Постанова

від 14.11.2019 по справі 355/824/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Коваленко К.В.

Єдиний унікальний номер справи № 355/824/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12987/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.О.,

секретар -Тютюнник О.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Баришівської селищної виборчої комісії на рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної виборчої комісії, Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, третя особа - Баришівський селищний голова Вареніченко Олександр Павлович, про стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Баришівської селищної виборчої комісії, Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, третя особа - Баришівський селищний голова Вареніченко О.П., про стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що в період з 15 жовтня 2015 року по 11 листопада 2018 року він знаходився у трудових відносинах з територіальною Баришівською селищною виборчою комісією, а саме - виконував обов`язки голови Територіальної Баришівської селищної виборчої комісії і оплата його праці в період між виборами повинна здійснюватися Територіальною Баришівською селищною виборчою комісією за рахунок коштів місцевого бюджету.

Позивач вказував, що за час роботи йому не виплачувалась заробітна плата. Факт існування заборгованості із заробітної плати обґрунтовано позивачем тим, що частина 10 статті 28 Закону України Про місцеві вибори , передбачає, що, що розмір оплати праці члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування, та щорічними розрахунками витрат на роботу ТВК у 2016,2017 і 2018 році. 11 лютого 2018 року позивач був звільнений у зв`язку із закінченням повноважень голови ТВК.

В день звільнення позивача 11 листопада 2018 року, відповідач Баришівська селищна виборча комісія в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не здійснив виплату належних при звільненні коштів

На підставі викладеного, з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з Баришівської селищної виборчої комісії на свою користь суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн та зобов`язати Баришівську селищну раду на черговій сесії після набрання рішенням законної сили виділити вказані кошти (плюс податки та збори) для оплати заробітної плати, коштів за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за щорічну відпустку за три роки ОСОБА_1 .

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнути з Баришівської селищної виборчої комісії на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач Баришівська ТВК подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі зазначає, що жодного рішення та жодного цивільно-правового договору між ОСОБА_1 та виборчою комісією не укладалося, трудова угода між сторонами також відсутня, довідка про заборгованість видана ОСОБА_1 самому собі та комісією не затверджувалася. Вказує, що ОСОБА_1 як головою комісії належним чином затверджений кошторис як документ, на підставі якого видаються кошти, не подавався на затвердження. Посилається також на те, що у міжвиборчий період була відсутня будь-яка діяльність виборчої комісії, тому позивач не виконував ніякої роботи, яка може бути оплачена.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 вказує, що перебував у трудових відносинах із Баришівською ТСВК, про що свідчить запис в його трудовій книжці. Стверджує, що має право на оплату праці, відповідно до КЗпП України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути із Баришівської ТСВК суму заборгованості по заробітній платі на день ухвалення рішення апеляційним судом.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційної скарги на рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 не подавав.

В судовому засіданні селищний голова Вареніченко О.П. та голова Баришівської ТСВК Вілянська А.М. апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з наведених у ній підстав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 113), причин неявки у судове засідання не повідомив, тому його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення,заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Встановлено, що з 15 жовтня 2015 року по 11 листопада 2018 року позивач, ОСОБА_1 був головою територіальної Баришівської селищної виборчої комісії.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції посилався на те, що позивач перебував у трудових відносинах з виборчої комісією і оплата його праці в період між виборами повинна здійснюватися Територіальною Баришівською селищною виборчою комісією за рахунок коштів місцевого бюджету. Заробітну плату позивач не отримував, в день його звільнення 11 листопада 2018 року, відповідач Баришівська селищна виборча комісія в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України не здійснив виплату належних при звільненні коштів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача до Баришівської селищної виборчої комісії про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитися із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону України Про місцеві вибори територіальна виборча комісія є постійно діючим колегіальним органом, що в межах своїх повноважень забезпечує організацію та проведення місцевих виборів. Члени територіальної виборчої комісії здійснюють свої повноваження до сформування на чергових місцевих виборах у порядку, передбаченому цим Законом, нового складу відповідної територіальної виборчої комісії.

Питання оплати праці членів територіальних виборчих комісій унормовано статтею 28 Закону. Кабінет Міністрів України постановою від 8 вересня 2015 року № 687 затвердив Порядок оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди (далі - Порядок оплати праці) та постановою від 28 липня 2004 року № 966 Про умови оплати праці членів виборчих комісій, комісій всеукраїнського референдуму визначив їх розміри.

Згідно з указаними актами та в установлених ними розмірах за рахунок Фонду оплати праці, передбаченого єдиним кошторисом видатків на підготовку та проведення місцевих виборів відповідної територіальної виборчої комісії, здійснюються оплата праці голови, заступника голови, секретаря або інших членів територіальної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб), які за рішенням цієї територіальної комісії протягом виборчого процесу на підставі цивільно-правового договору, укладеного між ними і виборчою комісією, виконують свої повноваження на платній основі (частини третя, дев`ята, десята статті 28 Закону, пункти 9 - 19 Порядку оплати праці); оплата праці членів територіальної виборчої комісії (у тому числі тих, які здійснюють повноваження не на платній основі) за роботу в день місцевих виборів, дні встановлення підсумків голосування та результатів місцевих виборів (частина дванадцята статті 28 Закону, пункти 20, 21 Порядку оплати праці); виплата одноразової грошової винагороди (не є обов`язковою виплатою) членам виборчих комісій у межах загальної економії фонду оплати праці (частина одинадцята статті 28 Закону, пункти 22 - 24 Порядку оплати праці).

Отже, відповідно до частини третьої статті 28 Закону та пункту 9 Порядку оплати праці за рішенням виборчої комісії голова, заступник голови, секретар або в разі їх відмови інші члени територіальної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб), дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше двох осіб) протягом виборчого процесу можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії на платній основі.

Згідно з пунктом 14 Порядку оплати праці підставою для укладення цивільно-правового договору є рішення виборчої комісії про виконання членами виборчої комісії повноважень на платній основі.

Частиною п`ятою статті 11 Закону встановлено, що виборчий процес завершується через 15 днів після дня офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів у порядку, передбаченому Законом.

Строк дії договору, порядок, розміри та строки оплати праці членів виборчих комісій, які виконують свої повноваження на платній основі, визначаються договором, форму якого встановлено Порядком оплати праці.

Разом з тим, з огляду на викладене, строк дії договору не повинен перевищувати періоду з дати прийняття виборчою комісією рішення про виконання членом виборчої комісії повноважень на платній основі до дати завершення виборчого процесу місцевих виборів.

Оплата праці члена виборчої комісії, який виконує свої повноваження в комісії на платній основі, проводиться раз на місяць територіальною виборчою комісією на підставі акта наданих послуг, підписаного сторонами цивільно-правового договору, і табеля обліку робочого часу. Якщо член виборчої комісії виконував свої повноваження на платній основі не повний календарний місяць або з певних причин відбулося дострокове припинення дії договору про виконання обов`язків члена виборчої комісії, його робота оплачується пропорційно відпрацьованому часу (пункт 19 Порядку оплати праці).

Питання, пов`язані із виконанням особою повноважень члена територіальної виборчої комісії, зокрема, включення її до складу комісії, припинення повноважень члена комісії, обсяг прав та обов`язків, оплата праці, урегульовано Законом та іншими актами законодавства, прийнятими відповідно до нього. У свою чергу специфіка статусу членів територіальних виборчих комісій полягає в тому, що вони виконують повноваження з виключно із вузькоспеціальною метою - організація і проведення відповідних місцевих виборів.

Формування Центральною виборчою комісією чи відповідною територіальною виборчою комісією за поданням визначених Законом суб`єктів складу територіальних виборчих комісій не є прийняттям осіб, включених до складу цих комісій, на роботу. Так само припинення у визначених Законом порядку та випадках повноважень членів відповідних виборчих комісій не є звільненням їх з роботи. Члени територіальних виборчих комісій у трудові правовідносини ні з Центральною виборчою комісією, ні з територіальними виборчими комісіями не вступають та не є працівниками таких комісій.

Виконання членом територіальної виборчої комісії своїх обов`язків у виборчій комісії (у тому числі на платній основі) не є роботою за трудовим договором та відбувається не на постійній основі, а упродовж чітко визначеного періоду, а виплати, які відповідно до Закону та постанов Кабінету Міністрів України здійснюються члену територіальної виборчої комісії за роботу в такій комісії, не є заробітною платою відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України.

Принагідно зазначаємо, що згідно з частиною двадцять п`ятою статті 27, частиною шістнадцятою статті 28 Закону та пунктом 17 Порядку фінансування виборчих комісій під час підготовки і проведення місцевих виборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2015 року № 700, у період поза виборчим процесом забезпечення діяльності територіальної виборчої комісії щодо виконання ї повноважень здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету

Так, відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 18 січня 2011 року № 10 Про деякі питання забезпечення діяльності територіальних виборчих комісій після закінчення виборчого процесу місцевих виборів основними напрямками використання коштів, пов`язаних із забезпеченням територіальних виборчих комісій у період після закінчення виборчого процесу, є видатки на: оплату послуг зв`язку (абонентська плата, місцеві та міжміські телефонні розмови); придбання канцелярських товарів, паперу, витратних матеріалів; виготовлення бланків звітності; відшкодування коштів за спожиті комунальні послуги та енергоносії тощо.

Отже, здійснення оплати праці членів територіальної виборчої комісії поза виборчим процесом Законом не передбачено.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із територіальною Баришівською виборчою комісією, а відтак, вимоги щодо стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні є безпідставними. При цьому, у матеріалах справи відсутні також належні та допустимі докази наявності між ОСОБА_1 та виборчою комісією цивільно-правових відносин.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. А відтак, позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, відповідно до ст. 141 ЦПК України, задовольняючи апеляційну скаргу та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути із позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 4253,19 грн, сплачений ним за подачу апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Баришівської селищної виборчої комісії задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Баришівської селищної виборчої комісії, Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, третя особа - Баришівський селищний голова Вареніченко Олександр Павлович, про стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Баришівської селищної виборчої комісії судовий збір у розмірі 4253 (чотири тисячі п`ятдесят три) гривні 19 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 21 листопада 2019 року.

Головуючий

Судді