Постанова

від 18.11.2019 по справі 440/777/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 р.Справа № 440/777/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові в режимі відеоконференції із Семенівським районним судом Полтавської області адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області, Фермерського господарства "Георг-Агро" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.06.19 року по справі № 440/777/19

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємтва "Оболонь"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

третя особа Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Оболонь" (надалі також - позивач, ПСП "Оболонь") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), третя особа - Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області (надалі також - третя особа, Оболонська сільська рада) в якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0160, що розташована на території Оболонської сільської об`єднаної територіальної громади Семенівського району Полтавської області, а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0163, що розташована на території Оболонської сільської об`єднаної територіальної громади Семенівського району Полтавської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що здійснюючи державну реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери 5324585100:00:002:0160, 5324585100:00:002:0163, державний кадастровий реєстратор не перевірив відповідність поданих документів вимогам законодавства, зокрема, не встановив наявність діючого Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ №001698, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 17.01.1996. У зв`язку з цим здійснив державну реєстрацію вказаних земельних ділянок, що перетинаються із земельною ділянкою ПСП "Оболонь", яка перебуває у нього на праві постійного користування. Отже, позивач вважає, що відповідач порушив права ПСП "Оболонь" як землекористувача.

У відзиві на позов відповідач заперечував наявність у ПСП "Оболонь" права постійного користування на земельну ділянку, що якої працівником відповідача були вчинені реєстраційні дії. Відповідач стверджував, що передача земельної ділянки у постійне користування приватним сільськогосподарським підприємствам не передбачена статтею 92 Земельного кодексу України. Відповідач також наполягав на тому, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється разом із припиненням юридичної особи, якій це право було надане. Оскільки КСП "Оболонське" є припиненим, а ПСП "Оболонь" є новим підприємством, створеним внаслідок реорганізації, то й право постійного користування земельною ділянкою відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 001698, є також припиненим.

Третя особа не скористалась своїм правом надати пояснення щодо змісту позовних вимог та не забезпечила явку свого уповноваженого представника у судове засідання, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання не надсилала, про причини неявки не повідомляла.

Також відповідачем вказано, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не може бути скасована за рішенням суду, оскільки такої підстави для скасування як рішення суду, не передбачено частиною 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр".

16 квітня 2019 року від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив /а.с. 109-116/, в якій вказано, що обраний ПСП "Оболонь" спосіб захисту порушених прав позивача як скасування державної реєстрації земельної ділянки є правильним, оскільки забезпечує поновлення порушеного права і є найбільш ефективним. Також позивач стверджував, що за ПСП "Оболонь" як за правонаступником КСП "Оболонське" збереглося право постійного користування земельною ділянкою згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 001698. Чинне на час перереєстрації КСП "Оболонське" в ПСП "Оболонь" законодавство передбачало, що юридична особа припинялась лише у випадках ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання. Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не тягли за собою його припинення, оскільки не були реорганізацією або ліквідацією в розумінні статті 37 ЦК УРСР.

07 травня 2019 року до суду надійшли пояснення відповідача /а.с. 129-130/. За змістом таких пояснень представником відповідача вказано, що жодним рішенням суду не встановлено того, що ПСП "Оболонь" є правонаступником КСП "Оболонське". Зазначено, що оскільки КСП "Оболонське" припинено шляхом реорганізації в ПСП "Оболонь", право постійного користування на земельний масив площею 787,5 га, не перейшло до ПСП "Оболонь".

Третя особа Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області не скористалась своїм правом надати пояснення щодо змісту позовних вимог та не забезпечила явку свого уповноваженого представника у судове засідання.

30 травня 2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства "Оболонь" задоволений повністю. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0160 та земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0163, розташованих на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Зобов"язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0160 та земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0163, розташованих на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В апеляційній скарзі третя особа Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ПСП Оболонь в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив, що скасовуючи державну реєстрацію земельних ділянок , суд першої інстанції не перевірив інформацію щодо іншого речового права на земельну ділянку та не залучив якості третіх осіб, у яких вказані земельні ділянки знаходяться в оренді. Вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, оскільки вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як існує спір про право. Вважає, що позивач в порядку правонаступництва не набув права на користування земельної ділянкою, яка належала на праві колективної власності КСП Оболонь .

В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ПСП Оболонь в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що Законом України Про державний земельний кадастр не передбачено скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за рішенням суду. Також зазначив, що ані Земельним, ані Цивільний кодексом України не передбачено правонаступництва права постійного користування на земельну ділянку реорганізованої юридичної особи.

В апеляційній скарзі фермерське господарство Герг - Агро , як особа, яка вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ПСП Оболонь в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначив, що земельна ділянка площею 69 га , кадастровий номер 5324585100:00:002:0163 передана в оренду ОСОБА_1 ( фермерське господарство Георг-Агро) головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області на підставі наказу від 28.09.2015 , про що здійснена державна реєстрація прав та їх обтяжень індексний номер 28362921 від 22.02.2016 року. ( а.с. 28-29 том 3).

У відзиві на апеляційні скарги позивач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційні скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку кадміеністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття суд, встановлений законом , яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі по тексту КАСУ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Зазначені норми узгоджуються зі ст. 2 КАС України, якою визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства , відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У поданому до суду позові ПСП Оболонь просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0160, що розташована на території Оболонської сільської об`єднаної територіальної громади Семенівського району Полтавської області, а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:002:0163, що розташована на території Оболонської сільської об`єднаної територіальної громади Семенівського району Полтавської області.

У цій справі ПСП Оболонь , оскаржуючи реєстраційні записи про державну реєстрацію земельних ділянок, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності і відсутністю такого права у Фермерського господарства "ГЕОРГ - АГРО".

У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь державного реєстратора (у цьому випадку - Держгеокадастру) як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження реєстраційних записів про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб`єктний склад сторін спір має вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ТОВ Діамант-Агро , належним відповідачем має бути юридична особа - ГЕОРГ _ АГРО, то виходячи із суб`єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала позицію у спорі з аналогічними правовідносинами, зокрема в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Велика Палата Верховного Суду у тій справі дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 та 18 квітня 2018 року у справах № 817/1048/16 та № 804/1001/16 відповідно під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від її висновку, викладеного у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 та 23 травня 2018 року у справах № 826/4460/17 та № 815/4618/16, від 05, 12, 13 червня 2018 року у справах № 804/20728/14, № 823/378/16, № 820/2675/17 та № 803/1125/17. Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій.

У всіх наведених вище справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

Проте, 02.10.2019 року Велика Палата Верховного Суду в ухвалі по справі №814/2030/17, з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 та 23 травня 2018 року у справах № 826/4460/17 та № 815/4618/16, від 05, 12, 13 червня 2018 року у справах № 804/20728/14, № 823/378/16, № 820/2675/17 та № 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

З огляду на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справ з подібних спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та з огляду на суб`єктний склад має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридича особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно з ч.1 ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 238, 308, 310, 315, 317, 319, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області, фермерського господарства Георг - Агро - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року по справі № 440/777/19 - скасувати.

Провадження по справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Оболонь до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 3-тя особа Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 21.11.2019 року