Постанова

від 21.11.2019 по справі 240/10139/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10139/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

21 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Релігійної громади української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с.Сінгури Житомирського району Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Релігійної громади української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с. Сінгури Житомирського району Житомирської області до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та часткове скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2019 року Релігійна громада української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с. Сінгури Житомирського району Житомирської області звернулась до суду з позовною заявою до Житомирської обласної державної адміністрації, в якій просила визнати протиправним та частково скасувати розпорядження голови Житомирської державної адміністрації від 25.02.2019 №61 в частині реєстрації у новій редакції статуту Релігійна громада (парафія) воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього с.Сінгури, Житомирський район, Житомирська область, Житомирська Єпархія, Українська православна церква, Київський патріархат .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 відмовлено у відкритті провадження. Роз`яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції Господарського суду Житомирської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судове засіданні сторони не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 19 листопада 2019 року було прийнято протокольну ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням №249 виконкому Житомирської обласної ради народних депутатів від 12.09.1991 відповідно до вимог Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , зареєстровано статут релігійної організації Релігійна громада Української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с. Сінгури Житомирського району Житомирської області .

Відповідно до розпорядження №102 голови Житомирської обласної державної адміністрації від 24.04.2014 зареєстровані зміни та доповнення у новій редакції до статуту релігійної організації.

Статут релігійної організації Релігійна громада Української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с. Сінгури Житомирського району Житомирської області та послідуючі зміни та доповнення до нього у новій редакції були затверджені єпархіальним архієреєм - Архієпископом Житомирським та Новоград-Волинським Никодимом на підставі протоколів загальних зборів релігійної громади.

У зв`язку з проведенням Архієрейського собору УПЦ від 13.11.2018 та Священного Синоду УПЦ від 07.12.2018, 31.01.2019 в приміщенні Свято-Хрестовоздвиженського храму с.Сінгури по вулиці Румянцева, 5-А, відбулися парафіяльні збори релігійної організації Релігійна громада Української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с. Сінгури Житомирського району Житомирської області (далі - Релігійна громада).

На зборах Релігійної громади одностайно було прийнято рішення про вірність канонічній Українській Православній Церкві, яка перебуває в єдності зі Світовим Православ`ям та її Предстоятелю, Блаженійшому Онуфрію, Митрополиту Київському та всієї України. Про прийняте рішення шляхом надання копії протоколу зборів Релігійної громади було повідомлено Правлячого Архієрея - Митрополита Житомирського та Новоград-Волинського Никодима.

Із позовної заяви слідує, що 02.02.2019 з метою розпалювання релігійної ворожнечі серед мешканців с. Сінгури та захоплення приміщення Храму Релігійної громади в приміщенні районного будинку культури села Сінгури під головуванням ОСОБА_1 та ініціативної групи, серед мешканців села, були проведені збори членів територіальної громади села Сінгури та прийнято рішення про переведення Релігійної громади разом з Храмом до складу ПЦУ.

Позивач зазначає, що громадські активістки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надали голові Житомирської ОДА Гундичу І. підроблений примірник Статуту у новій редакції не існуючої релігійної громади, а саме Релігійна громада (парафія) воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього с. Сінгури, Житомирський район, Житомирська область, Житомирська Єпархія, Українська православна церква, Київський патріархат (нова редакція).

25.02.2019 за №61 було прийнято розпорядження голови Житомирської обласної адміністрації Про реєстрацію статутів новоутворених релігійних організацій, статутів релігійних організацій у новій редакції .

Не погоджуючись із прийнятим розпорядженням в частині реєстрації у новій редакції статуту Релігійна громада (парафія) воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього с.Сінгури, Житомирський район, Житомирська область, Житомирська Єпархія, Українська православна церква, Київський патріархат позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа-це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.>

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 344/10480/16-а) та від 04 червня 2019 (справа №826/4204/18), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Також у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Як встановлено колегією суддів, спір, що розглядається не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. У свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту, оспорює повноваження приймати рішення про зміну статуту.

Отже, наданню правової оцінки розпорядженню голови Житомирської обласної державної адміністрації №61 від 25.02.2019 "Про реєстрацію статутів новоутворених релігійних організацій, статутів релігійних організацій у новій редакції" передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю Релігійної громади української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с. Сінгури Житомирського району Житомирської області.

Відтак, в даному випадку спір виник саме між засновниками, членами Релігійної громади української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с.Сінгури Житомирського району Житомирської області та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

Приватноправові відносини в даному спорі вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 у справі №806/3462/14 (провадження № К/9901/4706/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France №88/1991/340/413).

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в цій справі та роз`яснення позивачу, що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Релігійної громади української православної церкви Житомирської єпархії Свято-Хрестовоздвиженської парафії с.Сінгури Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.