Постанова

від 19.11.2019 по справі 922/1997/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа № 922/1997/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Білецька А.М. , суддя Зубченко І.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Фадєєв О.П., свідоцтво про право на заняття адвокатською серія ХВ№002224 від 26.09.18р.; довіреність б/н від 03.05.19 р.,

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.2959) на рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2019 (суддя Хотенець П.В., повний текст складено 28.08.2019) у справі №922/1997/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛЛ-АГРО", смт. Буди

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кафе "ЯРОСЛАВСЬКЕ", м. Харків про стягнення 19062,34 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілл-Агро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Кафе "Ярославське", про стягнення з відповідача 1552 грн. 3% річних, 5818,79 грн. інфляційних збитків та 11691,55 грн. пені за неналежне виконання обов`язків за договором поставки №070618 від 07.06.2018 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:

- відповідач не виконав свій обов`язок з оплати поставленого за договором №070618 від 07.06.2018 товару, у зв`язку з чим позивач у листопаді 2018 року звертався до господарського суду Харківської області з позовом у іншій справі про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат;

-рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2019 у справі №922/3119/18 з ТОВ Кафе Ярославське на користь ТОВ Агро-Мілл стягнуто 89935 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 376,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 1528 грн. та пеню в розмірі 4586,68 грн., нарахованих за період з 25.09.2019 по 14.11.2018 (дати звернення до суду з позовом у вказаній справі);

-відповідач не виконав в добровільному порядку вказане рішення суду;

-14.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59197781 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2019 у справі №922/3119/18 у зв`язку із тим, що борг стягнуто з відповідача в повному обсязі.

Звертаючись з цим позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 15.11.2018 по 13.06.2019, пеню за період з 15.11.2018 по 25.03.2019, тобто, за періоди, що не увійшли в розрахунок ціни позову при зверненні позивача до суду з позовом у справі №922/3119/18.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі №922/1997/19 в позові відмовлено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції зазначив, що: Рішенням господарського суду Харківської області від 15 січня 2019 року з боржника вже було стягнуто неустойку, а саме пеню в розмірі 4586,68 грн., тому підстави для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України - відсутні, як наслідок - відсутні підстави для задоволення заяви про додаткові грошові вимоги .

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні також вказав: Враховуючи закриття виконавчого провадження у справі № 922/3119/18, яке свідчить про реальне виконання відповідачем свого зобов`язання так само і свідчить про припинення договірних правовідносин та звільняє відповідача (боржника) від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та позбавляє кредитора права на отримання процентів річних та інфляційних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України .

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та посилається на те, що порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого товару тривало з 25.09.2018 (дата, з якої розпочалось прострочення) по 13.06.2019 (стягнення основного боргу в примусовому порядку відбулось 14.06.2019). Позивач вказує на те, що ним нараховано пеню з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України за період, що не увійшов до розрахунку позовних вимог у справі № 922/3119/18, у зв`язку з чим посилання суду першої інстанції на те, що з відповідача вже стягнуто пеню за рішенням суду у справі №922/3119/18 є необґрунтованими. Також позивач посилається на те, що ним правомірно нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за період, що не увійшов до розрахунку позовних вимог у справі № 922/3119/18, до дня фактичної сплати відповідачем суми основного боргу, оскільки наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ст.625 ЦК України сум.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з правовим обґрунтуванням та висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Як вказує відповідач, за рішенням суду у справі №922/3119/18 з нього вже стягнуто 3% річних, інфляційні нарахування та пеню, а тому їх повторне стягнення є неправомірним. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Позивач надав до матеріалів справи копію позовної заяви та розрахунок розміру позовних вимог ТОВ Мілл-Агро у справі №922/3119/18.

Відповідач в судове засідання 19.11.2019 не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 29.10.2019 у зв`язку із неприбуттям відповідача в судове засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи, надано додатковий час для явки представника в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілл-Агро" (постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кафе "Ярославське" (покупцем, відповідачем) укладено договір поставки № 070618 (далі-договір) (а.с.16).

Згідно п.1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п.1.3. договору, найменування товару, його вартість, кількість обговорюється сторонами та відображається у рахунках-фактурах та у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар - борошно вищого ґатунку у кількості 11000 кг на загальну суму 90750 грн., що підтверджується видатковою накладною №38 від 17.09.2019 та товарно-транспортною накладною № 41 від 17.09.2018 (а.с.18,19).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим ТОВ Мілл-Агро у листопаді 2018 звертався до господарського суду Харківської області з позовом у іншій справі, в якій просив суд стягнути з ТОВ Кафе Ярославське основний борг, а також пеню та 3% річних за період з 25.09.2018 по 14.11.2018, а також інфляційні втрати за жовтень 2018. Вказане підтверджується розрахунком ціни позову у справі №922/3119/18 (а.с.117,118).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2019 року у справі №922/3119/18 позовні вимоги ТОВ Мілл-Агро задоволено: стягнуто з ТОВ Кафе Ярославське основний борг в розмірі 89935 грн., 3% річних у розмірі 376,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 1528,90 грн., пеню в розмірі 4586,68 грн., штраф у розмірі 17987 грн. (а.с.20).

З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що судом досліджувалися обставини укладання сторонами договору поставки №070618 від 07.06.2018, здійснення позивачем поставки товару відповідачу за видатковою накладною №38 від 17.09.2018 (та товарно-транспортною накладною № 41 від 17.09.2018) на суму 90750 грн., а також неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, що стало підставою для стягнення з відповідача основного боргу, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені за період з 25.09.2018 по 14.11.2018.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2019 у справі №922/3119/18 залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в добровільному порядку не виконав рішення суду у справі №922/3119/18.

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області від 24.05.2019 відкрито виконавче провадження №59197781 з виконання наказу господарського суду Харківської області №922/3119/18 про стягнення з ТОВ Кафе Ярославське на користь ТОВ Мілл-Агро заборгованості в розмірі 89935 грн., 3% річних у розмірі 376,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 1528,90 грн., пені в розмірі 4586,68 грн., штрафу у розмірі 17987 грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. (а.с.26).

14.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59197781 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із виконанням в повному обсязі рішення за виконавчим документом (а.с.27).

Отже, заборгованість за рішенням суду від 15.01.2019 у справі №922/3119/18 стягнута з відповідача в примусовому порядку 14.06.2019.

У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати поставленого товару фактично виконано відповідачем лише 14.06.2019, у червні 2019 року ТОВ Мілл-Агро знову звернулося до господарського суду Харківської області з позовом у цій справі до ТОВ Кафе Ярославське про стягнення нарахованих на основний борг інфляційних втрат, 3% річних та пені за інші періоди прострочення, ніж ті, за які вже стягнуті за вказаним вище рішенням суду у справі №922/3119/18.

У цій справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 15.11.2018 по 13.06.2019 в розмірі 1552 грн., інфляційні втрати за період з листопада 2018 по травень 2019 в розмірі 5818,79 грн., пеню за період з 15.11.2019 по 25.03.2019 в розмірі 11691,55 грн., нарахованих на суму основного боргу у розмірі 89935 грн.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, а також в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №914/1033/17, від 11.05.2018 у справі №914/1487/17.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно не виконав свого обов`язку з оплати поставленого йому позивачем у вересні 2018 товару за договором поставки №070618 від 07.06.2018, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 89935 грн., яку він повинен був сплатити до 24.09.2018.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2019 у справі №922/3119/18, яке набрало законної сили та є преюдиціальними у цій справі, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України.

Зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2019 у справі №922/3119/18 з відповідача на користь позивача стягнуто, в тому числі:

- основний борг в розмірі 89935 грн.,

- 3% річних за період з 25.09.2018 по 14.11.2018,

- інфляційні втрати за жовтень 2018.

Зобов`язання з оплати товару виконано відповідачем в примусовому порядку 14.06.2019, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №59197781 з виконання рішення суду у справі №922/3119/18 (а.с.27).

За наведених обставин, позивачем правомірно заявлено до стягнення у цій справі 3% річних за період з 15.11.2018 по 13.06.2019 та інфляційні втрати за період з листопада 2018 по травень 2019 , нараховані на суму боргу в розмірі 89935 грн. на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивачем враховано, що рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/3119/18 з відповідача стягнуто інфляційні втрати та 3% річних за інший період, а саме, з дня прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання (25.09.2018) по день звернення до суду з позовом у справі №922/3119/18 (14.11.2018).

Вказаний період (з 25.09.2018 по 14.11.2018) не включено до розрахунку ціни у справі №922/1997/19, що розглядається. Нарахування правильно здійснено за період з 15.11.2018 по 13.06.2019, оскільки 14.06.2019 відповідач сплатив заборгованість за товар.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що предметом позову у цій справі є стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, які вже стягнуті за рішенням суду у справі №922/3119/18.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних за вказаний в позовній заяві період за допомогою інформаційно-аналітичного центру Ліга , колегія суддів встановила, що 3% річних за період 15.11.2018 по 13.06.2019 складають 1559,69 грн., а інфляційні втрати за період з листопада 2018 по травень 2019 - 5818,94 грн.

При розрахунку інфляційних втрат індекс інфляції за червень 2019 не застосовується, оскільки заборгованість сплачена до 15 числа місяця, а тому інфляційні втрати розрахуються без врахування цього місяця.

Враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних сум в заявленому позивачем розмірі, а саме, 3% річних за період з 15.11.2018 по 13.06.2019 в розмірі 1552 грн. та інфляційних втрат за період з листопада 2018 по травень 2019 в розмірі 5818,79 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 11691,55 грн. за період з 15.11.2018 по 25.03.2019.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору поставки №070618 від 07.06.2018 встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати, визначених п.3.3 договору, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Отже, стягнення з відповідача пені у разі прострочення виконання грошового зобов`язання передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2019 у справі №922/3119/18 з відповідача стягнуто пеню за період з 25.09.2018 (день, з якого розпочалось прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару) по 14.11.2018 (день звернення до суду з позовом у вказаній справі №922/3119/18).

У цій справі №922/1997/19 позивачем правильно визначено період нарахування пені - з 15.11.2018 по 25.03.2019, оскільки враховано період, за який пеня вже була стягнута за рішенням суду у справі №922/3119/18, а також дотримано встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячний строк, яким обмежується нарахування пені.

Перевіривши розмір нарахованої позивачем пені, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо обчислення розміру пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Позивачем на підставі п.5.4 договору здійснено нарахування пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача розмір пені складає 11691, 55 грн.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок розміру пені від суми простроченого платежу - 89935 грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення, встановила, що її розмір складає 11620,09 грн.

Отже, застосований позивачем договірний розмір при розрахунку пені перевищує той розмір, який установлено законом як граничний, а саме, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 15.11.2018 по 25.03.2019 в розмірі 11620,09 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі №922/1997/19 з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача 11620,09 грн. пені, 3% річних в розмірі 1552 грн., інфляційних втрат в розмірі 5818,79 грн.

Відповідно до ст.282 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.п.1, 4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2019 року у справі №922/1997/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кафе "ЯРОСЛАВСЬКЕ" (61052, Харківська обл., місто Харків, вулиця ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 17, код ЄДРПОУ 23464162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛЛ-АГРО" (62456, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Буди, вулиця 8-ГО БЕРЕЗНЯ, будинок 2-Г, код ЄДРПОУ 37460612) 11620,09 грн. пені, 3% річних в розмірі 1552 грн., інфляційні втрати в розмірі 5818,79 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кафе "ЯРОСЛАВСЬКЕ" (61052, Харківська обл., місто Харків, вулиця ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 17, код ЄДРПОУ 23464162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛЛ-АГРО" (62456, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Буди, вулиця 8-ГО БЕРЕЗНЯ, будинок 2-Г, код ЄДРПОУ 37460612) 1913,70 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 2870,55 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.11.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя А.М. Білецька

Суддя І.В. Зубченко