Постанова

від 14.11.2019 по справі 924/497/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року Справа № 924/497/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.07.19р. (повний текст - 18.07.2019р.) у справі №924/497/17 (суддя Крамар С.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саєнка В.В., м.Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця Тихолаза Володимира Васильовича, м.Волочиськ Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м.Київ

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участі представників:

позивача - ліквідатор Приходько Д.В. (посвідчення №1856 від 12.07.2017р., в режимі відеоконференції);

відповідача - Бойчук В.І. (довіреність від 25.10.2017р.);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Калантай М.А. (довіреність №92 від 24.06.2019р., в режимі відеконференції);третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.07.19р. у справі №924/497/17 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 05.12.2017р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саєнка В.В. до Фізичної особи-підприємця Тихолаза Володимира Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", про витребування майна з чужого незаконного володіння, та залишено рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р. в силі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.4, арк.справи 131-136).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що нововиявленими обставинами не є сам по собі факт визнання в судовому порядку недійсним Договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., а є обставини того, що договір є недійсним з моменту його укладення та не створює жодних юридичних наслідків. Тобто, вчинені на підставі Договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р. після його укладення дії та правочини (в даному випадку додаткова угода №2 від 10.01.2011р. до Договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р. та акт переходу прав власності від 27.01.2011р., який став підставою проведення реєстрації транспортного засобу за відповідачем) не створюють жодних юридичних наслідків для будь-яких осіб, в тому числі і для відповідача.

Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2018р. у справі №19/5009/2383/11, залишеною в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019р. у справі №19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ Єврофінанс , визнано недійсним Договір №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., укладений між Закритим акціонерним товариством Єврофінанс (код ЄДРПОУ 30726921) та Товариством з обмеженою відповідальністю Н-Лізинг (код ЄДРПОУ 37258463), спростовано майнову дію Закритого акціонерного товариства Єврофінанс в особі голови ліквідаційної комісії Хаїнської В.А. щодо передачі прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Єврофінанс , як лізингодавця за договорами фінансового лізингу, зазначених в Додатку №1 до Договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., серед яких і щодо Договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р., укладеного між ЗАТ Єврофінанс та ФОП Тихолаз В.В.

Також встановлено наступні обставини:

- боржник ЗАТ Єврофінанс був власником транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, що зазначені у Договорі №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., оформлений Актом прийому-передачі майнових прав на транспортні засоби (сільськогосподарську техніку та спецтехніку) від 10.01.2011р.;

- боржник ЗАТ Єврофінанс безоплатно здійснив відчуження майна, внаслідок чого майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- відсутні докази оплати ТОВ Н-Лізинг придбаних ними майнових прав на транспортні засоби та сільськогосподарську техніку;

- відповідно до положень ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, ст.20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом Договір №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., оформлений актом прийому - передачі майнових прав на транспортні засоби (сільськогосподарську техніку та спецтехніку) від 10.01.2019р. є недійсним.

Апелянт вважає, що обставини щодо вибуття спірного майна у даній справі з власності позивача на підставі недійсного Договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., укладеного між ЗАТ Єврофінанс та ТОВ Н-Лізинг , є істотними обставинами для справи та не були відомі ПАТ КБ Надра на час розгляду справи.

Таким чином, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково зазначено, що нововиявленими обставинами є факт визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав від 10.11.2011р., в той час як нововиявленими обставинами є невідомий на момент розгляду справи факт відсутності у ТОВ Н-Лізинг будь-яких прав щодо передачі спірного майна на користь відповідача шляхом складання акту від 27.01.2011р., який став підставою для реєстрації спірного майна за відповідачем.

За умовами Договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р. передбачалась передача ЗАТ Єврофінанс спірного майна у володіння та користування відповідача (п.1.1.Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р.).

Тому скаржник вважає, що Договір фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р. був лише підставою для користування відповідачем спірним майном та не міг бути самостійною підставою, без укладання відповідного договору купівлі-продажу транспортного засобу, як того вимагає п.9.1. Договору фінансового лізингу, для оформлення за відповідачем права власності на спірне майно.

Оскільки додаткова угода №2 від 10.01.2011р. до Договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р. та акт переходу прав власності від 27.01.2011р., який став підставою проведення реєстрації транспортного засобу за відповідачем, вчинені на підставі недійсного договору купівлі-продажу від 10.11.2011р., то вони в силу приписів чинного законодавства не потребують додаткового визнання їх недійсними в судовому порядку.

Посилаючись на визнання недійсним Договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р. з моменту його укладення, відсутність повної оплати лізингових платежів відповідачем на користь ЗАТ Єврофінанс згідно умов Договору фінансового лізингу №08000054 від 04.03.2008р., відсутність укладеного між ЗАТ Єврофінанс та відповідачем договору купівлі-продажу спірного майна відповідно до п.9.1. Додатку №2 до Договору фінансового лізингу, відсутність у ТОВ Н-Лізинг жодних прав щодо розпорядження майном ЗАТ Єврофінанс , відсутність згоди заставодержателя ПАТ КБ Надра на передачу спірного майна власність третім особам, стверджує, що спірне майно незаконно було зареєстроване за відповідачем.

Зазначені вище обставини не були відомі під час ухвалення рішення у даній справі ані суду, ані учасникам справи, та є нововиявленими обставинами, які мають суттєве значення для ухвалення законного рішення.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019р. у справі №924/497/17 про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Надра про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р. у справі №924/497/17 за нововиявленими обставинами. Скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р. у справі №924/497/17, прийняте нове рішення у справі №924/497/17, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Єврофінанс та витребувати у фізичної особи - підприємця Тихолаза Володимира Васильовича транспортний засіб - БОГДАН А092 , жовтого кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , на користь Закритого акціонерного товариства Єврофінанс (код ЄДРПОУ 30726921) з метою задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суд від 29.08.2019р. (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Дужич С.П.) поновлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 17.07.19р. у справі №924/497/17, відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд апеляційної скарги на "18" вересня 2019р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

12.09.2019р. на адресу суду від представника Фізичної особи - підприємця Тихолаза Володимира Васильовича надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.4 арк.справи 201-202).

Представник вважає, що Господарським судом Хмельницької області вірно встановлено, що судове рішення у даній справі, про перегляд якого подана заява, винесене 05.12.2017р. (рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р.), тоді як постанова ухвала Господарського суду Запорізької області, яка залишена в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі №19/5009/2383/11 від 23.04.2019р., 09.07.2018р. (нововиявлена обставина на думку заявника).

Тобто, на момент розгляду даної справи не існувало ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.07.2018р. та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі №19/5009/2383/11 від 23.04.2019р.

Відповідно, визнання недійсним договору №01-01/11 купівлі - продажу майнових прав від 10.01.2011р. не могло вплинути на винесення Господарським судом Хмельницької області рішення від 05.12.2017р.

Тому, обставини на які посилається ПАТ КБ Надра є новими, а не нововиявленими в розумінні п.1 ч.2 статті 320 ГПК України.

У той же час, при ухваленні оскаржуваного рішення, Господарським судом Хмельницької області були враховані положення п.10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до якого позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, не підлягають задоволенню. За змістом зазначеної постанови захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно, а такі, як було встановлено у справі №924/497/17, - відсутні.

Договір фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р. та акт переходу права власності від 27.01.2017р., на підставі якого Фізична особа - підприємець Тихолаз Володимир Васильович набув права власності на спірне майно, судом невизнаний недійсним та ніким не оскаржується.

Подана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як і апеляційна скарга на ухвалу суду, винесену за результатом розгляду заяви, фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Доводи заяви та апеляційної скарги ПАТ КБ Надра опосередковано скеровані на ініціацію нового судового розгляду і нового рішення по суті та є замаскованою процедурою нового судового розгляду справи, що протирічить правовому поняттю - нововиявлена обставина, з якою законодавець пов`язує можливість судового розгляду.

На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ КБ Надра та залишити ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019 у справі №924/497/17 без змін.

Ухвалою суду від 17.09.2019р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії у справі №924/497/17 - Крейбух О.Г., прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.07.19р. у справі №924/497/17 до свого провадження колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019р. відкладено розгляд апеляційної скарги на "16" жовтня 2019 р. об 11:30год.

Ухвалою суду від 16.10.2019р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Дужича С.П., прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.07.19р. у справі №924/497/17 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О., суддя Коломис В.В.

16.10.2019р. на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Приходька Д.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №905/2448/17.

Ухвалою від 16.10.2019р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 14.11.2019р. об 11:00год.

07.11.2019р. на електронну адресу суду (11.11.2019р. - на поштову) від представника Фізичної особи - підприємця Тихолаза Володимира Васильовича надійшли письмові пояснення (т.5 арк.справи 22-27).

У поясненнях представник відповідача звертає увагу, що підстави відмови у задоволенні позовів ЗАТ Єврофінанс у справах №905/2448/17 та №924/497/17 не є аналогічними, відтак Господарський суд Хмельницької області дійшов вірного висновку про відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Як вірно встановлено судами у справі №924/497/17, та не заперечувалося учасниками судового розгляду, право власності Фізична особа-підприємець Тихолаз В.В. набув на підставі договору фінансового лізингу №0800037 від 22.02.2008р. та Акту переходу права власності від 27.01.2011р., який не визнаний судом недійсним та ніким не оскаржується.

Зазначає, що у справі №905/2448/17, як випливає з рішення Господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019р., представник ЗАТ Єврофінанс в суді першої інстанції посилався на договір купівлі-продажу №1-01/11 від 10.01.2011р., просив суд зупинити провадження у справі №905/2448/17 до розгляду та набранням законної сили рішенням у справі №19/5009/2383/11 (про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1-01/11 від 10.01.2011р.). Суд першої інстанції в своєму рішенні даючи оцінку доказам, виходив з того, що договір купівлі-продажу майнових прав №1-01/11 від 10.01.2011р. є дійсним на момент звернення позивача до суду.

Натомість у справі №924/497/17 позивач або інші учасники справи жодного разу не наводили як доказ договір купівлі-продажу №1-01/11 від 10.01.2011р. в підтвердження чи захист свої порушених прав.

Зокрема, даний договір не оцінювався судом, стосовно обставин, які підлягали встановленню у справі №924/497/17; заява ПАТ КБ Надра спрямована на переоцінку доказів, оцінених у процесі розгляду справи №924/497/17; існування визнаного недійсним судом договору купівлі-продажу майнових прав №01-01/11 від 10.01.2011р. на момент винесення рішення у справі №924/497/17 не призвело б до прийняття відмінного рішення, оскільки даний договір не був покладений в основу рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р.

Договір купівлі-продажу №1-01/11 від 10.01.2011р., факт його недійсності, а також наслідки недійсності, є новим доказом, а не доказом, який підтверджує нововиявлені обставини, а тому вплинути на висновки суду при постановленні рішення не могли.

Іншим обставинам, на які посилається ПАТ КБ Надра , суди першої, апеляційної й касаційної інстанцій вже дали законну оцінку, а доводи ПАТ КБ Надра зводяться до їх переоцінки.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 14.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" не забезпечило участь свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялося у встановленому законом порядку (т.5, арк.справи 30).

Водночас, поштове відправлення, яке було направлено на адресу ТОВ "Н-Лізинг", повернулись на адресу апеляційного господарського суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інших причин, які не дали змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника ТОВ "Н-Лізинг", оскільки його явка обов`язковою не визнавалась та товариство не скористалось своїм правом, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача та ПАТ Комерційний банк Надра підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

22.02.2008р. між ЗАТ "Єврофінанс" (лізингодавець) та ФОП Тихолаз В.В. (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №0800037.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що лізингодавець зобов`язався надати, а лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно додатку та на умовах цього договору, а саме: Bogdan A-09202 5MT 4,6 Turbo Diesel, вартістю 209951,02 грн.

Згідно п.9.1. додатку до договору лізингу по закінченню строку дії договору фінансового лізингу, за умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та всіх інших платежів в рамках дії договору фінансового лізингу, лізингодавець, на підставі укладеного договору купівлі-продажу передає право власності на транспортний засіб лізингоодержувачу шляхом переоформлення реєстраційних документів на ім`я лізингоодержувача. Таке переоформлення здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу або акту приймання-передачі транспортного засобу у власність, за умови проведення лізингоодержувачем остаточного розрахунку.

19.05.2008р. ВАТ КБ "Надра" та ЗАТ "Єврофінанс" укладено договір застави №122-1/3-V/21/2006 для забезпечення виконання зобов`язань по договору про надання мультивалютної кредитної лінії.

В заставу, як вбачається із переліку транспортних засобів (додаток №1 до договору застави), передано також спірний транспортний засіб.

Постановою господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. у справі №26/413/10 визнано закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" (пр. Леніна, 81, офіс 17, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 30726921), код ЄДРПОУ 23847532 - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено голову правління боржника Хаїнську В .А.

10.01.2011р. між ЗАТ "Єврофінанс" та ТОВ "Н-Лізинг" укладений Договір про відступлення права вимоги (надалі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор (ЗАТ "Єврофінанс") відступає, а новий кредитор (ТОВ "Н-Лізинг") набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із положеннями Договорів лізингу, перелік яких вказаний у Додатку №1 до даного договору (далі - Основні договори), укладені між первісним кредитором та лізингоодержувачами, згідно з додатком №1 до даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржників сплати грошових коштів визначених Основним договором.

Договір про відступлення права вимоги від 10.01.2011р. від імені ЗАТ "Єврофінанс" підписано ліквідатором Хаїнською В.А., яку було призначено постановою господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. у справі №26/413/10.

10.01.2011р. між ЗАТ "Єврофінанс" в особі голови правління Хаїнської В.А. (первісний лізингодавець), ТОВ "Н-лізинг" (новий лізингодавець) та ФОП Тихолаз В.В. (лізингоодержувач) укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р., якою внесено зміни до договору лізингу в частині зазначення лізингодавця, а саме: замість ЗАТ "Єврофінанс" вказано ТОВ "Н-Лізинг".

27.01.2011р. ТОВ "Н-Лізинг" (лізингодавець) та ФОП Тихолаз В.В. (лізингоодержувач) складено та підписано акт переходу права власності від лізингодавця лізингоодержувачу до договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008 року, про те, що відповідно до розділу 9, п.9.1. договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р. лізингоодержувач провів остаточний розрахунок, а саме в повному обсязі сплатив лізингові та всі інші платежі, лізингодавець передав, а лізингоодержувач набув право власності на наступний транспортний засіб: Богдан А092 , об`єм двигуна 4570 куб.см., тип кузова: автобус, колір: жовтий, номер кузова: НОМЕР_2 .

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 02.02.2011р. здійснено реєстрацію автобуса Богдан А092 , об`єм двигуна 4570 куб.см., колір: жовтий, номер кузова: НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 .

ЗАТ "Єврофінанс" надіслав ФОП Тихолазу В.В. повідомлення про зміну номеру договору фінансового лізингу та реквізитів ЗАТ "Єврофінанс", згідно якого номер договору лізингу вважати вірним 08000037, окрім того, повідомляє про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Донецьким апеляційним господарським судом 21.03.2011р. скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. у справі №26/413/10, провадження у справі припинено.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2011р. порушено провадження у справі №19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс" на підставі ст.ст.7, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.03.2013р. ЗАТ "Єврофінанс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Клименко О.Ю.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2014р. у справі №19/5009/2383/11 визнано ЗАТ "Єврофінанс" (69002, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 81, код ЄДРПОУ - 30726921) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коноплю Андрія Михайловича.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. у справі №19/500/2383/11 ліквідатором Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (69002, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 81, код ЄДРПОУ - 30726921) призначено арбітражного керуючого Саєнко Володимира Володимировича.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.10.2016р. у справі №19/5009/2383/11 визнано недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги б/н від 10.01.2011р., укладений між ЗАТ "Єврофінанс" (69002, м.Запоріжжя, просп.Леніна, 81, код ЄДРПОУ - 30726921) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (03039, м. Київ, вул. В.Забіли, 5, прим. 120, код ЄДРПОУ -37258463).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.11.2018р. у справі №19/500/2383/11 ліквідатором Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (69002, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 81, код ЄДРПОУ - 30726921) призначено арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича.

Як вбачається із картки реєстрації транспортного засобу, наданої регіональним сервісним центром в Хмельницькій області згідно супровідного листа від 22.05.2017р., спірний транспортний засіб зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, ліквідатор, вважаючи, що спірний транспортний засіб знаходиться у відповідача незаконно та підлягав поверненню позивачу як власнику, звернувся з позовом до Господарського суду Хмельницької області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р. у справі №924/497/17 відмовлено в позові Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саєнка В.В. до Фізичної особи-підприємця Тихолаза Володимира Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Приймаючи рішення від 05.12.2017р. у справі №924/497/17, суд першої інстанції зазначив, що згідно зі ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При винесенні рішення судом враховано, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не може бути задоволеним, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч.1 ст.388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст.388 ЦК (постанова Верховного Суду від 06.12.2010р. у справі №3-13гс10).

Суд вказав, що матеріалами справи стверджується та не заперечується учасниками судового розгляду, що за наслідками виконання договору фінансового лізингу від 22.08.2008р. лізингоодержувачем та лізингодавцем 27.01.2011р. укладено акт переходу права власності, який в силу п.9.1. договору фінансового лізингу є підставою для переходу права власності. В подальшому, 02.02.2011р. відповідачем зареєстровано на праві власності спірний транспортний засіб.

Саме на підставі договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р., який не визнаний судом недійсним та ніким не оскаржується, відповідач набув право власності на спірний транспортний засіб, власником якого і залишається станом на даний час.

Посилання позивача на додаткову угоду до договору лізингу від 10.01.2011р. судом оцінено критично, оскільки нею лише було замінено сторону договору лізингу, а не передано у власність ФОП Тихолазу В.В. витребовуване майно.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким є правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.12.2016р. №6-2233цс16.

Суд зазначив, що позивач не є власником спірного майна, а підстава набуття відповідачем спірного майна є дійсною та ніким не оспорена.

З наведеного, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для витребування від ФОП Тихолаз В.В. спірного майна.

Твердження позивача та третьої особи про неправомірність набуття у власність спірного майна ФОП Тихолаз В.В. через наявність застави судом оцінено критично, оскільки існування застави жодним чином не впливає на підставність поданого позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2018р. у справі №19/5009/2383/11, залишеною в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019р. у справі №19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс", визнано недійсним Договір №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., укладений між ЗАТ "Єврофінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", спростовано майнову дію Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" в особі голови ліквідаційної комісії Хаїнської В.А. щодо передачі прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", як лізингодавця за договорами фінансового лізингу, зазначених в Додатку №1 до Договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., серед яких і щодо Договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р., укладеного між ЗАТ "Єврофінанс" та ФОП Тихолаз В.В.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, письмових пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ч.1 ст.320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.320 ГПК України).

Згідно абз.2 ч.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Разом із цим слід враховувати, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

При винесенні рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р. у даній справі судом було враховано, що матеріалами справи стверджується, та не заперечується учасниками судового розгляду, що за наслідками виконання договору фінансового лізингу від 22.02.2008р. лізингоодержувачем та лізингодавцем 27.01.2011р. укладено акт переходу права власності, який в силу п.9.1. договору фінансового лізингу є підставою для переходу права власності. В подальшому, 02.02.2011р. відповідачем зареєстровано на праві власності спірний транспортний засіб.

Судом зазначено, що саме на підставі договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р., який не визнаний судом недійсним та ніким не оскаржувався, відповідач набув право власності на спірний транспортний засіб, власником якого і залишається станом на даний час.

Колегія суддів погоджується, що визнання недійсним договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" та спростування майнової дії Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" в особі голови ліквідаційної комісії Хаїнської В.А. щодо передачі прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", як лізингодавця за договорами фінансового лізингу, зазначених в Додатку №1 до Договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р. не спростовує зазначені висновки, до яких дійшов суд від 05.12.2017р. у справі №924/497/17, а визнання договору №01-01/11 купівлі-продажу майнових прав від 10.01.2011р. недійсним, не є нововиявленою обставиною.

Крім цього, відповідно до положення п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, не підлягають задоволенню.

За змістом зазначеної постанови захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Зазначені підстави, як було встановлено при винесенні рішення від 05.12.2017р. у справі №924/497/17, - відсутні.

Колегія суддів також погоджується з висновком Господарського суду Хмельницької області, що спрямовані на переоцінку доказів доводи заявника про те, що договір фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р. був лише підставою для користування відповідачем спірним майном та не міг бути підставою для оформлення за ним права власності на спірне майно, що єдиною підставою для набуття у власність відповідачем спірного майна міг бути виключно укладений договір купівлі-продажу спірного майна, за умови повної оплати лізингових платежів на користь ЗАТ "Єврофінанс" та те, що спірне майно є заставним майном позивача, який перебуває в ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство №19/5009/2383/11.

Зазначені докази вже були досліджені судом при винесенні первісного рішення у справі.

Щодо посилання арбітражного керуючого Приходька Д.В. на постанову Східного апеляційного господарську суду від 03.10.2019р. у справі №905/2448/17, як на аналогічну із даною справою , колегія суддів зазначає.

Як вбачається з рішення Господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №905/2448/17, представник ЗАТ Єврофінанс в суді першої інстанції посилався на договір купівлі-продажу №1-01/11 від 10.01.2011р., просив суд зупинити провадження у справі №905/2448/17 до розгляду та набрання законної сили рішенням у справі №19/5009/2383/11 (про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1-01/11 від 10.01.2011р.). Суд першої інстанції в своєму рішенні даючи оцінку доказам, виходив з того, що договір купівлі-продажу майнових прав №1-01/11 від 10.01.2011р. є дійсним на момент звернення позивача до суду.

Натомість у справі №924/497/17 позивач або інші учасники справи жодного разу не наводили як доказ договір купівлі-продажу №1-01/11 від 10.01.2011р. в підтвердження чи захист свої порушених прав. Як зазначено у самому рішенні, саме на підставі договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008р., який не визнаний судом недійсним та ніким не оскаржувався, відповідач набув право власності на спірний транспортний засіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03.12.2003р. у справі "Рябих проти Росії", від 19.02.2009р. у справі "Христов проти України" та від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України").

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено: "Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р. у справі №924/497/17 та залишено в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017р.

У відповідності до ст.325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Отже, доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків Господарського суду Хмельницької області не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.07.19р. у справі №924/497/17 залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19.11.2019р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Коломис В.В.