Постанова

від 18.11.2019 по справі 908/1897/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1897/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

секретар судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від відповідача: Киян Я.С., довіреність б/н від 01.11.2019 р., адвокат;

представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019, ухвалене суддею Гороховим І.С., повний текст якого підписаний 09.09.2019 у справі №908/1897/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг", м. Бердянськ Запорізької області

про стягнення 98 564,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані", м. Харків з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет-Шиппінг", Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення заборгованості у розмір 98 564,02 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 66 252,26 грн пеня у розмірі 6625,23 грн, інфляційних витрати в розмірі 20 638,53 грн, 3% річних в розмірі 5048,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору підряду № 13-Н від 29.08.2016 щодо своєчасної та повної оплати виконаних підрядних робіт, що є підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій (пені) передбачених п.9.4 договору та інфляційних втрат і 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 у справі №908/1897/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" основну заборгованість у розмірі 66 252,26 грн, пеню у розмірі 6625,23 грн, 3% річних у розмірі 5047,65 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 20 638,53 грн, судовий збір у розмірі 1920,99 грн.

У задоволені позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,35 грн - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами узгоджене виконання будівельних робіт на суму 443 463,59 грн, відповідачем порушені зобов"язання в частині повної та своєчасної оплати виконаних будівельних робіт, що є підставою для стягнення основної заборгованості в сумі 66 252,26 грн. Оскільки порушення зобов"язання з оплати мало місце є обґрунтованим нарахування позивачем пені згідно п.9.4 договору, при цьому її розмір задоволений саме в сумі, що заявлена позивачем у прохальній частині позову (6625,23 грн), а не наведена в розрахунку, в силу приписів ч.2 ст.237 ГПК України.

Також після здійсненої судом перевірки розрахунку позивача щодо інфляційних втрат та відсотків річних, визначена відповідність розрахунків позивача в частині нарахування інфляційних втрат та задоволений позов в цій частині на суму 20 638,53 грн., а щодо розрахунків відсотків річних встановлена його помилковість та із заявлених позивачем 5048,00 грн. судом задоволений позові в цій частині на суму 5047,65 грн, в решті цих вимог на суму 0,35 грн відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушені і загальні норми процесуального права, і такі, що є обов"язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п.7 ч.3 ст.277 ГПК України). Апелянт, посилаючись на норми ст.ст.249, 250 ГПК України, вважає, що суд безпідставно здійснив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, за наявності заперечень скаржника проти такого розгляду справи.

Також апелянт зауважує, що судом розглянуто справу з недодержанням строків, визначених ст.ст.251, 252 ГПК України, та порушено право відповідача на судовий захист, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.08.2019 отримано відповідачем 02.09.2019; в зазначеній ухвалі встановлений строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання ухвали; таким чином, строк для подання відзиву на позов, а також клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач мав надати у строк до 17.09.2019 (включно), в той же час, судом справу по суті розглянуто 09.09.2019, тобто, суд порушив права відповідача, та не надав можливості подати до суду: обґрунтованого відзиву на позовну заяву; наявних доказів, що підтверджують заперечення проти позову; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (у порядку ч. 5 ст.252 ГПК України); заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (у порядку ч. 4 ст. 250 ГПК України); клопотання щодо застосування скороченого строку позовної давності щодо стягнення пені (ч. 2 ст.258, ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України), що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не повністю з"ясував обставини справи, що є важливими для правильного вирішення спору. Зокрема, суд не взяв до уваги, що за умовами договору Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи, передбачені додатковими угодами до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх вартість; пунктами 2.1, 2.2, 3.1, 6.2 договору визначена дата початку та закінчення робіт, час робіт, вартість та порядок оплати робіт, які обумовлюються додатковими угодами до договору. Стверджує, що до вказаного договору були укладені дві додаткові угоди на загальну суму 362 974,85 грн., яка повністю сплачена і цей факт повної сплати за виконанні роботи, визначені в названих додаткових угодах, не заперечується позивачем в його позовній заяві. Тому, зазначення судом в описовій частині рішення про укладення додаткових угод до договору підряду сторонами на загальну суму 443 463,59 грн скаржник вважає таким, що не відповідає обставинам справи; вважає, що додаткових угоди на суму понад 362 974,85 грн з позивачем не укладав; посилається на ст.844 ЦК України, зауважує, що між сторонами в договорі передбачений твердий кошторис, отже, є безпідставним стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 66 252,26 грн., по якій відсутня домовленість сторін у вигляді укладення додаткової угоди саме до договору підряду № 13-Н від 29.08.2016 про внесення змін до твердого кошторису.

Також зауважує, що наявні в матеріалах судової справи договірна ціна, локальні кошториси на будівельні роботи № 2-1-1, довідки про вартість виконаних робіт будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт на суму 26 252,26 грн. та на суму 54 236,48 грн. не відображають в собі їх належність до договору підряду № 13-Н від 29.08.2016. Більш того, зазначені документи не містять в собі умови щодо строку оплати за ці роботи та відповідальність за порушення цього строку. Вважає, що строк оплати за роботи, виконані згідно актів приймання виконаних робіт за жовтень 2016 на суму 26 252,26 грн. та за листопад 2016 на суму 54 236,48 грн. сторонами не визначений, не настав, а тому несплату цих сум не можна вважати заборгованістю та застосовувати санкції за прострочення її сплати.

Посилаючись на норми ст.530 ЦК України, зазначає, що позивач не пред`являв вимогу ТОВ "Аскет Шиппінг" щодо сплати зазначеної суми за виконанні роботи, а тому його позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та відповідних санкцій є передчасними. При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання тільки у випадку його прострочення. А з огляду на те, що апелянт не порушував строки оплати за виконанні позивачем роботи з приводу відсутності між сторонами відповідної домовленості, то вимоги позивача і в цій частині є передчасними.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався; як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.42 ГПК України; про відкриття апеляційного провадження, дату час та місце судового засідання, надання строку для подання відзиву, заяв, клопотань повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду апеляційної інстанції (номер штрих-кодового ідентифікатора №4900076856899), яку позивач отримав 31.10.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В.) скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду від 09.09.2019; частково задоволено клопотання скаржника та вирішено розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; розгляд апеляційної скарги призначений на 18.11.2019; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги; сторонам наданий строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

18.11.2019 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1897/19 у зв`язку з лікарняним судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019, справу №908/1897/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В. та ухвалою суду від 18.11.2019 вказану справу прийнято до провадження вище вказаною колегією суддів.

В судовому засіданні 18.11.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права:

- тих, що є обов"язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п.7 ч.3 ст.277 ГПК України);

- та розгляд справи з недодержанням строків, визначених ст.ст.251, 252 ГПК України, чим порушено право відповідача на судовий захист.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 2, 13 ГПК України, за змістом яких основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 120 ГПК України: суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (ч.1 ст.165 ГПК України).

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч.8 ст.165 ГПК України).

У спрощеному позовному провадженні відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.251 ГПК України)

Згідно з частинами 1-3 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться . Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з матеріалами цієї справи ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.08.2019, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами справи, без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 06.09.2019.

Ця ухвала постановлена поза межами судового засідання, а отже, відповідно до частини п`ятої статті 242 ГПК мала надсилатися учасникам судового процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з відбитком штампу реєстрації вихідної кореспонденції господарського суду, 2 примірники вказаної ухвали були направлені учасникам судового процесу 20.08.2019.

Вказану ухвалу отримано позивачем 29.08.2019, а відповідачем 18.09.2019 , що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.87, 88).

Таким чином, згідно вище викладених норм процесуального права щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, перше судове засідання або розгляд справи по суті, в разі його не проведення, мало відбутись не раніше 19.09.2019 .

Тобто, ухвалення господарським судом рішення 09.09.2019 здійснене з порушенням строків, визначених ч.2 ст.252 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що на день винесення рішення у господарського суду було підтвердження отримання лише позивачем ухвали про відкриття провадження у справі, доказів, які підтверджують отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі на момент винесення рішення у суду були відсутні. Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутній витяг з офіційного сайту "Укрпошта" про пересилання поштового відправлення за відповідним штрихкодовим ідентифікатором щодо відстеження руху поштового відправлення на адресу відповідача.

Слід зауважити, що, як вже зазначалось вище, згідно поштового повідомлення наявного у справі, ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 18.09.2019, втім, за доводами самого скаржника та згідно довідки відділення поштового зв"язку, вказаний процесуальний документ отримано уповноваженою особою відповідача 02.09.2019.

Отже, з урахуванням процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, відповідач мав надати відзив на позов, заяви, клопотання у строк до 17 .09.2019 (включно), що узгоджується з процесуальними строками розгляду справи у спрощеному провадженні, встановленими цим Кодексом, з урахуванням відкриття провадження 20.08.2019 ( тобто у строк до 19.09.2019).

При цьому, навіть якщо взяти до уваги, що ухвалу суду було надіслано сторонам 20.08.2019, та враховуючи нормативні строки на пересилання поштової кореспонденції, відповідач мав отримати ухвалу у строк - 26.08.2019 (з огляду на вихідні та святкові дні), з урахуванням зазначеної вище дати отримання кореспонденції від суду (26.08.2019), яку взяти за початок відліку встановленого судом п"ятнадцятиденного строку для відповідача на подання відзиву, цей строк почав перебіг 27.08.2019 та сплив 10.09.2019, тобто після дня прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення від 09.09.2019 прийняте до спливу п"ятнадцятиденного строку для подання відзиву на позов, відлік якого починається з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі від 20.08.2019.

При цьому господарський суд не вжив заходів для перевірки інформації щодо отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі від 20.08.2019 та прийняв оскаржуване рішення за відсутності таких відомостей.

Оскільки суд здійснював розгляд позовної заяви без повідомлення учасників справи, тобто без можливості для Скаржника взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право Скаржника навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 ГПК України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву, з урахуванням доводів якого господарський суд мав ухвалювати рішення. Позбавлення такої можливості у цій справі має ті ж наслідки, що й неповідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Прийняття судом у цій справі оскаржуваного рішення до спливу встановленого ним строку для подання відзиву також зробило ілюзорним право апелянта на подання відзиву, передбачене частиною першою статті 251 ГПК України.

Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини з цього приводу. Так, у справі "Боргерс проти Бельгії" (Borgers v. Belgium) (§27 рішення від 30.10.1991, заява № 12005/86) ЄСПЛ визнав невиправданим порушення права на захист, яке полягало у тому, що заявник був позбавлений можливості надати свої міркування стосовно зробленої у справі заяви, яка була несприятливою для заявника, і на цій підставі визнав порушеним право, передбачене пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження Скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення норм процесуального права, є обґрунтованими.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Схожі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 915/1471/19.

За таких обставин рішення господарського суду підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням норм процесуального права, що є обов"язковою підставою для скасування рішення, зокрема, як прийняте судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (п.3 ч.3 ст.277 ГПК України), оскільки на розгляді справи з недотриманням строку для подання відзиву відповідачем наполягав заявник в апеляційній скарзі; при цьому прийняття рішення в письмовому провадженні раніше строку для подання відзиву, за відсутності доказів отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, прирівнюється до розгляду справи за відсутності сторони не повідомленої належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Щодо доводів скаржника в частині порушення судом норм процесуального права, які є обов"язовою підставою для скасування судового рішення за п.7 ч.3 ст.277 ГПК України, тобто розгляд судом справи у порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України).

За приписами ч.1 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч.2 ст.247 ГПК України).

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.3 ст.247 ГПК України).

Частиною 4 ст.247 ГПК України визначений перелік справ, які не підлягають розгляду у порядку прощеного позовного провадження, до яких віднесені справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.250 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст.250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст.250 ГПК України якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

За приписами ч.7 ст.250 ГПК України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

З огляду на вказані норми права, та враховуючи, що сума позову становить 98 564,02 грн., тобто справа відноситься до малозначної в силу вимог закону, й підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження, за положеннями частини 1 ст.247 та ч.7 ст.250 ГПК України судом обґрунтовано вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, на розгляді справи в спрощеному позовному провадженні може наполягати позивач, подавши відповідне клопотання (ч.2 ст.247 ГПК України), якщо справа не віднесене до тих, що розглядаються тільки в загальному позовному провадженні (ч.4 ст.247 ГПК України) або сума позовних вимог становить розмір від 100 до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. І тільки в даному випадку, якщо суд самостійно, без відповідного клопотання позивача, призначить справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, вказане буде порушенням норм процесуального права, що є обов"язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції за п.7 ч.3 ст.277 ГПК України, зокрема, стосовно розгляду судом у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, доводи в цій частині апеляційної скарги стосовно порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст.ст. 2, 13 та86 Господарського процесуального кодексу України, не були всебічно і повно розглянуті на засадах змагальності всі обставини справи та виходячи з повноважень апеляційної інстанції, передбачених ч.ч. 1 і 4 ст. 269 та п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, щодо права апеляційного господарського суду у процесі за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянути справу по суті спору, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що прийняте у справі рішення судом першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте із порушенням зазначених вище норм процесуального права, а у справі має бути прийняте нове рішення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

29.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" (відповідач, замовник) укладено договір підряду № 13-Н, відповідно до предмету якого на умовах, викладених у цьому договору, підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи, передбачені додатковими угодами до цього договору, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх (п. 1.1. договору (а.с.9-11)).

Пунктами 1.2, 1.2 договору сторони домовились, що адреса розташування майна замовника (об"єкта), де будуть здійснюватись роботи: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд.13/8; склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією (твердим кошторисом), що є невід"ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що дата початку та дата закінчення робіт вказуються у відповідній додатковій угоді до цього договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що вартість робіт за кожною додатковою угодою визначається складанням твердого кошторису, який є невід"ємною частиною договору. Загальна вартість робіт за цим договором визначається як сукупна вартість робіт за всіма додатковими угодами, підписаними у відповідності з цим договором.

За п.4.2 договору замовник зобов"язаний прийняти у встановленому порядку та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 5.1, 5.2 договору підрядник складає та надсилає замовникові довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), акти виконаних робіт (форми КБ-2), або інший, передбачений законодавством, документ (у випадку внесення змін до законодавства). Замовник зобов`язаний розглянути і підписати надісланий підрядником документ протягом п`яти банківських днів з дати його отримання або, у випадку виявлення недоліків. надати письмову відмову в його підписанні. У разі виявлення замовником недоліків у виконанні робіт сторони діють відповідно до п.п. 7.3 - 7.4 цього договору. Документ, передбачений п.5.1, повинен бути складений та надісланий замовникові протягом трьох банківських днів з дати закінчення робіт, якщо інший порядок не передбачений відповідною додатковою угодою.

Умовами п. 9.4 договору встановлено, що у випадку прострочення плати за виконані роботи замовник зобов`язаний заплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення, але в сумі не більше 10% від простроченої суми.

Відповідно до п. 12.3 строк дії цього договору - змоменту його підписання до 31 грудня 2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

29.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" (відповідач, замовник) укладено додаткові угоди № 1 та № 2 (а.с.11, на звороті, а.с.13, на звороті).

На умовах, викладених в договорі та додатковій угоді № 1 підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи з реконструкції залізничної колії (330 м), місце проведення робіт: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського 13/8, а Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх (п. 1 додаткової угоди № 1).

На умовах, викладених в договорі та додатковій угоді № 2 підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи з реконструкції кривої малого радіусу (170 м) згідно проектного рішення 514-0-ПЖ "виправка подьездного железнодорожного пути ООО "Евровнешторг" в пределах СП66-СІІІ", місце проведення робіт: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського 13/8, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх (п. 1 додаткової угоди № 2).

Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди № 1 оплата за роботи здійснюється наступним чином: попередня сплата 100 000,00 грн у тому числі ПДВ, сплачується замовником протягом п`яти банківських днів з дати отримання рахунку від підрядника; решта коштів в сумі 40 000,00 грн у тому числі ПДВ, сплачується замовником протягом трьох банківських днів з дати підписання документу, передбаченого п. 5.1 договору, але в будь-якому випадку не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової накладної виключно в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи підрядника.

Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди № 2 оплата за роботи здійснюється наступним чином: попередня оплата 150 000,00 грн у тому числі ПДВ сплачується замовником протягом п`яти банківських днів з дати отримання рахунку від підрядника; решта коштів в сум 72 974,85 грн у тому числі ПДВ, сплачується замовником протягом трьох банківських днів з дати підписання документу, передбаченого п. 5.1 договору, але в будь-якому випадку не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової накладної виключно в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи підрядника.

Таким чином, вартість робіт за додатковою угодою № 1 визначена в сумі 140 000 грн, а в додатковій угоді № 2 в сумі 222 974,88 грн, всього на суму 362 974,88 грн.

Пунктом 1.7 додаткових угод № 1, № 2 врегульовано, що у всьому іншому, що не передбачено цими додатковими угодами, сторони керуються положеннями договору та чинним законодавством України.

До додаткових угод №1 та №2 сторонами підписані невід"ємні додатки - договірна ціна (а.с.12, на звороті; а.с.14, на звороті), яка розшифрована в локальних кошторисах на будівельні роботи №2-1-1 (а.с.13, 15).

Крім того, до додаткової угоди № 1 між сторонами підписаний додаток № 1 - договірна ціна та локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на суму 26252,26 грн (а.с.15, на звороті, а.с.16), а до додаткової угоди № 2 підписаний невід"ємний додаток (дополнение № 1) - договірна ціна та локальний кошторис № 2-1-1 на суму 54 236,48 грн (а.с.16, на звороті, а.с.17).

З огляду на викладене, загальна сума робіт за додатковою угодою № 1 сторонами узгоджена в сумі 166 252,26 грн, а за додатковою угодою № 2 - в сумі 277 211,36 грн.

З урахуванням підписання між сторонами невід"ємних додатків до додаткових угод № 1 та № 2 вартість робіт сторонами узгоджена на загальну суму 443 463,59 грн.

30.11.2016 за актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) підрядник (позивач) передав, а замовник (відповідач) прийняв виконані в повному обсязі будівельні роботи на загальну суму 443 463,59 грн., також виконання робіт на вказану суму підтверджується фактом підписання між сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) (а.с.18-25)).

За умовами додаткових угод до договору підряду від 29.08.2016 № 13-Н остаточна оплата виконаних робіт проводиться відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), тобто у строк до 06.12.2016, але не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаних податкових накладних виключно в електронній формі з накладенням електронного підпису позивача.

Електронні податкові накладні зареєстровані позивачем 15.12.2016, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію (а.с.27, 29, 31, 33, 35, 37).

Відповідач, взяті на себе зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт виконав частково, сплативши 377 211,33 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за друге півріччя 2016 року та бухгалтерською довідкою (а.с.52-81).

Решту заборгованості в сумі 66 252,26 грн відповідач не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того, за порушення грошового зобов"язання, позивачем, з урахуванням положень п.9.4 договору нарахована відповідачу пеня згідно розрахунку на 52 716,63 грн.. втім, заявлена до стягнення 6 625,23 грн, а також інфляційні втрати в сумі 20 638,53 грн за період з грудня 2016 по травень 2019 року та відсотки річних в сумі 5048,00 грн за період з 16.12.2016 по 01.07.2019.

Отже, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини за договором підряду регламентовані главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За частинами 1, 3 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За змістом ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін . У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

З огляду на викладені правові положення та враховуючи умови договору та додаткових угод стосовно визначення сторонами кошторису як твердого, зміни в нього можуть вносить лише за погодженням сторін.

Слід зауважити, що фактом підписання без будь-яких зауважень додатків №1 до договірних цін та локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1 станом на 01.09.2016 до додаткових угод № 1 та №2 на суми 26 252,26 грн та 54 236,48 грн, тим самим сторони внесли відповідні зміни до твердого кошторису , визначеного додатковими угодами № 1 та 2. В зв"язку з викладеним не приймаються доводи апеляційної скарги стосовно здійснення цих робіт в позадоговірному порядку, відсутності змін до твердого кошторису.

Щодо доводів апеляційної скарги, що вказані договірні ціни та локальні кошториси неможливо віднести до правовідносин сторін, оскільки вони не містять ідентифікуючих ознак та посилань на договір № 13-Н від 29.08.2016, то ці доводи не приймаються колегією суддів через відсутність будь-яких доказів, що між сторонами існували ще будь-які правовідносини, що дало б законні підстави сумніватись у неналежності цих додатків до спірного договору; крім того, у договірних цінах та локальних кошторисах, які підписані сторонами та є невід"ємними додатками до додаткових угод № 1 та № 2 на суми 54236,48 грн та на суму 26252,26 грн міститься посилання на місце та вид проведення підрядних робіт, які є предметом договору №13-Н, а саме: на будівництво реконструкцію залізничної колії по вул.Айвазовського, 13/8, м.Миколаїв, Миколаївська обл., що здійснюються у 2016 році. Таким чином, є доведеним факт віднесення цих договірних цін та локальних кошторисів до спірного договору № 13-Н на проведення підрядних робіт, якими змінений твердий кошторис за погодженням сторін.

Згідно зі ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що підрядні роботи були прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості робіт на загальну суму 443 463,59 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) (а.с.18-25)), включаючи й акти на суму 54 236,48 грн та 26 252,26 грн (за листопад та жовтень 2016 року), з огляду на положення додаткових угод про здійснення оплати робіт, яка проводиться відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), тобто у строк до 06.12.2016, але не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаних податкових накладних виключно в електронній формі з накладенням електронного підпису позивача; зважаючи на реєстрацію податкових накладних 15.12.2016, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію, та з урахуванням проведеної відповідачем (замовником) оплати робіт частково на суму 377 211,33 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за друге півріччя 2016 року та бухгалтерською довідкою, є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо стягнення решти заборгованості в сумі 66 252,26 грн, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Крім того, за порушення грошового зобов"язання, позивачем, з урахуванням положень п.9.4 договору нарахована відповідачу пеня згідно розрахунку на 52 716,63 грн.. втім, заявлена до стягнення 6 625,23 грн, а також інфляційні втрати в сумі 20 638,53 грн за період з грудня 2016 по травень 2019 року та відсотки річних в сумі 5048,00 грн за період з 16.12.2016 по 01.07.2019.

Вказана майнова відповідальність передбачена пунктом 9.4 договору підряду № 13-Н від 29.08.2016, відповідно до якого у випадку прострочення плати за виконані роботи замовник зобов`язаний заплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення, але в сумі не більше 10% від простроченої суми.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України регламентовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У статті 230 Господарського кодексу України надано визначення штрафних санкцій. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в додатку до позовної заяви наданий розрахунок позовних вимог, в якому пеня обчислена за період з 16.12.2016 по 01.07.2019 в сумі 52 716,63 грн, в той же час, з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України відповідним законодавству є нарахування пені зі період з 16.12.2016 по 15.05.2017 7558,17 грн; при цьому з урахуванням обмеження по нарахуванню пені, встановленому п.9.4 договору стосовно її максимального розміру не більше 10% від простроченої суми, та меж позовних вимог, визначених ч.2 ст.237 ГПК України, вірним є заявлений позивачем розмір пені в сумі 6625,23 грн, та позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Колегія судді наголошує, що попри зазначення в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось в прийнятті рішення з недотриманням строків на подання заперечень відповідачем, в тому числі й заяви про застосування наслідків спливу строку спеціальної позовної давності відносно пені, апелянт (відповідач) тим не менш відповідної заяви суду не надав ні в додатку до апеляційної скарги, ні в судовому засіданні 18.11.2019, таким чином, суд позбавлений можливості застосовувати такі наслідки самостійно, без відповідної заяви.

Щодо інфляційних втрат в сумі 20 638,53 грн за період з грудня 2016 по травень 2019 року та відсотків річних в сумі 5048,00 грн за період з 16.12.2016 по 01.07.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат суд апеляційної інстанції зазначає, що він є арифметично правильним, тому вимогу про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 20 638,53 грн слід визнати такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно ж трьох відсотків річних колегія суддів зауважує, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 5047,65 грн із заявлених 5048,00 грн, через наявність помилки в розрахунку позивача, тому в частині стягнення 0,35 грн 3% річних у позові слід відмовити.

Відповідно до п. 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, що є обов"язковою підставою для скасування судового рішення частково знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не відповідає нормам процесуального законодавства, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та судом апеляційної інстанції ухвалене рішення на користь позивача майже в повному обсязі, за положеннями ч.9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг", м. Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року у справі № 908/1897/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019року у справі № 908/1897/19 - скасувати

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" основну заборгованість у розмірі 66 252,26 грн, пеню у розмірі 6625,23 грн, 3% річних у розмірі 5047,65 грн, суму інфляційні втрати у розмірі 20 638,53 грн, судовий збір у розмірі 1920,99 грн.

У задоволені позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,35 грн - відмовити.

Видати наказ.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг", м. Бердянськ Запорізької області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено та підписано 22.11.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна