Рішення

від 24.10.2019 по справі 640/1474/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2019 року № 640/1474/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лекка до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

за участі учасників справи:

представника позивача - Харка Д.М.,

представників відповідача - Кошарської А.Ю., Сірика А.О.

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду в місті Києві звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Лекка (надалі також ТОВ Лекка) із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0011374208 від 19.10.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 13532615141 від 22.10.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 13522615141 від 22.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне:

1. стосовно податку на доходи фізичних осіб, склад правопорушення щодо неперерахування в бюджет відсутній, оскільки такий податок справлявся вчасно, але на інший рахунок, з огляду на що, обов`язок платника сплачувати суму відповідного податку не порушувався, а допущена помилка не призвела до негативних наслідків.

2. ненадання контролюючому органу деяких первинних документів обумовлюється відсутністю необхідності їх складення за умовами договору, з тієї ж підстави відсутні будь-які письмові підтвердження наданих послуг. Реальність наданих послуг стосовно участі у пропозиції конкурсних торгів на закупівлю підтверджується успішним проходженням конкурсу, наслідком чого стало укладення відповідних договорів закупівлі. Водночас, посилання відповідача на наявність вироку стосовно керівника контрагента, що надавав послуги не є підставою вважати господарські операції нереальними та/або фіктивними.

3. відповідачем пропущені граничні строки нарахування грошових зобов`язань (1095 днів) з податку на додану вартість.

4. дефектність поданих товарно-транспортних накладних не підтверджує нереальність операцій за умови реального здійснення таких. Відповідачем безпідставно проведено причинно-наслідковий зв`язок з відсутністю у контрагента належних для виконання наданих послуг ресурсів для здійснення перевезень із неможливістю надати такі послуги.

На думку позивача, відповідачем безпідставно зроблено висновки про порушення податкового законодавства у акті перевірки, з огляду на що, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідачем надано відзив, у якому із доводами позивача не погоджується з огляду на встановлені правопорушення щодо несплати податку на доходи фізичних осіб, протиправного формування податкового кредиту і, як наслідок, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав. Представники відповідача проти задоволення заперечували, у задоволенні позову просили відмовити.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Уповноваженими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Лекка з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 28.11.2013 по 30.09.2017 (надалі - перевірка), за результатами якої складено акт № 622/26-15-14-01-03/39001368 від 01.10.2018 (надалі - акт перевірки).

Під час перевірки встановлені порушення, зокрема:

п.п. 168.4.1, п.п. 168.4.4, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст.168, пп. 171.2 а) ст. 171, із урахуванням пп. 14.1.180, п.14.1 ст.14, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 пп. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, щодо не сплати на відповідний бюджетний рахунок податку на доходи фізичних осіб за 2016 - 2017 роки на загальну суму 151964,99 гривень;

п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 499 978 гривень, в тому числі за липень 2015 року у сумі 413 145 гривень, за липень 2016 у сумі 86 833 гривень;

а також п.44.1, п.44.2 ст.44 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п.6, п.10, п.11, п.18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248, п.1 ст.9 Закону України від Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, п. 8.25, п. 8.26 ст. 8, п.11.1, п. 11.4, п. 11.5, п. 11.8 ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20.04.1998 за № 128/2568 зі змінами, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 № 983, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2013 року № 2197/24729, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 688 756 гривень, в тому числі за 2015 рік у сумі 640 756 гривень, за півріччя 2016 року в сумі 48 000 гривень, за 3 квартали 2016 року в сумі 48 000 гривень, за 2016 рік у сумі 48 000 гривень.

На підставі встановлених порушень, на адресу ТОВ Лекка надіслано податкові повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018, яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб зі штрафними санкціями, № 13532615141 від 22.10.2018, яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств зі штрафними санкціями та № 13522615141 від 22.10.2018, яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість зі штрафними санкціями.

Не погоджуючись із діями відповідача, ТОВ Лекка звернулось із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами пп. пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно зі ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Із матеріалів справи убачається, що податковим повідомленням-рішенням № 0011374208 від 19.10.2018 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 151964,99 грн за податковим зобов`язанням та на 112340,39 грн за штрафними санкціями.

Висновок ГУ ДФС у м. Києві, на якому ґрунтується зазначене податкове повідомлення-рішення полягає у порушенні позивачем п.п. 168.4.1, п.п. 168.4.4, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст.168, пп. 171.2 а) ст. 171, із урахуванням пп. 14.1.180, п.14.1 ст.14, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 пп. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, щодо не сплати на відповідний бюджетний рахунок податку на доходи фізичних осіб за 2016 - 2017 роки на загальну суму 151964,99 гривень.

Відповідно до п.п. 168.4.1, п.п. 168.4.4, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст.168 ПК України Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України; юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості). Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів. Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів; відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід;

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Згаданими статтями встановлений обов`язок ТОВ ЛЕККА сплачувати податок на доходи фізичних осіб, як податкового агента найманих фізичних осіб.

Як зазначає позивач, що підтверджується наданими копіями документів та не заперечується відповідачем, ТОВ ЛЕККА утримувало та сплачувало податок на доходи фізичних осіб в повному обсязі, але сплачувало на рахунок, створений для податку на прибуток.

За результатами розгляду заяви від 22.08.2018 здійснено зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 238211,72 грн, що підтверджується реєстром документів АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 ПК України до загальнодержавних податків належать, зокрема, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 ст. 9 ПК України).

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПУ України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що обов`язок сплати податку передбачає здійснення платником певний дій, серед яких, утримання із власного доходу, або доходу фізичної особи та сплати на користь держави відповідних коштів у строк та у розмірі, що передбачений Податковим кодексом України. Порушення даного обов`язку повинно містити склад правопорушення, що полягає у бездіяльності, незалежно від умислу, або дій щодо сплати податку із порушенням строку та/або встановленого розміру.

Під час перевірки ГУ ДФС у м. Києві встановило факт утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб на інший рахунок. Висновки щодо сплати податку на доходи фізичних осіб не у повному розмірі та/або з порушенням строку акт перевірки не містить, водночас констатовано відсутність сплати податку за 2016 та 2017 роки.

Статтею 29 Бюджетного кодексу України визначено склад доходів Державного бюджету України. За змістом зазначеної статті убачається, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 1 цього Кодексу) належать, поміж інших, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств.

За висновком суду, допущена ТОВ Лекка помилка не свідчить про відсутність дій несплату необхідної суми податку на доходи фізичних осіб та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки такі кошти у будь-якому разі підлягали перерахуванню на рахунки, відкриті на ім`я ДФС в казначействі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а.

Верховний суд також зазначив, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату відповідного податку.

Суд жодним чином не досліджує своєчасність та повноту нарахування податку на доходи фізичних осіб, який справлявся ТОВ Лекка на помилковий рахунок, оскільки дане питання підлягає розгляду під час податкової перевірки контролюючим органом. За таких обставин, ГУ ДФС у м. Києві не встановлено складу правопорушення, а факт неврахування обставин, що мають значення, зокрема, для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018, за умови вчинення платником податків дій, хоч і помилкових, щодо виконання своїх податкових зобов`язань, дає підстави визнати таке рішення суб`єкта владних повноважень необґрунтованим.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018 щодо збільшення податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивачем зазначено, що контролюючий орган не мав права нарахувати грошове зобов`язання за виявлене порушення стосовно податкової декларації за червень 2015 року від 18.07.2015 (уточнюючий розрахунок від 20.10.2015), оскільки граничний строк нарахування грошового зобов`язання відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України сплинув 19.10.2018 (1095 днів після надання податкової декларації).

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що грошове зобов`язання нараховується, поміж іншого, податковим повідомленням-рішенням, з урахуванням строків, що визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України, із особливостями відповідно до п. 102.2 ст. 102 ПК України.

Із матеріалів справи убачається, що податковим повідомленням-рішенням № 13532615141 від 22.10.2018 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 499978,00 грн та за штрафними санкціями на 124995,00 гривень.

Водночас, із акту убачається, що перевірка дотримання податкового законодавства здійснена за період з 01.01.2014 по 30.09.2017. У зазначений період виявлено декілька порушень, зокрема того, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2015 року на суму 28115,00 гривень.

Тим не менш, ГУ ДФС у м. Києві, керуючись п. 102.1 ст. 102 ПК України не здійснило нарахування грошових зобов`язань за деякі порушення, що були виявлені, у тому числі на підставі податкової декларації за червень 2015 року з причини пропущеного строку.

Із матеріалів акту перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 13532615141 від 22.10.2018 убачається, що сума грошового зобов`язання нарахована на порушення за декларацією від 01.07.2016 за липень 2015 року та від 18.08.2016 за липень 2016 року. Таким чином, оскільки порушення встановлені на підставі податкової декларації за червень 2015 року не враховані при збільшенні грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 13532615141 від 22.10.2018, суд не убачає у діях ГУ ДФС у м. Києві порушення граничних строків за ст. 102 ПК України.

Як вже зазначалось, ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 13532615141 від 22.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 499978,00 грн за податковими зобов`язаннями та 124995,00 грн за штрафними санкціями, та № 13522615141 від 22.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями на 688756,00 грн та за штрафними санкціями на 12000,00 гривень.

Основою зазначених податкових повідомлень-рішень стало встановлення порушень: п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 499 978 гривень, в тому числі за липень 2015 року у сумі 413 145 гривень, за липень 2016 у сумі 86 833 гривень;

а також п.44.1, п.44.2 ст.44 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п.6, п.10, п.11, п.18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248, п.1 ст.9 Закону України від Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, п. 8.25, п. 8.26 ст. 8, п.11.1, п. 11.4, п. 11.5, п. 11.8 ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20.04.1998 за № 128/2568 зі змінами, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 № 983, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2013 року № 2197/24729, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 688 756 гривень, в тому числі за 2015 рік у сумі 640 756 гривень, за півріччя 2016 року у сумі 48 000 гривень, за 3 квартали 2016 року у сумі 48 000 гривень, за 2016 рік в сумі 48 000 гривень.

Зі змісту акту перевірки та матеріалів справи убачається, що зазначені порушення безпосередньо пов`язані із господарськими операціями, здійсненими на виконання правочинів ТОВ Лекка із ТОВ Фортком ЛТД та ТОВ Ольміра .

На підставі договору № 11/01-2016 від 11.01.2016 ТОВ Фортком ЛТД зобов`язується за плату надати послуги з підготовки пропозиції конкурсних торгів на закупівлю та надати супутні юридичні послуги ТОВ Лекка (замовник).

За даними акту перевірки, посадовими особами ТОВ Лекка надані в неповному обсязі документи щодо придбання та використання послуг, придбаних у Фортком ЛДТ . Серед ненаданих документів: договори поставки товарів, прибуткові накладні на поставку товарів, документи, що підтверджують факт руху товарно-матеріальних цінностей (книги складського обліку, картки складського обліку матеріалів, звіти про рух матеріальних цінностей на складі, акти списання матеріалів тощо). Натомість, серед наданих документів договір № 11/01-2016 від 11.01.2016 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.01.2016.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.01.2016 надані наступні послуги: організація роботи за матеріалами Документації конкурсних торгів на закупівлю риби путасу, борошна та олії соняшникової шляхом надання консультацій та роз`яснень замовнику щодо довідок, заяв та інших документів, які виготовляються; представлення інтересів замовника в сторонніх організаціях та державних органах з приводу підготовки пропозицій конкурсних торгів; узагальнення та аналіз практики укладення та виконання аналогічних договорів, надання замовнику пропозицій щодо усунення виявлених недоліків; надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок з правових питань, що виникають з приводу майбутньої участі замовника в конкурсних торгах; підготовка висновків за підсумками фінансово-господарської діяльності, для участі у відкритих конкурсних торгах; інформування замовника про зміни в процедурах проведення конкурсних торгів.

В обґрунтування відсутності ненаданих первинних документів щодо підтвердження реальності надання послуг, позивач зазначає, що договором не передбачено підписання звітів щодо наданих послуг, а також, що усі послуги надавались в усній формі, або виконувались за відсутності будь-якого письмового підтвердження їх надання.

У подальшому, за договором № 29/01-16 від 29.01.2016 ТОВ Фортком ЛТД відступило права вимоги боргу за надані ТОВ Лекка послуги на користь ТОВ Ольміра у розмірі 320000,00 гривень.

Між ТОВ Лекка та ТОВ Ольміра укладено генеральний договір транспортного експедирування від 01.06.2015, на підставі якого здійснювалися перевезення товарів відповідно до укладених за результатами конкурсних торгів угод.

Перевіряючи господарські операції із ТОВ Ольміра , ГУ ДФС у м. Києві отримало від позивача генеральний договір від 01.06.2015 (надалі також - Договір), акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні. Однак, позивачем не надано первинні документи, що передбачені умовами генерального договору від 01.06.2015, серед яких: заявки на перевезення (відповідно до п. 2.2 Договору), акти здачі-приймання вантажу або накладні за підписами уповноважених осіб Експедитора та Клієнта або вантажоодержувача, на підставі яких здійснюється передача вантажу від Клієнта до Експедитора на перевезення та передача вантажу від Експедитора до вантажоодержувача (відповідно до п. 2.7 Договору), завірені уповноваженою особою експедитора копії документів, виданих суб`єктами господарювання, що залучались до виконання цього договору (п. 3.5.4 Договору).

Оцінюючи висновки ГУ ДФС у м. Києві, викладених у акті перевірки, суд керується наступними нормами права.

За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, формування податкового кредиту здійснюється шляхом реєстрації податкових накладних, водночас, підтвердження реальності здійснення операцій, зазначених у податкових накладних повинна підтверджуватись не лише на дату реєстрації відповідної податкової накладної, а й на час проведення перевірки первинними документами за відповідними операціями.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 44 ПК України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (п.44.1 п.44.2 ст.44 ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Виходячи з вищезазначеного, доведення реальності господарських операцій є тягарем доказування платника податків і здійснюється на підставі первинних документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Щодо послуг, наданих ТОВ Фортком ЛТД , та первинних документів що це підтверджують, суд зазначає наступне.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

Так, у представленому акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.01.2016 міститься лише найменування наданих послуг, з них неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а також ідентифікувати участь контрагентів у виконанні робіт/наданні послуг. Подані звіти не розкривають спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги), як і не визначають відповідальних осіб щодо їх надання та отримання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.12.2018 № 826/19299/15.

Позивачем зазначено про успішне проходження конкурсу закупівель та укладення відповідних контрактів, що є наслідком реального надання послуг ТОВ Фортком ЛТД . У даному твердженні хибна логічна послідовність, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Надання послуг, зазначених в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.01.2016, не є виключною підставою настання наслідків (проходження конкурсу та укладення відповідних контрактів), а відтак не доводить реальність господарських операцій із надання послуг.

За висновком суду, податковим органом надано вичерпне пояснення порушень, встановлених за результатами перевірки господарських операцій із ТОВ Фортком ЛТД .

У той же час, із обґрунтувань позивача та доданих ним документів не убачається можливість визначити послуги за договором № 11/01-2016 від 11.01.2016 як такі, що надавалися реально, мали обґрунтовану економічну вигоду для ТОВ Лекка та безпосередньо призвели до сприятливих наслідків у вигляді успішного проходження конкурсу закупівель.

Щодо правовідносин ТОВ Лекка із ТОВ Ольміра на підставі генерального договору транспортного експедирування від 01.06.2015 слід зазначити наступне.

Суд критично ставиться до висновків ГУ ДФС у м. Києві стосовно відсутності у ТОВ Ольміра матеріальних та трудових ресурсів для виконання зобов`язань за договором на підтвердження нереальності операцій, оскільки такі ресурси можуть бути залучені, шляхом укладення правочинів із третіми особами.

Водночас, позивачем не надано документи, що передбачені генеральним договором транспортного експедирування від 01.06.2015, зокрема, заявки на перевезення (п. 2.2 Договору), акти здачі-приймання вантажу або накладні за підписами уповноважених осіб Експедитора та Клієнта або вантажоодержувача, на підставі яких здійснюється передача вантажу від Клієнта до Експедитора на перевезення та передача вантажу від Експедитора до вантажоодержувача (п. 2.7 Договору), завірені уповноваженою особою експедитора копії документів, виданих суб`єктами господарювання, що залучались до виконання цього договору (п. 3.5.4 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.3 генерального договору транспортного експедирування від 01.06.2015 транспортно експедиційні операції здійснюються Експедитором (ТОВ ОЛЬМІРА ) на підставі заявок Клієнта (ТОВ ЛЕККА ), які є невід`ємною частиною цього Договору. Клієнт надає заявку в письмовій формі засобами електронного або факсимільного зв`язку. Заявка Клієнта повинна містити наступну інформацію: адресу завантаження та розвантаження; дату та час подачі автомобіля під завантаження та розвантаження; найменування вантажу; прізвище, ім`я та по батькові відповідальної особи при завантаженні (уповноваженої особи Клієнта) та розвантаженні (уповноваженої особи вантажоодержувача) та їх контактні телефони; вимоги до транспортного засобу (за необхідності); маршрут; підпис та печатку Клієнта.

Зазначені положення договору від 01.06.2015 мають відсильний характер, передбачаючи встановлення істотних умов договору експедирування (адреси, специфікація вантажу та його обсяг, що прямо впливає на визначення ціни договору) окремими документами, що є невід`ємною частиною договору. Таким чином, документи, що визначають істотні умови договору та є його невід`ємною частиною, також набувають статусу первинних документів у складі відповідного договору.

За таких обставин, ГУ ДФС у м. Києві обґрунтовано звернуло увагу на відсутність згаданих документів при оцінці реальності господарських операцій.

Згідно п. 2.7 генерального договору транспортного експедирування від 01.06.2015 передача вантажу від Клієнта до Експедитора на перевезення та передача вантажу від Експедитора до вантажоодержувача оформлюються відповідним актом здачі-приймання вантажу, або накладною за підписами уповноважених осіб Експедитора та Клієнта або вантажоодержувача.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила № 363).

Преамбулою Правил № 363 встановлено, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.п. 8.25, 8.26 п. 8 Правил № 363 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред`явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.

Пунктом 11 Правил № 363 регламентується оформлення документів на перевезення. Згідно п.п. 11.1, 11.4, 11.5, 11.8 зазначеного пункту, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , Про електронні довірчі послуги . Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг для пред`явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення.

У разі перевантаження вантажу в процесі перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми в паперовій або електронній формі, в якому обов`язково зазначаються: повне найменування, місцезнаходження (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання (для фізичних осіб - підприємців) власника транспортного засобу, який прийняв вантаж; прізвище, ім`я, по батькові водія, який прийняв вантаж; реєстраційний номер транспортного засобу Перевізника, який прийняв вантаж; реєстраційний номер транспортного засобу Перевізника, який здав вантаж. Акт складається у двох примірниках, які підписують представники (водії) обох Перевізників (по одному для кожного), проставляючи особисті підписи або ЕП.

Із аналізу вищезазначеного убачається, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, що має встановлену форму та обов`язково повинна містити визначені Порядком № 363 реквізити.

За таких обставин, правильно оформлена товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.

Із матеріалів справи убачається, що надані позивачем копії товарно-транспортних накладних містять недоліки, зокрема, відсутні зазначення марки, моделі, типу автомобіля та причіпа, місцезнаходження вантажовідправника, вантажоодержувача, повна адреса пункту розвантаження, біля підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача та водія не зазначені посади та прізвища, види пакування вантажів.

Поміж іншим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру МВС, інформація про транспортні засоби за деякими із зазначених у ТТН державних номерів відсутня, що свідчить про те, що за такими номерами транспортні засоби не реєструвались.

Більш того, позивачем не надано первинні документи, що підтверджують рух коштів за надані послуги як за договором із ТОВ Фортком ЛТД , так і з ТОВ Ольміра .

Самі по собі товарно-транспортні накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, не свідчать про оплату за надані послуги та не є безумовними доказами реальності господарських операцій.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі № 815/2995/17.

Обов`язок платника податків підтвердити дані, визначені у податковій звітності, кореспондує із обов`язком зберігати первинні документи, що створені на виконання правочинів, зокрема, договорів, документів, що створені на виконання таких договорів, а також, що підтверджують реальний рух коштів.

Ураховуючи те, що ТОВ Лекка не надано жодних пояснень та додаткових документів після проведення перевірки, позов, відповідь на відзив і додані до них документи також не містять відомостей, що спростовують висновки ГУ ДФС у м. Києві.

Додатково суд зазначає про наявність вироку від 05.09.2017 у справі № 761/22917/17, яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України ОСОБА_1 .

Шевченківським районним судом м. Києва встановлено, що з 09.10.2015 по 24.03.2016 ОСОБА_1 був керівником ТОВ Фортком ЛТД за грошову винагороду у 1000 гривень, з метою прикриття незаконної діяльності, яка вчинялась іншими особами (не встановлені слідством).

При цьому, невстановлені слідством особи в зазначений період виписали від імені ОСОБА_1 електронні податкові накладні з метою документального оформлення безтоварних операцій для надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки на загальну суму 4 043 515,15 гривень.

Зазначене свідчить про те, що договір ТОВ Лекка із ТОВ Фортком ЛТД № 11/01-2016 від 11.01.2016 та акт здачі прийняття робіт (надання послуг), підписані директором Ситником А.А., насправді підписані іншою, невстановленою особою.

За висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові № 2а-13519/11/2670 від 11.12.2018, навіть за наявності первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За висновком суду, податкове повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, винесено із порушенням принципу обґрунтованості, за умови відсутності складу правопорушення, з огляду на що, є протиправним та підлягає скасуванню.

Податкові повідомлення-рішення № 13532615141 від 22.10.2018 та № 13522615141 від 22.10.2018, за висновком суду, містять правомірні підстави, винесені із дотриманням принципів податкового законодавства, у той час як позивачем не надано пояснень та доказів, які безумовно свідчать про реальність операцій (наданих послуг) із контрагентами, що і є підставою для донарахування відповідних сум грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, ураховуючи задоволення позовної вимоги майнового характеру на суму 264305,38 грн, відшкодуванню судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві підлягає 3964,58 грн (264305,38 грн * 1,5%).

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 247, 250, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лекка до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лекка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві у розмірі 3964,58 (три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 58 копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лекка (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, будинок 19, корпус 8, код ЄДРПОУ: 39001368).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складений 21.11.2019.