Рішення

від 14.11.2019 по справі 906/640/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/640/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: не з'явилися;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домбровського, 26"

до 1) Житомирської міської ради

2) Виконавчого комітету Житомирської міської ради

3) Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство №15" Житомирської міської ради

4) Департаменту реєстрації Житомирської міської ради

про визнання недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, свідоцтва про право власності на нерухоме майно

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домбровського, 26" звернулося до господарського суду із позовом до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство №15" Житомирської міської ради, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, згідно якого просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Шевченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 7177925 від 24.10.2013 на нежитлове приміщення площею 55,5кв.м. по вул.Домбровського, 26 у м.Житомирі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 191735518101;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення (склад) за адресою: вулиця Домбровського, будинок 26 у м. Житомирі, площею 55,5кв.м., індексний номер: 11521411, видане 24.10.2013 Територіальній громаді м.Житомира в особі Житомирської міської ради, код ЄДРПОУ: 13576954.

Ухвалою суду від 26.06.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2019.

24.06.2019 на адресу суду від представників позивача надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (а.с. 72-81).

04.07.2019 на адресу суду від Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство №15" Житомирської міської ради надійшов відзив на позовну заяву за №7 від 04.07.2019, в якому відповідач 3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 86-89).

Ухвалою суду від 25.07.2019 підготовче засідання відкладено на 12.08.2019.

26.07.2019 до суду від позивача надійшла заява від 24.07.2019 (вх.№19919 від 26.07.2019) про виправлення помилок у позовній заяві, згідно якої позивач просить прийняти позовну заяву із виправленнями та розглядати її як остаточну (а.с.108-125).

07.08.2019 до суду головою комісії з припинення КП "ВЖРЕП №15" Житомирської міської ради подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача 3, оскільки юридична особа перебуває у стані припинення (а.с.131).

07.08.2019 до суду представником позивача подано обґрунтування позовних вимог з урахуванням приписів ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, із доказами направлення відповідачам (а.с.132-148).

Ухвалою господарського суду від 12.08.2019 призначено у справі №906/640/19 судову будівельно - технічну експертизу; проведення судової будівельно - технічної експертизи доручено судовому експерту Горкуші Маргарити Дмитрівні; зупинено провадження у справі №906/640/19 до отримання результатів (висновку) судової експертизи.

Представником позивача 12.09.2019 подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки вважає проведення судової експертизи у справі недоцільним.

Житомирською міською радою 12.09.2019 подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі на підставі ст.230 Господарського процесуального кодексу України.

24.09.2019 до суду від судового експерта Горкуші М.Д. надійшов лист, згідно якого експерт повідомляє, що попередня оплата експертного дослідження не виконана, строк проведення дослідження не погоджено. Експертом, з посиланням на п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 із змінами (далі - Інструкція), залишено без виконання ухвалу господарського суду від 12.08.2019 про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.09.2019 поновлено провадження у справі №906/640/19 та припинено проведення судової будівельно - технічної експертизи, проведення якої доручено ухвалою господарського суду від 12.08.2019 судовому експерту Горкуші Маргарити Дмитрівні; підготовче засідання призначено на 17.10.2019.

15.10.2019 на електронну пошту суду та 16.10.2019 до суду від представника Департаменту реєстрації Житомирської міської ради надійшов лист, згідно якого відповідач 4 просить провести розгляд справи без участі представника (а.с.193-195).

16.10.2019 до суду представником Житомирської міської ради подано заяву від 15.10.2019 про розгляд справи без участі представника відповідача 1 у зв'язку з перебуванням у відпустці. Окрім того, відповідач 1 позовні вимоги ОСББ "Домбровського, 26" визнає та не заперечує проти задоволення позову (а.с.196).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено судове засідання на 31.10.2019.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 31.10.2019 подала заяву в якій зазначає, що визнає позов і не заперечує проти його задоволення (а.с.213).

Ухвалою суду від 31.10.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/640/19 до судового розгляду по суті 14.11.2019.

14.11.2019 представниками позивача подано до суду заяву про проведення судового розгляду справи без участі представників позивача. Просять задовольнити у повному обсязі позовні вимоги з урахуванням визнання позову відповідачами (а.с. 223).

Відповідачі уповноважених представників у судове засідання не направили, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлені вчасно та належним чином (а.с.217-221).

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2016 зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вулиці Домбровського, буд.26 в м.Житомирі (далі - ОСББ), як юридичну особу, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.01.2017 (а.с. 15).

Житловий будинок №26 по вул.Домбровського переданий в управління позивачу на підставі акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, підписаного директором попереднього балансоутримувача Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство №15" Житомирської міської ради та головою правління ОСББ "Домбровського, 26" (а.с.27-28).

Актом передачі будинку підтверджено, що будинок був переданий позивачу в управління з підвалом, загальною площею 645,2кв.м. Згідно вказаного акта, загальна площа допоміжних приміщень будинку, що передається з балансу КП "ВЖРЕП" №15 Житомирської міської ради на баланс ОСББ "Домбровського, 26" складається із сходових клітин (312,1кв.м.) та підвалів (645,2кв.м.). Інформація про наявність у будинку будь-яких нежитлових приміщень на момент його передачі відсутня.

Наданими позивачем документами, а саме копією Інвентаризаційної справи №11939 (а.с.22-26), також підтверджено відсутність у вказаному будинку нежитлових приміщень. Згідно поповерхового плану у підвалі будинку №26 по вул.Домбровського є приміщення, позначене позицією 4 площею 55,3кв.м. (а.с.25-26).

В матеріалах справи також міститься технічний паспорт на громадський будинок №26 по вул.Домбровського у м.Житомирі, виготовлений станом на 24.05.2013 на замовлення КП "ВЖРЕП №15". Приміщення, позначене позицією 73-4 площею 55.5 кв. м. у вказаному технічному паспорті, на аркуші №2 - найменоване, як "склад". Однак зазначено, що вказане приміщення знаходиться у підвалі (а.с.37).

Позивач зазначає, що право власності на вказане нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 26 зареєстроване за територіальною громадою міста Житомира в особі Житомирської міської ради згідно свідоцтва про право власності від 24.10.2013 (а.с. 35).

Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Відповідно до статті 1 цього Закону, у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Згідно зі ст. 10 цього Закону та Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Разом з тим, у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч.3 ст.4 Житлового кодексу України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частина 2 статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.

Вирішуючи питання до якого типу відноситься спірне приміщення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" надається визначення, що допоміжними приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, п і д в а л и, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитловими приміщенням є ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об'єктами нерухомого майна.

До прийняття Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" аналогічні законодавчі визначення вищевказаних понять містилися в Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно основних положень Державних будівельних норм України, Житлові будинки, будинки і споруди (ДБН В.2.2-15-2005), п і д с о б н і приміщення багатоквартирного житлового будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, п і д в а л и, шахти тощо).

Як вбачається зі свідоцтва про право власності, останнє видане на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 55,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Домбровського,26 Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області. Згідно останнього, об'єкт належить Територіальній громаді м. Житомира в особі Житомирської міської ради, форма власності - комунальна (а.с. 35).

Однак, матеріалами справи не підтверджено належність спірного приміщення до категорії нежитлових. Натомість, матеріали справи вказують, що приміщення площею 55.5 кв.м. є частиною підвалу житлового будинку №26 по вул.Домбровського м.Житомира.

Судом також встановлено, що у свідоцтві про право власності відсутнє посилання на підставу його видачі. При цьому до матеріалів справи не додано жодного рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, з якого б вбачалося, що саме вказане приміщення, виходячи з його ідентифікуючих характеристик, передається у власність громади.

Разом з тим свідоцтво, як самостійний правоустановчий документ, стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за Житомирською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.46-47). Таким чином існування свідоцтва порушує право власності позивача на спірне майно. Оскільки свідоцтво є єдиним документом, який порушує це право, належним способом захисту цього права є визнання цього свідоцтва недійсним з моменту його видачі.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що у випадку оформлення права власності на підставі відповідного рішення, перш за все підлягало б визнанню недійсним рішення ради, решта вимог була б похідними. Оскільки, такого рішення у даних правовідносинах не існує, позивачем правомірно визначено спосіб захисту свого права.

Щодо безпосередньо реєстрації за відповідачем-1 права комунальної власності на спірне приміщення, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. У той же час у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували відповідне речове право відповідача-1 на спірне приміщення. Спірне свідоцтво, яке посвідчує право власності на спірне приміщення за відповідачем-1, само по собі не змінює його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на це приміщення, оскільки воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Так, згідно ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на те, що позивач не може реалізувати своє право власності на спірне майно у зв'язку з існуванням документа, що посвідчує таке право за іншою особою - відповідачем-1, то права та інтереси позивача підлягають захисту у спосіб, що визначено останнім, а саме шляхом визнання недійсними та скасування рішення державного реєстратора та свідоцтва про право власності. При цьому порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною 3 якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказана позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/849/17, від 17.04.2019 у справі №916/641/18.

Відповідно до ч.6 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Вказане, також, узгоджується із способами захисту встановленими ч.2 ст. 20 ГК України, згідно якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Згідно ч.2 ст.26 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, вимоги позивача узгоджуються із вказаними приписами законодавства.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірне приміщення площею 55,5 кв.м., що знаходиться в житловому будинку №26 по вул. Домбровського у м.Житомирі є допоміжним приміщенням, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та є його невід'ємною частиною. За вказаного та враховуючи відсутність підстави для видачі спірного свідоцтва про право власності, рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Шевченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 7177925 від 24.10.2013, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2013 та свідоцтво про право власності №11521411 від 24.10.2013 щодо нежитлового приміщення площею 55,5 кв.м. по вул. Домбровського, буд.26 в м. Житомирі є незаконними і підлягають скасуванню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені позивачем, із Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в обґрунтування чого зазначає, що виконавчий комітет є володільцем та розпорядником коштів міської ради, оскільки сама рада не має рахунків в банках та органах Казначейства.

Зважаючи на задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача-2.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 24000,00грн, позивачем подано ордер Яроша В.В. серії АМ №1000137 від 24.06.2019 (а.с.61), копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Яроша В.В. (а.с.62), копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 23.05.2019 (а.с.63), ордер Яцківа В.С. серії АМ №1000169 від 24.06.2019 (а.с.64), копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Яцківа В.С. (а.с.65), копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 23.05.2019 (а.с.66), платіжні доручення на загальну суму 24000,00грн (а.с.67-70), розрахунок понесених витрат та обґрунтування розміру витрат за надання професійної правничої допомоги від 24.06.2019 (а.с.71-72).

Відповідачами не заявлялись клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги.

Тому, суд вважає вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 24000,00грн відповідачем-2 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області Шевченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 7177925 від 24.10.2013, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2013; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 191735518101.

3. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: вулиця Домбровського, будинок 26 у м. Житомирі, площею 55,5 кв.м., серія та номер: 11521411, видане 24.10.2013 Територіальній громаді м. Житомира в особі Житомирської міської ради, код ЄДРПОУ: 13576954.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан С.П.Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 04053625) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домбровського,26" (10003, м.Житомир, вул.Домбровського,26, ідентифікаційний код 40733432):

- 3 842,00 грн - судового збору;

- 24 000,00грн - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.11.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - 5 - відповідачам (рек. з пов.)

6 - 7 - відповідачу Департаменту реєстрації ЖМР за 2-ма адресами (рек. з пов.)