Ухвала

від 20.11.2019 по справі 5023/1208/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"20" листопада 2019 р. Справа № 5023/1208/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАО Фінанс" (вх. № 2913 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Усатим В.О., у справі №5023/1208/11

за заявою Закритого акціонерного товариства "Харківенергоремонт", м. Харків,

до Закритого акціонерного товариства "Харківенергоремонт", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у справі №5023/1208/11 частково задоволено заяву ОСОБА_1 (вх.№ 33533 від 12.10.2017) про заміну кредитора. Здійснено заміну кредитора - ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в частині вимог на суму 944609,90 грн.

Приймаючи таку ухвалу, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 набула права вимоги до ЗАТ Харківнергоремонт на підставі укладеного 15.09.2017 між нею та ОСОБА_2 договору відступлення права вимоги, тому з посиланням на ст. 517 Цивільного кодексу України, 52 ГПК України та висновки Верховного Суду України, викладені у постанові Пленуму від 18.12.2009 №15, дійшов висновку про наявність підстав для заміни кредитора в частині непогашеної суми кредиторських вимог у розмірі 944609,90 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТАО Фінанс з вказаною ухвалою не погодилось, та з посиланням на приписи ч.1 статті 254 ГПК України, вважає, що є особою, права, інтереси та обов`язки якої порушені ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2018, та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у справі №5023/1208/11 та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№ 33533 від 12.10.2017) про заміну кредитора.

В апеляційній скарзі заявник також просить замінити на підставі частини 1 статті 52 ГПК України кредитора ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАО Фінанс" (код ЄДРПОУ41869849) у справі №5023/1208/11 про банкрутство ЗАТ "Харківенергоремонт" щодо вимог ОСОБА_2 на загальну суму 944609,90 грн, які залишилися непогашеними у справі №5023/1208/11 про банкрутство ЗАТ "Харківенергоремонт" на підставі угоди від 13.09.2019 про відступлення права вимоги, укладеної між ТОВ "Ліцензіар.УА" та ТОВ "ТАО Фінанс", та угоди від 18.08.2017 про відступлення права вимоги, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ "Ліцензіар. УА".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТАО Фінанс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у даній справі, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.11.2019.

23.10.2019 від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просить припинити апеляційне провадження на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018, оскільки ТОВ ТАО Фінанс не набуло прав кредитора у даній справі, у зв`язку з тим, що на укладення договору про відступлення права вимоги від 18.08.2017 року між ОСОБА_2 , від імені якого за довіреністю від 18.08.2017 діяв ОСОБА_3 , та ТОВ Ліцензіар.УА , у ОСОБА_3 повноважень не існувало, адже цією довіреністю ОСОБА_3 надано повноваження тільки щодо представництва інтересів ОСОБА_2 в суді. Тому, ОСОБА_2 зазначає, що угода про відступлення права вимоги від 18.08.2017 між ОСОБА_2 , від імені якого підписав ОСОБА_3 та ТОВ Ліцензіар.УА не має юридичної сили.

28.10.2019 від АТ Укрсиббанк надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження з аналогічних підстав. Зокрема, АТ Укрсиббанк зазначає, що у довіреності від 18.08.2017, що видана ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_2 відсутні повноваження щодо укладання правочинів щодо відступлення права вимоги, а тому ТОВ Ліцензіар.УА не набув статусу кредитора за договором від 18.08.2017 у даній справі, та, в свою чергу, не мав права відступати своє право вимоги до АТ Харківенергоремонт ТОВ ТАО Фінанс за договором від 13.09.2019.

29.10.2019 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому заявник також зазначає, що договір від 18.08.2017 року, укладений між ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, та ТОВ Ліцензіар.УА не створює, не змінює і не припиняє жодні цивільні права ОСОБА_2 , тобто є нікчемним, як і похідний він нього договір про уступку права вимоги від 13.09.2019 з ТОВ ТАО Фінанс . Тому, заявник вважає, що ТОВ ТАО Фінанс не набуло прав, інтересів та обов`язків по кредиторським вимогам до ЗАТ Харківенергоремонт в справі №5023/1208/11, а отже і не має права на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції згідно ч.1 ст. 254 ГПК України.

В судовому засіданні 07.11.2019 оголошено перерву до 20.11.2019.

Присутній в судовому засіданні 20.11.2019 представник ПАТ Укрсиббанк підтримав свою позицію висловлену в попередньому судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні 20.11.2019 представник ТОВ Харківенергоремонт заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ ТАО Фінанс , навів відповідні пояснення.

В судове засідання 20.11.2019 представник апелянта не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. В силу приписів ч.1 ст. 202 ГПК України, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи і те, що в попередньому судовому засіданні (07.11.2019) колегією суддів заслухано його позицію в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання 20.11.2019 також не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. (постанови Верховного Суду від 10.07.2018 №922/665/14, від 12.08.2019 №909/1190/17)

Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. (постанови Верховного Суду від 20.08.2019 №908/2116/18)

Виходячи з обставин даної справи та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що перш ніж розглядати по суті апеляційну скаргу ТОВ ТАО Фінанс на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у даній справі, а також заявлене в апеляційній скарзі клопотання ТОВ ТАО Фінанс про заміну кредитора, та під час апеляційного провадження клопотання та заяви про закриття апеляційного провадження, необхідним є спочатку встановлення наявності/відсутності підстав для звернення ТОВ ТАО Фінанс з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 та встановлення обставин, які б свідчили про вирішення вказаним судовим рішенням питання щодо прав, інтересів та обов`язків ТОВ ТАО Фінанс .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ Харківенергоремонт .

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.03.2011 ЗАТ Харківенергоремонт визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Куштима Олександра Миколайовича.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатором було визнано вимоги ОСОБА_2 в сумі 2000000,00 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну кредитора правонаступником, замінено ОСОБА_2 на ОСОБА_1 в частині непогашених вимог у розмірі 944609,90 грн. Здійснюючи заміну кредитора, суд першої інстанції прийняв до уваги укладення 15.09.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору про уступку права вимоги, відповідно умов якого первісний кредитор ( ОСОБА_2 ) відступає, а новий кредитор ( ОСОБА_1 ) приймає на себе право вимоги у розмірі 2000000,00 грн до ЗАТ "Харківенергоремонт".

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_2 частково погашені ліквідатором - в сумі 1 055 390,10 грн., тому судом заміну здійснено в частині непогашеної суми вимог в розмірі 944609,90 грн.

ТОВ ТАО Фінанс , звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у справі №5023/1208/11, зазначає, що не є учасником справи про банкрутство ЗАО Харківнерегоремонт , однак, з посиланням на приписи статті 254 ГПК України, є особою права, інтереси та обов`язки якої вирішено оскаржуваною ухвалою, з огляду на те, що на момент укладення договору відступлення права вимоги від 15.09.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 вже було відсутнє право вимоги до ЗАТ Харківенергоремонт , оскільки він таке право відступив ТОВ Ліцензіар.УА за договором відступлення права вимоги від 18.08.2017, яке, в свою чергу, відступило своє право вимоги до ЗАТ Харківенергоремонт ТОВ ТАО Фінанс за договором відступлення права вимоги від 13.09.2019.

Тому, на думку заявника апеляційної скарги, ТОВ ТАО Фінанс є кредитором ЗАТ Харківенергоремонт , а ухвала Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 перешкоджає здійсненню процесуального правонаступництва ТОВ ТАО Фінанс у справі про банкрутство ЗАТ Харківенергоремонт шляхом заміни учасника справи про банкрутство, кредитора ОСОБА_2 , на нового кредитора - ТОВ ТАО Фінанс , що зумовлює право ТОВ ТАО Фінанс на апеляційне оскарження згідно ч.1 ст. 254 ГПК України ухвали Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 року у справі №5023/1208/11.

Досліджуючи обставини в обґрунтування підстав звернення ТОВ ТАО Фінанс з апеляційною скаргою, колегія суддів зазначає, що 01.09.2005 року між фізичною особою ОСОБА_6 (позичальник) та ТОВ Лугтехсбит (позикодавець) укладено договір позики 2000000,00 грн.

ЗАТ Харківенергоремонт на підставі договору поруки від 01.09.2005 поручилось за зобов`язаннями ОСОБА_6 перед ТОВ Лугтехсбит за договором позики від 01.09.2005.

08.12.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ Лугтехсбит укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_2 набув право вимоги ТОВ Лугтехсбит до ОСОБА_6 та ЗАТ Харківенергоремонт за договором позики від 01.09.2005 та договором поруки від 01.09.2005.

Рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 15.02.2006 року у справі № 3/01-06, підтвердженого ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.12.2010 року у справі № 6-294/10 з ЗАТ Харківенергоремонт та з ОСОБА_6 солідарно стягнуто на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2000000,00 грн.

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02.02.2011 відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №6-294/10 виданого 20.12.2010 (а.с. 101 т. 1).

Вказані обставини досліджені Головою ліквідкомісії ЗАТ Харківенергоремонт під час досудової ліквідації перед зверненням до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ Харківенергоремонт та визнано вимоги ОСОБА_2 на 2000000,00 грн., у зв`язку з чим ОСОБА_2 набув статус кредитора ЗАТ Харківенергоремонт у даній справі.

З документів, які додані скаржником в обгрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою вбачається, що 18.08.2017 між ОСОБА_2 та ТОВ Ліцензіар.УА укладено угоду про відступлення права вимоги, за якою ОСОБА_2 відступив право вимоги, а ТОВ Ліцензіар.УА набув право вимоги до громадянина України ОСОБА_6 та до ЗАТ Харківенергоремонт у розмірі 944609,90 грн.

13.09.2019 між ТОВ Ліцензіар.УА та ТОВ ТАО ФІНАНС укладено угоду про відступлення права вимоги, за якою ТОВ Ліцензіар.УА відступив право вимоги, а ТОВ ТАО Фінанс набув право вимоги у розмірі 944609,90 грн до ОСОБА_6 за договором позики від 01.09.2005, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Лугтехсбит та до ЗАТ Харківенергоремонт за договором поруки від 01.09.2005, укладеного між ТОВ Лугтехсбит та ЗАТ Харківенергоремонт .

Таким чином, ТОВ ТАО Фінанс , з урахуванням приписів статті 254 ГПК України вважає, що є особою, права, інтереси та обов`язки якої вирішено оскаржуваною ухвалою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Однак, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейським Судом зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Між тим, згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку передбаченому статтею 254 ГПК України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Отже, судове рішення, що оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 20.08.2019 №908/2116/18).

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17).

З матеріалів даної справи вбачається, що ТОВ Ліцензіар.УА набувши право вимоги від ОСОБА_2 до ЗАТ Харківенергоремонт за договором уступки права вимоги від 18.08.2017, з заявою про заміну кредитора ОСОБА_2 на ТОВ Ліцензіар.УА до Господарського суду Харківської області не звертався.

Відповідно, станом на час укладення угоди про відступлення права вимоги з ТОВ ТАО Фінанс - 13.09.2019, ТОВ Ліцензіар.УА не мало статусу кредитора у даній справі.

Приймаючи ухвалу від 13.09.2018 про заміну кредитора ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , місцевий господарський суд обставин укладення договору уступки права вимоги від 18.08.2017 між ОСОБА_2 та ТОВ Ліцензіар.УА не досліджував, у зв`язку з відсутністю відповідних документів, що їх підтверджують, в матеріалах справи, та про існування цих відносин суду було невідомо.

Більш того, обставин щодо набуття ТОВ ТАО Фінанс 13.09.2019 права вимоги до ЗАТ Харківнергоремонт від ТОВ Ліцензіар.УА станом на час постановлення оскаржуваної ухвали (13.09.2018) не існувало, тому вони не могли бути відомі місцевому господарському суду станом на час прийняття оскаржуваної ухвали.

Як наслідок, з тексту оскаржуваної ухвали від 13.09.2018 вбачається, що судом першої інстанції ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині ухвали, висновки, які б стосувались прав, інтересів та (або) обов`язків ТОВ ТАО Фінанс відсутні.

Тому, права, інтереси та обов`язки ТОВ ТАО Фінанс оскаржуваним судом актом не вирішувались та не могли бути вирішені, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу права вимоги від ОСОБА_2 до ТОВ Ліцензіар.УА , а також відсутністю на той час обставин та доказів на їх підтвердження, які б встановлювали факти набуття останнім права вимоги до ЗАТ Харківенергоремонт .

Також, виходячи з матеріалів даної справи, колегія суддів не вбачає підстав вважати ТОВ ТАО Фінанс кредитором у даній справі, як про це зазначає останній в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем право на участь осіб у справі про банкрутство, в тому числі право на апеляційне оскарження прийнятих у процедурі банкрутства ухвал, визначено як таке, що зобов`язує особу довести її правовий статус учасника процедури банкрутства як кредитора, боржника, засновника або інших осіб, які відповідно до статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (норми якого діяли станом час прийняття оскаржуваної ухвали) визнаються учасниками справи про банкрутство.

Зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Аналогічне визначення кредитора міститься і у Кодексі України з процедур банкрутства, який набув чинності 21.10.2019. Зокрема,кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судова колегія зауважує, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 №910/14320/14, від 16.10.2018 №5013/542/11).

ТОВ ТАО Фінанс з заявою про визнання його кредитором до суду першої інстанції не зверталось, відповідної ухвали про визнання його кредиторських вимог в матеріалах даної справи не має, тому відсутні підстави вважати ТОВ ТАО Фінанс кредитором у даній справі, в розумінні Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Статтею 76 ГПК України передбачено. що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені колегією суддів обставини, ТОВ ТАО Фінанс не доведено належними та допустимими доказами свого процесуального статусу, який би дозволяв в силу приписів ГПК України та норм Закону України Про відновлення пластопроможності боржника або визнання його банкрутом звернутись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у даній справі, адже, останній не є особою права, інтереси та обов`язки якої вирішені оскаржуваною ухвалою, а також не набув статусу кредитора у даній справі за процедурою передбаченою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Зазначені обставини є підставою для закриття апеляційного провадження, на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У зв`язку з тим, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ТАО Фінанс на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 підлягає закриттю, оскільки ТОВ ТАО Фінанс не є учасником даної справи та не є особою права, інтереси та обов`язки якої вирішено оскаржуваним судовим актом, клопотання ТОВ ТАО Фінанс про заміну кредитора, клопотання ОСОБА_2 , ПАТ Укрсиббанк та ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження колегією суддів не розглядаються.

На підстави викладеного та керуючись, ст. 234, ст. 235, ст. 254, п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТАО Фінанс на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у справі № 5023/1208/11.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль