Постанова

від 14.11.2019 по справі 910/20326/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/20326/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, І. Д. Кондратова,

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019р.

у складі колегії суддів: Г. П. Коробенко - головуючий, Г. А. Кравчук, М. Г. Чорногуз

та на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2019р.

суддя: К. І.Головіна

за позовом Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс"

до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеровент",

2. Приватне акціонерне товариство "АК "Перлина"

про стягнення банківської гарантії у сумі, еквівалентній 254 976, 51 євро

за участю представників:

від позивача: Посікіра Р. Р.;

від відповідача :Каракоця О. Р.;

від третьої особи на стороні відповідача-1: Пантія О. А.;

від третьої особи на стороні відповідача-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" звернулося до господарського суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення коштів за банківською гарантією у сумі 254 976,51 євро, яка станом на 15.11.2017 р. була еквівалентна 7 934 866,19 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем були порушені взяті на себе гарантійні зобов`язання виконання контракту №39299/6 від 10.05.2016р., укладеного позивачем із ТОВ "Аеровент". У зв`язку з неналежним виконанням підрядником ТОВ "Аеровент" робіт за цим контрактом позивач був змушений його розірвати та звернутися до відповідача з вимогою про виплату банківської гарантії. Однак, банк відмовив у виплаті гарантії, незважаючи на попередньо прийняте ним позитивне рішення з цього питання.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2019р. у справі № 910/20326/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019р., у задоволенні позову відмовлено.

Господарські суди попередніх інстанцій, встановивши порушення підрядником зобов`язань за контрактом, зокрема, пунктів 15.1, 7.6, 4.3, 3.3 щодо призначення, заміни та контролю за роботою представника підрядника, а також в частині слідування письмовим вказівкам інженера про виправлення недоліків у визначені контрактом строки, дійшли висновку, що фактично затримка у виконанні підрядником робіт за контрактом №39299/6 від 10.05.2016р. відбулася у зв`язку із простроченням виконання замовником свого зустрічного зобов`язання за контрактом, яке полягало у наданні підряднику усієї проектної документації робіт. Посилаючись на положення ст. 565 ЦК України суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення коштів з АТ КБ "Приватбанк" на користь ЛПК "Львівелектротранс" за банківською гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016р.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаржник вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення коштів з відповідача, оскільки відповідно до тексту гарантії банк зобов`язався безвідклично сплатити позивачу будь-яку суму або суми, що не перевищують 254 976,51 євро, що сплачується в національній валюті по курсу НБУ на дату оплати в разі отримання першої письмової вимоги, що супроводжується письмовим твердженням про порушення підрядником зобов`язань за умовами контракту, без заперечень або спроб поставити цю суму під сумнів, без необхідності надання бенефіціаром доказів, причин або підстав висунення платіжної вимоги на вищезазначену суму.

Скаржник стверджує, що гарант не скористався передбаченим ст. 565 ЦК України правом відмовитися від задоволення вимоги кредитора, а навпаки, визнав вимогу бенефіціара підставною та прийняв позитивне рішення щодо платежу по гарантії.

У скарзі зазначається, що висновок судів про те, що затримка виконання підрядником робіт за контрактом зумовлена простроченням виконання замовником свого зустрічного зобов`язання зроблений без системного аналізу обставин справи та дослідження кожного окремого факту порушення підрядником своїх зобов`язань, а виключно на підставі обставин, зроблених іншим судом у справі №910/6458/17.

Також зазначає, що судами не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між непередачею креслень з улаштування фундаментів та іншими порушеннями контракту, які були допущені підрядником, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин справи.

Скаржник стверджує, що на Гарантію поширюються Уніфіковані правила для гарантій за вимогою, проте судами зроблено протилежний висновок.

4. Позиції інших учасників справи

АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що судами попередніх інстанцій цілком правомірно та обґрунтовано встановлено, що затримка у виконанні підрядником робіт за контрактом №39299/6 від 10.05.2016р. відбулася у зв`язку із простроченням виконання замовником свого зустрічного зобов`язання, яке полягало у наданні підряднику усієї проектної документації робіт. Відповідач вважає рішення та постанову законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу безпідставною.

ТОВ "Аеровент" у поясненнях на касаційну скаргу стверджує, що зміст доводів касаційної скарги зводиться до спроби здійснити переоцінку доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

10 травня 2016р. між ЛПК "Львівелектротранс" як замовником та ТОВ "Аеровент" як підрядником укладено контракт №39299/6. Відповідно до умов цього контракту підрядник прийняв на себе зобов`язання з виконання робіт по реконструкції будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в трамвайному депо № 2 ЛПК "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові, а замовник погодився оплатити підряднику вартість контракту або іншу суму, яку виникне потреба сплатити відповідно до положень контракту в строки та в порядку, визначених контрактом.

Відповідно до пункту 4.2 контракту (з урахуванням спеціальних умов) підрядник зобов`язаний представити забезпечення виконання контракту замовникові протягом 28 днів після отримання ним сповіщення про акцепт оферти.

02 червня 2016р. ТОВ "Аеровент" звернулося до КБ "Приватбанк" із заявою №G0616/4395, якою просило у відповідача надати гарантію виконання контрактних зобов`язань перед ЛКП "Львівелектротранс" (бенефіціар) за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016р. (тендер № 8156-IFT-32299) в сумі 254 976,51 євро при умові оплати в гривні по курсу НБУ на день платежу на строк з дати підписання до 07.06.2018р. із забезпеченням у вигляді нерухомості заставною вартістю 35 679 930,00 грн. із зауваженням про непідпорядкування цієї гарантії Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою, Публікації Міжнародної Торгівельної палати № 758, або іншим міжнародним документам.

03 червня 2016 р. на підставі вказаної заяви та на забезпечення виконання контракту між ПАТ КБ "Приватбанк" (банк, гарант) та ТОВ "Аеровент" (клієнт, принципал) був укладений договір надання банківської гарантії № G0616/4395, за яким банк гарантує перед бенефіціаром - ЛКП "Львівелектротранс" виконання клієнтом своїх зобов`язань відповідно до документа, що зазначено у п. А4, на умовах, що зазначено у гарантії.

В пунктах А1, А3 договору гарантії визначено, що бенефіціаром за гарантією є ЛКП "Львівелектротранс", а сама гарантія забезпечує виконання клієнтом контрактних зобов`язань за контрактом №39299/6 від 02.06.2016р., укладеним між ЛКП "Львівелектротранс" та ТОВ "Аеровент" (п. А4).

У пункті А5 договору гарантії сторони погодили суму гарантії, яка складає 254 976,51 євро за умови оплати в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату платежу.

Пунктом А9 договору гарантії визначений термін дії та/або строк дії гарантії - до 07.06.2018р.

На виконання договору банківської гарантії 03.06.2016р. АТ КБ "Приватбанк" (гарант) надало ЛКП "Львівелектротранс" (бенефіціару) банківську гарантію № G0616/4395 від 03.06.2016р.

За умовами цієї гарантії (відповідно до нотаріально засвідченого перекладу з англійської мови) банк-гарант зобов`язався безвідклично сплатити ЛКП "Лівівелектротранс" суму гарантії, що не перевищує 254 976,51 євро, у національній валюті по курсу НБУ на дату оплати, без заперечень або спроб поставити цю суму під сумнів, без необхідності надання бенефіціаром доказів причин або підстав висунення платіжної вимоги на вищевказану суму у разі отримання від ЛКП "Лівівелектротранс" першої письмової вимоги, що супроводжується письмовим твердженням про фактичне невиконання ТОВ "Аеровент" зобов`язань контракту.

03 лютого 2017р. ЛКП "Лівівелектротранс" направив на адресу ТОВ "Аеровент" лист №04/175 про розірвання контракту з 17.02.2017р. через невиконання останнім своїх зобов`язань, зокрема, з тих підстав, що підрядник не впорався з виконанням робіт із належною оперативністю і без зволікань, оскільки фактичний прогрес у виконанні робіт за період 8 із 12 місяців терміну виконання робіт становить близько 16,8 %, в той час, як мав би приблизно становити 60,2 %. Також зазначив, що підрядник не впорався з виконанням численних вказівок інженера про усунення недоліків.

20 лютого 2017р. ЛКП "Львівелектротранс" звернувся до АТ "КБ Приватбанк" як гаранта з листом № 06/280, у якому повідомив гаранта про розірвання з 17.02.2017р. договірних відносин за основним зобов`язанням із ТОВ "Аеровент" та вимагав сплатити ЛКП "Львівелектротранс" 254 976,51 євро за гарантією.

АТ "КБ Приватбанк" листом № Е.35.0.0.0/4-36519 від 24.03.2017р. відмовив ЛКП "Львівелектротранс" у виплаті гарантійного платежу з тих підстав, що вимога бенефіціара не містить вказівки на те, які порушення допустив підрядник у виконанні зобов`язання, а також звернув увагу бенефіціара на те, що валюта заявленої вимоги не відповідає умовам гарантії.

07 квітня 2017р. ЛКП "Львівелектротранс" вдруге надіслало вимогу банку про сплату 254 976,51 євро гарантії (лист № 06/542), в якій бенефіціар повідомив гаранта про порушення останнім положень статті 20 (а) та статті 24 (е) Уніфікованих правил щодо строку розгляду вимоги про виплату гарантії; зазначив про відсутність будь-якої невідповідності між валютами, що зазначені позивачем (бенефіціаром) та положеннями гарантії, і про те, що у вимозі були зазначені банківські реквізити мультивалютного рахунку; перелічив порушення, через які контракт було розірвано і про які було зазначено у повідомленні про розірвання контракту.

24 квітня 2017р. гарант надав відповідь про прийняття позитивного рішення щодо сплати гарантії у вказаній сумі, проте, зазначив про наявність обставин, за яких такий платіж не може бути здійснений, а саме - ухвали господарського суду про заборону банку здійснювати будь-які дії щодо виконання гарантійного платежу від 21.04.2017р. у справі № 910/6458/17.

У подальшому, ЛКП "Львівелектротранс" звернулося до відповідача з проханням повторно розглянути вимогу щодо виконання гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016р.

У відповідь на цю вимогу АТ "КБ Приватбанк" 19.08.2017р. листом №Е.35.0.0.0/4-98948 повідомив позивача, що вимога ЛКП "Львівелектротранс" про виплату гарантії відповідає умовам гарантії, а тому підлягає задоволенню, однак, у зв`язку з проведенням націоналізації АТ "КБ Приватбанк" та прийняттям НБУ рішення № 7-рш/БТ від 05.01.2017 р. про зниження ризиків у діяльності банку та упередження втрат державного банку, виплата гарантії є неможливою, оскільки призведе до кредитування ТОВ "Аеровент" (принципала), який є пов`язаною із колишніми власниками АТ "КБ Приватбанк" особою.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За положеннями ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Згідно п. 1 гл. 2 розділу III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004р., у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Господарські суди попередніх інстанцій, на виконання вказівок, викладених в постанові ВС від 13.11.2018р. у даній справі, дослідили умови договору банківської гарантії від 03.06.2016р. та врахувавши норм ст. 200 ГК України, ст. 560, 563, 564 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку, що гарантійні відносини, які виникли між сторонами у справі за гарантією №G0616/4395 від 03.06.2016р., не є відносинами кредитування за своєю правовою природою, а сплата коштів за гарантією не відноситься до кредитних операцій, на які накладено заборону їх здійснення із пов`язаними особами банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, Суд констатує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Таким чином, за гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016р. обов`язок гаранта АТ "КБ "Приватбанк" сплатити кредиторові ЛКП "Лівівелектротранс" грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови невиконання підрядником робіт за договором № 39299/6 від 10.05.2016р. з реконструкції будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в трамвайному депо №2 ЛПК "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові, та направлення гаранту письмової вимоги у встановлений строк.

Судами встановлено, що ЛКП "Львівелектротранс", звертаючись до відповідача (гаранта) з вимогою №06/280 про сплату бенефіціару гарантії у сумі 254 976,51 євро у зв`язку із неналежним виконанням підрядником робіт за забезпеченим гарантією контрактом №39299/6 від 10.05.2016р., вказувало на те, що під час виконання цих робіт з реконструкції будівлі профілакторію в трамвайному депо №2 ЛПК "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові мало місце порушення ТОВ "Аеровент" умов зобов`язання з невиконанням вказівок інженера замовника про усунення недоліків та зволіканням підрядника у виконанні робіт.

Суди встановили, що інженер Дикий З . Я . відповідно до підпункту 15.1 загальних умов контракту надав підряднику вказівку про усунення порушень, визначених п. 4.3 загальних умов контракту, оскільки призначений представник підрядника - ОСОБА_2 був відсутній на будівельному майданчику з 10.10.2016р. Згідно з протоколами нарад від 07.12.2016р., 14.12.2016р., 11.01.2017р. призначеним ЛКП "Львівелектротранс" інженером проекту замовника Диким З.Я. було неодноразово вказано підряднику про неусунення порушень, про які зазначалось у листі № 35 від 28.10.2016р., у зв`язку із чим на вказаних нарадах приймалися рішення про термінове надання підрядником кандидатури свого представника на затвердження інженеру.

Так суди дійшли висновку, що підрядником було порушено зобов`язання за контрактом, зокрема, пункти 15.1, 7.6, 4.3, 3.3 щодо призначення, заміни та контролю за роботою представника підрядника, а також в частині слідування письмовим вказівкам інженера про виправлення недоліків у строки, визначені контрактом.

Крім того судами встановлено порушення зі сторони підрядника п.п. 8.1, 15.1 контракту в частині виконання робіт належним чином без затримок, оскільки з копій протоколів нарад від 30.08.2016р., від 07.09.2016р., від 13.10.2016р., від 02.11.2016р., від 23.11.2016р., від 07.12.2016р., від 14.12.2016р., від 11.01.2017р. (два протоколи), від 23.01.2017р. вбачається, що протягом виконання робіт на об`єкті підрядником допускались порушення зобов`язань, обумовлених контрактом. Інженер звертався до представника підрядника підрядника ОСОБА_2 з листами від 01.09.2016р., від 03.10.2016р., від 24.01.2017р., в яких зауважував про необхідність належного виконання підрядником умов пункту 8.1 контракту, і які містять надані відповідно до підпункту 15.1 загальних умов контракту "вказівки на усунення недоліків" із встановленням строків для прийняття усіх необхідних заходів для пришвидшення темпів виконання робіт та усунення відставання.

Разом з тим суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, оскільки встановили, що фактично затримка у виконанні підрядником робіт за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016р. відбулася у зв`язку із простроченням виконання замовником свого зустрічного зобов`язання за контрактом, яке полягало у наданні підряднику усієї проектної документації робіт. При цьому зазначили, затримка у виконанні підрядником робіт не свідчить, що ним такі роботи взагалі не виконувались.

Судами досліджено протокол наради виконання робіт за контрактом від 23.01.2017р., з якого встановлено, що лише 16.12.2016р. підрядник - ТОВ Аеровент отримав від замовника креслення електротехнічної частини проекту, а 19.12.2016р. - інструкцію із зазначенням обсягів робіт. Також, лише в день проведення наради (23.01.2017р.) замовник передав підряднику програму виконання робіт, вказавши при цьому, що креслення з улаштування фундаментів будуть надані замовником ТОВ Аеровент тільки в кінці січня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, з огляду на встановлені судами обставини та наведені вище норми права, Верховний Суд вважає обгрунтованими висновки судів про недоведеність факту невиконання підрядником робіт за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 р. та того, що гарантійний випадок за банківською гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016р. настав.

Встановленими судами обставинами спростовуються доводи скаржника про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених у даній справі коштів.

Посилання скаржника на те, що висновок судів про затримку виконання підрядником робіт саме з підстав простроченням виконання замовником свого зустрічного зобов`язання зроблений без системного аналізу обставин справи та дослідження кожного окремого факту порушення підрядником своїх зобов`язань, а виключно на підставі обставин, зроблених іншим судом у справі №910/6458/17, не знайшло свого підтвердження. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами у даній справі було досліджено протоколи нарад, та встановлено обставини виконання сторонами контракту. Між іншим, суди взяли до уваги, що у справі №910/6458/17 встановлено аналогічні обставини, що не суперечить ст. 75 ГПК України.

Доводи касаційної скарги у більшості зводяться до переоцінки доказів, які вже були досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій. В силу ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника на те, що на гарантію поширюються Уніфіковані правила для гарантій для вимог, також були спростовані господарськими судами попередніх інстанцій.

Зокрема, дослідивши обставини підпорядкування банківської гарантії №G0616/4395 від 03.06.2016р. Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою (публікація МТП № 758), на необхідність чого також вказував Верховний Суд у постанові від 13.11.2018р., суди врахували, що сторони при укладенні договору банківської гарантії керувались тим, що гарантія Уніфікованим правилам не підпорядковується, у самому договорі немає прямої вказівки на це, а позивач на власний розсуд трактує в цій частині зміст гарантії та надає відповідні її переклади з англійської на українську мову, при тому, що він (позивач) не є стороною договору банківської гарантії. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що банківська гарантія № G0616/4395 від 03.06.2016р. не підпорядковується Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою, а тому вони застосуванню у даних правовідносинах не підлягають.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень Верховний Суд не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019р. у справі №910/20326/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова