровані в Національній кадастровій системі державного геокадастру, з урахуванням уточнених у листопаді 2018 року позовних вимог, ОСОБА_1 просила: - зобов`язати Задонецьку сільську раду Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2 змінити конфігурацію меж земельної ділянки площею 0,100 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 6321782505:00:000:0084, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земельної ділянки кадастровий № 6321782505:00:000:0124, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельної ділянки кадастровий № 6321782505:00:000:0098, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 , та за рахунок земельної ділянки кадастровий № 6321782505:00:000:0066, цільове призначення якої - рекреаційні землі, яка знаходиться в комунальній власності Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, та за рахунок вільних земель в межах населеного пункту, що також знаходяться в комунальній власності Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, не порушуючи загальної площі земельних ділянок, у відповідності до проектного рішення щодо зміни конфігурації ділянки АДРЕСА_2 , які складено за результатами відновлення меж земельних ділянок в натурі; - зобов`язати ОСОБА_3 змінити конфігурацію меж земельної ділянки площею 0,1110 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 6321782505:00:000:0036, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земельної ділянки кадастровий № 6321782505:00:000:0119, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , не порушуючи загальної площі земельних ділянок, які належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у відповідності до проектного рішення щодо зміни конфігурації ділянки № АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_2 , які складено за результатами відновлення меж земельних ділянок в натурі.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до технічного звіту ТОВ Зміївське районне підприємство містобудування, архітектури та землевпорядкування , межі належних їй на праві власності земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не співпадають з координатами меж, які були зареєстровані в національній кадастровій системі державного геокадастру, координати ділянок, отримані з Державного геокадастру не співпадають з межами, які були встановлені під час складання технічної документації щодо оформлення права власності, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.05.2014 року ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 0,1110 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 6321782505:00:000:0036.

На підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 131844, виданого 15 листопада 2006 року Задонецькою сільською радою Зміївського району Харківської області, позивач також є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 0,100 га, кадастровий № 6321782505:00:000:0084.

Власником земельної ділянки АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 18.04.2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Анохіною В. М., Державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 806471 від 25 серпня 2009 року, кадастровий номер - 6321782505:00:000:0098, а також серії ЯЕ № 525865 від 25 серпня 2009 року, кадастровий номер 6321782505:00:000:0124.

Власником земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6321782505:00:000:0119, на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2016 року є ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до положень цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ст. 198 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої, третьої, шостої статті 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

З технічного звіту з відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості за кадастровими номерами 6321782505:00:000:0036; 6321782505:00:000:0084 в АДРЕСА_1 по АДРЕСА_3 сільської АДРЕСА_1 , виготовленим ТОВ Зміївське районне підприємство містобудування, архітектури та землевпорядкування , вбачається, що межі ділянок на місцевості не співпадають з координатами меж, які були зареєстровані у національній кадастровій системі державного геокадастру. Технічний звіт містить схеми виносу меж земельних ділянок в натурі на місцевості та проектні рішення, щодо зміни конфігурації ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий № 6321782505:00:000:0036 та земельної ділянки № НОМЕР_2 , кадастровий № 6321782505:00:000:0084.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно зі ст.184 ЗК України землеустрій передбачає, зокрема, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Відповідно до ст.185 ЗК України землеустрій здійснюється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , згідно зі статтею 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановлених законом порядку.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 13, статей 12, 81, 175 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин.

З метою захисту порушеного права власності ОСОБА_1 не оспорено рішення про державну реєстрацію права власності відповідачів на земельні ділянки із зазначеними в Державному земельному кадастрі координатами, не заявлено вимог про визнання незаконними Державних актів про право власності на землю, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання змінити конфігурації земельних ділянок.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2019 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова