Постанова

від 20.11.2019 по справі 761/16919/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/16919/16-ц головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.

провадження № 22-ц/824/343/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просиврозірвати договір № 01-0115 від 03 квітня 2015 року, укладений між ним та ФОП ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача сплачені кошти за договором у розмірі 37 500 грн. та 5 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 квітня 2015 року між сторонами було укладено договір № 01-0115 щодо посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, послуг з пошуку роботи за кордоном, зі сприяння в оформлення документів, необхідних для отримання в`їзної робочої візи та сприяння працівнику в укладенні трудового договору між ним та роботодавцем (працевлаштування в Канаді). Позивач виконав умови вказаного договору шляхом сплати у момент підписання договору передоплати у розмірі 50 % винагороди за послуги, а саме 37 500 грн. Під час підписання договору відповідач діяла в особі ОСОБА_3 , який запевнив позивача, що він працевлаштував у Канаді більше двадцяти осіб. Між сторонами в усному порядку було погоджено, що строк відкриття канадської візи, придбання авіаквитків, а також відліт до Канади мав відбутися у травні 2015 року. Проте, після підписання договору ОСОБА_3 почав уникати зустрічей з позивачем, на телефонні дзвінки не відповідав та вже тричі змінював номер телефону. На думку позивача, відповідач та третя особа вигадали аферу по працевлаштуванню в Канаді з метою шахрайського заволодіння грошима людей. Своїми діями відповідач завдала позивачу моральної шкоди, яка полягає у тривалому порушенні відповідачем законних прав по виконанню зазначеного договору, що призвело до необхідності відстоювати свою правоту в суді, звертатися в правоохоронні органи, а відповідно і до душевних страждань через неможливість належним чином повернути сплачені грошові кошти.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір № 01-0115, укладений 03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 38 051 грн. 20 коп., а саме: 37 500 грн. - грошові кошти за договором № 01-0115 від 03 квітня 2015 року; 551 грн. 20 коп. - судові витрати по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та визнати недійсним договір № 01-0115 від 03 квітня 2015 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у рахунку-фактурі, який виписаний нібито від імені відповідача, зазначено розрахунковий рахунок, який не належить ФОП ОСОБА_1 . У вказаному рахунку-фактурі зазначено МФО неіснуючого банку. Жодного підпису відповідача на наданих позивачем до суду копіях документів немає. ФОП ОСОБА_1 не надавала ОСОБА_4 право вчиняти правочини від її імені та ніколи не надавала останньому довіреності на здійснення представництва. Відповідач не видавала третій особі довіреності від 22 вересня 2014 року. У матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 взагалі була обізнана про укладення ОСОБА_4 від її імені договору з ОСОБА_2 та отримання ОСОБА_4 грошових коштів на виконання умов цього договору. Гроші, отримані третьою особою від позивача, не були покладені на розрахунковий рахунок відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , в особі громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_3 укладено договір № 01-0115.

Відповідно до п. 1.1 договору ОСОБА_2 доручає, а ФОП ОСОБА_1 приймає на себе зобов`язання надати послуги посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, послуг з пошуку роботи за кордоном, зі сприяння в оформленні документів, необхідних для отримання в`їзної робочої візи та сприяння працівнику в укладенні трудового договору між ним та роботодавцем, а саме працевлаштування в Канаді.

Згідно з п. 4.1 договору ОСОБА_2 приймає на себе зобов`язання сплатити ФОП ОСОБА_1 винагороду за послуги, передбачені даним договором в розмірі 75 000 грн., еквівалент 3 000 доларів США. Закріплений курс складає 25 грн. за один долар США, без ПДВ згідно умов даного договору. ОСОБА_2 сплачує грошові кошти у формі передоплати у розмірі 50 % суми послуги, визначеної у п. 4.1 договору у момент підписання договору.

Решту грошових коштів у розмірі 50 % винагороди за послуги, відповідно до п. 4.1 договору ОСОБА_2 сплачує ФОП ОСОБА_1 під час передачі оформлених документів на виїзд у Канаду (а.с.4).

Згідно рахунку-фактури № СФ-01-0115 від 03 квітня 2015 року та розписки ФОП ОСОБА_1 від 28 травня 2015 року ОСОБА_2 сплатив передбачені п. 4.1 договору в день його підписання грошові кошти у формі передоплати у розмірі 50 % суми послуги у розмірі 37 500 грн. (а.с.9, 10).

03 березня 2016 року ОСОБА_2 направив на адресу ФОП ОСОБА_1 претензію з проханням розірвати договір № 01-0115 від 03 квітня 2015 року, повернути сплачені ним кошти в розмірі 37 500 грн., а також відшкодувати завдані збитки (а.с.11).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідач не виконала взяті на себе за договором зобов`язання, а саме не надала послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вказує на те, що 03 квітня 2015 року він уклав договір з ФОП ОСОБА_1 , в особі громадянина держави Ізраїль ОСОБА_3 , відповідно до умов якого він доручає ФОП ОСОБА_1 , а остання приймає на себе зобов`язання надати послуги посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, послуги з пошуку роботи за кордоном, зі сприяння в оформленні документів, необхідних для отримання в`їзної робочої візи та сприяння працівнику в укладенні трудового договору між ним та роботодавцем, а саме працевлаштування в Канаді.

У вказаному договорі зазначено, що ОСОБА_3 діє на підставі доручення № 22/09/14 від 22 вересня 2014 року. Однак, у матеріалах справи відсутнє доручення, яке давало б підстави вважати, що ФОП ОСОБА_1 уповноважувала ОСОБА_3 від її імені укладати правочини, у тому числі, оспорюваний договір.

Договір від 03 квітня 2015 року підписаний ОСОБА_3 , останній отримав від позивача кошти у розмірі 37 500 грн. У рахунку-фактурі від 03 квітня 2015 року зазначено, що постачальником інформаційно-технічних послуг, за які було сплачено 37 500 грн., є ФОП ОСОБА_1 , ідентифікаційний код у ЄДРПОУ 39182412. Разом тим, за даними ЄДРПОУ зазначений ідентифікаційний код належить юридичній особі ТОВ ХЕЛЕН ТРЕВЕЛ , засновником якої є ОСОБА_5 , а особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначена ОСОБА_1 . У той же час, у договорі стоїть печатка ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку з зазначеним, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не дають підстав вважати, що ОСОБА_2 уклав договір саме з ФОП ОСОБА_1 . Докази того, що відповідач уповноважувала третю особу від свого імені укладати та підписувати договори з іншими особами, зокрема, з позивачем, у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази передачі коштів, отриманих ОСОБА_3 від ОСОБА_2 , відповідачу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів права гр. ОСОБА_3 діяти від імені ФОП ОСОБА_1 та укладати від її імені договори, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що позивач та ФОП ОСОБА_1 дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, а, відтак, уклали його.

За таких обставин, договір між позивачем та ФОП ОСОБА_1 є не укладеним, а, відтак, його розірвання, стягнення у зв`язку з цим коштів з відповідача чи визнання його недійсним є неможливим.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах на що обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі і що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням постанови по суті позовних вимог.

Разом з тим вимоги апеляційної скарги в частині визнання недійсним оспорюваного відповідачем договору задоволені бути не можуть, оскільки такі вимоги жодною зі сторін в суді першої інстанції не заявлялись і судом не розглядались, що в силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України позбавляє суд апеляційної інстанції права вирішувати зазначену вимогу.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 сплатила судовий збір на загальну суму 1 068 грн. (320+748). Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 068 (одна тисяча шістдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.