Постанова

від 19.11.2019 по справі 805/1386/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

Київ

справа №805/1386/16-а

адміністративне провадження №К/9901/39346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Верещага Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (суддя Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 (судді: Казначеєв Е.Г. (головуючий), Васильєва І.А., Гайдар А.В.) у справі №805/1386/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдінг до Офісу великих платників ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2016 №0000293900/38864/10/28-03-39-34093721,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдінг (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року №0000293900/38864/10/28-03-39-34093721 .

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки Товариством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентом - постачальником ТОВ Кларксон , про що свідчать наявні у Товариства належним чином складені первинні документи, які були надані податковому органу під час перевірки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 , залишеною без змін ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016, задоволено адміністративний позов. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 14 квітня 2016 року №0000293900/38864/10/28-03-39-34093721 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдінг збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 9 546 003,75 грн у тому числі 7 636 803 грн за основним платежем, 1 909 200,75 грн за штрафними (фінансовими)санкціями.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 34093721, є платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку платників податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

У березні 2016 року контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Кларксон (код ЄДРПОУ 38130295) за період з 01.02.2014 по 31.03.2014 та за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за наслідками якої складено акт перевірки від 01.04.2016 №159 /28-03-39/34093721 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.9.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2, та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 за №1333/20071, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 7 636 803 грн в тому числі по періодах: лютий 2014 року на суму 2 310510 грн, березень 2014 року на суму 2955287 грн, липень 2014 року на суму 2 371 006 грн.

14 квітня 2016 року контролюючим органом на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 цього кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення №0000293900/3864/10/28-03-39-34093721, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 9 546 003,75 грн у тому числі 7 636 803 грн за основним платежем, 1909200,75 грн за штрафними (фінансовими)санкціями.

Досліджуючи спірні господарські операції суди попередніх інстанцій встановили.

30.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдінг та Товариством з обмеженою відповідальністю Кларксон укладено Договір поставки №ДЗЛ-01/12-223П, відповідно до умов якого ТОВ КЛАРКСОН зобов`язувалося поставити на адресу Товариства вугільну продукцію.

На виконання умов зазначеного вище Договору ТОВ КЛАРКСОН здійснило поставку вугільної продукції у кількості 12 768,80 т. на загальну вартість 13 863 057,69 грн, в тому числі ПДВ - 2 310 509,62 грн у лютому 2014 року, у кількості 16 141,05 тн. на загальну вартість 17 731 720,60 грн в тому числі ПДВ - 2 955 286,77 грн у березні 2014 року, у кількості 13 204,33 т на загальну вартість 14 226 037,71 грн в тому числі ПДВ - 2 371 006,28 грн у липні 2014 року.

Поставка вказаної продукції здійснювалась у межах укладених до Договору Специфікацій №19 від 30.01.2014, №20 від 28.02.2014 та №24 від 27.06.2014.

Факт транспортування та отримання Товариством вугільної продукції підтверджується зокрема залізничними накладними, які перелічені в судових рішеннях із зазначенням дати складання та номеру кожної накладної (том 1 а.с.170-250, том 2 а.с.1-56).

Досліджуючи зміст залізничних накладних, які в розумінні пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 є обов`язковими двосторонніми письмовими формами угоди на перевезення вантажу, які укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, суди попередніх інстанцій вказали на те, що у накладних у графі 1 вантажовідправником вказувалось ТОВ ВП ЦЗФ Чумаківська , у графі 4 вантажоотримувачем ПАТ МК АЗОВСТАЛЬ , а власником вугільного концентрату ТОВ МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ .

Відповідно до приписів пункту 3.1 Договору покупець повинен повідомити постачальнику реквізити вантажоодержувачів продукції за два робочих дні до початку відвантаження. Саме по вказаним реквізитам, і саме на адресу ПАТ МК АЗОВСТАЛЬ , постачальник мав поставляти вугільну продукцію обумовлену специфікаціями.

По факту поставки продукції постачальником і покупцем складалися акти передачі відвантаженої вугільної продукції із зазначенням у ньому відповідного місця поставки вугільного концентрату - ПАТ МК АЗОВСТАЛЬ , кожен з актів наявний в матеріалах справи, перелічений у судових рішеннях (том 2 а.с.143-186).

Суди попередніх інстанцій встановили, що факт постачання товару контрагентом позивача за Договором №ДЗЛ-01/12-223П у місце доставки підтверджується як залізничними накладними, оформленими у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, так і підписаними сторонами актами передачі відвантаженої вугільної продукції, які оформлені згідно з вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та мають необхідні реквізити первинного документа.

В підтвердження виконання договору поставки, позивачем надано наступні документи: специфікації, залізничні накладні, відомості вагонів, рахунки-фактури, акти передачі відвантаженої вугільної продукції, посвідчення якості, платіжні доручення, банківські виписки, накладні на відпуск вугільних концентратів у виробництво.

Склад податкового правопорушення відповідач доводить тим, що постачання вугільного концентрату через ТОВ Кларксон не мали реального товарного характеру, а були спрямовані лише на отримання податкової вигоди та відповідно робить висновок про те, що вказані господарські операції фактично не відбулись, є безтоварними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані лише на формування податкового кредиту у зв`язку із відображенням їх змісту у первинних документах.

Спростовуючи такі висновки податкового органу, суди попередніх інстанцій встановили, що вугільну продукцію, яку позивач придбавав у ТОВ Кларксон він надалі реалізовував своєму покупцеві по Договору №0161-03/243/ДУК-01/10-44р від 31.12.2010 - ПАТ МК Азовсталь , яке в свою чергу вказані вугільні концентрати використало у своїй господарській діяльності для виготовлення коксу доменного, який застосовується як технологічне паливо в доменних печах при виготовленні чавуна.

Факт використання вугільного концентрату поставленого ПАТ МК Азовсталь підтверджується накладними на відпуск вугільного концентрату у виробництво, що наявні в матеріалах справи. З вказаних документів вбачається, що у виробничому процесі по виготовленню вугільної шихти в тому числі були використані і вугільні концентрати, виробником яких являється ТОВ ВП ЦЗФ Чумаківська . Саме вугільна продукція ТОВ ВП ЦЗФ Чумаківська поставлялась на ПАТ МК Азовсталь Позивачем по Договору №0161-03/243/ДУК-01/10-44р від 31.12.2010.

За період лютий, березень та липень 2014 року ПАТ МК Азовсталь у своїй господарській (виробничій) діяльності використовувалась продукція поставлена Позивачем, що підтверджується накладними на відпуск вугільних концентратів (том 3 а.с.118-191).

Судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем до матеріалів справи копії посвідчень якості, якими підтверджується якість товару, що постачався за Договором №ДЗЛ-01/12-223П від 30.05.2012, та в них зазначено, що постачання вугільного концентрату марки К (0-100) здійснювалося у тому числі на підставі ТУ У 10.1-30962337-008:2010 Концентраты угля каменного для коксования (надалі - ТУ).

За наслідками господарських операцій ТОВ КЛАРКСОН видано позивачу податкові накладні (том 3 а.с.17-103), які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата товару підтверджується: платіжними дорученнями (а.с.104-118 т.3).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності факту реального придбання товарів. Жодних доводів щодо того в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права у касаційній скарзі не зазначено.

9. Позивачем заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надавались.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2 Підпункт а пункту 185.1 статті 185

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю.

10.3. Пункт 198.1. статті 198

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.4. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.7. Пункт 201.1 статті 201

Платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

10.8. Пункт 201.7 статті 201

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

10.9. Пункт 201.10 статті 201

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

18. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу стосовно того, що у ТОВ Кларксон відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської економічної діяльності (чисельність працівників - 21 особа, основні фонди відсутні), оскільки вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб`єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

20. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу, які гуртуються на актах перевірок ТОВ КЛАРКСОН по взаємовідносинам з його постачальниками по ланцюгам поставки, а саме з ТОВ "БК "Гранд Білдінг", ТОВ "Мегаопт ХХІ", ТОВ "ВІП", ТОВ "Інтер-Метал", ТОВ "Торговий дом Фаворит груп", ТОВ "Східенергоальянс" та ТОВ "Донецьквуглезабезпечення", оскільки за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські відносини між позивачем та контрагентом ТОВ КЛАРКСОН мали реальний характер, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності.

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі № 805/1386/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 22.11.2019.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду