Ухвала

від 21.11.2019 по справі 120/2247/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

Справа № 120/2247/19-а

21 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Капустинського М.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Світязь А.М." до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 18 жовтня 2019 року залишено апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги.

06 листопада 2019 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з неможливістю виконати вимоги ухвали суду у наданий судом термін.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року продовжено відповідачу термін для усунення недоліків апеляційної скарги на строк до 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Судом встановлено, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 11 листопада 2019 року , тобто останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є 18 листопада 2019 року.

19 листопада 2019 року відповідач повторно надіслав до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтоване тим, що здійснення оплати судового збору неможливе. Інформація про можливі терміни та розмір фінансування також відсутня.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Стаття 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.

Отже, законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.

Разом з тим, клопотання особи про продовження строку повинно бути належним чином обґрунтовано з підтвердження належними доказами обставин, які позбавляють його можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк та можливість сплати у подальшому.

Відповідачем не надано належних доказів, що свідчать про неможливість сплати апелянтом судового збору, а тому відсутні підстави для подальшого продовження процесуальних строків.

Статтею 44 КАС України, передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу та подала апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Зазначене стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Доводи відповідача щодо неналежного фінансування з боку державного бюджету, не свідчать про поважність підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають реалізувати своє право щодо оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі CASE OF КREUZ v. POLAND , заява N 28249/95, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Зважаючи на викладене, зазначені апелянтом підстави для продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги не можна визнати поважними, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, а тому не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволені клопотання.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.

2. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Світязь А.М." до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.