Постанова

від 11.11.2019 по справі 449/723/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 449/723/17 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 22-ц/811/2943/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Крайник Н.П.

суддів Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.

при секретарі Куцику І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2018 року у справі за позовом Золочівської місцевої прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації до Перемишлянської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними розпоряджень голови Перемишлянської РДА №140 від 18.03.2010 року, визнання недійсним договору оренди землі від 22.07.2011 року та зобов`язання повернути земельну ділянку ,-

В С Т А Н О В И В:

23.06.2017 року Золочівська місцева прокуратура звернулась з позовом в інтересах Львівської обласної державної адміністрації до Перемишлянської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , в якому просила: визнати поважними причини пропуску строку позовної давності; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області №140 від 18.03.2010 року «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб гр. ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради» ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Білецької сільської ради (за межами населеного пункту) площею 1,14962 га, укладений 22.07.2011р. між ОСОБА_1 та Перемишлянською районною державною адімінстрацією Львівської області; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 1,1496 га (кадастровий номер 4623380400:03:000:0009) до земель державної власності.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що в січні 2017 року, на виконання доручення прокуратури Львівської області, Золочівською місцевою прокуратурою проводилась перевірка законності відведення і використання земель та водних об`єктів органами державної влади та органами місцевого самоврядування. В ході перевірки встановлено, що розпорядженням голови Перемишлянського районної державної адміністрації №140 від 18.03.2010 р. "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб гр. ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради» , затверджено технічну документацію із землеустрою, зобов`язано ОСОБА_1 укласти з райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки та провести його реєстрацію до 01.05.2010 року. 22.07.2011 року, з порушенням термінів, передбачених розпорядженням №140, між Перемишлянською районною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Перемишлянському районі 22.07.2011р. за №462330004000007. Згідно п. 14 оскаржуваного договору земельна ділянка передається ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб. Вважає, що приймаючи оскаржуване розпорядження №140 від 18.03.2010 р. "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб гр. ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради» , голова Перемишлянської районної державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки згідно ч. 3 ст. 122 ЗК України до компетенції районних державних адміністрацій на їх території належить: передача земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства ; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті. Згідно положень ст.1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» , Концепції розвитку водного господарства України, п. 1 Положення про Державне агентство водних ресурсів, ст. 58 Земельного Кодексу України діяльність, пов`язана з наданням водних об`єктів для рибогосподарських потреб не є веденням водного господарства. Крім того, рибогосподарська діяльність - це діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, а ОСОБА_1 ні на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, ні на момент укладення договору оренди землі не мав права на зайняття рибогосподарською діяльністю та відповідно, йому не могла бути передана в оренду земельна ділянка водного фонду для зазначених потреб. З наведених мотивів, позивач просив визнати договір оренди землі від 22.07.2011р. та розпорядження Голови Перемишлянської РДА №140 від 18.03.2010р. недійсними.

Оскаржуваним рішенням позов Золочівської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Перемишялнської РДА №140 від 18.03.2010 року Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб гр. ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.07.2011 року, площею 1,1496га, розташованої за межами с. Біле Білецької сільської ради Перемишлянського району, укладений між Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 1,1496 га (кадастровий номер 4623380400:03:000:0009) розташовану за межами с. Біле Білецької сільської ради Перемишлянського району до земель державної власності.

Стягнуто з Перемишлянської районної адміністрації Львівської області на користь прокуратури Львівської області 1600 (одна тисяча шістсот) гривень судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Львівської області 1600 (одна тисяча шістсот) гривень судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що судом безпідставно не задоволено його заяву про застосування до даних правовідносин спливу позовної давності, що є згідно п.4 ст.367 ЦК України підставою для відмови в позові, а також не враховано письмові заперечення Перемилянської районної державної адміністрації, в яких також наголошується про пропуск позивачем строку позовної давності. Крім того, звертає увагу суду на те, що лише з 1 липня 2013 року повноваження щодо розпорядження землями водного фонду державної власності перейшли до Львівської обласної державної адміністрації. На момент прийняття оскаржуваного розпорядження діяли положення ст.ст. 17, 93, 120, 124 п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Зазначене не було враховано судом при вирішенні даного спору. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або закрити провадження у справі.

У засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник Перемишлянської районної державної адміністрації Андрухів О.В. скаргу підтримала, просила скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник прокуратури Львівської області Панькевич Р.В. проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України та вимог ст.7 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 р. № 586 (далі Закону) органи державної влади, їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ст.13 Закону № 586 передбачено повноваження місцевих адміністрацій щодо розпорядження землями в межах їх територій.

Згідно ч. 3 ст. 122 ЗК України до компетенції районних державних адміністрацій на їх території належить: передача земельних ділянок із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства ; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Відповідно до ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 58 Земельного кодексу України (далі - 3К), до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до спеціального законодавства, а саме ч. 2 ст. 85 Водного кодексу України, землі водного фонду надаються у постійне користування водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок в порядку, встановленому ст. 123 ЗК.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про рибне господарство» , рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості;

Рибогосподарська діяльність - це діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Згідно Концепції розвитку водного господарства України, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 водне господарство - це галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Законом України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) ведення водного господарства є визначені цією програмою заходи, а також діяльність, що проводиться Держводагентсвом України і підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління, відповідно до затверджених положень.

Згідно зі ст.ст.16,21 ЦК України та ст.152 ЗК України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішень органів державної влади.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Встановлено, що розпорядженням голови Перемишлянського районної державної адміністрації №140 від 18.03.2010 року «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб гр. ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду , загальною площею 1,1496 га для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб із земель водного фонду (ставок) Білецької сільської ради за межами с. Біле та надано її в оренду ОСОБА_1 терміном на 25 років. Надано ОСОБА_1 строк на укладення договору оренди земельної ділянки з райдержадміністрацією та проведення його реєстрації до 01.05.2010 року (а.с.13).

22.07.2011р. між Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Перемишлянському районі 22.07.2011р.

Відповідно до п.п.2,3,14 договору оренди Перемишлянська районна державною адміністрація Львівської області передала відповідачу ОСОБА_1 на 25 років земельну ділянку (кадастровий №4623380400:03:000:0009), загальною площею 1,1496 га, у тому числі: під водоймою - 0,7891 га, під гідротехнічними спорудами - 0,2435га, під прибережною смугою - 0,0990. для рибогосподарських потреб (а.с.14-19).

Згідно інформаційної довідки Перемишлянського відділення Буської ОДПІ №998/10-13-24-08-02/75 від 15.06.2017 р., відповідач ОСОБА_1 на обліку у Перемишлянському відділенні Буської ОДПІ, як суб`єкт підприємницької діяльності, на час винесення оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди не перебував та на даний час не перебуває.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, районний суд виходив з того, що при винесенні розпорядження №140 від 18.03.2010 року «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб гр. ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради» голова Перемишлянської районної державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, передбачених ч. 3 ст. 122 ЗК України, передав землі водного фонду для їх використання не за цільовим призначенням відповідачу ОСОБА_1 , який не має права на зайняття рибогосподарською діяльністю , що є підставою для визнання незаконним та скасування розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки площею 1,1496 га (кадастровий номер 4623380400:03:000:0009), розташованої за межами с. Біле Білецької сільської ради Перемишлянського району до земель державної власності.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в частині пропуску позивачем строку позовної давності та безпідставну, на його думку, відмову районного суду у задоволенні поданої ним заяви про застосування спливу позовної давності, то такі, на думку колегії суддів спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що про порушене право землекористування позивачу стало відомо лише з матеріалів перевірки законності відведення і використання земель та водних об`єктів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яка проводилася Золочівською місцевою прокуратурою в січні 2017 року на виконання доручення прокуратури Львівської області.

Районний суд вірно виходив з того, що такий строк є пропущеним з поважних причин, оскільки про порушення права держави на володіння спірною земельною ділянкою позивачеві стало відомо лише в січні 2017 року. Крім того, у справах за позовами прокурора в інтересах держави з визначенням уповноваженого органу, права якого порушені, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі цих органів, як суб`єктів владних повноважень, довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 8 червня 2016 року (справа№6-3029цс15), від 1 липня 2015 року (справа №6-178цс15), від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15).

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.11.2019 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Цяцяк Р. П.