Постанова

від 21.11.2019 по справі 911/1401/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. Справа№ 911/1401/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф

на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2019

у справі №911/1401/19 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Приватного підприємства Щит і меч

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф

про стягнення стягнення 104 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Щит і меч (далі, позивач або ПП Щит і меч ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф (далі, відповідач) про стягнення 104 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором №01/16-04 від 01.04.2016 про надання охоронних послуг в частині оплати за надані послуги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2019 у справі №911/1401/19 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф на користь Приватного підприємства Щит і меч 70 800,00 грн заборгованості, а також 1 307,76 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

В частині стягнення 33 200,00 грн заборгованості відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання та на виконання умов договору надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 310 100,00 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та актом здачі-прийняття послуг до договору, копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач, у свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з оплати отриманих від позивача послуг та станом на день подання позовної заяви мав перед позивачем заборгованість у розмірі 70 800,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зазначені сумі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 23.09.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2019 у справі №911/1401/19, застосувати позову давність до вимог ПП Щит і меч про стягнення з ТОВ Фабрика Скіф 34 000,00 грн, прийняти нове рішення про відмову в позові про стягнення коштів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції встановив розмір загальної вартості послуг за спірним договором шляхом сумування вартості послуг відповідно до наданих позивачем актів приймання виконаних робіт, серед яких наявний акт здачі-приймання послуг до договору від 31.01.2017 на суму 36 800,00 грн. Однак, даний акт суперечить умовам договору, оскільки протоколом узгодження договірної ціни, що є Додатком №2 до договору, вартість послуг встановлюється в розмірі 34 000,00 грн за місяць, а перегляд вартості послуг з охорони здійснюється лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору, яка між сторонами не укладалась. Таким чином, є безпідставним оспорюване рішення в частині стягнення з відповідача 36 800,00 грн за послуги у січні 2017 року;

- відповідно до пункту 3.2. договору розрахунок здійснюється один раз на місяць не пізніше 20-числа поточного місяця на підставі Акту виконаних робіт. Відтак, із наведеної у апеляційній скарзі таблиці (стор. 3 апеляційної скарги), враховуючи дати здійснених відповідачем оплат, скаржник стверджує, що здійснив оплату належним чином за кожний місяць надання послуг, окрім як за перший місяць надання послуги - квітень 2016 року (строк оплати до 20.04.2016), стосовно якого відсутні письмові докази оплати. Згідно положень частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України з 21.04.2016 почав перебіг строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за надання послуг за оспорюваним договором у квітні 2016 року. Трирічний строк позовної давності для даної вимоги сплив 21.04.2019, у той час, як позивач звернувся до суду із позовом у даній справі 30.05.2019, тобто після спливу позовної давності для вимог про стягнення заборгованості за квітень 2016 року. З огляду на зазначене, скаржник просить суд застосувати на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимог відповідача про стягнення заборгованості за квітень 2016 року в розмірі 34 000,00 грн;

- відповідач не повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції. У матеріалах справи наявне повідомлення про нібито вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу (а.с. 73), однак у зазначеному повідомленні міститься підпис невідомої особи, а не повноважного представника відповідача - генерального директора ТОВ Фабрика Скіф Круковського Д.Б., який є єдиним співробітником підприємства (копія штатного розпису додана до апеляційної скарги). У зв`язку з цим відповідач був позбавлений можливості надати відповідні заперечення по суті спору та просить їх врахувати при розгляді апеляційної скарги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов 16.10.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві позивач наголосив на тому, що відповідно до умов договору про надання охоронних послуг №01/16-04 від 01 квітня 2016 року протягом 2016-2017 року приватне підприємство Щит і Меч надавало Товариству з обмеженою відповідальністю Фабрика СКІФ охоронні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором. Всього надано послуг на суму 342 800,00 грн. Факт надання послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт, підписаними директором підприємства та скріпленими печаткою ТОВ Фабрика СКІФ . Станом на сьогоднішній день оплата за надані послуги проведена частково і становить 238 800,00 грн. Заборгованість ТОВ Фабрика СКІФ перед ПП Щит і Меч становить 104 000 грн. Відповідачем повністю не оплачені кошти за надані послуги згідно договору про надання охоронних послуг №01/16-04 від 01 квітня 2016 року у листопаді 2016 року - січні 2017 року. У зв`язку з тим, що протягом трьох місяців від ТОВ Фабрика СКІФ не надходили кошти за послуги охорони відповідно до п.п. 3.3. Договору №01/16-04 від 01 квітня 2016 року про надання охоронних послуг (у випадку не сплати рахунка до вказаних термінів, виконавець залишає за собою право розірвати цей Договір в односторонньому порядку та зняти охорону на третій день.) ПП Щит і Меч вимушено було направити до ТОВ Фабрика СКІФ лист від 23.01.2017 про розірвання Договору з 24.00 год. 31.01.2017.

Водночас, позивач наголосив на тому, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика СКІФ та Приватним підприємством Щит і Меч 01 червня 2016 року був укладений Договір №02/16-06 на виконання робіт по обслуговуванню систем безпеки, але жодних коштів за виконані роботи по обслуговуванню систем безпеки від Замовника (ТОВ Фабрика СКІФ ) до Виконавця (ПП Щит і Меч ) також не надходило.

Так, згідно Акту приймання виконаних робіт вих. №1/06 від 30 червня 2016 року Виконавцем (ПП Щит і Меч ), були виконані роботи по обслуговуванню систем безпеки за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року згідно з Договором №02/16-06 від 01 червня 2016 року на загальну вартість 1300 (Одна тисяча триста) грн. 00 коп., але кошти на банківський рахунок ПП Щит і Меч також не надійшли, що підтверджується банківськими виписками. Копія Договору №02/16-06 від 01 червня 2016 року на виконання робіт по обслуговуванню систем безпеки та копія Акту приймання виконаних робіт вих. №1/06 від 30 червня 2016 року додані до апеляційної скарги.

31.10.2019 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив, у яких відповідач наголосив на наступному:

- у відзиві позивач не спростував належними та достатніми доказами зазначеного відповідачем в апеляційній скарзі, зокрема, щодо безпідставності нарахування з боку позивача 36 800,00 грн за послуги у січні 2017 року та відповідно того, що врахування Акту здачі-приймання послуг від 31.01.2017 при визначенні розміру суми коштів, що підлягала стягненню з відповідача, є безпідставним та протиправним; договір передбачає оплату послуг позивача на умовах авансу, а відповідач не здійснив оплату за перший місяць надання послуг - квітень 2016 року, і щодо того, що вимоги зі стягнення коштів за квітень 2016 року позивач заявив після спливу строку позовної давності;

- у позові заявлено майнові вимоги, що ґрунтуються на різних господарських договорах, тобто на різних підставах виникнення. Так, відповідач додав до відзиву Договір №02/16-06 від 01 червня 2016 року на виконання робіт по обслуговуванню систем безпеки та Акт приймання виконаних робіт вих. №1/06 від 30 червня 2016 року, на підставі яких суд першої інстанції, в тому числі, стягнув кошти з відповідача. Водночас, решта актів приймання виконаних робіт, що наявні у матеріалах справи, складені за договором №01/16-04 від 01 квітня 2016 року. Таким чином, суд першої інстанції стягнув з відповідача кошти на підставі актів, складених на підставі різних договорів. Разом із цим, вимоги позивача ґрунтуються на Договорі №02/16-06 від 01.06.2016 та Договорі №01/1604 від 01.04.2016, тобто вони не є пов`язаними між собою ані підставою виникнення , ані поданими доказами , та не є основними та похідними позовними вимогами, а тому не можуть задовольнятись в рамках одного провадження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф у справі №911/1401/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №911/1401/19; розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №911/1401/19 є вимоги про стягнення 104 000,00 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та поданими до суду сторонами відзивом на апеляційну скаргу та запереченнями на нього.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф (замовник) та Приватним підприємством Щит і Меч (виконавець) було укладено Договір №01/16-04 про надання охоронних послуг (далі - Договір).

За умовами Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо організації та здійснення пропускного режиму, підтримання громадського порядку та забезпечення охорони території, зазначеної на план-схемі об`єкту, що підлягає охороні (надалі-об`єкт) (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору виконавець забезпечує охорону об`єкту за адресою: Київська область, 08800, м. Миронівка, вул. Чкалова, 38Д, згідно вимог замовника та спільних нормативних документів, які не суперечать чинному законодавству України.

Пунктом 2.1.13. Договору визначено, що виконавець зобов`язується на затвердження замовнику акт виконаних робіт за поточний місяць не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 2.2.9. Договору замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати роботи і послуги, що надані виконавцем за цим договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що вартість послуг за один місяць визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Розрахунок здійснюється один раз на місяць не пізніше 20-числа поточного місяця на підставі акту виконаних робіт (рахунку-фактури) (пункт 3.2. Договору).

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору передбачено, що даний договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня його підписання. Договір автоматично продовжується на наступний річний термін, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про розірвання не пізніше, ніж за один місяць до витоку терміну його дії.

Протоколом узгодження договірної ціни, який є додатком №2 до Договору, сторони погодили, що вартість здійснення охорони послуг складає 34 000,00 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу охоронні послуги на загальну суму 310 100,00 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та актом здачі-прийняття послуг до договору, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 23-32).

Позивач вказує, що відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги, що підтверджується виписками з рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 65-70) та у відповідача наявна заборгованість з оплати за надані охоронні послуги на загальну суму 104 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №02/19 від 14.03.2019 з вимогою про сплату вказаної заборгованості, яка була отримана відповідачем 26.03.2019.

Однак, відповідачем відповіді на претензію не надано, заборгованість за Договором не сплачено, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду із позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу, а також статтею 20 Господарського кодексу України.

Разом з цим, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між Приватним підприємством Щит і меч та Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф було укладено Договір №01/16-04, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання своїх зобов`язань за Договором №01/16-04 від 01.04.2016 ПП Щит і меч було надано відповідачу охоронні послуги на загальну суму 308 800,00 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт вих.№1/04 від 30.04.2016 на суму 34 000,00 грн, вих. №2/05 від 31.05.2016 на суму 34 000,00 грн, вих.№4/07 від 31.07.2016 на суму 34 000,00 грн, вих.№5/08 від 31.08.2016 на суму 34 000,00 грн, вих.№6/09 від 30.09.2016 на суму 34 000,00 грн, вих.№7/10 від 31.10.2016 на суму 34 000,00 грн, вих.№8/11 від 30.11.2016 на суму 34 000,00 грн, вих. №9/12 від 31.12.2016 на суму 34 000,00 грн, від 31.01.2017 на суму 36 800,00 грн, підписаними зі сторони ПП Щит і меч (виконавця) директором Шкляром В.А. та зі сторони ТОВ Фабрика Скіф (замовника) генеральним директором Довбенко О.О. та скріпленими печатками підприємств.

Водночас, наявний у матеріалах справи акт приймання виконаних робіт вих. №1/06 від 30.06.2016 на суму 1 300,00 грн стосується іншого договору, а саме Договору №02/16-06 від 01 червня 2016 року (копія додана до відзиву на апеляційну скаргу), який не є підставою заявленого Приватним підприємством Щит і Меч у даній справі позову з огляду на зміст останнього. Водночас, жодних заяв про зміну чи доповнення підстав позову позивачем до суду першої інстанції не подавалось. Копія договору №02/16-06 від 01 червня 2016 року до суду першої інстанції позивачем не надавалась.

Відтак, місцевим господарським судом у рішенні помилково було враховано вказаний акт у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг на суму 1 300,00 грн за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року згідно умов Договору №01/16-04 від 01.04.2016 . Доводи заперечень на відзив позивача на апеляційну скаргу в цій частині є обґрунтованими.

У свою чергу, відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

За умовами пункту 3.2. договору розрахунок здійснюється один раз на місяць не пізніше 20-числа поточного місяця на підставі акту виконаних робіт (рахунку-фактури).

Отже, підставою для розрахунків за надані послуги є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав свої договірні зобов`язання в частині оплати за отримані від позивача охоронні послуги

Як підтверджується витягами з банківських операцій за період з 01.04.2016 по 31.12.2016; з 01.04.2017 по 31.12.2017; з 01.04.2018 по 31.12.2018, на рахунок позивача відповідачем за надані послуги сплачено 239 300,00 грн, а саме: 23.05.2016 - 34 000,00 грн, 29.06.2016 - 34 000,00 грн, 26.07.2016 - 34 000,00 грн, 25.08.2016 - 500,00 грн, 30.08.2016 - 33 500,00 грн, 26.09.2016 - 35 000,00 грн, 01.11.2016 - 34 300,00 грн, 29.11.2016 - 34 000,00 грн, тобто заборгованість відповідача складає 69 500,00 грн (308 800,00 грн - 239 300,00 грн).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору №01/16-04 від 01.04.2016 становить 69 500,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано.

В частині стягнення 34 500,00 грн основного боргу позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що акт здачі-приймання послуг до договору від 31.01.2017 на суму 36 800,00 грн суперечить умовам договору, оскільки протоколом узгодження договірної ціни, що є Додатком №2 до договору, вартість послуг встановлюється в розмірі 34 000,00 грн за місяць, а перегляд вартості послуг з охорони здійснюється лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору, яка між сторонами не укладалась, оцінюються судом критично, оскільки відповідач, підписавши вказаний акт без будь-яких заперечень та зауважень, визнав факт отримання ним послуг на вказану суму. Тобто, відповідач затвердив наданий йому виконавцем у відповідності до пункту 2.1.13. Договору акт виконаних робіт. У зазначеному акті сторонами погоджено, що виконавцем послуги надано відповідно до умов договору №01/16-04 від 01.04.2016 в повному обсязі та якісно, а замовником такі послуги прийняті та мають бути оплачені повністю; сторони одна до одної претензій не мають.

Колегією суддів у даному контексті також взято до уваги те, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія №02/19 від 14.03.2019 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 104 000,00 грн, яка була отримана відповідачем 26.03.2019. Однак, ТОВ Фабрика Скіф відповіді на претензію не надано, заперечень стосовно розміру вказаної заборгованості, невідповідності акту 31.01.2017 на суму 36 800,00 грн умовам договору не надавалось.

Судова колегія, при цьому, бере до уваги принцип добросовісності учасника договірних правовідносин.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі - відповідач, визнаючи в акті приймання-передачі факт отримання від позивача охоронних послуг згідно умов договору №01/16-04 від 01.04.2016, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність погодженої вартості послуг шляхом укладення протоколу узгодження нової ціни.

Таким чином, необґрунтованими та такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції є доводи скаржника щодо безпідставності оспорюваного рішення в частині стягнення з відповідача 36 800,00 грн за послуги, отримані у січні 2017 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що він здійснив оплату належним чином за кожний місяць надання послуг, окрім як за перший місяць надання послуги - квітень 2016 року (строк оплати до 20.04.2016), колегія суддів зазначає наступне.

У апеляційній скарзі відповідачем наведено таблицю, у якій скаржник зазначає, в рахунок оплати послуг за які місяці ним було здійснено відповідні оплати.

Згідно зі статтею 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи виписки по рахунку за період з 01.04.2016 по 31.12.2016, з 01.04.2017 по 31.12.2017 та з 01.04.2018 по 31.12.2018, якими підтверджується часткове здійснення відповідачем оплат, зазначає, що у якості призначення платежу, у останніх зазначено: сплата за послуги охорони згідно договору про надання послуг №01/16-04 від 01.04.2016 без ПДВ .

Отже, відповідач, здійснюючи часткові оплати у спірному періоді, не вказував, оплата послуг за який саме місяць чи за яким конкретно актом здачі-приймання послуг ним здійснювалась.

Враховуючи, що відповідачем не робились посилання на місяць, за який сплачувалися грошові кошти, зазначені кошти правомірно зараховувались позивачем в порядку черговості виникнення боргу у 2016 році.

З огляду на вказане, фактично (за вирахуванням здійснених відповідачем оплат у спірному періоді) станом на дату подання позовної заяви частково непогашеною залишилася сума боргу згідно актів за грудень 2016 року та січень 2017 року у загальному розмірі 69 500,00 грн.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для застосування строків позовної давності до вимог відповідача про стягнення заборгованості за квітень 2016 року в розмірі 34 000,00 грн, оскільки у відповідача наявна заборгованість згідно актів за грудень 2016 року та січень 2017 року, а не за квітень 2016 року.

Стосовно доводів скаржника про те, що ТОВ Фабрика Скіф не повідомлялося про розгляд справи в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Так, ухвала Господарського суду Київської області від 09.07.2019 про відкриття провадження у справі поштовим відправленням із трек-номером 01032 67309489 була надіслана на адресу ТОВ Фабрика Скіф , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (08800, Київська обл., Миронівський р-н, Миронівка, вул. Чкалова, 38-Д).

23.07.2019 повідомлення про вручення відповідачу 19.07.2019 поштового відправлення із трек-номером 01032 67309489 повернулося на адресу місцевого господарського суду.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення судом ТОВ Фабрика Скіф про вчинення відповідної процесуальної дії (відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання). Днем вручення позивачу вказаної ухвали суду є 19.07.2019 - дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції, за наявності у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, яке було надіслане на належну адресу, не зобов`язаний був встановлювати особу, яка його отримала та з`ясовувати її повноваження.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності відзиву відповідача на апеляційну скаргу, який про розгляд справи був повідомлений належним чином, норм господарського процесуального права не порушив. Відповідні посилання відповідача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2019 у даній справі є таким, що підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються частково у сумі 69 500,00 грн.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2019 у справі №911/1401/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2019 у справі №911/1401/19 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2019 у справі №911/1401/19 викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Чкалова, 38-Д; код ЄДРПОУ 31841570) на користь Приватного підприємства Щит і меч (08520, Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Фастівська, 171; код ЄДРПОУ 34260580) 69 500 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 копійок заборгованості та 1 283 (одну тисячу двісті вісімдесят три) 75 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити. .

Стягнути з Приватного підприємства Щит і меч (08520, Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Фастівська, 171; код ЄДРПОУ 34260580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Скіф (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Чкалова, 38-Д; код ЄДРПОУ 31841570) 52 (п`ятдесят дві) грн. 91 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/1401/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка