Постанова

від 18.11.2019 по справі 826/7680/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2019 року

Київ

справа №826/7680/17

адміністративне провадження №К/9901/22257/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Блажівська Н. Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А. ,

представник відповідача - Демченка С. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року (суддя Григорович П. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (судді Ключкович В. Ю., Губська О. А., Сорочко Є. О.) у справі № 826/7680/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер Преміум до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мастер Преміум (далі - ТОВ Мастер Преміум , Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 травня 2017 року № 0004964205.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято без урахування фактичних обставин, які унеможливили з об`єктивних причин, на думку позивача, своєчасну реєстрацію накладних.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 5 квітня 2018 року адміністративний позов задовольнив.

Постановою від 21 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції змінив у мотивувальній частині, в іншій - залишив без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, однак не погодився з висновком цього суду про те, що термін реєстрації накладних/розрахунків коригування не є об`єктом, який підлягає вивченню контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки, тому змінив рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди встановили, що на підставі висновків акта перевірки від 26 травня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004964205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3366454,96 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ Мастер Преміум у порушення пункту 231.6 статті 231 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не дотримано строк реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виписаних на користь покупців: від 27 вересня 2016 року № 1636, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 105 днів); від 30 вересня 2016 року № 1649, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 30 вересня 2016 року № 1616, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1657, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено - 72 дні); від 28 вересня 2016 року № 1640, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 29 вересня 2016 року № 1648, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 103 дні); від 29 вересня 2016 року № 1647, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1625, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2048, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 30 вересня 2016 року № 1645, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1621, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2050, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2047, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено - 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2049, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено - 102 дні); від 30 вересня 2016 року № 1619, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1652, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1629, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 3 жовтня 2016 року № 2045, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1627, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2039, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено 72 дні); від 5 жовтня 2016 року № 71, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2042, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено 76 днів); від 31 жовтня 2016 року № 2041, яку зареєстровано 17 лютого 2017 року (прострочено 94 дні); від 10 жовтня 2016 року № 64, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 66, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 61, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 63, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 62, яку зареєстровано 18 січня 2017 року (прострочено 85 днів); від 10 жовтня 2016 року № 65, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 60, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 59, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 58, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 57, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 56, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 55, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 19 жовтня 2016 року № 2043, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено 88 днів); від 19 жовтня 2016 року № 2038, яку зареєстровано 6 січня 2017 року (прострочено 64 дні); від 19 жовтня 2016 року № 2046, яку зареєстровано 14 лютого 2017 року (прострочено 103 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1605, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2051, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1606, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1631, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено 72 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1623, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено 72 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2044, яку зареєстровано 17 лютого 2017 року (прострочено 94 дні).

Тобто, акцизні накладні за період із 27 вересня по 31 жовтня 2016 року зареєстровані у період із 25 січня по 25 лютого 2017 року.

Апеляційний суд визнав, що позивачем несвоєчасно зареєстровано акцизні накладні внаслідок дії непереборної сили, вина позивача у вказаний період часу у несвоєчасній реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі відсутня, що виключає здійснення позивачем податкового правопорушення в розумінні статті 109 ПК України; позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації акцизних накладних, оскільки ним вчинено всі дії щодо реєстрації таких у межах встановлених ПК України строків, однак така реєстрація відбулася з порушенням таких строків з незалежних від позивача причин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.

Пунктом 231.5 статті 231 ПК України визначено, що при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб`єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

За правилами пункту 231.6 статті 231 ПК України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

За змістом пункту 120-2.1 статті 120-2 ПК України порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у відповідному розмірі.

Апеляційний суд, встановивши факт тимчасового захоплення управління товариством у результаті протиправних дій третіх осіб, дійшов висновку, що порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних сталося у зв`язку з непереборними обставинами, тому строк реєстрації акцизних накладних порушено з поважних та незалежних від платника податків причин.

Відповідальність за порушення строків реєстрації порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних встановлено статтею 120-2 ПК України.

Чинне законодавство не містить норми про звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних у зв`язку з наявністю корпоративних конфліктів у платника податків, тому колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що відповідно до положень статті 109 ПК України в діях Товариства відсутній склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 120-2 цього Кодексу.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі № 810/239/18 (№ К/9901/63611/18).

Окрім того, є безпідставним посилання апеляційного суду на обставини непереборної сили (захоплення підприємства), наявність яких, у розумінні частини першої статті 14-1 Закону України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР Про торгово-промислові палати в Україні засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, існування сертифіката яких місця не мало.

Дані щодо звернення позивача до контролюючого органу у порядку, передбаченому пунктами 102.6-102.8 статті 102 ПК України, у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи наведене, суди у справі, що розглядається, дійшли помилкового висновку про протиправність застосування до позивача відповідальності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року скасувати, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер Преміум відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Н. Є. Блажівська