Постанова

від 20.11.2019 по справі 538/1575/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1575/18 Номер провадження 22-ц/814/2653/19Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Виробничо-торгівельного підприємства Бізнесконтакт на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 липня 2019 року (час ухвалення судового рішення з 15:37:07 год. по 15:53:59 год., дата виготовлення повного тексту рішення - 26.08.2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничо-торгівельного підприємства Бізнесконтакт про визнання договору оренди землі недійсним, третя особа - відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області .

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив:

- визнати недійсним договір оренди землі № 101 від 01 лютого 2011 року, реєстраційний № 532260004001427, дата реєстрації 26 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ВТП Бізнесконтакт в особі директора Грибовода С.М. щодо земельної ділянки загальною площею 3,41га з кадастровим номером 5322687200000040317, а також - недійсним договір оренди землі № 212 від 01 лютого 2011 року, № реєстрації 532260004001407, дата реєстрації 16 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ВТП Бізнесконтакт в особі директора Грибовода С.М. щодо земельної ділянки загальною площею 3,51 га з кадастровим номером 5322687200000040263;

- скасувати державну реєстрацію вказаних договорів, зареєстрованих у відділі Держкомзему у Лохвицькому районі.

- зобов`язати ВТП Бізнесконтакт повернути йому земельні ділянки в належному стані.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на початку 2011 року ОСОБА_1 попередив директора виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" ОСОБА_2 про те, що не має наміру укладати з підприємством договори оренди землі, але підприємство продовжувало користуватися його земельними ділянками та сплачувати орендну плату позивачу. Наприкінці 2017 року ОСОБА_1 отримав від підприємства договори оренди землі № 101 та № 212 від 01 лютого 2011 року, а також акти приймання-передачі земельних ділянок відповідно до договорів оренди землі, за якими, як вважає позивач, підпис в графі "орендодавець" -підроблений. Позивач стверджує, що ніколи вказаних документів не підписував і не бачив до 2017 року.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним договір оренди землі № 101 від 01 лютого 2011 року, номер реєстрації 532260004001427, дата реєстрації 26 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВТП "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода С.М., щодо земельної ділянки загальною площею 3,41 га з кадастровим номером 5322687200000040317.

Визнано недійсним договір оренди землі № 212 від 01 лютого 2011 року, номер реєстрації 532260004001407, дата реєстрації 16 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВТП "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода С.М., щодо земельної ділянки загальною площею 3,51 га з кадастровим номером 5322687200000040263.

Скасовано Державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки загальною площею 3,41 га з кадастровим номером 5322687200000040317 та права оренди земельної ділянки загальною площею 3,51 га з кадастровим номером 5322687200000040263.

Зобов`язано ВТП "Бізнесконтакт" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,41 га, розташовану на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5322687200000040317.

Зобов"язано ВТП "Бізнесконтакт" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,51 га, розташовану на території адміністративного підпорядкування Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5322687200000040263.

Стягнуто з ВТП "Бізнесконтакт" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704 гривні 80 коп.

В апеляційній скарзі ВТП Бізнесконтакт , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема вказується, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки державного реєстратора Лохвицької райдержадміністрації, який не був залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Суд першої інстанції дав неправильну оцінку тому факту, що підприємство продовжувало користуватись землею і сплачувати орендну плату, отже раніше укладені договори автоматично були пролонговані, а позивачу було відомо про порушення його права з 2011 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на правові позиції судів касаційної інстанції у подібних спорах, навів свої заперечення на доводи апеляційної скарги та, стверджуючи про їх необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Учасниками справи визнається, що згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ПЛ №167176 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 3,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Державний акт виданий на підставі розпорядження голови Лохвицької райдержадміністрації від 05 грудня 2005 року №344, кадастровий номер земельної ділянки:5322687200:00:004:0317 (а.с.14).

Також позивачу на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 638348 належить земельна ділянка площею 3,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Державний акт виданий на підставі розпорядження голови Лохвицької райдержадміністрації від 23 жовтня 2007 року №300, кадастровий номер земельної ділянки:5322687200:00:004:0263 (а.с.15).

Обидві земельні ділянки отримані позивачем у спадок від батьків.

До 2011 року земельні ділянки знаходилися в оренді виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт".

На початку 2011 року ОСОБА_1 заявами попередив директора виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" Грибовода С.М. про те, що не має наміру укладати з підприємством нові договори оренди землі, але підприємство продовжувало користуватися земельними ділянками та сплачувати орендну плату позивачу, а наприкінці 2017 року ОСОБА_1 вирішив обробляти самостійно належні йому земельні ділянки, попередивши про це директора Грибовода ОСОБА_3 (а.с.116,117,118).

Від виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" ОСОБА_1 отримав усну відповідь, що відповідно до договорів оренди землі, укладених між ним та підприємством, актів приймання-передачі землі, договори укладені на 15 років і строк їхньої дії закінчиться в 2026 році.

Отримавши від підприємства договори оренди землі №101 та №212 від 01 лютого 2011 року, а також акти приймання-передачі земельних ділянок, позивач довідався, що він цих документів не підписував і не бачив раніше (а.с.8-13).

За заявою ОСОБА_1 слідчим відділом Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області відкрите кримінальне провадження №12018170230000035, у межах якого проведена почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку експерта №995 від 11 липня 2018 року підпис в графі "орендодавець" в договорі оренди землі №101 від 01 лютого 2011 року, № реєстрації 532260004001427, дата реєстрації 26 березня 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та ВТП "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода С.М. щодо земельної ділянки загальною площею 3,41 га з кадастровим номером : 5322687200000040317, а також підпис в графі "орендодавець" в договорі оренди землі № 212 від 01 лютого 2011 року, № реєстрації 532260004001407, дата реєстрації 16 березня 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та ВТП "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода С.М. щодо земельної ділянки загальною площею 3,51 га з кадастровим номером : 5322687200000040263 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Також, відповідно до цього ж висновку експерта підписи в графі "земельну ділянку в оренду передав від "Орендодавця" в акті приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди № 101 від 01 лютого 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВТП "Бізнесконтакт", в особі директора Грибовода С.М., щодо земельної ділянки загальною площею 3,41 га, та підписи в графі "земельну ділянку в оренду передав від "Орендодавця" в акті приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди № 212 від 01 лютого 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВТП "Бізнесконтакт", в особі директора Грибовода С.М., щодо земельної ділянки загальною площею 3,51 га - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.16-23).

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд, першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема суд першої інстанції зробив висновок про відсутність доказів на підтвердження поінформованості позивача щодо існування спірних угод до 2017 року

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, а також ЗУ Про оренду землі .

Згідно частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною другою ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Для договорів оренди землі, окрім підстав, перелічених у ст.15 ЗУ Про оренду землі (у редакції, що діяла за станом на 01.02.1011 року), застосовуються також загальні підстави недійсності правочинів.

Згідно ч.1 ст.215 і ч.3 ст.203 ЦК України відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог про недійсність оспорюваних договорів оренди землі ОСОБА_1 посилався на те, що він цих договорів не підписував, тобто було відсутнє його волевиявлення на укладення цих правочинів.

Наведена обставина підтверджена належним і допустимим доказом - висновком експерта, достовірність якого як доказу відповідачем не спростована.

Твердження апеляційної скарги про те, що попередні договори оренди землі були фактично пролонговані, оскільки відповідач продовжував користуватися землею і сплачував орендну плату, не мають правового значення вирішення цього спору, так як предметом заявлених вимог є недійсність договорів від 01.02.2011 року.

При перевірці доводів апеляційної скарги щодо строків давності апеляційний суд керується правовими позиціями касаційного суду у справах з побідними фактичним обставинами і відповідними правовідносинами.

У постановах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15, Великої палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 березня 2019року у справі № 394/559/17 зроблені такі правові висновки.

Факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено вважала що правовідносини виникли з інших підстав.

Оскільки підставами позову було непідписання спірного додаткового договору оренди землі спадкодавицею, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме зі спадкодавицею, саме письмового додаткового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.

Доводи про те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного додаткового договору, оскільки він отримував орендну плату майже протягом двох років після закінчення строку договору орендну плату, не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення спадкодавця на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені .

У цій справі підставами позову було непідписання позивачем спірних договорів оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договорів на вказаних у них умовах.

Отже, для питання щодо початку перебігу позовної давності істотною є така фактична обставина, як момент, коли позивач довідався, або міг довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення іншою особою від його імені (замість нього) оспорюваних договорів оренди землі.

Факт отримання позивачем орендної плати, про який стверджується в апеляційній скарзі, не спростовує факту відсутності волевиявлення позивача на укладення обох договорів оренди.

Інших доводів та відповідних доказів на підтвердження того, що позивач знав або мав довідатися про існування оспорюваних договорів оренди раніше 2017 року відповідачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги стосовно незалучення до участі у справі державного реєстратора апеляційний суду визнає безпідставними, оскільки у цій справі питання щодо правомірності або ж неправомірності дій державного реєстратора не вирішувалося, а рішення суду є підставою для державного реєстратора для вчинення дій із скасування записів про обтяження земель, належних позивачу, які були внесенні на підставі договорів оренди, що визнані недійсними (ст.25, ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, на переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги ст.89 ЦПК України - дав правильну оцінку наданим у справу доказам і зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог в повному обсязі .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виробничо-торгівельного підприємства Бізнесконтакт залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2019 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов