Рішення

від 19.11.2019 по справі 904/3671/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3671/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГІЯ", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 575 926,33 грн.

та

за зустрічним позовом Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГІЯ", м. Київ

про визнання укладення договору підряду недійсним

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: Басюк О.О.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Енергія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення 415 339,20 грн. - основного боргу, 118 454,62 грн. - пені, 10 375,69 грн. - 3% річних, 31 756,82 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №6811-ПУ-УМТС-У від 04.07.2018.

Ухвалою суду від 27.08.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.09.2019р.

Ухвалою суду від 12.09.2019 підготовче засідання відкладено на 15.10.2019р.

18.09.2019р. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Енергія" про визнання недійсним договору підряду №6811-ПУ-УМТС від 04.07.2018р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивач договір підряду №6811-ПУ-УМТС від 04.07.2018р. недійсним, тому що після проведення аудиту внутрішніх документів, було виявлено, що довіреність №ББУ/ПУ285/ВП/17 від 11.12.2017р. на підставі якої укладено договір підряду №6811-ПУ-УМТС від 04.07.2018р. була скасована наказом генерального директора ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від 05.05.2018р.

Ухвалою суду від 20.09.2019 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду разом з первісним позовом.

17.09.2019р. від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечує, оскільки на момент укладання спірного договору підряду, довіреність № ББУ/ПУ285/ВП/17 від 11.12.2017 була скасована. Відтак, в позові слід відмовити.

Ухвалою суду від 15.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 29.10.2019.

Ухвалою суду від 29.109.2019 підготовче засідання відкладено на 19.11.2019р.

Ухвалою суду від 19.11.2019 закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2019.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 19.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір підряду (ремонт на території замовника) №6811-ПУ-УМТС-У від 04.06.2018р. (Договір) та додаткові угоди до нього від 02.08.2018р та від 19.09.2018р. Предметом договору є приймання підрядчиком на себе зобов`язання на свій ризик, своїми силами і коштами, використовуючи свої матеріали та обладнання, по завданню у відповідності з умовами цього договору, виконати роботи по ремонту, в тому числі капітальному (роботи) обладнання, його вузлів та комплектуючих, які вказані у специфікаціях, підписаних обома сторонами та які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, перелік, об`єм і вартість робіт узгоджуються сторонами у додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 1.3 Договору, замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити виконані підрядником роботи.

У п. 2.1.10 Договору визначено, що підрядник зобов`язується здати замовнику виконані роботи з оформленням акта приймання - передачі виконаних робіт та наданням акту випробування обладнання у відповідності із розробленою програмою випробування.

Пунктом 3.1 Договору, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх додатків, які є невід`ємною частиною цього Договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтована сума Договору не повинна перевищувати суму, яка еквівалентна 30 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору сторонами було складено та підписано:

18.09.2018 року - Специфікацію №3, якою затверджено обсяг робіт загальною вартістю 10 056 770,40 грн. з урахуванням ПДВ;

09.11.2018 року - Специфікацію №4, якою затверджено обсяг робіт загальною вартістю 4 406 995,20 грн. з урахуванням ПДВ.

За вищезазначеними специфікаціями роботи Позивачем виконані з належною якістю, вчасно та в повному обсязі, що підтверджуються підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до п.3.4 Договору, розрахунки по цьому договору здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 днів на 30 календарний день з дати підписання сторонами акта приймання - передачі виконаних робіт, якщо інше не передбачено у додатках. У разі якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день. Датою оплати вважається дата зарахування грошовий коштів на поточний рахунок підрядника у розмірі 100% вартості робіт, які вказані у акті приймання - передачі виконаних робіт.

Граничним днем оплати за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 08.11.2018р. є 14.12.2019 року, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 47 від 21.12.2018 р. - 25.01.2019 року, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 48 від 22.12.2018р. - 28.01.2019 р.

В порушення вищевказаних положень, Відповідач здійснив несвоєчасну оплату за роботи, виконані Позивачем та прийняті Виконавцем по Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 36 від 08.11.2018 р.; та по Актам здачі-приймання робіт (надання послуг) № 47 від 21.12.2018 р. та № 48 від 22.12 2018 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Також, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 6.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За порушення грошового зобов`язання відповідачем, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені згідно наступного розрахунку:

за актом №36 від 08.11.2018 за період з 14.12.2018 по 29.12.2018 в сумі 9942,98 грн.;

за актом №47 від 21.12.2018 за період з 25.01.2019 по 25.07.2019 в сумі 70 535,60 грн.;

за актом №48 від 22.12.2018 за період з 28.01.2019 по 28.07.2019 в сумі 37 976,04 грн.

Згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" N 14 від, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Позивачем не були враховані ці положення.

За розрахунком суду підлягають до стягнення пеня:

за актом №36 від 08.11.2018 за період з 15.12.2018 по 28.12.2018 в сумі 9280,12 грн.;

за актом №47 від 21.12.2018 за період з 26.01.2019 по 25.07.2019 в сумі 68 714,93 грн.;

за актом №48 від 22.12.2018 за період з 29.01.2019 по 28.07.2019 в сумі 37 976,04 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних згідно наступного розрахунку:

за актом №36 від 08.11.2018 за період з 14.12.2018 по 29.12.2018 в сумі 828,58 грн.;

за актом №47 від 21.12.2018 за період з 25.01.2019 по 25.07.2019 в сумі 6235,77 грн.

за актом №48 від 22.12.2018 за період з 28.01.2019 по 28.07.2019 в сумі 3311,34 грн.

За розрахунком суду підлягають до стягнення 3% річних:

за актом №36 від 08.11.2018 за період з 15.12.2018 по 29.12.2018 в сумі 828,58 грн.;

за актом №47 від 21.12.2018 за період з 26.01.2019 по 25.07.2019 в сумі 5917,16 грн.;

за актом №48 від 22.12.2018 за період з 29.01.2019 по 28.07.2019 в сумі 3220,39 грн.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 31 756,82 грн.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок встановив, що стягненню підлягають втрати від інфляції:

за актом №47 від 21.12.2018 за період з лютого 2019 по липень 2019 в сумі 6401,59 грн.;

за актом №48 від 22.12.2018 за з лютого 2019 по липень 2019 в сумі 3200,80 грн.

Таким чином, в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.

Щодо зустрічного позову слід зазначити про таке.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що підписантом договору підряду № 6811-ПУ-УМТС-У від 04.06.2018р. зі сторони замовника був директор філії Павлоградстке управління по матеріально - технічному забезпеченню ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля Гуревич О.В., який діє на підставі довіреності № ББУ/ПУ285/ВП/17 від 11.12.2017р. Після проведення аудиту внутрішніх документів на його підприємстві, було виявлено, що довіреність №ББУ/ПУ285/ВШ17 від 11.12.2017 року була скасована наказом генерального директора ПрАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ від 05.05.2018 року. Тому, підставою для визнання оспорюваного договору підряду недійсним є те, що зі сторони Замовника договір підписаний не уповноваженою особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судом встановлено, що оспорюваний договір підряду підписано директором філії Павлоградстке управління по матеріально - технічному забезпеченню ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля Гуревич О.В., яка діяла на підставі довіреності від №ББУ/ПУ285/ВП/17 від 11.12.2017р.

Згідно третього абзацу цієї довіреності Гуревич О.В. має право від імені Товариства в інтересах Філії та Товариства, зокрема у п. 1 зазначено, вчиняти правочини (укладати та підписувати договори, угоди, контракти, специфікації, додаткові угоди, додатки до договорів, тощо) щодо купівлі-продажу товарів та продукції виробничого призначення, щодо закупівлі та надання усіх видів робіт і послуг, а також щодо оренди та суборенди майна (окрім оренди та суборенди державного майна та земельних ділянок); забезпечення побутовим паливом та виплати компенсації за побутове паливо; реалізації відходів; реалізації лому чорних та кольорових металів, реалізацію лісоматеріалів, постачання, технічного забезпечення, виробництва та транспортування електричної і теплової енергії, водопостачання та водовідведення на суму, що не перевищує 1000000 євро (без урахування ПДВ, процентів, комісій), або еквівалент цієї суми у будь-якій валюті, визначеній за офіційним курсом Національного банку України на дату вчинення правочину на: (а) кожну окрему угоду або (б) сукупність специфікацій, додаткових угод або інших документів, що становлять невід`ємну частину рамкової угоди. Погоджувати умови, підписувати та подавати всі необхідні документи, пов`язані з укладанням, зміною, виконанням, та розірванням цих правочинів (договорів, угод, контрактів).

Ч. 1 ст. 2 ЦК України передбачено, що юридична особа є учасником цивільних відносин.

У ч. 2 ст. 80 ЦК України зазначено, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і та ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як встановлено судом, відповідач на виконання договору підряду сплачував позивачеві грошові кошти за виконані роботи згідно актів здачі - приймання робіт (надання послуг), які отримувалась позивачем протягом періоду з вересня 2018р. по лютий 2019 р. Залишились несплаченими частково роботи, які виконані за актами здачі - приймання робіт (надання послуг) № 47 від 21.12.2018 на суму 276 892,80 грн. та №48 від 22.12.2018 на суму 138 446,40 грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не надано доказів звернення до суду про стягнення з генерального директора збитків, заподіяних укладенням спірного договору оренди, та до правоохоронних органів щодо вчинення ОСОБА_1 протиправних дій.

За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, за первісним позовом покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ". За зустрічним позовом, покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ".

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна,б.76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГІЯ"(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, б.18/14, оф.239, код ЄДРПОУ 41806286) основну заборгованість у розмірі 415 339,20 грн., пеню у розмірі 112 466,34грн., 3% річних у розмірі 9965,89 грн., втрати від інфляції у розмірі 9602,39 грн., а також судові витрати у розмірі 8210,61 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Судовий збір за зустрічним позовом покласти на позивача

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.11.2019

Суддя С.П.Панна