Постанова

від 21.11.2019 по справі 815/1051/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №815/1051/16

адміністративне провадження №К/9901/24360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/1051/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа військова частина Військово-Морських Сил Збройних Сил України А 1420, про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Крусяна А.В)

І РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа військова частина Військово-Морських Сил Збройних Сил України А 1420, в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. № 27 КП від 09.02.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

-визнати незаконним та скасувати наказ Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. № 124 від 10.02.2016 року щодо звільнення з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу ЗСУ з 09.02.2016 року;

-поновити у військовому званні молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

-поновити перебування молодшого лейтенанта ОСОБА_1 у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 по посаді командира групи спеціальних операцій військової частини та стягнути грошове забезпечення по день поновлення на військовій службі;

-судові витрати (судовий збір) стягнути з відповідача;

-постанову направити до негайного виконання.

2.Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3.Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та прийнято нову, якою суд вирішив позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати накази Міністра оборони України № 27 КП від 09.02.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання молодшого лейтенанта ОСОБА_1 та № 124 від 10.02.2016 року щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу ЗСУ з 09.02.2016 року. Поновити ОСОБА_1 у військовому званні молодшого лейтенанта. Поновити перебування ОСОБА_1 у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 по посаді командира групи спеціальних операцій військової частини. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. В решті позову відмовити.

4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року.

6.З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

7.За наслідками автоматизованого розподілу судової справи, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), судді: Бевзенко В.М., Білоус О.В., про що складено протокол від 16 лютого 2018 року.

8.У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 815/1051/16 (провадження К/9901/24360/18).

9.Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 31 травня 2019 року касаційну скаргу у справі № 815/1051/16 (провадження К/9901/24360/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.

10. Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2019 року на підставі пункту 5 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв до провадження зазначену вище касаційну скаргу.

11. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України з 1999 року та на момент виникнення спірних правовідносин перебував у званні молодшого лейтенанта, командира групи водолазного спеціаліста команди спеціальних операцій 801 окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

13. 09.02.2016 року Міністром оборони України Генералом армії України С.Т. Полтораком було видано наказ № 27-КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

14. В наказі від 09.02.2016 року № 27 КП встановлено, що 24.01.2016 року біля 2 години 20 хвилин військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_1 скоєно дорожньо-транспортну пригоду на регульованому перехресті вулиць Преображенська та Троїцька в м. Одеса на автомобілі «Mitsubishi Pajero» (держаний номер 6966 RR). Із місця події ОСОБА_1 зник.

15. Біля 4 години 05 хвилин до КПП-3 в/ч НОМЕР_2 прибув автомобіль «Mitsubishi Pajero», яким керував військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_1 , з трьома військовослужбовцями цієї ж військової частини.

16. У результаті порушення правил проїзду на територію в/ч НОМЕР_2 через КПП-3 військовослужбовцем ОСОБА_1 (ненадання відповідних перепусток, небажання представити багажник автомобіля для огляду) виникла суперечка з добовим нарядом.

17. Черговий КПП-3 старший матрос ОСОБА_2 намагався заспокоїти порушників, але вони не вгамувалися та застосували фізичну силу до осіб добового наряду частини, намагалися заволодіти їх штатною зброєю.

18. У цей час до приміщення КПН-3 прибув черговий в/ч НОМЕР_2 капітан ОСОБА_3 та намагався заспокоїти порушників.

19. Після невдалих спроб вгамувати емоційність та знизити агресивність військовослужбовців капітан ОСОБА_3 зробив попереджувальні постріли після чого порушники намагалися продовжити рух на територію військової частини.

20. З метою затримання порушників та запобігання наїзду на військовослужбовців добового наряду капітан ОСОБА_3 здійснив декілька пострілів по колесах автомобіля «Mitsubishi Pajero».

21. Біля 5 години на КПП -3 в/ч НОМЕР_2 прибуло командування військової частини НОМЕР_1 , представники військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі ЗСУ) та Національної поліції України з метою вжиття відповідних заходів щодо припинення правопорушення.

22. Учасників правопорушення було доставлено у медичний заклад для проведення медичного освідчення, за результатами якого було виявлено, що військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 перебували у стані алкогольного сп`яніння.

23. Після цього вказаних військовослужбовців було доставлено до в/ч НОМЕР_1 для надання відповідних пояснень.

24. В зв`язку з цим Міністром оборони України Генералом армії України С.Т. Полтораком було вирішено на командира групи спеціальних операцій водолазного спеціаліста військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання, оскільки своїми ганебними вчинками молодший лейтенант ОСОБА_1 дискредитував високе звання офіцера Збройних Сил України, знехтував честю і гідністю військовослужбовців, які ціною свого життя та здоров`я захищають незалежність української державності на Сході України. Умовами та причинами, які спряли вчиненню офіцером таких правопорушень, є його особиста недисциплінованість, недотримання ним вимог військових статутів.

25. Наказом Міністра оборони України Генерала армії України С.Т. Полторака від 10.02.2016 року № 124 було вирішено відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, колишнього молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира групи - водолазного спеціаліста команди спеціальних операцій 801 окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнити з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключити зі списків особового складу Збройних Сил України з 09.02.2016 року.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на встановлений в ході судового розгляду факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

27. При цьому, суд зазначив, що у відповідності до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Тобто, зазначена вище норма не встановлює обов`язку проведення службового розслідування до прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення. Під час розгляду справи суд встановив, що службове розслідування відносно позивача проводилося, що підтверджується відповідним актом від 15.02.2016 року та наказом від 15.02.2016 року № 17, а також актом комісії № 12. Міністр оборони України Генерал армії України С.Т. Полторак як особа, що користується дисциплінарною владою у повному обсязі Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`язку з достатнім висвітленням вчинку позивача у засобах масової інформації та фіксуванням камерами спостереження КПП військової частини НОМЕР_2 , а також перебування у стані алкогольного сп`яніння, 09.02.2016 року прийняв рішення про накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування.

28. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що провадження у справах про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 були закриті у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Службове розслідування за фактом виникнення конфліктної ситуації на КПП-3 на території військової частини НОМЕР_2 було закінчене уже після того, як позивача звільнено з військової служби у запас. Таким чином, ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування, не враховуючи вимоги щодо обов`язкового проведення відповідної бесіди.

29. Суд також звернув увагу, що відповідно до висновків суду першої інстанції, станом на 24.01.2016 року о 10:20 год. ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Однак, на думку суду, дане ствердження суду першої інстанції будь-яким чином не впливало на обставини, які мали місце 24.01.2016 року о 4 годині 05 хвилин на КПП-3 в/ч НОМЕР_2 .

30. Крім того, апеляційний суд вказав на те, що наказ Міністра оборони України генерала армії України №27 КП від 09.02.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання молодшого лейтенанта ОСОБА_1 винесено з порушенням строку, встановленого ст.87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

31. Суд також зазначив, що згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2017 року затверджена угода, укладена 13.01.2017 року між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Колбасом Сергієм Анатолійовичем і обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.404 КК України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.3 ст.404 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання за ч.3 ст.404 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді виправних робіт строком на 1 (один) рік з відрахуванням у дохід держави 10 (десять) відсотків із суми заробітку. Однак, на думку апеляційного суду, зазначений вирок не є перешкодою щодо поновлення позивача на військовій службі, так як така підстава не визначена у переліку підстав звільнення з військової служби, зазначеному у ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32.У касаційній скарзі касатор вказав, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.

33.На його думку, вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджене під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. При цьому, той факт, що позивач перебував у щорічній відпустці не відміняє його обов`язку дотримуватися норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

34. Касатор також зазначив, що у відповідності до норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування може проводитись, проте такі норми не встановлюють обов`язку щодо його проведення до прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення Міністром оборони України.

35. Стосовно строку накладення дисциплінарного стягнення касатор зауважив, що такий порушений не був, оскільки підставами для прийняття оскаржуваних наказів Міністра оборони України були підготовлені 01.02.2016 року та 02.02.2016 року огляди критичних матеріалів, поширених телевізійними каналами, інформаційними агенціями та Інтернет - виданнями з військових та військово-політичних питань, які особисто були доведені Міністру оборони України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

37. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

38. Зі встановлених по справі обставин вбачається, що оскаржуваним Наказом Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. № 27 КП від 09.02.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання молодшого лейтенанта ОСОБА_1 » позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України) та, у відповідності до вимог статей 12, 45, 68, 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

39. З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що відповідно преамбули Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України

40. Відповідно до статі 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

41. Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

42. В свою чергу, за правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

43. Аналізуючи зазначені вище норми, колегія суддів приходить до висновку, що правила поведінки та обов`язки, покладені на військовослужбовців, зокрема, стосовно неухильного дотримання вимог Конституції України та Законів, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поширюються на військовослужбовця не лише під час несення ним служби, а й у вільний від несення служби час.

44. Таким чином, твердження суду апеляційної інстанції про те, що вищезгадані події, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, мали місце під час його знаходження у черговій основній щорічній відпустці за 2015 рік, яка була надана командиром військової частини НОМЕР_1 від 31 грудня 2015 року по 29 січня 2016 року наказом № 135 від 30.12.2015 року, колегія суддів вважає безпідставним.

45. Як вбачається зі змісту оскаржуваного Наказу Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. № 27 КП від 09.02.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання молодшого лейтенанта ОСОБА_1 » молодший лейтенант ОСОБА_1 своїм ганебним вчинком дискредитував високе звання офіцера Збройних Сил України, знехтував честю і гідністю військовослужбовців, які ціною свого життя захищають незалежність української державності на Сході України.

46. З цього приводу колегія суддів зазначає, що поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет Збройних Сил України та їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувало порушення ним норм службової та професійної етики, нехтування інтересами служби, що призвело до дискредитації звання офіцера Збройних Сил України та порушення щодо нього кримінальної справи.

48. Крім того, дані події набули широкого негативного розголосу в засобах масової інформації, що нанесло непоправну шкоду авторитету Збройних Сил України.

49. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.

50. Статтею 45 цього Статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

51.Згідно з ст.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

52. Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що Міністр оборони України Генерал армії України С.Т. Полторак як особа, що користується дисциплінарною владою у повному обсязі Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`язку з достатнім висвітленням вчинку позивача у засобах масової інформації та фіксуванням камерами спостереження КПП військової частини НОМЕР_2 , а також перебування його у стані алкогольного сп`яніння, 09.02.2016 року правомірно прийняв рішення про накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

53. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що при вирішенні питання про накладення дисциплінарного стягнення не враховано, що постановами Приморського районного суду м. Одеси від 22 та 23 лютого 2016 року закриті адміністративні провадження відносно ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2016 року повернуто до військової прокуратури Одеського гарнізону для усунення недоліків протокол відносно ОСОБА_5 , колегія суддів вважає помилковими, оскільки накладення дисциплінарного стягнення на позивача відбувалось не у зв`язку із відкритими щодо нього адміністративними провадженнями, а у зв`язку із дискредитацією звання офіцера Збройних Сил України.

54. Застосування до особи наслідків, передбачених статтею 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, законодавець не пов`язує із набранням законної сили постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки такою постановою може бути підтверджено лише факт вчинення особою адміністративного правопорушення, в той час, як дискредитація звання офіцера ЗСУ є дисциплінарним проступком, який за своїм складом та правовою природою відрізняється від адміністративного правопорушення та є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

55. Стосовно твердження позивача, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обов`язковість проведення службового розслідування, що передує притягненню до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

56.Так, відповідно до ст.84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

57. Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначена вище норма не встановлює обов`язку проведення службового розслідування до прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення.

58. Під час розгляду справи суд встановив, що службове розслідування відносно позивача проводилося, що підтверджується відповідним актом від 15.02.2016 року та наказом від 15.02.2016 року № 17, а також актом комісії № 12.

59. Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

60. Згідно з ст.12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, командувач Національної гвардії України користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

61. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністр оборони України Генерал армії України С.Т. Полторак як особа, що користується дисциплінарною владою у повному обсязі Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`язку з достатнім висвітленням вчинку позивача у засобах масової інформації та фіксуванням камерами спостереження КПП військової частини НОМЕР_2 , а також перебування у стані алкогольного сп`яніння, 09.02.2016 року мав право приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування.

62. Та обставина, що висновок службового розслідування затверджено після прийняття Міністром оборони України оскаржуваного Наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для визнання такого Наказу незаконним, оскільки, як встановлено вище, Міністр оборони України у відповідності до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України має право приймати відповідні накази без проведення службових розслідувань.

63.Стосовно строку накладення дисциплінарного стягнення колегія суддів зазначає таке.

64. Відповідно до ст.87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

65. Судами встановлено, що відповідно до листа Управління комунікацій та преси Міністерства оборони України від 30.05.2016 року № 352/1/1169, підставами для прийняття оскаржуваних наказів були підготовлені 01.02.2016 року та 02.02.2016 року огляди критичних матеріалів, поширених телевізійними каналами, інформаційними агенціями та Інтернет - виданнями з військових та військово-політичних питань, які особисто були доведені Міністру оборони України.

66.Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, 10-денний строк від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення на час прийняття спірних наказів, не сплив.

67. Посилання суду апеляційної інстанції на пункт 2.4 Наказу Міністерства Оборони України №444 від 02.07.2013 року «Про затвердження інструкції про надання доповідей і донесень про події кримінального правопорушення, адміністративно-корупційні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік в МО та ЗС України» є помилковим, оскільки дана норма передбачає обов`язок командирів доповідати своєму прямому начальнику та начальнику Військової служби правопорядку, а не Міністру оборони України, про порушення військової дисципліни військовослужбовцем.

68.Згідно з п. «ж» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.

69.Відповідно до п. «в» ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.

70. Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

71. За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

72.З огляду на те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, залишивши в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року.

73. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

74. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі №815/1051/16 - скасувати, залишивши в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду