Постанова

від 18.11.2019 по справі 905/916/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа № 905/916/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасса», с.Опитне, Бахмутський район, Донецька область,

на рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2019 (суддя Чернова О.В.), ухвалене в м.Харкові о 12год.28хв., повний текст якого складений 23.09.2019,

у справі №905/916/19,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна, м. Київ,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Недра Донбасса с.Опитне, Бахмутський район, Донецька область,

до 2-го відповідача: Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів, с.Опитне, Бахмутський район, Донецька область,

про стягнення 284594,64грн,

ВСТАНОВИЛА:

18.05.2019 ТОВ Катерпіллар Файненшл Україна звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до ТОВ Недра Донбасса та ПрАТ Курдюмівський завод кислототривких виробів про стягнення солідарно 284594,64грн заборгованості за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 UA168L-13-02, з яких: пеня у сумі 259600,70грн, 3% річних у сумі 24993,94грн (а.с. 3-128).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.09.2019 у справі №905/916/19 позовні вимоги ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» до ТОВ «Недра Донбасса» та до ПрАТ «Курдюмівський завод кислототривких виробів» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Недра Донбасса» на користь ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» заборгованість у розмірі 284594,64грн, з яких 259600,70грн - пеня та 24993,94грн - 3% річних, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00грн та судовий збір у розмірі 4268,92грн. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» до ПрАТ «Курдюмівський завод кислототривких виробів» про стягнення заборгованості у розмірі 284594,64грн, з яких: 259600,70 грн - пеня та 24993,94 грн - 3% річних, відмовлено (а.с. 189-194).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст.ст. 2, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 173-175, 193, 216, 217, 219, 232, 258, 292 ГК України, ст. ст. 11, 218, 251, 252, 259, 261, 267, 509, 526 530, 547, 550, 551, 553, 554, 559, 611, 625, 628, 629, 806 ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту виконання позивачем зобов`язання за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 20.05.2014 №28, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що 1-й відповідач не мав правових підстав для ухилення від виконання обов`язку зі сплати лізингових платежів відповідно до умов графіку платежів, та обґрунтованістю нарахування 259600,70грн пені та 24993,94грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В частині відмови у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів як з солідарного боржника за договором поруки від 18.03.2014 № UA168L-13-02S рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся до 2-го відповідача з вимогою про стягнення заборгованості з порушенням строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, що зумовлює припинення поруки за договором.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання 1-го відповідача про зменшення пені, оскільки визначена позивачем сума штрафних санкцій не є надмірно великою, враховуючи причини виникнення заборгованості, час її існування, ступінь виконання зобов`язання, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави. Крім того, суд зазначив, що 1-м відповідачем не доведено належними доказами винятковості випадку виникнення заборгованості, вжиття ним негайних заходів щодо припинення її існування як підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасса» із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 10.10.2019 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області в частині стягнення з ТОВ «Недра Донбасса» на користь ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» заборгованість у розмірі 284594,64грн, з яких пеня у сумі 259600,70грн та 3% річних у сумі 24993,94грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00грн та судовий збір у розмірі 4268,92грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що порушення строків оплати лізингових платежів спричинені проведенням антитерористичної операції на території розташування виробничих активів товариства, а саме в: с.Зайцеве Микитівського району м.Горлівка Донецької області, с.Опитне Бахмутського району та м.Донецьк. Скаржник вважає, що договір лізингу за своєю правовою природою є договором майнового кредиту, який передбачає оплату наданої основної суми лізингу частинами та процентів за її використання, а отже, на думку скаржника, суд зобов`язаний був врахувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та застосувати аналогію закону. Крім того, скаржник вважає, що судом не враховано ступінь виконання зобов`язання на момент звернення позивача з позовом, причини неналежного виконання зобов`язання, поведінку винної особи. Так, на момент звернення позивача з позовом основне зобов`язання виконане у повному обсязі, порушенню умов договору фінансового лізингу сприяли форс-мажорні обставини у вигляді проведення бойових дій в зоні розташування виробничих активів 1-го відповідача.

Відзивом від 19.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2019 у справі №905/916/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що: по-перше, ТОВ «Недра Донбасса» допускало прострочення лізингових платежів майже увесь час у період дії договору, що, на думку позивача, не було пов`язано жодним чином із проведенням антитерористичної операції у Донецькій області; по-друге, 1-м відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що його виробничі потужності знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції та, що йому було завдано збитків, або того, що скаржник знаходиться в скрутному матеріальному становищі; по-третє, договір лізингу був укладений та предмет лізингу переданий скаржнику після фактичного початку збройного протистояння у Донецькій області; по-четверте, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору купівлі-продажу та договору оренди, вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №529/918/16-ц, від 23.01.2019 у справі №572/576/16-ц та від 11.09.2019 у справі №676/6290/15-ц.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень ( а.с.234-236), однак не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.04.2019 про відкладення розгляду справи на 28.10.2019 зазначено про можливість розгляду справи без участі їх представників у разі їх неявки, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін спору.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

18.03.2014 між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» (лізингодавцем) та ТОВ «Недра Донбасса» (лізингоодержувачем) укладений договір фінансового лізингу №UA168L-13-02, згідно п.2.1 якого лізингодавець зобов`язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами (т.1,а.с.15-21).

Відповідно до п.2.2 договору цей договір укладений відповідно до загальних умов, які є невід`ємною частиною цього договору. При виконанні цього договору сторони керуються Загальними Умовами так, якби положення зазначених Загальних Умов були б включені в текст цього договору (з урахуванням відповідної їх інтерпретації стосовно цього договору), у тому числі, при виконанні цього договору сторони мають обов`язки і права, передбачені Загальними Умовами. У разі наявності протиріч між цим договором та загальними умовами застосовуються/матимуть перевагу положення цього договору.

Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в специфікації, що є додатком №1 до цього договору (п.3.1 договору).

Згідно із п.3.4 цього договору цільове призначення предмету лізингу, - призначенням предмету лізингу є землерийні, погрузочні роботи.

Місце використання предмета лізингу територія України (п.3.5 цього договору).

Пунктом 4.4 цього договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі у розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до п.4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є: в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі; в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру на вказану у відповідному договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку. Рахунок фактура, виставлений лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшених відповідно до умов п.14.4. загальних умов.

У п.4.5 цього договору зазначено, що викупна ціна це ціна, за якою лізингодавець зобов`язаний передати предмет лізингу у власність лізингоодержувача за договором купівлі-продажу по закінченню терміну дії цього договору. Лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу у власність і сплатити викупну ціну. У випадку, якщо лізингоодержувач здійснює викуп предмета лізингу по закінченню строку лізингу, то викупну ціну становитиме останній лізинговий платіж відповідно до загального графіку лізингових платежів.

Відповідно до п.6.1 строк лізингу для цілей даного договору становить 48 місяців.

Предмет лізингу враховується на балансі лізингоодержувача. Амортизація предмета лізингу для цілей оподаткування здійснюється у відповідності з законодавством України про оподаткування (п.п.7.1,7.2 договору).

Згідно з 8.1 цього договору всі інші умови лізингу за цим договором визначаються згідно загальних умов.

У додатку №3 до договору фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02 визначений загальний графік лізингових платежів (т.1,а.с.24,25).

Відповідно до п.3.4 загальних умов договорів фінансового лізингу №UA168L-13-02, які підписані уповноваженими представниками сторін 18.03.2014, лізингоодержувач зобов`язується: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору лізингу та загальних умов. Відповідно до умов договору лізингу своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані. Своєчасно сплачувати лізингові платежі. Надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання (а.с.28-63).

У розділі 6 загальних умов договорів фінансового лізингу №UA168L-13-02 визначені положення щодо права власності, права володіння та користування, а також викупу предмета лізингу. Згідно з п.п.в) п.7.1 цих умов факт передачі лізингодавцем кожного предмета лізингу лізингоодержувачу за відповідним договором оформляється актом приймання предмета лізингу, який повинен бути підписаний представниками обох сторін відповідно до процедури, передбаченої пунктом 7.2 загальних умов.

У розділі 10 загальних умов визначені плавила експлуатації предмета лізингу.

У п.14.7 загальних умов встановлено, що після передачі предмета лізингу лізингоодержувачеві протягом 10 календарних днів сторони підпишуть загальний графік платежів, який буде оформлено додатком до договору і стане його невід`ємною частиною. Такий загальний графік платежів визначатиме конкретний розмір лізингових платежів у базовій валюті та у гривні за курсом гривні до базової валюти на дату, яка передує даті укладення договору або за курсом гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті передання предмета лізингу лізингоодержувачеві, а також передбачатиме конкретні календарні дати кінцевої дати сплати лізингових платежів за відповідний період нарахування, але в кожному разі відповідно до правил, визначених у п.п.14.2 й 14.3 загальних умов.

У п.14.9 цих умов зазначено, що лізингоодержувач, в разі дострокового викупу предмету лізингу, за окремим договором купівлі-продажу здійснює сплату на користь лізингодавця суми викупної ціни кожного предмета лізингу як платіж за передачу лізингоодержувачеві права власності на відповідний предмет лізингу.

За приписами п.14.10 загальних умов у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов`язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

Пунктом 21.4 договору встановлено, що обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене статтею 232 ГК України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним договором та/чи загальними умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов`язань, передбачених відповідним договором та/чи цими загальними умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п.21.4 загальних Умов).

Згідно з п.21.3 загальних умов для всіх вимог, що випливають з відповідного договору та/чи загальних умов, включаючи вимоги зі сплати неустойки, встановлюється строк позовної давності в три роки.

Договір фінансового лізингу набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за відповідним договором (п.5.2. загальних умов).

У додатку 1 до договору фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02 «Специфікації» сторони визначили, що предметом лізингу є : 1 (один) Гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 336 DL (а.с.22).

20.05.2014 між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» (лізингодавцем) та ТОВ «Недра Донбасса» (лізингоодержувачем) укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №UA168L-13-02 від 18.03.2014, за умови якої сторони уточнили загальний графік платежів за договором фінансового лізингу, відповідно до якого кінцевою датою сплати лізингового платежу за травень 2018 року є 01.06.2018 (а.с.26,27).

У п.2 вказаної угоди зазначено, що лізингоодержувач зобов`язується перерахувати лізингові платежі в терміни та в суми, що вказані в цій додатковій угоді на умовах, що вказані в договорі фінансового лізингу №UA168L-13-02 від 18.03.2014 в разі якщо день платежу випадає на вихідний або святковий день, платіж повинен бути здійснений заздалегідь.

20.05.2014 ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» передало, а ТОВ «Недра Донбасса» на виконання умов договору від 18.03.2014 №UA168L-13-02 отримало гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 336 DL, серійний номер CAT0336DPYCF00268, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.05.2014 №28 (а.с.71).

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури за кожен місяць за період з 25.04.2016 по 24.05.2018 на оплату вартості об`єкту фінансового лізингу та відсотків за договором від 18.03.2014 №UA168L-13-02 (а.с.75-100).

Згідно довідки про платіжну дисципліну за даними позивача станом на 01.05.2019 відсутня заборгованість зі сплати чергових лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02 (а.с.73,74).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 18.03.2014 в забезпечення виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02 між позивачем (кредитором) та Приватним акціонерним товариством «Курдюмівський завод кислототривких виробів» (поручителем) укладений договір поруки №UA168L-13-02S, п.2 якого встановлено, що цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобов`язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 297534,11 (двісті дев`яносто сім тисяч п`ятсот тридцять чотири) долари США та 11 центів, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору, становить 3019971,22грн, а також штрафних санкцій за порушення зобов`язань боржником, передбачених умовами договору лізингу (а.с.64-70).

15.04.2019 позивач надіслав ТОВ «Недра Донбасса» та ПрАТ «Курдюмівський завод кислототривких виробів» вимоги про сплату пені за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02, в яких просив сплатити на його користь пеню у розмірі 259600,70грн та 3% річних у розмірі 24993,94грн (а.с.102-110).

Невиконання відповідачами вказаних вимог позивача стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

У відзиві від 13.06.2019 ТОВ «Недра Донбасса» зазначає, що він не заперечує факту порушення строків оплати лізингових платежів за договором 18.03.2014 №UA168L-13-02, та вказує на те, що така ситуація склалась внаслідок проведення антитерористичної операції на території розташування виробничих активів товариства, а саме: в с. Зайцеве Микитівського району міста Горлівки Донецької області. Також зазначило, що товариство з 01.08.2014 не здійснює свою основну діяльність геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку Миколаївського родовища гіпсу, доведення корисної копалини до якості товару, а функціонує за рахунок надання в оренду власної гірничої техніки, у зв`язку з чим просило зменшити розмір неустойки та встановити їх у сумі 2845,95грн, з яких: пеня 2596,01грн та 249,94грн 3% річних (а.с.143-145).

18.09.2019 місцевим господарським судом прийняте оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.189-194).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2019 у справі №905/916/19 виключно у межах доводів та вимог апеляційної ТОВ «Недра Донбасса», а саме: в частині стягнення з 1-го відповідача пені, 3% річних.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Недра Донбасса» укладений договір фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02.

На виконання умов договору фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02 ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» 20.05.2014 передало, а ТОВ «Недра Донбасса» отримало гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 336 DL, серійний номер CAT0336DPYCF00268, що підтверджується актом прийому-передачі від 28.05.2014 (а.с.71).

У п.1 додаткової угоди від 20.05.2014 №1 до договору фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02 сторони визначили загальний графік платежів до цього договору.

У п.2 вказаної угоди зазначено, що лізингоодержувач зобов`язується перерахувати лізингові платежі в терміни та в суми, що вказані в цій додатковій угоді на умовах, що вказані в договорі фінансового лізингу №UA168L-13-02 від 18.03.2014. В разі якщо день платежу випадає на вихідний або святковий день, платіж повинен бути здійснений заздалегідь (а.с.26,27).

ТОВ «Недра Донбасса» здійснило оплату за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02 в повному обсязі, що підтверджується довідкою позивача по платіжній дисципліні (а.с.73,74), але з порушенням строків, визначених умовами договору, що підтверджено 1-м відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.143-145).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п.14.10 загальних умов у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов`язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 21.4 договору встановлено, що обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене статтею 232 ГК України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним договором та/чи загальними умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов`язань, передбачених відповідним договором та/чи цими загальними умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п.21.4 загальних умов).

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини 1 статті 75 ГПК України.

Враховуючи факт визнання відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02, відсутність спору щодо порядку нарахування пені та 3% річних та розміру позовних вимог, відсутність в апеляційній скарзі жодного доводу щодо неправильного розрахунку пені та 3% річних, зважаючи на межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені статтею 269 ГПК України, здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних, а також враховуючи положення статті 75 ГПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування відповідачем 1-му позивачеві пені у сумі 259600,70грн за період з 02.05.2016 по 16.11.2018 з урахуванням здійснених оплат по кожному з лізингових платежів з простроченням строку виконання та 3% річних у сумі 24993,94грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та переглядає законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ТОВ «Недра Донбасса» в апеляційній скарзі не зазначає та не наводить жодного доводу щодо неправильного розрахунку штрафних санкцій за порушення строків виконання грошового зобов`язання та щодо відмови у задоволенні позову до 2-го відповідача - Приватного акціонерного товариства Курдюмівський завод кислототривких виробів.

Скаржник вважає, що договір лізингу за своєю правовою природою є договором майнового кредиту, який передбачає оплату наданої основної суми лізингу частинами та процентів за її використання, а отже, на думку скаржника, суд зобов`язаний був врахувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та застосувати аналогію закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною 4 статті 263 ГК України господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Статтею 345 ГК України встановлено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Перехід права власності на об`єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п.п.14.1.97 п.14.1 ст.14 ПК України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на: а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об`єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов`язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об`єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об`єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об`єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об`єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

З наведеного вбачається, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг» врегульовані відносини як лізингу, так і кредитування, і позики, вказані договори є різними за своєю правовою природою.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №529/918/16-ц зазначив, що виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

У постанові від 08.10.2019 у справі №910/2153/19 Верховний Суд зазначив, що системне тлумачення частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України та параграфу 1 Глави 58 Цивільного кодексу України свідчить, що у частині 2 статті 806 ЦК закріплена бланкетна норма, яка відсилає саме до загальних положень про договір найму (параграф 1 Глави 58 Цивільного кодексу України). Отже, до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися тільки норми параграфу 1 Глави 58 Цивільного кодексу, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №915/865/17.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно з частиною 10 статті 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави застосовувати аналогію закону до спірних правовідносин, які виникли з договору фінансового лізингу, оскільки чинним законодавством чітко врегульовані правовідносини, які виникають з договорів лізингу, а у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» містяться імперативні приписи, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики, що свідчить про неможливість застосування цього Закону до правовідносин, які виникли між сторонами спору за договором фінансового лізингу.

Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції доводів 1-го відповідача про наявність підстав для зменшення пені та 3% річних суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оскільки 3 % річних від простроченої суми, які передбачені ст.625ЦК України, не є неустойкою та не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а стаття 625 ЦК України не передбачає можливості зменшення судом їх розміру, то відсутні правові підстави для зменшення 3% річних до 249,94грн.

За таких обставин доводи 1-го відповідача щодо зменшення 3% річних є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вимогами чинного законодавства не передбачено можливості їх зменшення.

Щодо зменшення розміру пені слід зазначити, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені (штрафу) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз статей 551 ЦК України та 233 ГК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

ТОВ «Недра Донбасса» зазначає, що порушення строків оплати лізингових платежів спричинені проведенням антитерористичної операції на території розташування виробничих активів товариства, а саме в: с.Зайцеве Микитівського району м.Горлівка Донецької області, с.Опитне Бахмутського району та м.Донецьк.

У відзиві на позовну заяву скаржник вказує на те, що з 01.08.2014 товариство не здійснює свою основу діяльність геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку Миколаївського родовища гіпсу, доведення корисної копалини до якості товару домішки до цементної сировини та реалізації кінцевого продукту споживачам. Товариство функціонує за рахунок надання в оренду власної гірничої техніки.

Чинним законодавством встановлений Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 та який регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

ТОВ «Недра Донбасса» не надало жодного доказу на підтвердження наявності дозволу на геологічне вивчення родовищ корисних копалин і геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку Миколаївського родовища корисних копалин (гіпсу), а отже, 1-м відповідачем не доведені обставини щодо основного виду його діяльності.

З наданого 1-м відповідачем до матеріалів справи листа Військової частини НОМЕР_1 ІІ не вбачається наявність у ТОВ «Недра Донбасса» права на видобуток гіпсу з Миколаївського родовища, у цьому листі лише зазначено, що Миколаївське родовище на території Зайцевської селищної ради Бахмутського району Донецької області знаходиться в небезпечній зоні на лінії зіткнення, що унеможливлює виконання робіт цивільними особами (а.с.183).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не надано доказів скрутного фінансового становища, зокрема, балансів товариства за період прострочення виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу від 18.03.2014 №UA168L-13-02.

Навпаки скаржник у відзиві зазначив, що товариство функціонує за рахунок надання в оренду власної гірничої техніки (а.с.144), а з балансу ТОВ «Недра Донбасса» станом на 31.12.2018 вбачається, що як на початок, так і на кінець звітного періоду товариство є прибутковим (а.с.146-147).

Доказів в підтвердження важкого матеріального становища чи неможливості своєчасного здійснення розрахунків протягом 2016-2018 років або інших підстав, які б свідчили про винятковість даного випадку, скаржником також не наведено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 1-м відповідачем в обґрунтування підстав, викладених у клопотанні про зменшення пені не надано жодного доказу, якій би підтверджував викладені обставини.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду про те, що пеня у розмірі 259358,50грн є виправданою, оскільки 1-м відповідачем не доведено належними доказами винятковості випадку виникнення заборгованості, вжиття ним негайних заходів до припинення її існування як підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, а відтак наявності підстав для зменшення розміру пені, є обґрунтованими та правомірними.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Донецької області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасса» не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2019 у справі №905/916/19 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, слід залишити без змін.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Недра Донбасса» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2019 у справі №905/916/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складений 22.11.2019.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.М. Здоровко