Постанова

від 21.11.2019 по справі 320/5886/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5886/18 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Ігнатьєвої І.В.,

представника відповідача Лазаришиної Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (повний текст виготовлено 22.04.2019, суддя Щавінський В.Р.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Експансія до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Експансія звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011271401 від 19.10.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкове повідомлення - рішення від 19.10.2018 №0011271401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10700744,75 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що в ході проведення перевірки було встановлено заниження доходів від здійснення господарських операцій ТОВ Експансія з контрагентами постачальниками: ТОВ Скайсід , ТОВ Агріс -Трейд на загальну суму 10 700 745 грн., а реальність проведених ТОВ Експансія господарських операцій з ТОВ Агріс-Трейд не підтверджується у зв`язку з: - неможливістю встановлення фактичних виробників зернових культур (пшениця 6 класу, пшениця фуражна) через відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу продажу/придбання між сумнівними підприємствами - постачальниками; - недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів, ТОВ Агріс-Трейд для ТОВ Експансія , формальний підхід до їх оформлення, та як наслідок їх юридичну дефектність.

14.11.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ТОВ Експансія просить залишити апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 - без змін.

У відзиві позивач вказує, що ТОВ Експансія було дотримано податкову дисципліну при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ Скайсід та ТОВ Агріс-Трейд , а тому ТОВ Експансія не занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ Агріс-Трейд , ТОВ Скайсід на загальну суму 10700744,75 грн.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що в період з 16.05.2018 по 05.07.2018 співробітниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 11.05.2018 №863, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Експансія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 12.07.2018 за №2114/28-10-14-01/32294905 (далі-Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 02.08.2018 №0008681401, №0008671401.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, 16.08.2018 ТОВ Експансія подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Розглянувши вищевказану скаргу, відповідачем винесено рішення від 16.10.2018 №33571/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0008681401, №0008671401 в частині не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами покупця та у частині збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат з нарахування роялті на користь ПАТ ЗНВКІФ Рітеіл Інвест і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Також, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0011271401.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача щодо порушення позивачем пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14, ст.22, ст.23, пп.134.1.1 п.134 ст.134, 140.4.2 п.140.4, п.п.140.5.7 п.140.5 ст.140, п.п.141.2.1 п.141.2 ст.141 ПК України, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток всього в сумі 298009438 грн., в тому числі по періодах: три квартали 2017 - 298009438 грн.;

- заниження податку на прибуток всього в сумі 41413409 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2017 - 38903841 грн., три квартали 2017 - 41413409 грн.

Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення ТОВ Експансія суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10700744,75 грн. звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем дотримано податкову дисципліну при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ Скайсід , ТОВ Агріс-Трейд .

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

Отже, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ Експансія (Постачальник) та ТОВ Агріс-трейд (Покупець) укладено договір поставки №130916 від 13.09.2016.

Згідно п. 1.1 Договору поставки №130916 від 13.09.2016 Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 6-го класу, урожаю 2016 року, країна походження Україна, насипом, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Порт Южний, Україна .

Як вбачається з Листа ТОВ Агріс-Трейд №260916/1 від 26.09.2016, ТОВ Агріс-Трейд підтверджує ТОВ Експансія , що зернові, які поставляються ТОВ Експансія на виконання Договору поставки № 130916 від 13.09.2016 придбавалися у ТОВ Вайтгурп (код 40410383).

ТОВ Експансія сплатило за товар кошти в адресу ТОВ Агріс-Трейд згідно Договору поставки № 130916 від 13.09.2016, що підтверджується копіями:

- платіжного доручення №3590007 від 02.11.2016;

- платіжного доручення №3535898 від 26.09.2016;

- платіжного доручення №3553680 від 07.10.2016;

- платіжного доручення №3557964 від 11.10.2016;

- платіжного доручення № 3562187 від 12.10.2016;

- платіжного доручення №3606458 від 15.11.2016

Придбаний у ТОВ "Агріс-Трейд" товар згідно Договору поставки №130916 від 13.09.2016 позивачем реалізовано Everest Exports L.P. згідно контракту №13/09/2016-FW від 13.09.2016 з додатковою угодою №1 до контракту №13/09/2016-FW від 13.09.2016, додатковою угодою № 2 до контракту №13/09/2016-FW від 22.09.2016, що підтверджується:

- МД-2 №500010003/2016/012990 від 18.10.2016, повідомлення про перетин кордону;

- МД-2 №500010003/2016/012989 від 18.10.2016, повідомленням про перетин кордону;

- актом приймання-передач № б/н від 26.09.2016; Копія акту приймання-передач №б/н від 28.09.2016;

- актом приймання-передач № б/н від 29.09.2016, актом приймання-передач №б/н від 01.10.2016;

- актом приймання-передач № б/н від 02.10.2016, актом приймання-передач №б/н від 05.10.2016;

- актом приймання-передач № б/н від 06.10.2016, акту приймання-передач № б/н від 07.10.2016;

- актом приймання-передач № б/н від 09.10.2016, банківською випискою від 23.09.2016, банківською випискою від 06.10.2016, банківською випискою від 11.10.2016.

Також, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ Скайсід укладено договір поставки №26/07/ПШ від 26.07.2016.

Згідно п. 1.1 Договору поставки № 26/07/ПШ від 26.07.2016 Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю, врожаю 2016 року, українського походження, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Миколаївський морський торговий порт ТОВ МСП Ніка-Тера .

Як вбачається з Листа ТОВ Скайсід № 296 від 19.08.2016, Листа ТОВ Скайсід №298 від 22.08.2016, Листа ТОВ Скайсід № 302 від 26.08.2016, Листа ТОВ Скайсід №308 від 06.09.2016, ТОВ Скайсід підтверджує ТОВ Експансія , що зернові, які поставляються ТОВ Експансія на виконання Договору поставки №26/07/ПШ від 26.07.2016, придбано ТОВ Скайсід у ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Караван Продакшн .

ТОВ Експансія сплатило за товар кошти в адресу ТОВ Скайсід згідно Договору поставки № 26/07/ПШ від 26.07.2016, що підтверджується копіями:

- платіжного доручення № 3488912 від 22.08.2016;

- платіжного доручення № 3501705 від 31.08.2016;

- платіжного доручення № 3501704 від 31.08.2016;

- платіжного доручення № 3501706 від 31.08.2016;

- платіжного доручення № 3501707 від 31.08.2016;

- платіжного доручення № 3501708 від 31.08.2016;

- платіжного доручення № 3506497 від 05.09.2016;

- платіжного доручення № 3506704 від 05.09.2016;

- платіжного доручення № 3516444 від 12.09.2016;

- платіжного доручення № 3516443 від 12.09.2016;

- платіжного доручення № 3533182 від 22.09.2016

Придбаний у ТОВ "Скайсід" товар згідно Договору поставки № 26/07/ПШ від 26.07.2016 позивачем реалізовано Louis Dreyfus Commodities Suisse згідно Контракту №Р04280 від 26.07.2016 з доповненням № 1 до контракту №Р04280 від 04.08.2016, доповненням № 2 до контракту №Р04280 від 05.08.2016, доповненням №3 до контракту №Р04280 від 06.09.2016, що підтверджується:

- МД-2 №504020000/2016/004417 від 25.10.2016; повідомленням про перетин кордону, інвойсом №58 від 18.10.2016;

- МД-2 №501020000/2016/004700 від 03.11.2016, повідомленням про перетин кордону, інвойсом №67 від 20.10.2016;

- МД-2 №504020000/2016/004162 від 13.10.2016, повідомленням про перетин кордону МД-2 №504020000/2016/003459 від 09.09.2016, повідомленням про перетин кордону інвойсом №31 від 02.09.2016;

- МД-2 №504020000/2016/003674 від 26.09.2016, повідомленням про перетин кордону; лист ТОВ МСП Ніка-Тера №2608 від 26.08.2016;

- акт приймання-передання документів від 01.09.2016; лист ТОВ МСП Ніка-Тера №0809 від 08.09.2016;

- акт приймання-передання документів від 25.08.2016, лист ТОВ ВИБО-ТРАНС №0729/08-16 від 29.08.2016;

- банківською випискою за 26.08.2016; банківською випискою від 30.08.2016; банківською випискою від 09.09.2016; банківською випискою від 12.09.2016.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на період здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Експансія , ТОВ Скайсід та ТОВ Агріс-Трейд були:

- зареєстрованими відповідно до вимог діючого законодавства (в стадії припинення діяльності не перебували),

- установчі документи та реєстраційні документи у вищевказаних контрагентів були діючими, в Акті перевірки не має даних про визнання їх недійсними в суді;

- відомості стосовно ТОВ Скайсід та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- відомості стосовно ТОВ Агріс-Трейд та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- були зареєстровані в податкових органах платниками податків;

- були зареєстрованими платниками податків на додану вартість.

Натомість, відповідач стверджує, що в ході перевірки він звернувся до ДП Держреєстри України з проханням надати інформацію з основного реєстру та реєстру зернового складу по контрагентам (постачальникам) ТОВ Скайсід та ТОВ Агріс-Трейд за січень 2014р. - вересень 2017р. Відповідно до отриманої відповіді складські документи щодо зберігання зерна (пшениці) не виписувалися та не реєструвалися на ім 'я ТОВ Скайсід та ТОВ Агріс-Трейд .

Щодо таких доводів відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із Законом України від Про ліцензування видів господарської діяльності діяльність по наданню послуг зберігання не підлягає ліцензування. Крім того, ще 09.10.2014 прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру , яким скасована обов`язкова сертифікація зернових складів.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні суб`єктами зберігання зерна є зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Тобто зберігати зерно можуть і не зернові склади, а інші суб`єкти господарювання, які не є зерновими складами, які не внесені до реєстру зернових складів.

При цьому, платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Таким чином, у ТОВ Експансія відсутній обов`язок перевіряти на кого виписувалися складські документи, і відсутній обов`язок у постачальника надати ТОВ Експансія складські документи так як товар поставлявся на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Миколаївський морський торговий порт ТОВ МСП Ніка-Тера по операціям з ТОВ Скайсід та на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Порт Южний, Україна по операціям з ТОВ Агріс-Трейд .

Позивачем визнано витрати по придбанню товару у ТОВ Скайсід , ТОВ Агріс- Трейд в періоді визнання доходів від реалізації придбаного у них товару, в порядку передбаченому ПсБО 16 та ПсБО 15, що підтверджується Бухгалтерською довідкою №1 від 25.10.2018, Бухгалтерською довідкою №2 від 25.10.2018, копії яких є в матеріалах справи №320/5886/18, Довідкою про розрахунок отриманого прибутку від реалізації експортованого товару 2016 року.

Крім того слід зазначити, що рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 02.08.2018 №25365/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення від 16.05.2018 №0006511401, яким збільшено суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3210225,00 скасовано повністю. Зазначені грошові зобов`язання по ПДВ нараховані по взаємовідносинам ТОВ Експансія з ТОВ Скайсід , ТОВ Агріс-Трейд та стосуються взаємовідносин ТОВ Екпансія з ТОВ Скайсід за період: серпень, вересень 2016 р., згідно Договору поставки № 26/07/ПШ від 26.07.2016, ТОВ Агріс-Трейд за період: вересень, жовтень 2016 р. згідно Договору поставки № 130916 від 13.09.2016 (а.с.14-22, т.2).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано податкову дисципліну при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ Скайсід , ТОВ Агріс-Трейд .

Отже, беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить висновку про фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями тощо), а тому відповідачем неправомірно було зменшено ТОВ Експансія суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10700744,75 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0011271401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10700744,75 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що реальність проведених ТОВ Експансія господарських операцій з ТОВ Агріс-Трейд та ТОВ Скайсід не підтверджується у зв`язку з неможливістю встановлення фактичних виробників зернових культур (пшениця 6 класу, пшениця фуражна) через відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу продажу/придбання між сумнівними підприємствами - постачальниками, колегія суддів зазначає, що такі є необґрунтованими, оскільки як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Агріс -Трейд реалізовувало на адресу ТОВ "Експансія" зернові культури, які придбавалися у ТОВ Вайтгурп (код 40410383) та ТОВ Галант Люкс , які в подальшому позивачем було реалізовано Everest Exports L.P., а ТОВ Скайсід реалізовувало на адресу ТОВ "Експансія" зернові культури, які придбавалися у ТОВ Караван Продакшн та у ТОВ Базальт Інвестмент , які в подальшому позивачем було реалізовано Louis Dreyfus Commodities Suisse.

При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 лютого 2019 року у справі №821/3646/15-а, відповідно до яких: Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. .

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідні перевірки контрагентів ТОВ Скайсід та ТОВ Агріс-Трейд , від яких поставлялася пшениця на адресу цих товариств, не проводилися, і первинні документи не перевірялися, а інформація була взята Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби з баз даних ДФС.

Щодо вказаного, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами (зокрема, акти про неможливість проведення зустрічних звірок), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

Відтак, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов