Постанова

від 22.11.2019 по справі 820/2908/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №820/2908/17

адміністративне провадження №К/9901/39393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (головуючий суддя - Бадюков Ю.В.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суд - Бегунц А.О., судді - Резнікова С.С., Старостін В.В.)

у справі №820/2908/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи (далі - Товариство, платник, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення ним своїх податкових зобов`язань.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повному обсязі:

- скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.06.2017 №0001581411 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 495958, 75 грн, в тому числі 396 767, 00 грн за податковими зобов`язаннями та 99 191, 75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" у розмірі 7 439, 39 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг для організації здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне їх використання в господарській діяльності, а тому, на думку судів попередніх інстанцій, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами. Суди зазначили про необґрунтованість висновку контролюючого органу про порушення позивачем п.198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та відповідно протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2017 №0001581411.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про нереальність господарських операцій, укладених між Товариством та ТОВ "ТЕСЛА ЕЛЕКТРИК", ТОВ "ТТЦ "БІЗНЕСПРОМЛОГІСТИК" посилаючись при цьому на інформацію наявну в АІС "Податковий блок" та податкову звітність контрагентів позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

28 грудня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу. в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Харківській області та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 62.01 комп`ютерне програмування; 84.13 регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 71.20 технічні випробування та дослідження; 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 76.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

Посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 31.05.2017 року №2299, направлень від 31.05.2017 №№ 3335, 3636, 3637, 3638, згідно з пп.20.1.4 п.20,1 ст.20, п.41.1 ст. 41, п.61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п. 75.1.2 п.75.1, ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "НПП МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ І СИСТЕМИ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2014 по 31.03.2017.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №4486/20-40-14-11-11/34953219 від 13.06.2017 (далі - Акт перевірки) (том 1 а.с. 12-50).

Згідно висновку Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 396 767 грн, в тому числі за травень 2015 року у сумі 61 124 грн, за червень 2015 року у сумі 58 119 грн, за липень 2015 року у сумі 6 643 грн, за серпень 2015 року у сумі 106 196 грн, за липень 2016 року у сумі 56 692 грн, за листопад 2016 року у сумі 107 993 грн.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0001581411 від 27.06.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 495 958, 75 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 396 767грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 99 191,75 грн (т. 1 а.с. 11).

Контролюючий орган дійшов висновку про протиправність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТЕСЛА ЕЛЕКТРИК" та ТОВ "ТТЦ "БІЗНЕСПРОМЛОГІСТИК", по яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин та їх пов`язаність з господарською діяльністю позивача.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на складеній фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області узагальненій податковій інформації щодо ТОВ Тесла Електрик від 17.12.2015 № 1031/20-30-22-03/35972850 та складеній фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податковій інформації щодо ТОВ Бізнеспромлогістик з контрагентом постачальником ТОВ Трейдер Вікторі за листопад 2016 року в яких, зокрема, зазначено про неможливість надання ТОВ "ТЕСЛА ЕЛЕКТРИК" у травні, червні, серпні 2015 року та липні 2016 року вищезазначених послуг у зв`язку з відсутністю необхідних власних трудових ресурсів та основних фондів.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "ТЕСЛА ЕЛЕКТРИК" (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір №01/04/15 від 01.04.2015 предметом якого є виконання відповідних послуг з сертифікації обладнання, матеріалів та комплектуючих виробів, а також розробку та підготовку документації за дорученням замовника віднесених до процедур акредитації, призначення, отримання повноважень на виконання робіт пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, послуг та систем управління по міжнародним стандартам та іншої документації (т. 1 а.с. 72-74).

Крім того, між ТОВ "ТТЦ "БІЗНЕСПРОМЛОГІСТИК" (Виконавець) та Товариством (Замоаник) укладено договір №01/09/16 від 01.09.2016, предметом якого є виконання відповідних послуг з сертифікації обладнання, матеріалів та комплектуючих виробів, а також розробку та підготовку документації за дорученням замовника віднесених до процедур акредитації, призначення, отримання повноважень на виконання робіт пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, послуг та систем управління по міжнародним стандартам та іншої документації (т. 2 а.с. 17-20).

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин з вказаними вище контрагентами.

Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як такі як акти виконаних робіт, податкові накладні, протоколи угод про договірну ціну на виконання допоміжних робіт з специфікації продукції, платіжні доручення, тощо.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладені договори та надані копії документів на їх виконання не свідчать про наявність відносин, пов`язаних із наданням позивачем безповоротної фінансової допомоги, оскільки за укладеними договорами предметом є саме надання послуг, а копії наданих позивачем первинних документів свідчать про те, що послуги дійсно були надані у вказаному в договорах обсязі.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) та ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова