Рішення від 05.11.2019 по справі 910/699/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/699/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера "І")

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, б. 22, кв. 2)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю НД - Україна (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літ. І )

Про зобов`язання вчинити дії

За участю представників учасників справи:

Від позивача: Осипчук Н. О. (ордер КС № 293246);

Від відповідача: Кривоспицька А. Ю. (довіреність № б/н від 13.11.2018);

Від третьої особи: Заброда М. Л. (довіреність № б/н від 25.03.2019);

Вільний слухач: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХСТАНДАРТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС ВОЗДВИЖЕНКА" (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить:

- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС ВОЗДВИЖЕНКА" рухоме майно;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС ВОЗДВИЖЕНКА" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХСТАНДАРТ" рухоме майно , що залишилося за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідач протиправно, без достатніх правових підстав утримує майно, яке використовується позивачем на підставі договору оренди № НД/А005-72 від 10.09.2013, та яке було передано в суборенду позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові Авто" за договором суборенди від 29.12.2017 року за № СУ/НА-02.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХСТАНДАРТ" без руху,встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання: письмових обґрунтованих пояснень з посиланням на відповідні докази в частині підстави вирахування суми судового збору, що підлягає сплаті за подання даної позовної заяви, виходячи з балансової вартості спірного майна, а не відповідно до вартості майна, визначеної у видаткових накладних (первинні документи), які додано до позовної заяви, а також пояснення щодо оплати другої вимоги як вимоги немайнового характеру; подання до суду письмової заяви з нормативно-правовим обґрунтуванням необхідності та підстав залучення до участі у справі третьої особи з визначенням статусу (на стороні якої зі сторін) позивач просить залучити дану третю особу до участі у справі; подання заяви з поясненнями щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

01.02.2019 від позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо залучення третьої особи, письмові обґрунтовані пояснення щодо сплати судового збору, письмові пояснення щодо наявності у позивача або іншої особи доказів на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2019, якими останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

15.02.2019 враховуючи, що недоліки позовної заяви були усунені позивачем, суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального провадження, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю НД - Україна та призначив підготовче засідання у справі на 19.03.2019.

05.03.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву по справі № 910/699/19.

15.03.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву по справі № 910/699/19, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог категорично заперечував.

В судове засідання 19.03.2019 третя особа не прибула, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні 19.03.2019 була оголошена перерва до 09.04.2019.

25.03.2019 від позивача надійшла через відділ канцелярії суду відповідь на відзив.

03.04.2019 від третьої особи через відділ канцелярії суду надійшло клопотання, в якому третя особа просила суд вважати відзив на позовну заяву не поданим, не брати його до уваги та вирішувати справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 09.04.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та голосив перерву в підготовчому засіданні до 21.05.2019.

10.04.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив суд витребувати від відповідача документи, що підтверджують ідентифікацію рухомого майна, що залишилося на об`єкті нерухомого майна за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20.

15.04.2019 через відділ канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення щодо відзиву, в яких третя особа просила суд позовну заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

24.04.2019 через відділ канцелярії суду надійшла від позивача заява про забезпечення доказів, в якій позивач просив провести повну інвентаризацію рухомого майна, що залишилося на СТО (центр кузовного ремонту) за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, з обов`язковим залученням представників ТОВ ІНТЕХСТАНДАРТ .

Розглянувши заяву про забезпечення доказів суд 25.04.2019 постановив ухвалу про повернення заяви про забезпечення доказів, в якій виклав мотиви та обґрунтування прийнятого процесуального рішення.

07.05.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме провести повну інвентаризацію рухомого майна, що залишилося на СТО (центр кузовного ремонту) за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, з обов`язковим залученням представників позивача та третьої особи, як власника майна.

15.05.2019 суд постановив ухвалу за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, про відмову в забезпеченні, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятого процесуального рішення.

В судовому засіданні 21.05.2019 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.06.2019.

29.05.2019 через відділ канцелярії суду позивачем подані письмові пояснення.

24.06.2019 від позивача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

25.06.2019 клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату надійшло від відповідача.

В судовому засіданні 25.06.2019 суд відклав судове засідання у справі на 23.07.2019, про що постановив відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 23.07.2019 суд у зв`язку з наявністю сумнівів щодо достовірності поданих доказів, витребував у позивача докази правомірності володіння рухомим майном, яке є предметом спору. Також суд зобов`язав відповідача надати пояснення щодо особи, яка склала акт, наказ про створення інвентаризаційної комісії та на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 13.08.2019.

09.08.2019 від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про доручення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 13.08.2019 суд ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 10.09.2019.

03.09.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів.

10.09.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання призначене на 10.09.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. на лікарняному, в зв`язку з чим розгляд справи був перенесений на 05.11.2019, про що сторони були повідомлені ухвалою від 20.09.2019.

01.11.2019 через відділ канцелярії суду від третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судове засідання 05.11.2019 всі учасники справи прибули.

В судовому засіданні третьою особою було усно заявлено клопотання про продовження строку для подання доказів по справі. Відповідач проти продовжена строку подання доказів заперечував з підстав не наведення третьої особою поважних причин пропуску строку, а також заперечував допустимість відповідних доказів, з огляду на не зазначення джерел їх отримання від відповідача.

Суд порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про долучення доказів. Суд зазначив, що дані докази будуть приєднані до матеріалів справи, але не будуть оцінюватися судом як належні та допустимі, оскільки подані копії таких доказів, не зазначено де знаходяться оригінали доказів, клопотання подане із пропущенням встановленого процесуального строку, представником третьої особи не зазначено причин пропуску строку.

Третя особа та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 10.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Україна", як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт", як орендарем було укладено договір оренди №НД/А005-72, відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у платне користування майно, що оформлюється актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною договору. В актах вказується найменування майна, кількість та вартість на день передачі в оренду.

Пунктами 6.1, 6.2 договору №НД/А005-72 від 10.09.2013 передбачено, що договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. У випадку використання майна орендарем після закінчення строку договору, за відсутності заперечень з боку орендодавця, договір вважається поновленим на невизначений строк та кожна зі сторін має право у будь який час відмовитись від договору, попередивши при цьому сторону за один місяць.

Згідно актів №НД-076/ОЗ-43 від 04.07.2014, №НД-76/ОЗ-51 від 30.09.2014, №НД-76/ОЗ-53 від 06.10.2014, №НД-76/ОЗ-57 від 21.11.2014, №НД-76/ОЗ-59 від 25.11.2014, №НД-76/ОЗ-60 від 22.12.2014, №НД-76/ОЗ-62 від 24.12.2014, №НД-76/ОЗ-63 від 31.12.2014, №НД-76/ОЗ-65 від 27.01.2015, №НД-76/ОЗ-68 від 02.03.2015, №НД-76/ОЗ-72 від 20.04.2015, №НД-76/ОЗ-73 від 05.05.2015, №НД-76/ОЗ-89 від 23.12.2015, №НД-76/ОЗ-96 від 05.09.2016, №НД-76/ОЗ-102 від 05.04.2017, №НД-76/ОЗ-104 від 15.05.2017, №НД-76/ОЗ-109 від 25.12.2017, №НД-76/ОЗ-110 від 09.02.2018, №НД-76/ОЗ-122 від 05.07.2018, №НД-76/ОЗ-126 від 20.09.2018 приймання-передачі основних засобів Товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Україна" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" прийнято матеріальні цінності згідно договору №НД/А005-72 від 10.09.2013. При цьому, у вказаних актах визначено шифр, найменування, інвентарний номер, кількість та балансову вартість кожного об`єкта рухомого майна.

29.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ АВТО", як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт", як суборендарем було укладено договір суборенди нерухомого майна №СУ/НА-02, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду наступне майно, а саме: нежитлові приміщення (автосалон Geely), загальною площею 776,90 кв.м., будівлі офісно-торгівельного центру "літ. Т"; нежитлові приміщення (виробничо-складський комплекс та офісні приміщення) загальною площею 3449,92 кв.м., нежитлових приміщень "літ. Б", "літ. З", "літ. М"; асфальтований майданчик загальною площею 4 836,15 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Вказаний договір згідно п.1.2 набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019.

Згідно акту від 01.01.2018 було передано суборендарю у користування нежитлові приміщення (автосалон Geely), загальною площею 776,90 кв.м., будівлі офісно-торгівельного центру "літ. Т"; нежитлові приміщення (виробничо-складський комплекс та офісні приміщення) загальною площею 3449,92 кв.м., нежитлових приміщень "літ. Б", "літ. З", "літ. М"; асфальтований майданчик загальною площею 4 836,15 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/19045/17, провадження № 1-кс/752/3270/18 від 20.04.2018 було накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ", а саме:

- нежитлові будівлі літ. А, Б, З, І, Л, М, Р, загальною площею 21980,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446496080000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлову будівлю офісно-торгівельного центру літ. Т, загальною площею 12429,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446477380000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлову торгівельно-виробничу будівлю літ. У, загальною площею 1964,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446445080000, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будівлю виробничої майстерні літ. К, загальною площею 67,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446332280000, розташована за адресою: м АДРЕСА_1 .

Цією ж ухвалою слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва вирішив передати арештоване майно Національному агентству для здійснення заходів з управління ними, з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.04.2018 проведено державну реєстрацію обтяження об`єктів арештом та вказано особу в інтересах якої встановлено обтяження - ГУ Національної поліції у м. Києві.

06.09.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, як установником управління та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка", як управителем було укладено договір управління майном (активами), зареєстрований в реєстрі за №442, відповідно до умов якого (з урахуванням внесених змін додатковим договором від 11.09.2018 та від 01.09.2018) установник управління передав в управління управителеві, а останній прийняв в управління об`єкти нерухомого майна в кількості 99 окремих об`єктів нерухомості, зокрема: нежитлові будівлі літ. А, Б, З, І, Л, М, Р, загальною площею 21 980,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446496080000, розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 171 223 221 грн та нежитлову будівлю офісно-торгівельного центру літ. Т, загальною площею 12 429,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446477380000, розташовану за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 96 822 474 грн (пп. 68), 69) п. 1.1.1 вказаного договору).

26.09.2018 Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" було складено та підписано акт приймання-передачі об`єкту нерухомого майна, згідно змісту якого установник управління передав, а управитель прийняв нежитлові будівлі літ. А, Б, З, І, Л, М, Р у місті Києві, провулок Балтійський, буд.20.

В акті зазначено, що під час передачі об`єкту його візуальний огляд не проводився. В момент приймання-передачі об`єкту сторонами не перевірявся його технічний стан та наявність прихованих дефектів.

Листом від 05.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" організувати безперешкодний доступ до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, на час, необхідний для звільнення приміщень від товарно-матеріальних цінностей, обладнання СТО, запасних частин, тощо. До вказаного листа було додано інвентарний опис майна, яке знаходиться у приміщенні, за підписом директора позивача, інвентарну відомість, договір суборенди №СУ/НА-02 від 29.12.2018 та перелік співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт".

Листом від 08.10.2018 позивач просив відповідача допустити представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" до вказаних вище приміщень.

11.10.2018 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" було складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

12.10.2018 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" було складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Листом від 12.10.2018 позивач просив відповідача організувати безперешкодний доступ 16.10.2018 працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

16.10.2018 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" було складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Листом від 16.10.2018 позивач просив відповідача організувати безперешкодний доступ 17.10.2018 працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Проте, 17.10.2018 представників позивача до вказаних вище приміщень допущено не було, про що складено відповідний акт.

Вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" про допуск до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" також було висловлено у листах від 18.10.2018, від 22.11.2018, від 03.12.2018, №04/12/18-1 від 04.12.2018.

За поясненнями позивача, представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" так і не було допущено до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, та не надано можливості для вивозу рухомих речей, що знаходились у приміщеннях, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння рухомого майна згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позовної заяви, та зобов`язання відповідача передати позивачу зазначене майно.

Отже, в обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що спірне рухоме майно використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" на підставі договору оренди №НД/А005-72 від 10.09.2013, а приміщення, що розташовані у місті Києві, провулок Балтійський, 20, перебували у строковому платному користуванні згідно договору суборенди №СУ/НА-02 від 29.12.2017. Проте, після накладення ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/19045/17, провадження № 1-кс/752/3270/18 від 20.04.2018 арешту на вказане приміщення та передання останнього в управління відповідачу, згідно договору управління майном (активами), позивача було позбавлено доступу до приміщення та рухомого майна, яке, за твердженнями позивача у вказаному приміщенні перебуває, та належить Товариству обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт", як титульному володільцю на підставі договору оренди.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав їх недоведеності. Зокрема, відповідачем наголошено на тому, що Товариством обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" не наведено суду обставин перебування спірного рухомого майна у приміщеннях, що розташовані у місті Києві, провулок Балтійський, 20. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на неможливості індивідуалізації об`єктів, позовні вимоги щодо витребування яких заявлено позивачем.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності (володіння) на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності (володіння) на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно та право володіння на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

За даним позовом, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно, згідно переліку у кількості 91 одиниця та зобов`язати останнього передати йому зазначене майно.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Як вказувалось вище об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Суд вважає, що майно перелічене в позові, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, майно не має кольору, дату виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні та інші характерні позначки тощо, а тому, у розумінні ст. 184 Цивільного кодексу України, є замінним майном аналогічного виду.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України витребуваною може бути тільки індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Враховуючи, що позивачем не зазначено будь-які описи, ознаки та характеристики заявленого до повернення майна (що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації) можливість встановлення і витребування такого майна із чужого незаконного володіння виключається.

В матеріалах справи міститься акт інвентаризації (опису) майна, залишеного у приміщенні за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20 літера Т. Проте, встановити відповідність наведеного у вказаному акті переліку майна з тим, що заявлено до витребування не вбачається за можливе з огляду на відсутність його ідентифікуючих ознак.

Рухоме майно щодо якого позивачем заявлено вимоги про витребування та зобов`язання повернути не має індивідуально визначених ознак, за якими можливо було б його ідентифікувати та встановити його власника.

Правова позиція стосовно відсутності підстав для витребування у порядку ст. 387 Цивільного кодексу України майна, яке не має індивідуально визначених ознак, за якими можливо було б його ідентифікувати та встановити його власника, наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 по справі №922/3002/16.

Також, позивачем не надано доказів того, що на момент взяття в управління нерухомого майна, зазначене позивачем рухоме майно перебувало у вказаних приміщеннях за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Позивачем так і не було доведено обставин перебування спірного рухомого майна у відповідача, як однієї з обов`язкових складових предмету доказування у спорах про витребування майна, що фактично унеможливлює задоволення позовних вимог. Аналогічного правового висновку стосовно відмови в задоволенні віндикаційного позову у зв`язку з не доведенням перебування майна саме у відповідача наведено у постанові від 07.11.2018р. Верховного Суду по справі №760/21787/16-ц.

Крім того, відповідно до положень ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Враховуючи наведену норму, позивач, в тому числі мав довести, що право власності на рухоме майно зазначене ним в переліку, або майнові права на таке рухоме майно належить третій особі.

Такі докази додані до позовної заяви позивачем не були. В ході розгляду справи позивач на неодноразову вимогу суду надав до матеріалів справи з клопотанням про доручення до матеріалів справи від 29.07.2019 та від 02.09.2019 копії договорів поставки та інших договорів, укладених між третьою особою по справі та особами, які не беруть участь у справі, а також між двома третіми особами, які не беруть участі у справі, та копії видаткових накладних на поставку певних товарів. Проте, надані копії позивач надав суду не завіреними, в клопотаннях не вказав, де знаходяться оригінали таких доказів та яким чином такі докази були отримані позивачем, адже позивач не є учасником відповідних правовідносин. Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що такі докази не відповідають вимогам ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. А інших доказів належності права власності на рухоме майно зазначене позивачем в його переліку, або майнових прав на таке рухоме майно третій особі суду не надано.

За твердженням позивача факт знаходження нерухомого майна, згідно визначеного ним переліку, в приміщеннях, які були передані відповідачу в управління, підтверджується договорами суборенди відповідного нерухомого майна та актами приймання - передачі. Проте, вказані документи не містять жодних відомостей щодо перебування у відповідних приміщеннях під час передачі їх в оренду будь - якого рухомого майна та його переліку.

При цьому, судом враховано, що 26.09.2018 Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житловий комплекс Воздвиженка було складено та підписано акт приймання-передачі об`єкту нерухомого майна, згідно змісту якого установник управління передав, а управитель прийняв нежитлові будівлі літ. А, Б, З, І, Л, М, Р у місті Києві, провулок Балтійський, буд. 20.

Проте, жодні відомості про наявність у вказаних приміщеннях рухомого майна, яке є предметом спору у справі №910/699/19, у вказаному акті відсутні.

Судом також надано оцінку наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі основних засобів, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" в межах договору №НД/А005-72 від 10.09.2013 та умовам вказаного правочину. Вказаний правочин не містить умов стосовно місця (приміщення та його адреси), в якому орендарем розташовується орендоване рухоме майно.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч обов`язку доказування, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" обставини належності права власності на рухоме майно зазначене позивачем в його переліку, або майнових прав на таке рухоме майно третій особі, обставини перебування майна, щодо якого заявлено позовні вимоги, саме у приміщеннях, які розташовані у місті Києві, провулок Балтійський, 20, та знаходяться в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка", а також обставини можливості індивідуального визначення переданого позивачу рухомого майна, доведені, доказами, які б відповідали вимогам, визначеним ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу, не були.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на його недоведеність.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

У ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з висновків суду про відмову в задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера "І"; ідентифікаційний код 38398891) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, б. 22, кв. 2; ідентифікаційний код 38670536) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю НД - Україна (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літ. І ; ідентифікаційний код 35018320) про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера "І"; ідентифікаційний код 38398891).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22.11.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко