Ухвала

від 05.11.2019 по справі 757/58771/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58771/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12012110060000120, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 в провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про накладення арешту, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на самочинно збудоване нерухоме майно та передати зазначені об`єкти в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901).

Обґрунтовуючи клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що ГСУ НП України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12012110060000120, зареєстрованому в ЄРДР 26.11.2012 за фактами вчинення службовими особами групи компаній «Укогруп» кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356; ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 197-1; ч. 1 ст. 194; ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358; ч. 1, 2 ст. 382; ч. 3 ст. 28, ч. ч. 2, 4 ст. 197-1; ч.ч. 1, 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 364; ч.ч. 1, 2 ст. 366; ч. 2 ст. 209; ч. ч. 1, 3, 4 ст. 190; ч. ч. 1, 3 ст. 212; ч. ч. 4, 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 365-2; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 382; ч. 3 ст. 28, ч, 3 ст. 365-2; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України.

В ході розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що фактичний керівник групи компаній «Укогруп» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період 2011-2014 років організував, спільно з невстановленими особами, групу та вчинення у її складі злочинів, зокрема умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів); самовільні зайняття земельних ділянок та самовільні будівництва на них будівель; заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем у великих та особливо великих розмірах, організованою групою; складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а умисне невиконання судових рішень; зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги та несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах) автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях інформації та вчинені такою особою, яка має право доступу до неї.

Крім того, впродовж 2004-2019 років, службові особи групи компаній «Укогруп», діючи в складі організованої групи, самовільно, всупереч встановленому порядку, на території м. Києва займають земельні ділянки та незаконно здійснюють самовільне будівництво низки житлових комплексів.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі ст. 170 КПК України ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва накладались арешти на майно завершені та незавершені об`єкти будівництва житлових, офісно-торгово-розважальних комплексів:

ЖК «Нова Хвиля», по вул. Харківське Шосе, 15-А в м. Києві на підставі ухвали від 18.04.2016 № 757/17838/16-к.

ЖК «Милославський», вул. Милославська, 31-В в м. Києві на підставі ухвали від 18.04.2016 № 757/17832/16-к.

ЖК «Совські Ставки», вул. Кіровоградська, 70 в м. Києві на підставі ухвали від 18.08.2016 № 757/35580/16-к.

Відділ продажу ЖК «Совські Ставки`по вул. Кіровоградській, 70 в м. Києві на підставі ухвали від 14.11.2017 № 757/67451/17-к.

ЖК «Синьоозерний» на перетині проспектів Правди та Гонгадзе в м. Києві на підставі ухвали від 18.08.2016 № 757/35583/16-к.

Офісний центр «Домініон», по вул. Ушинського, 40 в м. Києві на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 № 757/17836/16-к.

ЖК «Флагман» по вул. Лобачевського, 7 в м. Києві на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 № 757/17833/16-к.

ЖК «Родинний Затишок» по бульвару Гашека, 20,22,24 в м. Києві на підставі ухвали від 18.04.2016 № 757/17851/16-к.

ЖК «Олімпійське містечко», ЖК «Панорамне містечко», ЖК «Панорамний» (наразі «Деміївський квартал») по вул. Ракетній, 24 в м. Києві на підставі ухвали від 09.04.2015 № 757/12659/15-к.

ЖК «Східна Брама» по вул. Світлій, 3 в м. Києві на підставі ухвали від 31.03.2015 № 757/11034/15-к.

Відділ продажу ЖК «Східна Брама» по вул. Світлій, 3 в м. Києві на підставі ухвали від 14.11.2017 № 757/67449/17-к.

ЖК «Сосновий Бір» по вул. Олевській в м. Києві на підставі ухвали від 31.03.2015 № 757/11035/15-к.

ЖК «Науковий» по вул. Петропавлівській, 40 в м. Києві на підставі ухвали від 26.09.2018 № 757/46930/18-к.

Постановами слідчих ці об`єкти визнані речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2019 у справі № 757/1175/19-к ці об`єкти передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Агентством надіслано звернення про те, що для виконання ухвал управління арештованим є необхідним проведення ідентифікації майна зазначеного у резолютивних частинах рішень суду у відповідність до вимог Закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Водночас з метою захисту прав потерпілих щодо частини вказаних об`єктів для вжиття заходів для такого захисту арешт частково скасований ЖК «Синьоозерний» - ухвала від 29.07.2019 у справі № 757/33225/19-к.

В заяві поданій до суду прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Зважаючи на позицію органу досудового розслідування, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання слідчим суддею фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Основною метою накладення арешту на майно у кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень, насамперед корупційних, через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Однак, накладенням арешту не досягнута головна мета заходу забезпечення кримінального провадження, а саме позбавлення власника (володільця) права користування майном, що створює умови для отримування переваг, не зважаючи на вчинення кримінальних правопорушень.

Абзацом 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Сукупна вартість вищевказаних речових доказів становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон), Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Національне агентство функціонує на виконання положень Закону України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014 2017 роки та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 2017 роки, імплементації в законодавство України Директиви ЄС від 03 квітня 2014 року 2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС.

Пунктом 4 частини першої статті 9 Закону на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Частиною другою статті 19 Закону, визначено, що у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону, здійснюється Національним агентством, шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Згідно ч. 7 ст. 21 Закону у разі здійснення управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів.

Слідчий суддя вивчивши клопотання, надавши оцінку документам, що долучені до нього, зважаючи на постанову слідчого про визнання майна речовими доказами, є достатні підстави для накладення арешту, та з метою забезпечення зберігання вказаного майна, з урахуванням ст. 100 КПК України, майно підлягає передачі до управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відтак клопотання підлягає до задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12012110060000120 задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться:

по вул. Харківське Шосе, 15-А в м. Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:248:0025 площею 5.4709 га;

по вул. Милославська, 31-В в м. Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:62:092:0021 площею 5.3495 га;

по вул. Володимира Брожко (Кіровоградська), 70 в м. Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:337:0009 площею 10169.24 кв.м.;

на перетині проспектів Правди та Гонгадзе у Подільському районі м. Києва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 площею 0.8517 га, крім заборони здійснення дій, передбачених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 у справі № 757/33225/19-к;

по вул. Лобачевського, 7 в м. Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:66:248:0025 площею 5.4709 га;

по бульвару Ярослава Гашека, 20,22,24 в м. Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:66:248:025 площею 5.4709 га;

по вул. Ракетній, 24 в м. Києві на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:414:0005 площею 1, 6892 га, 8000000000:82:412:0040 площею 0,9286 га 8000000000:82:414:0131 площею 0,3071 га;

по вул. Світлій, 3 в Дарницькому районі м. Києва на земельній ділянці з кодом 90:173:004 площею 11935,02 кв. м.;

у кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:051:003 площею 12346,00 кв.м.

Передати зазначені об`єкти в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901).

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1