Ухвала

від 17.10.2019 по справі 509/304/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1575/19

Номер справи місцевого суду: 509/304/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 к,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2019 року, постановленої під час судового розгляду кримінальних проваджень №12017160380001862, внесеному до ЄРДР 04.09.2017 року, №12016161480003137 внесеного до ЄРДР 09.11.2016 року, №12017160480003734 внесеного до ЄРДР 06.09.2017 року, №12017160390001181, внесеного до ЄРДР 18.09.2017 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.2 ст.187, ч.3 ст.187, ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 263 КК України,-

встановив

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2019 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28.10.2019 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.187, ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 263 КК України.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину з погрозою застосування насильства, не працює, не має постійного джерела прибутку, не одружений, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, а тому є ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та неможливість їх запобіганню вжиттям інших більш м`яких запобіжних заходів.

На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, з підстав її незаконності та необґрунтованості.

Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що судом не в повній мірі дотримано вказаних вимог КПК України, що потягло ухвалення необґрунтованого рішення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

В оскарженій ухвалі зазначено, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки є реальними.

Однак, продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , судом в повній мірі не з`ясовано та не наведені в ухвалі мотиви на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним прокурором у клопотанні ризикам, які помилково оцінені судом.

Прокурором в судовому засіданні не доведено апеляційному суду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, заявленим у клопотанні та не підтверджені доказами.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимогист. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно дост. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причинили тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою впродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне клопотання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

У справі «Гавула проти України» (2013р.) ЄСПЛ висловив думку, що хоча спочатку взяття заявника під варту могло бути виправдано серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а також ймовірністю його втечі і перешкоджанні розслідуванню, «з плином певного часу суди зобов`язані були дати більш чіткі причини триваючого тримання під вартою», «в дійсності …вони неодноразово покладалися на ті ж самі підстави, без надання конкретних деталей і без аналізу того, чи були зміни у ситуації заявника».

Апеляційний суд виходить з того, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є повинно бути переконливо доведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у п.3 статті 4 Конвенції ( «Шишков проти Болгарії», «Тасе проти Румунії»).

Обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

ЄСПЛ у своїх рішення неодноразово зазначав, що «…сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою...».

За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що доводи сторони обвинувачення та твердження суду першої інстанції про наявність підстав для продовження строку найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що обвинувачений з урахуванням положень ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, що передбачає зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, утримується під вартою фактично повних 4 роки.

Апеляційний суд вважає необхідним зауважити, що при прийнятті рішення щодо продовження строку тримання під вартою, згідно практики ЄСПЛ не можна допускати, щоб тримання під вартою перетворювалося на завчасне відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

За таких обставин, апеляційний суд приймає до уваги наявні ризики, які зазначені в оскарженій ухвалі а також загальний строк тримання обвинуваченого під вартою, і приходить до висновку про те, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого буде достатнім застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за встановленою апеляційним судом адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується доводів обвинуваченого та його захисника відносно обґрунтованості підозри, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.409, п.3 ч.1 ст.411 КПК України, неповнота судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставою для скасування судового рішення, в зв`язку з чим апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування оскарженої ухвали районного суду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.

Крім того, апеляційним судом встановлені обставини, які на думку апеляційного суду потребують звернення особливої уваги районного суду під час розгляду кримінального провадження,

Так, апеляційний суд звертає увагу районного суду на положення ст.8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Суд роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

Застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального вироку. Відповідно до рішення за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», п. 51. «Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування" обвинувального вироку.

Аналіз наданих апеляційному копій матеріалів провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 пояснень сторони захисту, зокрема відносно того, що з січня 2018 року було призначено більше 10 судових засідань (з яких 5 судових засідань об`єднання кримінальних проваджень), і неодноразово продовжувався запобіжний захід у виді тримання під вартою свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції досить тривалий час. Протягом цього часу обвинувачений тримається під вартою, але судовий розгляд не завершений.

Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч.4 ст.28 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи.

Керуючись 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 370-372, 376, 404, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28.10.2019 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.187, ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 263 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого обов`язки:

- прибувати за першим викликом до суду;

- не відлучатися із м. Одеси без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 наслідки невиконання, покладених на нього обов`язків.

Контроль за виконанням ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на співробітників Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду становить до 17.12.2019 року.

Обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити в залі суду негайно.

Копію ухвали надіслати до Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області та ДУ «Одеській слідчий ізолятор (№21)».

Звернути увагу районного суду на необхідність виконання положень ст. 28 КПК України щодо розумності строків розгляду кримінального провадження.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4