Рішення

від 21.11.2019 по справі 826/715/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2019 року № 826/715/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Тандем-Фінанс

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року по справі № 826/715/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Тандем-Фінанс (далі - позивач, ТОВ ФК Тандем-Фінанс ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року № 0066571409 задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 липня 2019 року по справі № 826/715/18 (провадження № К/9901/16154/19) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року прийнято до провадження вказану справу та вирішено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року зазначено, що під час нового розгляду справи суду слід з`ясувати, чи була проведена контрольно-розрахункова операція відповідачем у відповідності до приписів чинного законодавства з посиланням на відповідну нормативну базу та чи можна у зв`язку з цим вважати долучену квитанцію від 15 грудня 2017 року № 2001400958 допустимим доказом, на підставі якого суб`єкт владних повноважень міг притягнути позивача до відповідальності.

За наслідками дослідження договору, укладеного позивачем з ПрАТ Київстар , та публічного договору суду слід встановити, чи надавалась ТОВ ФК Тандем-Фінанс послуга під час приймання готівки через ПТКС, якщо так, то кому саме, в якому розмірі та яке місце її реалізації. У разі встановлення за наслідками нового розгляду справи факту порушення позивачем пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР суди мають надати належну правову оцінку доводам позивача щодо відсутності повторного вчинення позивачем порушення протягом року.

В свою чергу, відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що послуга з переказу коштів є розрахунковою операцією, однак позивачем відповідний розрахунковий документ не видався.

Також представник відповідача зазначив, що РРО встановлюється безпосередньо в ПТКС і не потребує залучення додаткових людських ресурсів для отримання споживачем відповідного розрахункового документу (фіскального чеку) та не завдає будь-яких незручностей при ініціюванні переказу коштів споживачами.

Представник відповідача вказав і на те, що контрольну операцію здійснено шляхом поповнення рахунку мобільного телефону за власний кошт, в той час як звернення працівника до контролюючого органу з проханням компенсувати витрати, понесені ним під час виконання службових обов`язків є його правом, а не обов`язком. Отже, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача стверджує, що відповідачем не доведено проведення контрольної операції за рахунок державних коштів, а тому квитанція від 15 грудня 2017 року № 2001400958 є недопустимим доказом, який не може вважатися законним в обґрунтування висновків акту перевірки та, відповідно, це є достатньою і самостійною підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.

Представник позивача вказує, що за місцем розташування ПТКС платником здійснюється ініціювання переказу, сам переказ здійснюється через банківські установи на рахунки отримувачів, які є постачальниками (продавцями) товарів, робіт (послуг), а товари, роботи (послуги) постачаються (передаються) платникам (покупцям)/отримуються платниками, за місцем знаходження цих отримувачів, і позивач не приймає участі в процесі передачі товарів (послуг).

Також представник позивача посилається на безпідставність застосування до позивача штрафу за повторне вчинення порушення, оскільки податкове повідомлення-рішення, на яке відповідач посилається, як на факт наявності першого порушення, скасовано в судовому порядку. Таким чином, представник позивача просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ФК Тандем-Фінанс є фінансовою установою відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 18 лютого 2015 року ФК № 509 (т. 1 а.с. 17) та на підставі ліцензії Національного банку України від 05 липня 2017 року № 36/1 на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків (т. 1 а.с. 18) здійснює свою діяльність з прийому платежів та переказу коштів через програмно-технічний комплекс самообслуговування (далі - ПКТС).

15 грудня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ ФК Тандем-Фінанс , а саме: господарської одиниці - ПТКС, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 26/ 2 , про що складено акт перевірки від 15 грудня 2017 року № 001868 (т. 1 а.с. 14-15).

Перевіркою встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: проведення контрольно-розрахункової операції з поповнення мобільного рахунку через ПТКС на суму 500, 00 грн. без застосування належним чином зареєстрованих, опломбованих та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій (РРО).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року № 006657 (т. 1 а.с. 13), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернуся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

За визначеннями, наведеними у статті 2 названого Закону, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо; реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; програмно-технічний комплекс самообслуговування - у значенні, наведеному в Законі України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Пункт 1.32 2 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначає, що програмно-технічний комплекс самообслуговування - пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).

Таким чином, за допомогою ПТКС здійснюється прийняття готівкових коштів в якості початкового етапу усього циклу операції з переказу коштів (ініціювання, інкасація, фінансовий моніторинг та безпосередньо сам переказ).

Тобто, ПТКС виконує лише частину операції з усього циклу операції з переказу коштів, суть функції якого полягає лише в прийнятті готівкових коштів для переказу.

У матеріалах справи міститься договір від 15 грудня 2016 року № 775-16 про надання послуг за допомогою системи Mobipay, укладений між позивачем та ПрАТ Київстар (т. 1 а.с. 64-70), відповідно до змісту якого вбачається, що приймання платежів означає фінансову послугу, що полягає в прийманні готівки та/або спеціальних платіжних засобів і подальшому ініціюванні переказу коштів у національній валюті від платників із метою оплати (передоплати) останніми телекомунікаційних послуг Київстар, через пункти приймання платежів, та надається партнером.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору, Київстар доручає, а партнер зобов`язується своїми силами та засобами здійснювати на постійній основі приймання від платників платежів за послуги рухомого (мобільного) та/або фіксованого зв`язку на користь Київстар за допомогою системи Mobipay (програмно-апаратний комплекс (ПАК), складова частина білінгової системи Київстар, яка забезпечує приймання платежів від платників).

Приймання платежів від платників здійснюється партнером з подальшим перерахуванням платежів Київстар (пункт 1.2 договору).

З квитанції від 15 грудня 2017 року № 2001400958 на загальну суму 500, 00 грн. вбачається, що платником за ідентифікатором є 674017802, призначення платежу - поповнення мобільного рахунку, банк платника - ПАТ КБ ПриватБанк , отримувач - ПрАТ Київстар (зазначено рахунок отримувача, банк отримувача), сума платежу - 475, 00 грн., комісія - 0,05 грн. Також до цієї квитанції додана квитанція № 02-2001400958 на суму 24,95 грн. на користь ФОП ОСОБА_1. - плата за користування терміналом; за технічну підтримку та обслуговування терміналу (без ПДВ) згідно з публічним договором (на терміналі або на сайті 2click.money).

Відповідно до пункту 2 публічного договору, розміщеного за посиланням https://2click.money/Content/Contract%20offer.pdf, послуги, що надаються за цим договором: користування терміналом; переказ коштів за допомогою термінала самообслуговування на користь отримувачів платежу - постачальників товарів, робіт, послуг (надання додаткових фінансових послуг в зв`язку переказом коштів не передбачається).

Водночас, згідно з пп. 1.1.25 п. 1.1 Правил внутрішньодержавної платіжної системи Flashpay (т. 1 а.с. 20-21), учасником якої є позивач (т. 1 а.с. 19), пункт приймання платежів (далі - ППП) - каса, програмно-технічний комплекс самообслуговування (ПТКС), банкомат, Інтернет-сайт, тощо, що належить Учаснику, має онлайновий зв`язок з АПК Внутрішньодержавної платіжної системи і здійснює приймання переказів та передавання електронних документів відповідно до документу Технічні специфікації Внутрішньодержавної платіжної системи , затвердженого Платіжною організацією.

За змістом розділу 8 вказаних Правил, зазначена операція здійснюється шляхом ініціювання переказу, яка вважається завершеною з моменту надання платнику відповідного документу, що підтверджує ініціювання переказу коштів.

При цьому, зі змісту таких правил видно, що переказ коштів здійснюється не за місцем отримання готівки, якщо така готівка вноситься до ПТКС для подальшого переказу, а через банківські установи учасників платіжних систем, за рахунок коштів, що знаходяться на рахунку учасника в Розрахунковому банку.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно з пунктом 8.5 статті 8 цього ж Закону строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1 - 8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини в контексті наведених норм та Правил, слід дійти висновку, що за місцем прийняття готівкових коштів, тобто за місцем розташування ПТКС , (1) не здійснюється будь-яких розрахункових операцій, оскільки не здійснюється продажу товарів, робіт, послуг, (2) не надається послуга з переказу коштів у повній мірі (завершений алгоритм: ініціювання, інкасація, фінансовий моніторинг та безпосередньо сам переказ), оскільки момент отримання послуги з переказу коштів не пов`язаний у часі з моментом внесення грошових коштів до ПТКС. Час надання послуги пов`язаний з моментом зарахування грошових коштів на рахунок отримувача, за рахунок коштів, що знаходяться на рахунку учасника в Розрахунковому банку.

За таких умов, суд погоджується з твердженням позивача, що ПТКС не є місцем проведення розрахунків у розумінні Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Пунктом 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції, зокрема у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

За таких обставин, судом не встановлено факту порушення позивачем пункту 1 статті 17 зазначеного Закону, у зв`язку з чим суд, дотримуючись вимог ч. 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає відсутніми підстави для надання правової оцінки доводам позивача щодо відсутності повторного вчинення позивачем порушення протягом року.

В той же час, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки передбачено статтею 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що реалізуючи право на здійснення контролю, зокрема, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій шляхом проведення фактичної перевірки, контролюючі органи (посадові особи) можуть провести контрольну розрахункову операцію саме перед початком такої фактичної перевірки.

При цьому, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством.

Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію, посадова особа контролюючого органу діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів.

З акту перевірки вбачається, що перевірка почалась 15 грудня 2017 року о 10 год. 31 хв., в той же час квитанція від 15 грудня 2017 року № 2001400958 (т. 1 а.с. 16) також містить інформацію щодо часу початку роботи з ПТКС - 10 год. 31 хв. 19 сек. та, після введення всіх необхідних даних, зазначено час ініціювання переказу - 10 год. 31 хв. 46 сек., що свідчить про те, що контрольна розрахункова операція проведена не перед початком фактичної перевірки.

В цьому контексті також необхідно зазначити, що в акті перевірки відсутні відомості про посадову особу контролюючого органу, яка здійснила контрольну розрахункову операцію.

З наданого відповідачем суду наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28 листопада 2017 року № 13909 на проведення фактичної перевірки позивача вбачається, що ним не передбачено проведення посадовими особами контролюючого органу контрольної розрахункової операції відповідно до вимог підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 та пункту 80.4 статті 80 ПК України.

Крім того, відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам, що в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси бюджетних асигнувань контролюючого органу, свідчить, що вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДФС.

З відзиву представника відповідача судом встановлено, що джерелом, з якого профінансовано здійснення вказаної контрольної розрахункової операції, є власні гроші посадових осіб контролюючого органу.

Проте, чинне законодавство не містить положень щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у тому числі коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції.

З наведеного вбачається, що контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави.

Також судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки відео/фото фіксація посадовими особами відповідача не проводилася.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення платником податків Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , з огляду на що, квитанція від 15 грудня 2017 року № 2001400958 не є допустимим доказом, на підставі якого суб`єкт владних повноважень міг притягнути позивача до відповідальності.

Враховуючи викладене у сукупності, суд прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 26 грудня 2017 року № 0066571409, а відтак останнє підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у справі - ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Тандем-Фінанс (04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 12; код ЄДРПОУ 39405417) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року № 0066571409, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Тандем-Фінанс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк