Постанова

від 18.11.2019 по справі 925/617/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа№ 925/617/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 18.11.2019

за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нива

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2019 (повне рішення складено 08.08.2019)

у справі № 925/617/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВПІ Груп

до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива

про стягнення 282 358, 00 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВПІ Груп (далі - ТОВ ВПІ Груп ) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива (далі - ПСП Нива ) про стягнення 282 358, 28 грн, з яких: 243 328, 84 грн сума основного боргу, 26 278, 77 грн пені, 2 433, 29 грн штрафу, 8 215, 01 грн інфляційних, 2 102, 37 грн три відсотки річних.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №071218 від 07.12.2018 в частині оплати поставленого товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.07.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ПСП Нива на користь ТОВ ВПІ Груп 243 328, 84 грн заборгованості, 26 278, 77 грн пені, 2 103, 26 грн три відсотки річних, 5 839, 89 грн інфляційних втрат, 4 163, 26 грн судового збору та 27 515, 60 грн витрат за надання правничої допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався. Частину платежів (розрахунків) було здійснено з простроченням, зокрема, за видатковими накладними №РН-0000155 від 12.12.2018, №РН-0000164 від 26.12.2018, №РН-0000005 від 14.01.2019 (строк оплати один день). Повністю не оплачений товар, який отриманий відповідачем за видатковою накладною №РН-0000022 від 31.01.2019 на суму 243 328, 84 грн (строк оплати протягом 14 днів), тобто до 14.02.2019.

У зв`язка з порушенням строків оплати товару та не оплатою по одній з видаткових накладних, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені. водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу з огляду на те, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач відмовляється від оплати поставленої продукції.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про часткове відшкодування витра позивача на правничу допомогу (пропорційно задоволеним вимогам) у сумі 27 515, 60 грн. Так, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ніяких заперечень з приводу неспіврозмірності витрат позивача на правничу допомогу чи клопотання про їх зменшення суду не подав.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У серпні 2019 року ПСП Нива звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2019 в частині стягнення 243 328, 84 грн заборгованості, 26 278, 77 грн пені, 2 103, 26 грн три відсотки річних, 5 839, 89 грн інфляційних втрат, 4 163, 26 грн судового збору та 27 515, 60 грн витрат за надання правничої допомоги і ухвалити нове у вказаній частині - про відмову в позові.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП Нива на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2019. надано учасникам час для подачі відзиву, заперечення, клопотань. Справу призначено до розгляду на 07.10.2019.

07.10.2019 розгляд справи було відкладено до 18.11.2019. також було продовжено строк розгляду справи на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У судове засідання 18.11.2019 з`явилися представники сторін. Судове засідання, за клопотання позивача, проводилося в режимі відео конференції.

Скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ПСП Нива в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що п. 4.1. укладеного між сторонами договору передбачено, що якість товарів повинна підтверджуватися відповідними сертифікатами якості. Однак, сертифікат якості по видатковій накладні №РН-0000022 від 31.01.2019 скаржнику не надавався. Також скаржник зазначає, що позивачем не було виставлено рахунок фактури, як це було передбачено у додатку № 4 до договору від 30.01.2019, що, на переконання скаржника, унеможливило здійснення оплати за поставлений товар.

Крім того, скаржник посилається на порушення ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання , якою передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також скаржник не погоджується з рішенням суду про покладення на нього витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, оскільки заявлена до стягнення сума, на переконання сторони, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.09.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ ВПІ Груп заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання з поставки товару, яким, відповідно, відповідає обов`язок відповідача оплатити такий товар. Однак, частково оплата була здійснена з простроченням, а за частину товару покупець взагалі не розрахувався. Обов`язок з оплати товару виникає з моменту його прийняття, що відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.

Посилання скаржника на ненадання сертифікату та рахунку, на переконання позивача, є необґрунтованими, оскільки під час прийняття товару покупцем жодних претензій до продавця не виставлялося. Підписана видаткова накладна підтверджує факт поставки та прийняття товару. У зв`язку з неналежним виконання зобов`язань з оплати товару продавцем було нараховано на прострочену заборгованість штрафні санкції, інфляційні та 3 % річних.

Щодо заперечень скаржника про задоволення вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що розмір послуг адвоката відповідає ціноутворенню правничих послуг, є спів розмірним зі складністю справи. Розмір гонорару відповідає погодженому сторонами розміру. А тому посилання скаржника позивач вважає необґрунтованими.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, 07.12.2018 між ТОВ ВПІ Груп (постачальник) та ПСП Нива (покупець) було укладено договір №071218 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар у кількості, асортименті і в термін передбачений у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2, 2.1 договору покупець в порядку та на мовах, визначених договором, зобов`язується оплатити та прийняти зазначений товар за ціною, в кількості, асортименті і в терміни, передбачені специфікацією, яка додається до договору. Базисними умовами постачання товару є СРТ (згідно правил Інкотермс 2010 року). Доставка товару здійснюється продавцем. Адреса поставки: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Лукашівка.

Згідно з п. 4.1, 4.2 якість товарів повинна відповідати вимогам діючих державних стандартів ТУ 80-93 (реквізити ДСТУ), зазначених у заявці, та підтверджуватися відповідними сертифікатами якості. При постачанні товарів нижчої якості, ніж вимагається специфікацією, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Розрахунки за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок продавця за платіжними реквізитами, вказаних у договорі. Покупець зобов`язувався здійснити оплату отриманого товару впродовж одного банківського дня з моменту постачання товару на склад покупця, до його вивантаження у сховища (п. 6.1, 6.3 договору).

Відповідальність покупця у випадку порушення строків оплати встановлена п. 7.5 договору, відповідно до якого за безпідставну відмову від оплати поставленої продукції (повністю або частково) покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% суми, від сплати якої він відмовився. При несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір укладений з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Термін дії договору автоматично продовжується наступного року за умови, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від договору за місяць до дати його закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи 30.01.2019 сторонами було укладено додатку №4 до договору, яким його сторони погодили, що покупець зобов`язується поставити покупцю макуху соняшникову на суму 243 329 грн (разом з ПДВ), а покупець зобов`язується оплатити товар у розмірі 100% на підставі виставленого рахунку фактури, за фактом постачання товару на склад покупця протягом 14 календарних днів. За умовами пункту 3 додатку №4 до договору, термін поставки встановлений з 30.01.2019 до 31.01.2019.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується копіями видаткових та товарно-транспортних накладних: на суму 188 640, 00 грн за накладною №РН-0000155 від 12.12.2018; на суму 182694,00 грн за накладною №РН-0000164 від 26.12.2018; на суму 158599 грн 90 коп. за накладною №РН-0000005 від 14.01.2019; на суму 243328 грн 84 коп. за накладною №РН-0000022 від 31.01.2019; товарно-транспортними накладними №140119 від 14.01.2019, №261218/1 від 26.12.2018, №111218/1 від 11.12.2018, №300119 від 30.01.2019.

За поставлений товар відповідач, у визначений договором та додатком до договору строк, повністю не розрахувався, прострочивши оплату товару та не сплативши вартість товару за видатковою накладною №РН-0000022 від 31.01.2019 на суму 243 328, 84 грн. наведені обставини сторонами під сумнів не ставилися.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі склалися договірні правовідносини з договору поставки. Спір стосується наявності підстав для стягнення заборгованості за договором та нарахованих на штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, з якими кореспондується положення ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з умовами договору оплата отриманого товару здійснюється впродовж одного банківського дня з моменту постачання товару на склад покупця, а згідно з додатком № 4 до договору (який є невід`ємною частиною договору) - протягом 14 календарних днів з дня постачання товару на склад покупця.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання договору позивач поставив відповідачу обумовлений сторонами товар. Однак, скаржник за отриманий товар повністю не розрахувався. Так, зокрема, було допущено прострочення оплати товару за видатковими накладними №РН-0000155 від 12.12.2018, №РН-0000164 від 26.12.2018, №РН-0000005 від 14.01.2019 (строк оплати один день). Повністю не оплачений товар, який отриманий відповідачем за видатковою накладною №РН-0000022 від 31.01.2019 на суму 243328, 84 грн (строк оплати протягом 14 днів), тобто до 14.02.2019. наведених обставин сторони не заперечували.

За загальним правилом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи додаток № 4 до договору та положення ст. 692 Цивільного кодексу України вважає правомірним висновок Господарського суду Черкаської області про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого товару у розмірі 243 328, 84 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Посилання скаржника на відсутність сертифікату якості та не виставлення рахунку фактури відхиляється судом як безпідставні з огляду на таке.

Як вбачається з Розділу 4 договору сторони узгодили умови щодо якості і комплектності товару, що поставляється. Дійсно п. п. 4.1 договору сторони згодили, що якість товарів повинна відповідати вимогам діючих державних стандартів ТУ 80-93 (реквізити ДСТУ), зазначених у заявці, та підтверджуватися відповідними сертифікатами якості. Водночас, вимог до якість, як і сама заявка по товару в матеріалах справи відсутня. Як і відсутні докази не відповідності поставленого товару.

При цьому, п. 4.2 договору сторони узгодили, що при постачанні товарів нижчої якості, ніж вимагається специфікацією, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів. Доказів відмови від товару, повідомлення продавця про не належну якість товару в матеріалах справи відсутні. Обов`язок доведення обставин на які посилається сторона, як на підставу своїх заперечень, за загальним правилом (ст. 74 ГПК України) покладаються на таку сторону. Натомість матеріали справи містять докази прийняття товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000022 від 31.01.2019, яка належним доказом поставки та приймання товару та відповідає вимогам до первинного документу, встановленого Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А ч. 4 ст. 231 цього Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто наведена норма передбачає можливість зміни штрафних санкцій (пені) шляхом передбачення такого розміру в договорі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи сторно передбачили у п. 7.5 договору, що за безпідставну відмову від оплати поставленої продукції (повністю або частково) покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% суми, від сплати якої він відмовився. При несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За прострочення оплати товару позивач нарахував відповідачу 26 278, 77 грн пені із розрахунку: за видатковою накладною №РН-0000164 від 26.12.2018 на суму 182 694, сума пені складає 1 271, 00 грн; за видатковою накладною №РН-0000155 від 12.12.2018 на суму 188640,00 грн, сума пені складає 887,76 грн; за видатковою накладною №РН-0000005 від 14.01.2019 на суму 158599,90 грн, сума пені складає 2220, 40 грн; за прострочення оплати товару, що було поставлено за видатковою накладною №РН-0000022 від 31.01.2019 на суму 243 328,84 грн (за період з 15.02.2019 до 14.05.2019) сума пені складає 21899, 61 грн.

При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, нарахування пені здійснювався з розрахунку 0, 1 % від простроченої суми. Водночас, положеннями договору (п. 7.5.) сторони передбачили сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції частково приймає доводи скаржника щодо невірного обрахунку заявленої до стягнення пені, оскільки останній не відповідає розміру, погодженому сторонами в п. 7.5 договору, у зв`язку з чим, судом апеляційної інстанції було здійснено розрахунок пені та встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені не відповідає п. 7.5. договору (заявлена до стягнення пеня на 486, 67 грн перевищує розмір пені, встановлений договором). А тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмір 486, 67 грн визнається необґрунтованим, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції у зазначеній частині підлягає скасуванню. Відповідно до стягнення підлягає 25 792, 10 грн

Крім того, на підставі п. 7.5 договору позивач нарахував відповідачу 2 433, 29 грн штрафу за безпідставну відмову від оплати поставленої продукції (у розмірі 1% від суми заборгованості 243 328, 84 грн). Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вона не підлягає до задоволення, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач відмовляється від оплати поставленої продукції. Оскільки рішення у вказаній частині не оскаржувалося, перегляд вказаної вимоги не здійснюється (ч. 1 ст. 269 ГК України).

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані відповідачу 2 103, 26 грн 3% річних із розрахунку: за видатковою накладною №РН-0000164 від 26.12.2018, сума річних становить 101, 77 грн; за видатковою накладною №РН-0000155 від 12.12.2018 сума річних 71, 83 грн; за видатковою накладною №РН-0000005 від 14.01.2019, сумі річних 177, 63 грн; за видатковою накладною №РН-0000022 від 31.01.2019 (за період з 15.02.2019 до 14.05.2019), сума річних 1752, 03 грн.

Також позивачем за прострочення оплати товару нараховані інфляційні втрати за накладними №РН-0000155 та № РН-0000005 на суму за період лютий-квітень 2019 року на суму 2 375, 12 грн та за накладною №РН-0000022 на суму 5 839, 89 грн, всього 8 214, 12 грн.

Так, суд першої інстанції здійснив перевірку правильності нарахування річних та інфляційних встановив, що річні розраховані позивачем вірно. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 214, 12 грн заявлені позивачем до стягнення підлягають частковому задоволенню у сумі 5 839, 89 грн, з огляду на таке.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку за видатковими накладними №РН-0000155 від 12.12.2018 та №РН-0000005 від 14.01.2019 прострочення оплати товару відбулося на 9 та 14 днів відповідно. Оскільки, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, то у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд першої інстанції відмовив за необґрунтованістю. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком Господарського суду Черкаської області. Заперечень щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат (надання контррозраунку) скаржником не заявлялося.

Щодо задоволення вимоги позивача про покладення судових витрат (правнича допомога) на відповідача суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно з висновком об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019), загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

З огляду на викладене суд першої інстанції, за відсутності заперечень відповідача, дійшов правомірного висновку про те, що часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині задоволення позивних вимог щодо розміру стягнутої пені, оскільки суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, дійшов помилкового висновку про розмір заявленої пені, а саме не встановив вірний розмір з урахуванням обмеженого розміру п. 7.5 договору, що свідчить про невідповідність висновків, встановленим обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 243 328, 84 грн заборгованості, 25 792, 10 грн пені, 2 103, 26 грн три відсотки річних, 5 839, 89 грн інфляційних втрат.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 486, 67 грн пені, з ухваленням у вказаній частині нового рішення - про відмову в позові.

9. Судові витрати

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст. 129 ГПК України. Відповідно, розмір судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції має бути пропорційним задоволеним вимогам (4 155, 70 грн). Відповідно і розмір витрат на правничу допомогу здійснюється пропорційно задоволеним вимогам (27 475, 00 грн).

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нива на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2019 у справі № 925/617/19 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2019 у справі №925/617/19 скасувати в частині стягнення пені в сумі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн 67 коп., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 (сорок) грн 60 коп. та судового збору в сумі 7 (сім) грн 30 коп., з ухваленням у вказаній частині нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

В решті стягнення 243 328, 84 грн заборгованості, 26 278, 77 грн пені, 2 103, 26 грн три відсотки річних, 5 839, 89 грн інфляційних втрат, 4 163, 26 грн судового збору та 27 515, 60 грн витрат за надання правничої допомоги рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2019 у справі № 925/617/19 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нива - без задоволення.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нива (19926, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Лукашівка, код 03793478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВПІ Груп (а/с 1379, м. Дніпро, код 40399370) 10 (десять) грн 75 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019 у справі № 925/617/19, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду, в частині залишення без змін.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 25.11.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім