Постанова

від 19.11.2019 по справі 802/25/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/25/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

19 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представників позивача: Бараболі Р.В., Павлунішена С.М.

представників відповідача: Морозової Н.М., Козлачкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гніванське Хлібоприймальне підприємство" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Гніванське Хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки фіскальний орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.09.2017 №0044231312 та №0044281312, відповідно до яких визначене податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн. та в розмірі 606960,99 грн. Однак, позивач вважає дані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки, підприємство сплатило в повному розмірі податок на доходи фізичних осіб, однак, у платіжних дорученнях допустило помилку: при заповненні поля "призначення платежу" зазначено інший код ЄДРПОУ платника. Вважає, що дана помилка не спричинила ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету, тому це не є підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом строк, а відтак, і застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було вчасно сплачено податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, тому визначення податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб фіскальним органом здійснено у відповідності до норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

17.10.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Відповідач також зазначає, що ПрАТ "Гніванське ХПП" подано податкові розрахунки за формою 1ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками (в податкових розрахунках за 3,4 квартали 2016 року та 1 квартал 2017 року неправильно відображені не перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб з нарахованої та виплаченої заробітної плати), так як обов`язок по сплаті на доходи фізичних осіб ПрАТ "Гніванське ХПП" не був виконаний у повному обсязі. І хоч суми податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, однак зазначення ПрАТ "Гніванське ХПП" коду ЄДРПОУ у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання іншого платника податків ПП "Корнер" спричинило до зарахування податкового зобов`язання саме несплату ПрАТ "Гніванське ХПП" необхідної суми грошового зобов`язання у визначений нормою Податкового кодексу України строк.

19.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано клопотання про заміну відповідача правонаступником, відповідно до якого просить замінити первинного відповідача Головне управлінням ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управлінням ДПС у Вінницькій області.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи,

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 контролюючий орган поділений на Державну податкову службу України та Державну митну службу України, вказані органи є правонаступниками та до них відповідно переходять права та обов`язки реорганізованої Державної фіскальної служби України.

Наказом голови ДПС України від 12.07.2019 року № 14 затверджено Положення територіальних органів Державної податкової служби, в тому числі Головного управління ДПС у Вінницькій області. Положенням визначено, що Головне управління ДПС у Вінницькій області є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Таким чином, клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області про заміну відповідача підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача по справі № 802/25/18-а на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції факти про те, що приватне акціонерне товариство "Гніванське Хлібоприймальне підприємство" зареєстроване Тиврівським районним управлінням юстиції Вінницької області 20.06.1997 року та перебуває на податковому обліку у Тиврівському відділенні Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

На підставі направлення виданого ГУ ДФС у Вінницькій області №1574 від 14.08.2017 року працівниками ГУ ДФС у Вінницькій області згідно із ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та на виконання наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 21.07.2017 року №1858 проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Гніванське Хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2014 по 30.06.2017 року та військового збору за період з 03.08.2014 по 30.06.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1539/1312/00953318 від 04.09.2017 р., в якому встановлено порушення:

- п.176.2 "б" ст.176 Податкового Кодексу України, а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ) за 3, 4 квартали 2016р. та 1 квартал 2017р. подано з недостовірними відомостями, та з помилками, що призвело до зменшення податкових зобов`язань на суму 146545,64 грн.;

- п.54.2 ст.54, пп.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017р. у загальній сумі 473591,54 грн.;

- п.54.2 ст.54, пп.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не перерахування (не сплата) податку на доходи фізичних осіб (основний платіж) за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 року у загальній сумі 146545,64 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0044231312 про визначення грошового зобов`язання підприємства з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в розмірі 510 грн.;

- №0044281312 про визначення грошового зобов`язання підприємства з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 606960,99 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 146545,60 грн., за штрафними санкціями в розмірі 459026,38 грн., сума пені в розмірі 1389,11 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України зокрема, статей 54, 57, 168, 171, 176 цього Кодексу, та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

У відповідності до норм п. 163.1 ст. 163 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

В свою чергу, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно із пп. 164.1.2 та п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1, 164.2.2 і 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України "заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу" - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Також, в розумінні норми ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, "заробітна плата" - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Під терміном "пасивні доходи" для цілей цього розділу слід розуміти, зокрема, такі доходи, як дивіденди (п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу). Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, а також доходи від отримання дивідендів.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент (визначення терміну якого наведено у 14.1.180 п. 14. ст. 14 цього Кодексу), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Підпунктом 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПК України визначено, що доходи у вигляді дивідендів остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

В силу норми п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

При цьому, згідно пп. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Суд зауважує, що податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Тобто, сплата податку на доходи фізичних осіб відбувається під час виплати оподатковуваного доходу (в тому числі заробітної плати і дивідендів).

Згідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. 171.1. ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно пунктів 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Обов`язки податкових агентів також закріплені в п. 176.2 ст. 176 ПК України, зокрема згідно п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України.

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (п. 231 ст. 2 Бюджетного кодексу). Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882.

Єдиний казначейський рахунок об`єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. На Єдиному казначейському рахунку, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та головних управліннях Державного казначейства України.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 року №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Так, згідно до вимог Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 №609, та, в подальшому, наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666, які діяли протягом спірних правовідносин, в полі "Призначення платежу" платіжного доручення на сплату грошового зобов`язання платника зазначається код за ЄДРПОУ платника, за якого здійснюється сплата (наприклад, за відокремлений підрозділ).

Матеріалами справи встановлено, що приватним акціонерним товариством "Гніванське Хлібоприймальне підприємство" здійснено перерахування податку на доходи фізичних осіб утриманого із заробітної плати працівників позивача. Проте, через допущені помилки при оформленні реквізитів платіжних доручень, вказані кошти було зараховано як кошти сплачені іншим платником - ПП "Корнер", та, частково, на іншій рахунок.

Так, ПрАТ "Гніванське ХПП", зі своїх розрахункових рахунків р/р НОМЕР_1 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767 та р/р НОМЕР_2 у філії Вінницького обласного управління AT "Ощадбанк", МФО 302076 платіжними дорученнями: №2 від 07.07.2016 на суму 24525,50 грн.; №6 від 07.07.2016 на суму 387,50 грн., №31 від 15.07.2016 на суму 545,22 грн., №84 від 08.08.2016 на суму 442,55 грн., №101 від 17.08.2016 на суму 838,72 грн., №12384 від 19.08.2016 на суму 527,95 грн., №12389 від 19.08.2016 на суму 22550,00 грн., №34122 від 26.08.2016 на суму 336,65 грн., №34126 від 30.08.2016 на суму 180 грн., №34139 від 02.09.2016 на суму 202,00 грн., №34146 від 05.09.2016 на суму 21600,00 грн., №34152 від 07.09.2016 на суму 844,25 грн., №34160 від 08.09.2016 на суму 304,57 грн., №34195 від 20.09.2016 на суму 24600,00 грн., №41156 від 28.09.2016 на суму 1112,99 грн., №41168 від 30.09.2016 на суму 1157,89 грн., №41171 від 04.10.2016 на суму 253,56 грн., №41174 від 07.10.2016 на суму 24700,00 грн., №41194 від 13.10.2016 на суму 247,45 грн., №69480 від 20.10.2016 на суму 28000 грн., №69490 від 25.10.2016 на суму 233,11 грн., №69532 від 08.12.2016 на суму 663,38 грн., №124658471 від 05.05.2017 на суму 23700 грн., №125172661 від 19.05.2017 на суму 822,05 грн. здійснило сплату податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, при цьому, зазначивши у графі «призначення платежу» : код платника податку 31909570, який належить ПП «Корнер» і є засновником ПрАТ "Гніванське ХПП", та код платежу 11010100 (податок на доходи з фізичних осіб). А при перерахуванні прибуткового податку із заробітної плати за вересень 2016р. у платіжному дорученні №41135 від 21.09.2016 року в полі "Призначення платежу" не тільки зазначило код платника податку за ЄДРПОУ 31909570 (ПП "Корнер"), а вказало казначейський рахунок УК у Тиврівському районі призначений для сплати військовою збору (р/р НОМЕР_3 ).

Як наслідок, банківська установа, виконуючи доручення свого клієнта ПрАТ "Гніванське ХПП2, здійснила перерахування на казначейський рахунок податку на доходи фізичних осіб та військового збору за іншого платника податку, як і було вказано ПрАТ "Гніванське ХПП" у своїх платіжних дорученнях, а саме за ПП "Корнер", чий код ЄДРПОУ був зазначений у графі "Призначення платежу" - 31909570.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не вчинив дій щодо своєчасного виявлення помилкової сплати ПДФО від імені іншого підприємства ПП "Корнер" та не надав суду достатніх та переконливих доказів, щодо самостійного виявлення помилкового перерахування коштів та своєчасного самостійного вжиття відповідних заходів для виправлення власної помилки, а саме до проведення перевірки та винесення відповідних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2017 №0044231312 та №0044281312.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та зазначає наступне.

Статтею 127 ПК України встановлено відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків із джерела виплати.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового Кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу.

Відповідно до змісту наведених норм відповідальність за порушення, передбачене, зокрема, статтею 127 Податкового Кодексу України, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.

Відповідно до статті 109 Податкового Кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, на думку суду апеляційної інстанції, єдиним підтвердженням несплати узгодженої суми грошового зобов`язання слугував би факт того, що позивач не вчинив би дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету. Здійснення помилки у призначені платежу під час перерахування суми податку на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету в строк, встановлений ПК України слід кваліфікувати як дію, хоча і з помилковими елементами.

Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування негативних наслідків, передбачених ПК України.

Крім того, правова позиція щодо сплати обов`язкових платежів (зборів) висловлена у постанові Верховного суду України від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15, в якій зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Колегія суддів вважає, що позивач вчиняв необхідні дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету, а оскільки такі суми зараховані на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення у графі "призначення платежу": код платника податку 31909570, який належить ПП "Корнер" під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Слід звернути увагу на те, що факт сплати позивачем своєчасно та повно утриманого податку на доходи фізичних осіб з виплат заробітної плати найманим працівникам, а також факт надходження відповідних сум податку на доходи фізичних осіб на єдиний казначейський рахунок до місцевого бюджету підтверджується Фінансовим управлінням Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області у відповіді від 25.06.2019 року за №04/16/111 на запит позивача від 12.06.2019 року за №12/06/19-ю.

Вищевказане свідчить про виконання позивачем податкового зобов`язання в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що в свою чергу, нівелює нанесення будь - якої шкоди державі та настання негативних наслідків для позивача.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гніванське Хлібоприймальне підприємство" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Гніванське Хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року №0044281312, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму в розмірі 606 960,99 грн, в тому числі: 146 545,60 грн за податковим зобов`язанням, 459 026,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та 1 389,01 пені;

- податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року №0044231312, про застосування штрафних санкцій на суму в розмірі 510 грн за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 листопада 2019 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.