Постанова

від 21.11.2019 по справі 910/2660/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. Справа№ 910/2660/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 (повний текст рішення складено 05.08.2019)

у справі №910/2660/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест

до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий Будинок Віпол

про стягнення 150 496,36 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий Будинок Віпол (далі, відповідач) про стягнення 124 889,31 грн. основного боргу, 12 111,37 грн. пені, 12 488,93 грн. штрафу, 1 006,75 грн. 3% річних за Договором поставки №ОФ-19/04/23 від 19.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за Договором поставки №ОФ-19/04/23 від 19.04.2018 зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару в повному обсязі, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 124 889,31 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 111,37 грн. пені, 12 488,93 грн. штрафу, 1 006,75 грн. 3% річних за порушення строків оплати товару.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем, у зв`язку зі здійсненням відповідачем часткових оплат за поставлений товар після подачі позову, подавалися уточнені розрахунки суми позову від 01.04.2019, 15.07.2019 та 31.07.2019. Згідно уточненого розрахунку позивача від 31.07.2019 основна заборгованість за Договором поставки №ОФ-19/04/23 від 19.04.2018 становить 64 197,91 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий Будинок Віпол на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест 64 197 (шістдесят чотири тисячі сто дев`яносто сім) грн. 91 коп. основного боргу, 12 111 (дванадцять тисяч сто одинадцять) грн. 37 коп. пені, 12 488 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 93 коп. штрафу, 1 006 (одна тисяча шість) грн. 75 коп. 3% річних та 1 422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 08 коп. судового збору.

Провадження в частині стягнення 60 691,40 грн. основного боргу закрито.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару та станом на день подання позовної заяви мав перед позивачем заборгованість у розмірі 124 889,31 грн. Водночас, як вбачається з платіжних доручень, наданих відповідачем, та письмових пояснень позивача щодо розрахунку суми боргу з урахуванням проплат боржника від 31.07.2019, відповідач оплатив заборгованість у розмірі 60 691,40 грн. після подання позовної заяви до суду. Таким чином, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві заборгованість у розмірі 60 691,40 грн. після подання позову до суду, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Доказів оплати поставленого товару на суму 64 197,91 грн. відповідачем суду не надано, а тому позовні вимоги у цій частині задоволено. Водночас, у зв`язку із простроченням оплати товару згідно Договору, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пені і штрафу на підставі пунктів 7.2., 7.3. Договору задоволено згідно розрахунку позивача, що міститься в позовній заяві, який відповідає умовам договору і вимогам закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 27.08.2019 (про що свідчить відбиток вхідного штемпелю Північного апеляційного господарського суду) Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю і ухвалити нове рішення.

До апеляційної скарги додане також клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- сума неустойки, яка присуджена до стягнення із відповідача, суттєво завищена. Відповідач наголошує, що борг існував з січня по липень 2019 року та під час розгляду справи був частково погашений, а отже вбачається короткостроковість виникнення боргу. У свою чергу, позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості;

- розрахунок неустойки, 3% річних від 15.07.2019 здійснений позивачем із порушенням законодавства України. Відповідач наголошує, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, а саме до 03.07.2019 (КИ00074426, КИ00074427, КИ00074428 від 12.12.2108) та 03.07.2019 (КИ00075090 від 13.12.2018), а не до 15.07.2019;

- в ході провадження та розгляду справи №910/2660/19 були порушені процесуальні строки, які регламентовані відповідним процесуальним законодавством України, а саме: ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2660/19 було встановлено сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін до 24.05.2019, однак відповідне клопотання із проханням розглядати справи в судовому засіданні було подано до суду позивачем лише 05.06.2019, що є порушенням процесуальних строків, встановлених судом та Господарським процесуальним кодексом України. Попри це, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 було призначене судове засідання; уточнені розрахунки (від 15.07.2019, 31.07.2019) також подавалися позивачем із порушенням строків на їх подання, встановлених судом з огляду на положення статті 166 Господарського процесуального кодексу України, однак були прийняті судом до уваги; відповідачем через канцелярію суду, без порушення строків подачі, було надано клопотання про перенесення судового засідання до кінця серпня 2019 року у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання директора відповідача, оскільки він перебуває на лікарняному, однак 31.07.2019 судом було відмовлено відповідачеві у задоволенні його клопотання із посиланням на норми частин 2, 3 статті 56 та частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України. Із цього приводу відповідач зазначає, що не мав можливості не те що призначити за необхідності іншого представника для участі в судовому засіданні, як із числа своїх працівників, так із осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами, а навіть повністю сам не розібрався зі всіма обставинами справи; суд прийняв рішення у відсутності представника відповідача, що є підставою для його скасування;

- провадження в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу з відповідача відносно провадження в частині стягнення 60 691,40 грн. основного боргу, яке було закрите у зв`язку з відсутністю предмета спору, також підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 03.10.2019, що надійшов через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 10.10.2019, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві позивач наголосив на тому, що суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у встановленому у рішенні суду розмірі. Заперечення відповідача стосовно розрахунків позивача від 15.07.2019 є безпідставними, оскільки суд при прийнятті рішення керувався розрахунками штрафних санкцій саме на день подання позовної заяви.

18.10.2019 відповідач через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про відсутність зауважень стосовно відзиву на апеляційну скаргу згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №910/2660/19, у якій зазначив на безпідставності доводів відзиву на апеляційну скаргу. Також, на підтвердження бажання ТОВ Видавничий Будинок Віпол погасити заборгованість, відповідачем до заяви додані копії платіжних доручень №755 від 02.10.2019, №803 від 07.10.2019, №813 від 17.10.2019 по сплаті боргу у відповідних сумах на момент розгляду апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол у справі №910/2660/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М.,Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 748,38 грн.

18.09.2019 апелянт подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №910/2660/19, до якої було додано оригінал платіжного доручення №760 від 17.09.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 748,38 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19; розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/2660/19 є вимоги про стягнення 150 496,36 грн., а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничий Будинок Віпол (покупець) укладено Договір №ОФ-19/04/23 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили умови оплати - оплата 100% вартості кожної поставки товару протягом 21 календарного дня з дати поставки.

Поясненнями позивача, видатковими накладними №КИ00072692 від 05.12.2018 на суму 113 980,80 грн., №КИ00073355 від 07.12.2018 на суму 30 867,84 грн., №КИ00074426 від 12.12.2018 на суму 35 914,75 грн., №КИ00074427 від 12.12.2018 на суму 12 689,52 грн., №КИ00074428 від 12.12.2018 на суму 25 301,88 грн., №КИ00075090 від 13.12.2018 на суму 26 215,32 грн., які містяться у матеріалах справи, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 244 970,11 грн.

Однак, своєчасну оплату останнього у встановлений пунктом 4.1. Договору строк відповідачем не здійснено.

Позивач двічі (04.02.2019 та 12.02.2019) звертався до відповідача із вимогами про оплату заборгованості за спірними видатковими накладними №01/02 від 01.02.2019 (докази направлення наявні у матеріалах справи - том 1, а.с. 35-37), однак останні станом на дату подання позовної заяви у даній справі відповідачем задоволені не були, заперечень не надано. Належні та допустимі докази на підтвердження протилежного у матеріалах справи відсутні.

У позовній заяві позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви (04.03.2019) в рахунок часткової оплати заборгованості за Договором відповідачем було перераховано позивачу 15 000,00 грн. - 25.01.2019, 98 980,80 грн. - 08.02.2019, 6 100,00 грн. - 28.02.2019, отже сума основного боргу за поставлений позивачем товар становила 124 889,31 грн. (244 970,11 грн. - 120 080,80 грн.), що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі. На вказану суму нараховано пеню у розмірі 12 111,37 грн. (пункт 7.2. Договору), 10% штрафу у розмірі 12 488,93 грн. (пункт 7.3. Договору), 3% річних - 1 006,75 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

У подальшому позивачем до суду першої інстанції були подані уточнення розрахунку позовних вимог (від 01.04.2019, 15.07.2019, 31.07.2019), згідно яких сума основного боргу відповідача перед позивачем зменшилась до 64 197,91 грн. у зв`язку зі здійсненням часткової оплати суми боргу відповідачем після звернення позивача до суду із позовом у даній справі, яку позивач і просив стягнути з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничий Будинок Віпол виникли на підставі Договору №ОФ-19/04/23, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами пункту 3.2. Договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками відповідних накладних.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 244 970,11 грн., що підтверджується видатковими накладними №КИ00072692 від 05.12.2018 на суму 113 980,80 грн., №КИ00073355 від 07.12.2018 на суму 30 867,84 грн., №КИ00074426 від 12.12.2018 на суму 35 914,75 грн., №КИ00074427 від 12.12.2018 на суму 12 689,52 грн., №КИ00074428 від 12.12.2018 на суму 25 301,88 грн., №КИ00075090 від 13.12.2018 на суму 26 215,32 грн.

За змістом частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як уже зазначалося вище, пунктом 4.1. Договору сторони погодили умови оплати - оплата 100% вартості кожної поставки товару протягом 21 календарного дня з дати поставки.

Отже, оплата товару мала бути здійснена відповідачем за накладною №КИ00072692 від 05.12.2018 - до 26.12.2018 включно, за накладною №КИ00073355 від 07.12.2018 - до 28.12.2018 включно, за накладними №КИ00074426, №КИ00074427 та №КИ00074428 від 12.12.2018 - до 02.01.2019 включно, за накладною №КИ00075090 від 13.12.2018 - до 03.01.2019 включно.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав свої договірні зобов`язання в частині оплати поставленого товару та із порушенням строків, встановлених пунктом 4.1. Договору.

Колегією суддів встановлено, що станом на дату подання позовної заяви в рахунок часткової оплати заборгованості за Договором відповідачем було перераховано позивачу 15 000,00 грн. - 25.01.2019, 98 980,80 грн. - 08.02.2019, 6 100,00 грн. - 28.02.2019, отже сума основного боргу за поставлений позивачем товар становила 124 889,31 грн. (244 970,11 грн. - 120 080,80 грн.).

У подальшому, відповідно до пояснень позивача від 01.04.2019, відповідачем 12.03.2019 здійснено оплату у сумі 6 589,52 грн. та 8 500,00 грн., 14.03.2019 - 5 000,00 грн., 15.03.2019 - 2 000,00 грн., 19.03.2019 - 5 000,00 грн., 21.03.2019 - 4 801,88 грн., у зв`язку з чим сума основного боргу зменшилась до 92 997,91 грн.

04.06.2019 відповідач подав заперечення проти позову, якими підтверджується що станом на 31.05.2019 сума боргу перед позивачем становила 85 397,91 грн., у зв`язку зі здійсненням оплат у період з 12.03.2019 по 19.04.2019 на загальну суму 39 491,40 грн. (копії платіжних доручень №541 від 12.03.2019 на суму 6 589,52 грн., №542 від 12.03.2019 на суму 8 500,00 грн., №544 від 14.03.2019 на суму 5 000,00 грн., №548 від 15.03.2019 на суму 2 000,00 грн., №556 від 19.03.2019 на суму 5 000,00 грн., №566 від 21.03.2019 на суму 4 801,88 грн., №579 від 01.04.2019 на суму 2 600,00 грн., №605 від 19.04.2019 на суму 5 000,00 грн.).

Відповідно до уточненого розрахунку позивача від 15.07.2019, із урахуванням часткової оплати суми боргу відповідачем після звернення з позовом, основна сума боргу станом на 15.07.2019 складала 69 197,91 грн. (за видатковою накладною №КИ00074426 від 12.12.2018 залишок суми боргу станом на 15.07.2019 становить 4 991,19 грн.; за видатковою накладною №КИ00074427 від 12.12.2018 залишок суми боргу 12 689,52 грн.; за видатковою накладною №КИ00074428 від 12.12.2018 залишок суми боргу 25 301,88 грн.; за видатковою накладною №КИ00075090 від 13.12.2018 залишок суми боргу 26 215,32 грн.).

Згідно розрахунку суми боргу від 31.07.2019, враховуючи здійснені відповідачем оплати за поставлений товар згідно Договору, сума основного боргу станом на 31.07.2019 зменшилась до 64 197,91 грн. (повністю погашена заборгованість за видатковою накладною №КИ00074426 згідно платіжного доручення від 25.07.2019 у сумі 5 000,00 грн., залишок 8,81 грн. (5000,00 грн. - 4 991,19 грн.); за видатковою накладною №КИ00074427 на суму 12 689,52 грн. залишок суми боргу становить 12 680,71 грн. (за вирахуванням 8,81 грн.); борг за видатковою накладною №КИ00074428 - 25 301,88 грн.; борг за видатковою накладною №КИ00075090 - 26 215,32 грн.).

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття оскарженого рішення суду (станом на 31.07.2019) становила 64 197,91 грн. Доказів протилежного ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги відповідачем не надано.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно присудив до стягнення із відповідача суму основного боргу за Договором у розмірі 64 197,91 грн.

Заборгованість у розмірі 60 691,40 грн. (124 889,31 грн. - 64 197,91 грн.) була сплачена відповідачем після подання позовної заяви до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

Таким чином, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві заборгованість у розмірі 60 691,40 грн. після подання позову до суду, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Висновки суду першої інстанції у цій частині є обґрунтованими.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором зі своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачеві 12 111,37 грн. пені, 12 488,93 грн. штрафу та 1 006,75 грн. 3% річних.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно пункту 7.2. Договору за порушення покупцем строків оплати (пункт 4.1.) покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У випадку, якщо покупець порушив строки оплати більш ніж на 2 банківських дні, він додатково виплачує постачальнику штраф у розмірі - 10% від суми заборгованості, що виникла на момент оплати товару (пункт 7.3. Договору).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на 28.02.2018 - дату складання позовної заяви, відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно зазначених вище спірних видаткових накладних в сумі 124 889,31 грн. у передбачений пунктом 4.1. Договору строк.

Отже, дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статей 549, 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 12 111,37 грн., штрафу в розмірі 12 488,93 грн. та 1 006,75 грн. 3% річних, та здійснивши перевірку розрахунків за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за розрахунком позивача, що міститься в позовній заяві , який відповідає умовам Договору і вимогам закону.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем було невірно визначено період нарахування пені, оскільки відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, колегією суддів відхиляються, оскільки в обґрунтування даних заперечень скаржник посилається на розрахунок пені, наведений позивачем в уточненнях від 15.07.2019, у той час, як зазначено судом вище, місцевим господарським судом був взятий до уваги розрахунок пені позивача, доданий до позовної заяви, який не суперечить положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування основного боргу, 3% річних, пені та штрафу, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що сума неустойки, яка присуджена до стягнення із нього, суттєво завищена, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами винятковості випадку, за якого у даному разі можливе зменшення пені та штрафу.

Посилання відповідача у запереченні на позовну заяву на відсутність надходження грошових коштів не звільняє відповідача від виконання зобов`язань згідно умов укладеного Договору та не є підставою для зменшення штрафних санкцій.

В обґрунтування завищення розміру неустойки, заявленої позивачем до стягнення, відповідач в апеляційній скарзі наголошував на тому, що при сумі основного боргу в розмірі 64 197,91 грн. неустойка становить 27 029,13 грн. (12 111,37 грн. пені + 12 488,93 грн. штрафу + 1 006,75 грн. 3% річних + 1 422,08 грн. судового збору), що становить 42,1% від суми заборгованості.

Вказане не відповідає дійсності, оскільки сума основного боргу станом на дату подання позовної заяви становила 124 889,31 грн. та саме виходячи із неї позивачем було нараховано до стягнення із відповідача пеню у розмірі 12 111,37 грн. та штраф у розмірі 12 488,93 грн., що не суперечить чинному законодавству. Отже, у відсотковому співвідношенні розмір неустойки до суми основного боргу становить 19,7%, що, на переконання колегії суддів, не свідчить про її завищений розмір.

Включення відповідачем до розрахунку загальної суми неустойки 3% річних та судового збору суперечить положенням статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою є штраф та пеня.

Посилання скаржника на те, що оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідача 60 691,40 грн. основного боргу було закрите у зв`язку з відсутністю станом на дату прийняття рішення предмету спору в цій частині, то і провадження в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу з відповідача відносно провадження в частині стягнення 60 691,40 грн. основного боргу також підлягає закриттю, колегією суддів відхиляються, оскільки, як уже встановлено вище, сплата 60 691,40 грн. основного боргу була здійснена відповідачем вже після подачі позову до суду, а штраф та пеня нараховані за порушене зобов`язання, яке виникло станом на дату подання позовної заяви.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення місцевим господарським судом в ході розгляду справи №910/2660/19 процесуальних строків, які регламентовані відповідним процесуальним законодавством України, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2660/19 було встановлено сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін до 24.05.2019, однак відповідне клопотання із проханням розглядати справи в судовому засіданні було подано до суду позивачем лише 05.06.2019, що є порушенням процесуальних строків, встановлених судом та Господарським процесуальним кодексом України. Попри це, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 було призначене судове засідання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідне клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін було заявлене позивачем ще разом із позовною заявою (том 1, а.с. 38), однак не було розглянуте судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.03.2019 (суддя Алєєва І.В.). Повторно таке клопотання було подане до суду 13.03.2019 (том 1, а.с. 42) із посиланням на те, що позивачем було отримано ухвалу від 06.03.2019 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, однак у додатку до позовної заяви було заявлене клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 (суддя Алєєва І .В.) задоволено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Однак, згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 07.05.2019 №05-23/1128 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 у зв`язку з відпусткою судді Алєєвої І.В. справу передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 позовну заяву у даній справі було прийнято до розгляду суддею Чебикіною С.О. та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відтак, за вказаних обставин, заявлення позивачем втретє 05.06.2019 клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та його задоволення судом згідно ухвали від 06.06.2019 не суперечить нормам чинного Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач висловлював своє бажання щодо розгляду справи в судовому засіданні ще шляхом подання у відповідності до положень частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України відповідного клопотання разом із позовною заявою.

Посилання скаржника на порушенням позивачем строків на подання уточнених розрахунків від 15.07.2019, 31.07.2019 не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, подання таких розрахунків у відповідні дати було зумовлене здійсненням відповідачем часткових оплат суми основного боргу після подачі позову. При цьому, на сторін згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України покладено обов`язок щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подання усіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, та обов`язок не приховувати докази.

Відтак, судом першої інстанції правомірно були взяті до уваги уточнені розрахунки суми позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання директора відповідача від 29.07.2019 про відкладення розгляду справи судом відхиляються з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.07.2019 відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подане клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з неможливістю з`явитись в судове засідання директора відповідача, оскільки він перебуває на лікарняному, яке ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 було задоволене, відкладено розгляд справи на 31.07.2019.

29.07.2019 відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було знову подане клопотання про перенесення судового засідання до кінця серпня 2019 року у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання директора відповідача, оскільки він перебуває на лікарняному. У даному клопотанні директор відповідача наголосив на тому, що має бажання приймати участь при розгляді справи по суті, так як при розгляді матеріалів виявлено багато спірних питань стосовно суми стягнення.

Господарський суд міста Києва 31.07.2019 відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про повторне відкладення розгляду справи, що відображено у протоколі судового засідання від 31.07.2019 та в описовій частині оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку , зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів наголошує, що розгляд справи за клопотанням відповідача від 12.07.2019 вже відкладався, а відтак це не перша неявка представника відповідача у судове засідання, про яку йде мова у частині 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Поруч із цим, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до положень частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, неможливість такої заміни представника, як і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, до клопотання про відкладення не було додано жодних доказів на підтвердження таких обставин. Не додано відповідних доказів і до апеляційної скарги, як і не надано доказів на спростування розрахунків суми основного боргу, здійснених позивачем.

При цьому, явка представника відповідача у судове засідання, призначене на 31.07.2019, обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, розглянувши за вказаних обставин справу без участі представника відповідача, норм господарського процесуального права не порушив. Відповідні посилання відповідача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів відповідача (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок Віпол на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/2660/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2660/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко