Рішення

від 19.11.2019 по справі 280/560/18

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 280/560/18

Провадження № 2/288/109/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Добрянської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі-відповідач), третя особа: Служба у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про позбавлення батьківських прав, в якій вказує, що 26 грудня 2012 року між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб.

Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 квітня 2016 року даний шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітній син ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Батько дитини - ОСОБА_2 починаючи з квітня місяця 2016 року жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує. Ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний його розвиток, про навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти.

Всі питання виховання сина позивач вирішує самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні.

З 14 січня 2016 року з ОСОБА_2 на користь позивача призначено стягнення аліментів в розмірі 700 гривень 00 копійок щомісячно. Проте жодного разу з січня місяця 2016 року відповідач аліменти на платив та не поцікавився за які кошти виховується його син.

Станом на 22 січня 2018 року у відповідача заборгованість по аліментах становить 16 483 гривні 87 копійок.

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини позивач вважає, що відповідача доцільно позбавити батьківських прав.

Позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі письмових доказів.

Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до Судового виклику № 280/560/18/8850/19 від 30 жовтня 2019 року розміщеного на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про про дату, час та місце слухання справи належним чиним повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою Укрпошти вручено особисто 04 листопада 2019 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки цій особі.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи без його участі. (а.с. 125)

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України ).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 січня 2013 року Виконавчим комітетом Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 1 (а.с. 3).

Відповідно до рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано (а.с. 10).

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2016 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 700 гривень 00 копійок від усіх видів його доходів, починаючи з 14 січня 2016 року і до повноліття дитини (а.с. 11).

Згідно довідки - розрахунку № 4129 від 11 квітня 2018 року виданої Коростишівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_2 станом на 01 квітня 2018 року має заборгованість по аліментах в розмірі 18 583 гривні 87 копійок (а.с. 4).

Відповідно до повідомлення № 7141/213/03-2017 від 18 грудня 2017 року виданого Коростишівським ВП ГУ НП в Житомирській області, було розглянуто звернення ОСОБА_1 з приводу невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та було встановлено, що батько ОСОБА_2 до свого сина не приїжджає, участі у вихованні та утриманні сина не бере. Опитати з даного приводу ОСОБА_2 не представилось можливим, так як невідомого його місце проживання та контактний телефон (а.с. 7).

Постановою про закриття кримінального провадження від 30 травня 2017 року виданою Коростишівським ВП ГУ НП в Житомирській області вказано, що кримінальне провадження від 11.01.2017 року відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із встановленою відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною1 статті 164 КК України (а.с. 8-9).

Як вбачається з Висновку органу опіки та піклування про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 02-36/445 від 07 лютого 2018 року виданого Коростишівською РДА Житомирської області, рішення комісії з питань захисту прав дитини від 29.01.2018 року № 9, вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6).

Згідно Акту обстеження від 17 січня 2018 року комісія провела обстеження умов проживання ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 та було встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку батька ОСОБА_4 Будинок дерев`яний, покритий шифером, у будинку є три кімнати, кухня. Умови проживання в даному будинку задовільні (а.с. 12).

Відповідно до характеристики № 23 від 17 січня 2018 року виданої Козіївською сільською радою Коростишівського району Житомирської області, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з дитиною та батьками у їх будинку. За період проживання на території сільської ради скарг від жителів села на ОСОБА_1 не надходило. Спиртними напоями не зловживає, в громадських місцях поводить себе добре. Ввічлива, добросовісна, з сусідами проживає мирно (а.с. 13).

Довідкою № 8 від 18 січня 2018 року, виданою Коростишівським дошкільним навчальним закладом ясла-садок № 5 Льонок Відділу освіти, молоді та спорту Коростишівської міської ради передбачено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07 лютого 2015 року відвідує ДНЗ № 5. У садочок дитину приводить та забирає мама - ОСОБА_1 , дитина завжди охайна, доглянута, забезпечена навчальним приладдям. Вихованням дитини займається мама. Батько дитини ОСОБА_2 жодного разу у дошкільному закладі не був, життям дитини у садочку не цікавився (а.с. 14).

Як вбачається з довідки № 21 від 17 січня 2018 року виданої Козіївською сільською радою Коростишівського району Житомирської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Згідно Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2017 року отримувала доходи з таких джерел: СП ТОВ Нива Переяславщини - заробітну плату; Коростишівського РЦЗ - соціальні виплати (а.с. 17).

Також ОСОБА_1 є застрахованою особою, що підтверджується індивідуальною відомістю про застраховану особу видану Пенсійним фондом України 26 березня 2018 року (а.с. 18).

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, Коростишівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про оспорювання батьківства - залишено без розгляду. (а.с. 122-123)

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму ВС України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і допускається лише при наявності вини в діях батьків і належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Згідно приписів статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Приписами частини другої статті 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (п.16 Постанови пленуму Верховного суду України N 3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ).

Згідно приписів частини другої статті 150 та частини другої статті 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Крім того, статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статей 9, 18 Конвенції Про права дитини , ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Позбавлення батьківських прав є самим крайнім заходом впливу стосовно відповідача, але він свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує її належними умовами для навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема не бере участі у забезпеченні дитини необхідного харчування, медичного догляду, лікування.

Згідно приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України ).

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. (ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України ).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для задоволення позову, а саме позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його дитини.

Згідно положень частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частини сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ; Конвенцією Про права дитини ; Законом України Про охорону дитинства ; статтями 150, 151, 152, 157, 164, 165, 166 СК України, статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України; суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , 704 гривні 80 копійок судового збору, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник