Постанова

від 06.11.2019 по справі 160/8984/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/8984/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес - Плюс"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 16.05.2019 (головуючий суддя Дєєв М.В., повний текст складено 12.04.2019)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес - Плюс" до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Експрес - Плюс", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.06.2018 р. №0014711408 щодо донарахування до сплати в бюджет ПДВ у сумі 170019грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42504,75 грн., № 0014731408 щодо донарахування до сплати в бюджет податку на прибуток у сумі 153017грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 38254,25 грн.

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.06.2018 р. №0014711408 та № 0014731408 є необґрунтованими та такими, що базуються на неправильному застосуванні норм чинного законодавства та порушують законні права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, обґрунтовано тим, що податковий кредит липня-вересня 2016 р. по контрагенту ТОВ "Інтех К" (теперішня назва ТОВ Дінкарт ) сформовано позивачем на підставі документів, які не мають статусу первинних та не підлягають відображенню у бухгалтерському та податковому облік, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків, викладений у Акті перевірки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що копію наказу від 02.04.2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 02.04.2018 року про початок документальної позапланової невиїзної перевірки направлено 06.04.2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримане позивачем лише 12.04.2018 року, тобто в перший день фактичного початку перевірки. перевірка проводилася з 11.04.2018 року по 17.04.2018 року. Зазначає, що при складанні Акта від 24.04.2018 року № 20594/04-36-14-22/36573129 не вказано які було використано документи або бази даних. За результатами перевірки винесено ППР від 11.06.2018 року № 0014731408 та №0014711408. Вважає, що висновки перевірки не відповідають критеріям правомірності, наведеним в ч. 3 ст. 2 КАС України. на думку апелянта суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив документи, що підтверджують взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ Дінкарт та використання в господарській діяльності отриманих від ТОВ Дінкарт послуг. Вважає висновки акту перевірки неправомірними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з недотриманням чинного законодавства.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті .

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі повідомлення від 02.04.2018 №734 та відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській від 02.04.2018р. №1881-п та згідно з пп. 191.1.1. п. 191.1. ст. 191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового су України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, у зв`язку з наданням ТОВ "Експрес Плюс" (код ЄДРПОУ 36573129) на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2018р. № 5533/10/04-36-14-09 відповіді листом від 14.02.2018р. №14/02 з відмовою в наданні документів, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Дінкарт" (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт від 24.04.2018 р. №20594/04-36-14-22/36573129 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, встановлено порушення ТОВ "Експрес Плюс" пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), пп.19 П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 153017,00 грн., в тому числі за 2016 ріку сумі 153017,00 грн. та п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України №2755- VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 170019,00 грн., в тому числі за липень 2016 року у сумі 14127 грн., за серпень 2016року у сумі 13298грн., за вересень 2016 року у сумі 142594грн.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018р. №0014711408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 220523,75 грн. (податкове зобов`язання - 170019грн. та штрафна (фінансова) санкція - 42504,75 грн.) та № 0014731408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 191271,25 грн. (податкове зобов`язання - 153017грн. та штрафна (фінансова) санкція - 38254,25 грн.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХV.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. п. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок отримання податкової інформації контролюючими органами регламентовано ст. 73 Податкового кодексу України.

Так, п.73.3. ст.73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Абзацом 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу (абзац 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що у період липень - вересень 2016 р. ТОВ "Експрес Плюс" здійснювало фінансово-господарські операції з ТОВ "Дінкарт" (код ЄДРПОУ 40510296, колишня назва ТОВ "Інтех К").

Водночас, матеріали справи містять вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 р. по справі №759/11929/17, відповідно до якого, директора та засновника ТОВ "Ітех К" (ТОВ "Дінкарт") визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України (а.с. 107-111 т. 2).

Так, матеріалами справи підтверджується, що засновник та директор фіктивного підприємства ТОВ "Ітех К" (ТОВ "Дінкарт", код ЄДРПОУ 40510296) ОСОБА_1 , забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємству складання від її імені, як службової особи ТОВ "Інтех К" (ТОВ "Дінккарт"), фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України не надходили кошти у вигляді сплати вказаних податків ().

Дії ОСОБА_1 , які полягали у пособництві у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ "Інтех К" (ТОВ "Дінкарт" код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто проведених фінансово-господарський операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Вирок суду набрав законної сили 22.09.2017 р.

Акт перевірки містить інформацію щодо вказаного вироку (а.с. 21 т. 1).

06.02.2018р. відповідачем на адресу ТОВ "Експрес Плюс" було направлено запит №5533/10/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "Дінкарт", проте, відповідачем було отримано відповідь листом від 14.02.2018р. №14/02 з відмовою в наданні документів.

У зв`язку з ненаданням позивачем документів на запит, 02.04.2018 р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №1881-п про призначення з 11.04.2018 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Експрес Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ДІНКАРТ" (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., тривалістю 5 робочих днів (а.с. 30 т. 1).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що наказ №1881-п про проведення перевірки в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувався, а тому є діючим та має юридичну силу.

Так, пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, визначено вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, виникає за наявності двох умов, таких як: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перевірка, проведена на підставі наказу керівника контролюючого органу, за наявності підстав для її проведення, та з дотриманням умов надіслання до початку перевірки платнику податків копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, тому є правомірною.

Згідно матеріалів справи, між ТОВ "Експрес Плюс" та ТОВ "Інтех К" укладено договори підряду № 010716 від 01.07.2016р., № 050716 від 05.07.2016р., № 010816 від 01.08.2016р., № 020816 від 02.08.2016р., № 070916 від 07.09.2016р., № 060716 від 06.07.2016р. на виконання монтажних робіт, договір на виконання разової роботи № 070716 від 07.07.2016р., договори підряду в капітальному будівництві № 020916 від 02.09.2016р. та № 090916 від 09.09.2016р., які з боку ТОВ "Інтех К" підписані директором ОСОБА_1 (а.с. 189-210 т. 1).

17.11.2016 р. ТОВ "Інтех К" змінило назву на ТОВ "Дінкарт", що підтверджується відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб.

Матеріали справи містять копії документів, які можуть підтвердити факт виконання вищевказаних договорів підряду, а саме, позивачем надано первинні бухгалтерські документи: акт приймання - передачі матеріалів, договірні ціни та локальні кошториси на будівельні роботи, підсумкові відомості ресурсів, відомості ресурсів витрат підрядника, відомості ресурсів витрат замовника, рахунки на оплату, акти надання послуг, акти приймання - передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості витрачених ресурсів витрат підрядника, відомості витрачених ресурсів витрат замовника, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 335072.

При цьому, до перевірки позивачем не було надано жодних бухгалтерських та первинних документів.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХV (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закіїшення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Україїш від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2.1 зазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції , тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що підставою для врахування при визначенні фінансового результату відповідного періоду сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відносно контрагента позивача, а саме ТОВ "Дінкарт" (код ЄДРПОУ 40510296, колишня назва ТОВ "Інтех К") винесено вирок суду, який набрав законної сили 22.09.2017р., згідно якого встановлено фіктивність підприємства з моменту його заснування, то відсутні підстави для висновку, що таке підприємство існувало для здійснення реальної господарської діяотності.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Процесуальна норма вказує на обов`язковість використання вироку постановленого в кримінальній справі та межі такої обов`язковості.

Встановлення вироком того, що контрагент позивача є юридичною особою, створеною для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи з метою здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг і переведенню грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, господарська діяльність ТОВ "Дінкарт" (код ЄДРПОУ 40510296, колишня назва ТОВ "Інтех К") не велась.

Первинні документи, що були надані до суду, дійсно підписувались директором ТОВ "Інтех К" - ОСОБА_1 за винагороду. Вказані обставини визнані судом першої інстанції встановленими та такими що не потребують повторного доведення відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України

На думку колегії суддів апеляційної інстанції надані до суду позивачем первинні документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій, не можуть слугувати належним доказом реальності господарських операцій, оскільки реальність цих господарських операції спростовується вироком суду.

Так, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 р. по справі № 759/11929/17 (пр. 1-кп/759/780/17) встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "Дінкарт" (код ЄДРПОУ 40510296, колишня назва ТОВ "Інтех К") є юридичною особою, створеною для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи із здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг і переведенню грошових коштів із безготівкової форми в готівкову. Також, встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Дінкарт" (код ЄДРПОУ 40510296, колишня назва ТОВ "Інтех К") не велась, документи фінансово-господарської діяльності підписувались винною особою за винагороду (а.с. 107-111 т. 2).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ "Дінкарт" (код ЄДРПОУ 40510296, колишня назва ТОВ "Інтех К") зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.05.2016 року №13391020000012797. Станом на теперішній час перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у м. Києві. Стан платника - " 0" платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ № 200269511 від 31.05.2016 має статус "діюче". Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників - податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за весь період діяльності - не надавався. Баланс та декларація з податку на прибуток за весь період діяльності підприємством не подавались. Остання декларація з ПДВ надана за жовтень 2016 року. Власні основні засоби відсутні, згідно ЄРПН відсутня оренда основних засобів, офісних та складських приміщень, обладнання, комунальні послуги тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що контрагент позивача не здійснював фактичну статутну діяльність, а лише складав фінансово-господарські документи, а також зважаючи на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною критичну оцінку судом першої інстанції долучених позивачем до справи копій первинних документів, оскільки встановлені вироком суду факти проведення контрагентом позивача безтоварних операцій, складені та належним чином оформлені документи не можуть вважатися первинними документами та не приймаються судом до уваги.

Фіктивність підприємства, встановлена вироком суду, несумісна з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те що такі первинні документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018р. (справа №808/144/13-а (К/9901/2844/18)), від 06.02.2018р. (справа №826/6986/14 (К/9901/3681/18)), від 28.02.2019 (справа №813/3179/16).

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для не застосування зазначеної норми.

Таким чином, враховуючи те, що податковий кредит липня-вересня 2016 р. по контрагенту ТОВ "Інтех К" сформовано позивачем на підставі документів, які не мають статусу первинних та не підлягають відображенню у бухгалтерському та податковому облік, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність та обґрунтованість висновків, викладений у Акті перевірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не проявив належної обачності при виборі свого контрагента.

Необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства, що регулюють дані правловідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес - Плюс" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 06.11.2019 та може бути оскаржена до Верховного відповідно до ст. 328, 329 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 06.11.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 12.11.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Н.П. Баранник

суддя Л.А. Божко