Рішення

від 12.11.2019 по справі 904/1750/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019м. ДніпроСправа № 904/1750/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 372150грн.00коп., пені у розмірі 96574грн.40коп., 3% річних у розмірі 37800грн.16коп.

Представники:

від позивача: Непочатих В.В., ордер серія ДП №1690/000012 від 30.11.2018р., адвокат;

від відповідача: Семикіна Л.В., ордер серія ДП №1460/000023 від 28.05.2019р., адвокат.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 372150грн.00коп., пені у розмірі 96574грн.40коп., 3% річних у розмірі 37800грн.16коп.

21.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" (далі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (далі - відповідач, орендодавець) підписаний договір про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 (далі - договір). За умовами вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду рухомий склад залізничні вагони, придатні в технічному та комерційному стані для перевезення вантажу (далі - вагони), які належать орендодавцю на праві власності чи іншому законному праві (пункт 1.2 договору).

На виконання умов договору відповідач передав, а позивай прийняв в оренду залізничні вагони у кількості 15 штук, що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 13.07.2016р., №2 від 13.07.2016р., №3 від 17.07.2016р., №4 від 19.07.2016р., №5 від 22.07.2016р., №6 від 28.07.2016р., №7 від 01.08.2016р., №8 від 03.08.2016р., №9 від 13.08.2016р., №10 від 05.10.2016р., №11 від 03.11.2016р. та №12 від 09.11.2016р.

Додатковою угодою №1 від 21.06.2016р. встановлена вартість одного вагону на добу в розмірі 270грн. з ПДВ, також зазначено, що ця ставка дійсна в період з 21.06.2016р. по 30.09.2016р. Даною додатковою угодою передбачено обов`язок орендатора перерахувати за договором попередню оплату в розмірі 450000грн.

Додатковою угодою №2 від 30.09.2016р. встановлена вартість одного вагону на добу в розмірі 270грн. з ПДВ, також зазначено, що ця ставка дійсна в період з 01.10.2016р. по 30.11.2016р. Даною додатковою угодою передбачено обов`язок орендатора перерахувати за договором попередню оплату в розмірі 450000грн.

Додатковою угодою №3 від 18.10.2016р. встановлена вартість одного вагону на добу в розмірі 330грн. з ПДВ та зазначено, що ця ставка дійсна в період з 18.10.2016р. по 31.12.2016р. Даною додатковою угодою передбачено обов`язок орендатора перерахувати за договором попередню оплату в розмірі 600000грн.

Відповідно до платіжних доручень №297 від 24.06.2016р. та №419 від 20.10.2016р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 450000грн. та 599940грн. відповідно. Згідно з поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні від 12.11.2019р., вказані грошові кошти перераховані в якості авансу за договором про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.

В період з 13.07.2016р. по 25.11.2016р. загальна сума орендної плати, яка підлягала списанню з суми попередньої оплати складала 347790 грн., що підтверджують підписані з обох сторін акти наданих послуг №1 від 31.07.2016р., №2 від 31.08.2016р., №3 від 30.09.2016р., №4 від 31.10.2016р. та №5 від 31.11.2016р.

Відповідно до актів прийому - здачі з оренди №1 від 10.11.2016р., №2 від 13.11.2016р., №3 від 17.11.2016р., №4 від 18.11.2016р., та №5 від 25.11.2016р., позивач повернув, а відповідач прийняв орендовані вагони.

За твердженням позивача, внаслідок повернення вагонів з оренди, залишилась невикористаною позивачем сума попередньої оплати у розмірі 702150грн.

Відповідно до платіжних доручень №3681 від 06.10.2017р., №2584 від 13.10.2017р., №3716 від 23.10.2017р., №2712 від 01.11.2017р., №2732 від 03.11.2017р., №3798 від 28.11.2017р. відповідач частково повернув позивачу невикористану суму попередньої оплати у розмірі 330000грн. При цьому, залишилась неповернутою сума попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп.

Стягнення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп. і є предметом спору у цій справі.

Внаслідок неповернення відповідачем грошових коштів у розмірі 372150грн.00коп., позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 96574грн.40коп. та 3% річних у розмірі 37800грн.16коп.

Відповідач у відзиві, наданому до суду 27.05.2019р., заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 96574грн.40коп. та 3% річних у розмірі 37800грн.16коп.

Відповідач стверджує, що не отримував від позивача листа №97 від 21.12.2016р. Докази направлення позивачем вказаного листа на адресу відповідача у матеріалах справи відсутні.

Відповідач зазначає, що направлення позивачем листа №97 від 21.12.2016р. на електронну адресу відповідача, не відповідає умовам договору про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.

Згідно пунктів 10.3 та 10.4 договору всі повідомлення, що стосуються цього договору, повинні здійснюватися письмово та вважатимуться наданими, якщо вони надіслані рекомендованою кореспонденцією або кур`єрською поштою на вказану в реквізитах адресу, направлені за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти, телеграфу, передані до офісу контрагента з обов`язковою відміткою про вручення. Сторони визнають дійсність документів, які передані з використанням факсимільного та електронного зв`язку з наступним їх підтвердженням оригіналами протягом 10 календарних днів з моменту їх підписання.

Таким чином, відповідач вважає, що лист позивача №97 від 21.12.2016р. не може прийматися в якості доказу по цій справі.

Також відповідач зазначає, що договором про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р., не визначено відповідальності за неповернення суми попередньої оплати.

Крім того, відповідач стверджує, що відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням сплати трьох процентів річних від простроченої суми, визначена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, передбачена за прострочення грошового зобов`язання.

Штрафні санкції, передбачені частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, також застосовуються у разі порушення грошових зобов`язань.

Стягнення з відповідача суми боргу, що становить попередню оплату за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за ненадані послуги.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Також відповідач стверджує, що розрахунок 3% річних, наданий позивачем, містить арифметичні помилки.

В розрахунку пені, наданому позивачем, не застосований спеціальний строк позовної давності, визначений положеннями пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

28.05.2019р. позивач надав до суду заяву про забезпечення позову. У своїй заяві позивач просив заборонити відповідачу відчуження нерухомого майна, яке належить йому на праві власності згідно інформаційної довідки від 28.05.2019р. Також позивач просив накласти арешт на грошові кошти відповідача на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ "ПУМБ", у сумі достатній для виконання рішення суду.

29.05.2019р. відповідач надав відзив на заяву про забезпечення позову, в якій заперечував проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

05.06.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується із наданими відповідачем у відзиві запереченнями та наполягає на задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

11.06.2019р. позивач подав до суду заяву щодо зміни підстав позову про стягнення заборгованості з урахуванням пені та 3% річних. Позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 372150грн., сплачені помилково та підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

30.09.2019р. позивач подав до суду заяву про відкликання заяви про зміну підстави позову, в якій просить суд розглянути справу №904/1750/19 за поданою ним первинною позовною заявою. Позивач просить суд відкликати помилково складену та подану заяву про зміну підстав позову, оскільки фактично ним не було змінено обставин, за яких він обґрунтовує свої вимоги, та збережені первісні обставини. А посилання на іншу норму матеріального чи процесуального права, на думку позивача, не є зміною підстав позову.

Частиною другою статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши заяву позивача про відкликання заяви про зміну підстави позову, суд робить висновок, що справа розглядається за первісними позовними вимогами.

Таким чином, предметом розгляду у справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" суми попередньої оплати за договором у розмірі 372150грн.00коп., пені у розмірі 96574грн.40коп. та 3% річних у розмірі 37800грн.16коп.

11.06.2019р. відповідач, не погодившись із аргументами позивача, подав до суду заперечення на відповідь, в якому наголосив на необґрунтованості позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 37800грн.16коп. та пені у сумі 96574грн.40коп.

11.06.2019р. відповідач заявив клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 12.06.2019р., без участі його представника.

08.08.2019р. до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів. Позивач просить витребувати від регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" копії договорів, додатків, актів прийому-передачі, або інших документів, на підставі яких була здійсненна реєстрація нижчеперелічених вагонів за ТОВ "ШУ "Донбасс" та ТОВ "Заубер холдингс Україна": №56564743 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513849 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564842 (власник ТОВ "Заубер холдингс Україна"), №56564867 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513682 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564834 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564719 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564768 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564701 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513708 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564800 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564909 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513815 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564875 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513658 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564735 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513757 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564685 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513807 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564826 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56564859 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"), №56513823 (власник ТОВ "ШУ "Донбасс"). З огляду на положення статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає вказане клопотання без задоволення.

08.08.2019р. позивач надав до суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи. Разом із вказаним клопотанням позивачем надані копія договору №11-02/16 від 01.11.2016р.; додаток №1 до договору №11-02/16 від 01.11.2016р.; акт прийому - передачі до договору №11-02/16 від 01.11.2016р.

Відповідач 27.08.2019р. надав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористану попередню оплату (аванс), набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу за договором на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а також, відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

01.10.2019р. до суду надійшла заява відповідача (з поясненнями). У даній заяві відповідачем вказано, що він повністю підтримує свої доводи, викладені у раніше поданих до суду заявах по суті справи, та додатково має зазначити наступне: вагони, передані позивачу в оренду, були власністю позивача до грудня 2016р. Відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача, в грудні 2016р. відбулось відчуження зазначених вагонів на користь ТОВ "Зубер Холдінгс Україна", переоформлення вагонів відбулось 27.12.2016р., що підтверджується також довідкою з картотечних даних СОСВАГ УЗ, наданою позивачем до матеріалів справи.

Також відповідач повідомив, що адвокат Семикіна Л.В., яка представляє його інтереси по цій справі, знаходиться на лікарняному. Тому відповідач просить суд провести підготовче засідання із наслідками, передбаченими ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності його представника.

02.10.2019р. від позивача на адресу суду надійшов уточнений розрахунок до позовної заяви, у якому зазначається, що сума заборгованості становить 372150грн.00коп., пеня - 48287грн.20коп., 3% річних - 34433грн.98коп.

21.10.2019р. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019р. (суддя Господарського суду Дніпропетровської області Соловйова А.Є.), позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 28.05.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019р. у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 12.06.2019р. Також вказаною ухвалою призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019р. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" про забезпечення позову.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №1240 від 01.08.2019р. призначений повторний автоматизований розподіл справи №904/1750/19, у зв`язку з перебуванням судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є. у тривалій відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №904/1750/19 передано до розгляду судді Господарського суду Дніпропетровської області Новіковій Р.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019р. справу №904/1750/19 прийнято до розгляду суддею Новіковою Р.Г. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на 28.08.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 01.10.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. суд закрив підготовче провадження та призначив справи до судового розгляду по суті на 22.10.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2019р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

- укладення сторонами договору про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.;

- строк дії договору про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.;

- встановлення розміру суми попередньої оплати, яка неповернена відповідачем;

- направлення позивачем на адресу відповідача листа №97 від 21.12.2016р., у порядку, встановленому договором про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.

- визначення моменту виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" права вимоги від відповідача грошових коштів у розмірі 372150грн.00коп. та виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" обов`язку повернути позивачу вказані грошові кошти.

- встановлення підстав відповідальності за порушення відповідачем зобов`язань з повернення суми попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп.;

21.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" (далі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (далі - відповідач, орендодавець) підписаний договір про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 (далі - договір).

За умовами вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду рухомий склад - залізничні вагони, придатні в технічному та комерційному стані для перевезення вантажу (далі - вагони), які належать орендодавцю на праві власності чи іншому законному праві (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що передача вагонів орендарю здійснюється на узгоджених сторонами станціях і оформлюється сторонами приймально - здавальним актом встановленого зразка у день прибуття вагонів на станції передачі.

Згідно пункту 2.3 договору повернення орендарем вагонів здійснюється на узгоджених сторонами станціях в день прибування вагонів на станцію повернення і оформлюється сторонами приймально - здавальним актом встановленого зразка.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата на вагони, а також особливі умови договору встановлюються додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору.

Положеннями пункту 4.2 договору визначено, що орендна плата нараховується з дати підписання приймально - здавального акту на станції передачі вагонів і до дати оформлення вагонів на повернення з оренди.

Кінцеві розрахунки за місяць здійснюються сторонами на підставі акту наданих послуг, який підтверджує загальну кількість орендованих вагонів, кількість вагонів/діб, розмір орендної плати за місяць, протягом 5 банківських днів з дати його підписання (пункт 4.6 договору).

Згідно пункту 9.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 17.06.2017р. включно. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії продовжується на кожний наступний календарний рік.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони мали намір припинити дію договору про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.

Згідно з поясненнями сторін, дія договору не припинена. Таким чином, на момент вирішення спору договір є чинним.

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв в оренду залізничні вагони у кількості 15 штук, що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 13.07.2016р. (вагон №56564776), №2 від 13.07.2016р. (вагон №56564883), №3 від 17.07.2016р. (вагони №№56564909, 56513815), №4 від 19.07.2016р. (вагон №56564875), №5 від 22.07.2016р. (вагон №56513658), №6 від 28.07.2016р. (вагон №56513831), №7 від 01.08.2016р. (вагон №56564750), №8 від 03.08.2016р. (вагон №56564735), №9 від 13.08.2016р. (вагони №№56513757, 56564685), №10 від 05.10.2016р. (вагони №56513807, 56564826), №11 від 03.11.2016р. (вагон №56564859) та №12 від 09.11.2016р. (вагон №56564727). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до нього. Факт передачі в оренду вагонів згідно вказаних актів сторонами не спростовується.

Додатковою угодою №1 від 21.06.2016р. встановлена вартість одного вагону на добу в розмірі 270грн. з ПДВ, також зазначено, що ця ставка дійсна в період з 21.06.2016р. по 30.09.2016р. Даною додатковою угодою передбачено обов`язок орендатора перерахувати за договором попередню оплату в розмірі 450000грн.

Додатковою угодою №2 від 30.09.2016р. встановлена вартість одного вагону на добу в розмірі 270грн. з ПДВ, також зазначено, що ця ставка дійсна в період з 01.10.2016р. по 30.11.2016р. Даною додатковою угодою передбачено обов`язок орендатора перерахувати за договором попередню оплату в розмірі 450000грн.

Додатковою угодою №3 від 18.10.2016р. встановлена вартість одного вагону на добу в розмірі 330грн. з ПДВ та зазначено, що ця ставка дійсна в період з 18.10.2016р. по 31.12.2016р. Даною додатковою угодою передбачено обов`язок орендатора перерахувати за договором попередню оплату в розмірі 600000грн.

Вказані додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Відповідно до платіжних доручень №297 від 24.06.2016р. та №419 від 20.10.2016р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 450000грн. та 599940грн. відповідно.

У судовому засіданні від 12.11.2019р. представник позивача пояснив, що грошові кошти, сплачені відповідно до платіжних доручень №297 від 24.06.2016р. та №419 від 20.10.2016р., перераховані в якості авансу за договором про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.

Відповідач отримання грошових коштів, перерахованих відповідно до платіжних доручень №297 від 24.06.2016р. та №419 від 20.10.2016р., не спростовує.

Проаналізувавши надані сторонами документи, судом дійшов висновку, що грошові кошти, сплачені відповідно до платіжних доручень №297 від 24.06.2016р. та №419 від 20.10.2016р., сплачені позивачем у межах дії договору про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р., у якості попередньої оплати.

В період з 13.07.2016р. по 25.11.2016р. загальна сума орендної плати, яка підлягала списанню з суми авансу складала 347790 грн., що підтверджують підписані з обох сторін акти наданих послуг №1 від 31.07.2016р., №2 від 31.08.2016р., №3 від 30.09.2016р., №4 від 31.10.2016р. та №5 від 31.11.2016р. Вказані акти наданих послуг підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Відповідно до актів прийому - здачі з оренди №1 від 10.11.2016р., №2 від 13.11.2016р., №3 від 17.11.2016р., №4 від 18.11.2016р., та №5 від 25.11.2016р., позивач повернув, а відповідач прийняв орендовані вагони. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них. Факт повернення вагонів сторонами на оспорюється.

Внаслідок повернення вагонів з оренди, залишилась невикористаною сума попередньої оплати у розмірі 702150грн., яка була сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень №297 від 24.06.2016р. та №419 від 20.10.2016р.

Позивач зазначає, що направив на електронну адресу відповідача листа №97 від 21.12.2016р., в якому вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 702150грн.

Пунктом 10.3 договору визначено, що усі повідомлення, які здійснюються сторонами у зв`язку з цим договором, повинні здійснюватись у письмовій формі та вважаються наданими, якщо вони направлені рекомендованою кореспонденцією чи кур`єрською поштою на вказану у реквізитах адресу, направлені засобами факсимільного зв`язку, електронної пошти, телеграфу, передані до офісу контрагенту з обов`язковою поміткою про отримання.

Згідно пункту 10.4 договору сторони визнають дійсність документів, переданих з використанням факсимільного чи електронного зв`язку, з подальшим їх підтвердженням оригіналами протягом 10 календарних днів з моменту їх підписання.

У матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача листа №97 від 21.12.2016р., у встановленому договором про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р. порядку.

Згідно платіжних доручень №3681 від 06.10.2017р., №2584 від 13.10.2017р., №3716 від 23.10.2017р., №2712 від 01.11.2017р., №2732 від 03.11.2017р., №3798 від 28.11.2017р. відповідач частково повернув позивачу невикористану суму попередньої оплати у розмірі 330000грн. При цьому, залишилась неповернутою сума попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" порушило свої зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп. та просить стягнути вказані кошти.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача листа №97 від 21.12.2016р., у порядку встановленому договором про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р.

В положеннях договору про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р. відсутні положення, які регулюються порядок повернення орендарю суми попередньої оплати, сплаченої на виконання договору.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" права вимоги від відповідача грошових коштів у розмірі 372150грн.00коп. та виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" обов`язку повернути позивачу вказані грошові кошти.

Суд також зауважує на тому, що правовідносини сторін у спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв`язку з неналежним виконанням виконавцем умов договору.

Судом встановлено, що на момент вирішення спору договір про надання вагонів в оренду №21/06-16/01 від 21.06.2016р. є чинним.

З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп.

Позивач також заявив до стягнення пеню у розмірі 96574грн.40коп., 3% річних у розмірі 37800грн.16коп., нараховані на суму попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 372150грн.00коп., не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 96574грн.40коп., 3% річних у розмірі 37800грн.16коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, статями 4, 13, 14, 20, 42, 46, 74, 76-80, 86, 91, 129, 165, 178, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРВШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 372150грн.00коп., пені у розмірі 96574грн.40коп., 3% річних у розмірі 37800грн.16коп.

В судовому засіданні 12.11.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.11.2019р.

Суддя Р.Г.Новікова